Товариство з обмеженою відповідальністю "Кронос" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з уточненим позовом до Алуштинської міської ради, виконавчого комітету Алуштинської міської ради, Кримського республіканського підприємства "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації" про визнання права власності на нерухоме майно, а саме будівлю трансформаторної підстанції, яка розташована за адресою: Автономна Республіка Крим, місто Алушта, вул. Леніна, 2.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.03.2010р. у справі № 2-23/5556-2009 позов задоволений.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.09.2010р. рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.03. 2010р. у справі № 2-23/5556-2009 скасовано та прийнято нове рішення про відмову в позові.

постанова господарського суду апеляційної інстанції мотивована тим, що спірна будівля трансформаторної підстанції була збудована без отримання дозвільної документації з порушенням будівельних норм та правил.

Не погоджуючись з постановою, ТОВ "Кронос" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить її скасувати, а рішення господарського суду першої інстанції залишити в силі, мотивуючи скаргу тим, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального права.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

З матеріалів справи слідує, що ТОВ "Кронос" є власником земельної ділянки площею 1,0556 га, кадастровий номер № 01 103 000 00: 01: 007: 0097, розташованої за адресою: Автономна Республіка Крим, місто Алушта, вул. Леніна, 2, на якій у період 2002-2004 роки малим приватним підприємством "Гелиоспецстрой", Кооперативом "Уют" та виробничо-комерційною фірмою "Реверс" на замовлення ТОВ "Кронос" була збудована трансформаторна підстанція загальною орієнтовною площею 90,00 м2, право власності на яку позивач просить визнати за ним.

Згідно висновку № 2856 судової будівельно-технічної експертизи від 27.01. 2010 року Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз, будови трансформаторної підстанції, розташованої за адресою: місто Алушта вул. Леніна, 2 на земельній ділянці ТОВ "Кронос" є самовільним, відсоток готовності якого складає на момент огляду 100%. Відсутність проектної документації і технічних умов для підключення інженерних комунікацій, не відповідає вимогам ДБН А.2.2-3-2004 "Проектування. Склад, порядок розробки, узгодження і затвердження проектної документації" і "Регіональним правилам забудови і використання територій в АРК" із змінами і доповненнями. Будівництво об’єкту велося без дозволу органів Держархбудконтроля, а протипожежні, антисейсмічні, містобудівні норми дотримані не в повному об’ємі.

Згідно ст. 29 Закону України "Про планування і забудову територій" здійснення будівельних робіт на об’єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його переадресації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ст. 30-1 Закону України "Про планування і забудову територій" (в редакції на час виникнення правовідносин), прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів здійснюється на підставі свідоцтва про відповідність збудованого об’єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, що видається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю.

Відповідно ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

У відповідності до ст. 375 Цивільного кодексу України, власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч.3 ст. 376 Цивільного кодексу України). На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (ч.5 ст. 376 Цивільного кодексу України).

Матеріали справи не містять, і сторонами суду не надані докази того, що позивач звертався за отриманням дозволу до відповідних органів на будівництво, введенням об’єкту в експлуатацію чи оскаржував в судовому порядку відмову таких органів у наданні необхідних дозволів або вчиненні необхідних дій.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що земельна ділянка, на якій здійснено самочинне будівництво трансформаторної підстанції, передана позивачу з цільовим використанням для організації профілактики та лікування, що виключає ведення на ній незаконного будівництва, і доказів надання позивачу земельної ділянки під уже самочинно збудоване нерухоме майно останнім суду не надано, що також свідчить про відсутність законних підстав для задоволення позову.

За таких обставин, оскільки вирішення питання про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, як вірно стверджує господарський суд апеляційної інстанції, залежить від прийняття об’єкту в експлуатацію, яке, в свою чергу, не належить до компетенції суду і не є обов’язком, а є правом відповідних органів за умови дотримання особою будівельних норм та правил, чого в даному випадку не відбулося, висновок суду апеляційної інстанції про відмову в позові колегія визнає правомірним та обґрунтованим.

Слід також зазначити, що апеляційним господарським судом під час перегляду справи були встановлені обставини, що підтверджуються певними доказами, яким попередній суд дав належну оцінку, правом переоцінки яких в силу приписів ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не наділена, з огляду на що та враховуючи відсутність порушень норм матеріального і процесуального права, колегія вважає постанову такою, що відповідає чинному законодавству України та обставинам справи, підстави для скасування якої відсутні.


про	визнання права власності на нерухоме майно