розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Приватного підприємства "Нічний Експрес" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18 січня 2011 року у справі господарського суду міста Києва за позовом ТОВ "Донбасс-Деливери" до Приватного підприємства "Нічний Експрес" про стягнення суми та за зустрічним позовом про розірвання договору та стягнення суми,

У серпні 2010 року ТОВ "Донбасс-Деливери" (далі –позивач) звернулось до Приватного підприємства "Нічний Експрес" (далі –відповідач) з позовом про стягнення боргу за договором № 03-09-ДД від 23 березня 2009 року.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов’язання з оплати наданих послуг, просив стягнути з останнього 7 696, 06 грн. основного боргу, 806,66грн. пені, 61, 52 грн. втрат коштів від інфляції та 114, 85 грн. - 3 % річних.

У вересні 2010 року Приватне підприємство "Нічний Експрес" звернулось з зустрічним позовом до ТОВ "Донбасс-Деливери" про розірвання договору № 03-09-ДД від 23 березня 2009 року та стягнення 4 297, 71 грн. передоплати.

Вимоги зустрічного позову обґрунтовано невиконанням ТОВ "Донбасс-Деливери" повного обсягу визначених договором послуг.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22 жовтня 2010 року позовні вимоги ТОВ "Донбасс-Деливери" задоволено.

Стягнуто з Приватного підприємства "Нічний Експрес" на користь ТОВ "Донбасс-Деливери" суму основного боргу у розмірі 7 696, 06 грн., 114, 85 грн. 3 % річних, 61, 52 грн. втрат коштів від інфляції та 806, 66 грн. пені.

У задоволенні зустрічних вимог Приватного підприємства "Нічний Експрес" відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18 січня 2011 року апеляційну скаргу Приватного підприємства "Нічний Експрес" залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 22 жовтня 2010 року –без зміни.

У касаційній скарзі Приватне підприємство "Нічний Експрес" просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 22 жовтня 2010 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18 січня 2011 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити зустрічні позовні вимоги, а у задоволенні позовних вимог ТОВ "Донбасс-Деливери" відмовити.

Заявник зазначає, що позивач належним чином не надав замовлені послуги, а саме інформаційний покажчик не підключено до електромережі, про що свідчить відсутність відповідних дозволів та актів.

Крім того, вважає, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження належного виконання позивачем зобов’язання за договором та направлення на адресу відповідача передбачених умовами договору актів.

Також заявник зазначає, що судами невірно визначено правову природу спірного договору як договір підряду та у зв’язку з цим неправильно застосовано ст.ст. 837-864 ЦК України (435-15) .

Представники сторін у судове засідання не з’явились.

Враховуючи, що про час та місце розгляду касаційної скарги сторони повідомлені належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 23 березня 2009 року між ТОВ "Донбасс-Деливери" (виконавець) та Приватним підприємством "Нічний Експрес" (замовник) було укладено договір № 03-09-ДД, відповідно до якого виконавець за плату, в порядку та на умовах, визначених цим договором та додатками до нього, самостійно чи з притягненням третіх осіб, надає послуги по розміщенню інформаційного матеріалу на світлових вуличних інформаційних покажчиках, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити послуги, надані виконавцем. Кількість та місця розташування покажчиків визначаються відповідно до додатків до договору, які є його складовими та невід’ємними частинами.

Пунктом 7 додатку № 1 до договору сторони погодили, що замовник сплачує передоплату у розмірі 30 %, тобто, 3 598, 07 грн., впродовж трьох банківських днів з моменту підписання додатку згідно п. 2.4 цього договору та отримання замовником оригіналу рахунків.

Надалі замовник сплачує щомісячно до двадцять п’ятого числа поточного місяця вартість послуг по розміщенню інформаційного матеріалу на покажчиках на наступний місяць на підставі наданого рахунку-фактури в розмірі 699, 64 грн., у тому числі ПДВ та податок на рекламу.

25 березня 2009 року на виконання умов договору відповідач перерахував на рахунок позивача 3 598, 07 грн. та 699, 62 грн. 27 листопада 2009 року.

