Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.01.2010 порушено провадження у справі про банкрутство Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в порядку ст.ст. 47, 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, накладено арешт на все майно Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Постановою господарського суду Одеської області від 26.10.2010 визнано банкрутом Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено ОСОБА_1, скасовано арешт на все майно, зобов'язано ліквідатора подати до офіційного друкованого органу оголошення про визнання боржника банкрутом.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.01.2010 (суддя Лепеха Г.А.):

1. Затверджено звіт ліквідатора.

2. Припинено підприємницьку діяльність Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

3. Зобов'язано державного реєстратора внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації припинення;

4. Кредиторську заборгованість банкрута списано як безнадійну. Вимоги, незадоволені за відсутністю майна вважаються погашеними.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.02.2011 9колегія суддів у складі: Мишкіна М.А. –головуючий, Сидоренко М.В., Будішевська Л.О.) ухвалу господарського суду Одеської області від 27.01.2011 скасовано частково. Скасовано пункт 4 резолютивної частини ухвали від 27.01.2011. В іншій частині ухвалу залишено без змін.

В касаційній скарзі ПАТ "Укрсоцбанк" в особі Одеської обласної філії ПАТ "Укрсоцбанк" просить скасувати ухвалу господарського суду Одеської області від 27.01.2011 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.02.2011 в частині незадоволення вимог ПАТ "Укрсоцбанк", матеріали справи повернути до господарського суду Одеської області для поновлення провадження на стадії ліквідаційної процедури та повноважень ліквідатора ФОП ОСОБА_1 В обґрунтування посилається на порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, вислухавши представника скаржника, дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 ст. 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (далі Закон), норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Як вбачається з матеріалів справи, 24.09.2010 Фізична особа –підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання його банкрутом в порядку ст. 47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". В обґрунтування заяви посилався на те, що має заборгованість перед кредитором –ПП "ЮНІ-ПАК" у розмірі 628 363,67 грн., яка виникла із відповідного договору, що підтверджується актом звірки взаємних рахунків, виписками банку про рух коштів, претензіє.

Постановою господарського суду Одеської області від 26.10.2010 в порядку статей 22, 47, 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

При цьому суд виходив з того, що належними у справі доказами підтверджено заборгованість перед кредитором, розмір якої складає 628363,67 грн. Оскільки майна боржника недостатньо для задоволення наявних боргів, суд дійшов висновку про можливе визнання ФОП ОСОБА_1 банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

За результатами проведеної ліквідатором ОСОБА_1 роботи на затвердження суду надано звіт (а.с. 133-157 т.1), який ухвалою господарського суду Одеської області затверджено.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію об’єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Отже, законодавцем передбачено подання за наслідком проведеної ліквідаційної процедури повного звіту ліквідатора про всі дії, вчинені ліквідатором (або декількома ліквідаторами) в ході процедури ліквідації та перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із зазначеним звітом та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками всієї ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів).

Матеріалами справи підтверджується, що ліквідатором подано ліквідаційний баланс, в якому не зазначено станом на яку дату його складено (а.с. 133-157 т.1).

Також, додатками до звіту ліквідатора не підтверджується здійснення ліквідатором запитів до державних органів, які реєструють обтяження (заборону відчуження) рухомого та нерухомого майна, внаслідок чого не було виявлено активів боржника по реєстрах обтяжень; не зроблено запитів до органу державної статистики для встановлення наявності корпоративних активів боржника в інших юридичних особах; не витребувано виконавчих проваджень в органах державної виконавчої служби в порушення частини 1 статті 25, частини 5 статті 26 Закону, пункту 7статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" .

Отже, ліквідатором не в повній мірі виконано обов'язки по виявленню майна (активів) боржника, а судами першої та апеляційної інстанцій не дано зазначеним обставинам належної оцінки в судовому засіданні, яке підсумовувало хід ліквідаційної процедури.

Залишаючи без змін ухвалу господарського суду Харківської області від 27.12.2010 року апеляційний суд, не дав оцінки зазначеним вище обставинам неповноти проведення ліквідаційної процедури.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що АКБ "Укрсоцбанк", який перейменований у ПАТ "Укрсоцбанк", є кредитором ОСОБА_3 за договором кредиту № 669/50-302 від 25.12.2007 та ТОВ "Профіт-М" за договором не відновлювальної кредитної лінії № 669/49-302 від 25.12.2007, за якими ОСОБА_1. є майновим поручителем за виконання боржниками зобов'язань за кредитними договорами з передачею у іпотеку земельної ділянки, кадастровий номер 5121085400:01:002:0117, загальною площею 1,39 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 з укладанням відповідного іпотечного договору № 746 від 25.12.2007 та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 (а.с. 91-125 т. 1)

У Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 25.12.2007 за № 16274658 зареєстровано обтяження –земельна ділянка АДРЕСА_1 на підставі договору іпотеки № 746 від 25.12.2007.

Відповідно до ч. 2 п. 6 ст. 14 Закону про банкрутство розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їх заявками, а за їх відсутності –згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру вимог відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав. Відповідно до п. 1 ст. 31 Закону вимоги кредиторів, забезпечені заставою, задовольняються у першу чергу.

Таким чином, затверджуючи звіт ліквідатора та списуючи як безнадійну заборгованість банкрута суди попередніх інстанцій не врахували вищевказаних вимог Закону про банкрутство, вимоги заставного кредитора до реєстру вимог не включено.

Апеляційний суд зазначених помилок суду першої інстанції не виправив.

Крім того, суди попередніх інстанцій не перевірили дотримання боржником процедури самоліквідації відповідно до статей 47 –49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Відповідно до частин 1, 2 ст. 47 Закону правила, передбачені цією статтею, застосовуються до відносин, пов'язаних з визнанням громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності (далі - громадянина-підприємця) банкрутом. Заява про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця може бути подана в господарський суд громадянином-підприємцем, який є боржником, або його кредиторами.

Згідно статті 1 Закону банкрутство - це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури, а ліквідація - це припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Отже, порушення справи про банкрутство фізичної особи-підприємця за його заявою нерозривно пов'язано з доказуванням таким підприємцем обставин неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані ним вимоги кредиторів, що має наслідком визнання його банкрутом та введення ліквідаційної процедури, внаслідок чого підприємницька діяльність такого боржника припиняється.

Відповідно до ст. 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Ст. 22 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців" передбачено, зокрема, що інформація про прийняття фізичною особою рішення щодо припинення підприємницької діяльності підлягає обов'язковому опублікуванню в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації.

Згідно з частиною 9 ст. 47 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців" для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою –підприємцем за її рішенням фізична особа-підприємець або уповноважена нею особа, не раніше двох місяців з дати публікації повідомлення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації, подає державному реєстратору довідки Державної податкової інспекції, Пенсійного фонду України про відсутність заборгованості та інші документи.

Відповідно до частини 4 ст. 105 ЦК України комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи.

Відповідно до частини 1 ст. 111 ЦК України ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Відповідно до ч. 5 ст. 60 ГК України, яка регулює загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання, ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку.

Отже, однією з передумов порушення провадження у справі про банкрутство, в порядку ст.ст. 47-49 Закону, є здійснення громадянином-підприємцем попередньої публікації оголошення в засобах масової інформації в порядку, визначеному статтями 22, 47 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців", встановлення за наслідком такого оголошення грошових вимог кредиторів, проведення інвентаризації майна та його оцінки, складення проміжного ліквідаційного балансу боржника, який би підтверджував висновки про неплатоспроможність підприємця-фізичної особи, затвердження такого ліквідаційного балансу підприємцем, або створеною ним ліквідаційною комісією .

Порушення справи про банкрутство без дотримання зазначеної процедури свідчить про безпідставне порушення справи про банкрутство самого себе за заявою суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи.

Виходячи з викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином не досліджено, чи здійснена Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 попередня публікація оголошення, в порядку ст. 51 та ч. 4 ст. 105 ЦК України та ст. 22 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців", а також не перевірено факт здійснення оцінки наявного майна боржника, а також не надана правова оцінка тому факту, що на момент порушення справи про банкрутство, заявником не додано до заяви проміжний ліквідаційний баланс.

Відповідно до вимог ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин справи відповідні ухвала суду першої та постанова суду апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, як такі, що не відповідають вимогам чинного законодавства, а справа –передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати вище викладене, більш повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін та учасників провадження у даній справі і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 85, 1117, 1119 - 11112 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Одеської обласної філії ПАТ "Укрсоцбанк" задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.02.2011 та ухвалу господарського суду Одеської області від 27.01.2011 у справі 7/407-10-4249 скасувати, справу передати на розгляд до господарського суду Одеської області.