Пунктом 2 додатку № 1 до договору визначено, що виконавець розміщує інформаційний матеріал замовника за наступною адресою: м. Харків, Рогатинський в’їзд, на перетині до Іванівської набережної, тип покажчика: тип 2 сторона А та сторона Б, період розміщення –1 рік, вартість розміщення інформації на покажчику –11 993, 75 грн.

Відповідно до п. 3 додатку №1 встановлено, що виконавець розміщує інформаційний матеріал замовника на опорі міського освітлення.

Судами встановлено, що позивачем були виконані роботи згідно умов договору на суму 11 993, 75 грн., що підтверджується актами здачі-приймання робіт від 30 квітня 2010 року на суму 999, 47 грн., від 31 березня 2010 року на суму 999,48грн., від 28 лютого 2010 року на суму 999, 48 грн., від 29 січня 2010 року на суму 999,48 грн., від 31 грудня 2009 року на суму 999, 48 грн., від 30 листопада 2009 року на суму 999, 48 грн., від 31 жовтня 2009 року на суму 999, 48 грн., від 30 вересня 2009 року на суму 999, 48 грн., від 31 серпня 2009 року на суму 999, 48 грн., від 31 липня 2009 року на суму 999, 48 грн., від 30 червня 2009 року на суму 999,48грн., від 31 травня 2009 року на суму 999, 48 грн.

Також встановлено, що зазначені акти та рахунки позивачем щомісячно надсилались на адресу відповідача для підписання, у підтвердження чого позивачем надано копії поштових квитанцій та супровідних листів з описами вкладення у цінні листи.

Відповідач зазначені рахунки не оплатив, акти здачі-приймання робіт не підписав.

24 лютого 2010 року позивачем на адресу відповідача направлено претензію № 48 про оплату наданих послуг за період з травня 2009 року по лютий 2010 року.

У відповіді на претензію від 17 березня 2010 року відповідач повідомив позивача про порушення ним умов договору, а саме, інформаційний матеріал не було розміщено на світлових вуличних інформаційних покажчиках та не підключено покажчики до електромережі.

Згідно п. 2.10 договору в підтвердження надання послуг за цим договором сторони щомісячно до п’ятого числа місяця, що слідує за звітним, підписують акт приймання-передання наданих послуг, який засвідчує належне виконання за попередній місяць виконавцем своїх обов’язків щодо розміщення на покажчику інформаційного матеріалу замовника. Виконавець направляє замовнику два примірники підписаного зі свого боку та скріпленого печаткою акту приймання-передання послуг, який замовник повинен підписати, скріпити печаткою та повернути один екземпляр виконавцеві впродовж двох календарних днів з дати отримання такого акту або у той же строк надати мотивовану відмову впродовж вищевказаного строку, то вважається, що виконавець належним чином виконав в попередньому місяці свої зобов’язання щодо розміщення інформаційного матеріалу. Якщо замовником у зазначений термін не були надані мотивовані заперечення з приводу не підписання акту приймання-передання, це у подальшому позбавляє замовника права пред’являти будь-які вимоги до виконавця з цього приводу.

Згідно п. 3.2.1 договору замовник зобов’язаний своєчасно здійснювати оплату послуг виконавця.

Судами встановлено, що у відповідь на надсилання актів відповідач не надав письмову мотивовану відмову від підписання актів, вартість робіт не сплатив.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, як вірно встановлено судами, вимога позивача про оплату вартості робіт є підставною та такою, що підлягає задоволенню.

Твердження заявника касаційної скарги про те, що спірний договір є за своєю правовою природою договором надання послуг, помилкові.

Згідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Отже, в силу наведеної норми послуга є дією або діяльністю, яка споживається в процесі її надання та має нематеріальний результат.

Натомість, згідно ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Вбачається, що предметом спірного договору є розміщення інформаційного матеріалу на світлових вуличних інформаційних стендах, тобто, виконання певного визначеного обсягу роботи, яка має матеріалізований результат.

Тому суд касаційної інстанції погоджується з визначенням апеляційного господарського суду про те, що спірний договір є договором підряду.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що відповідачем не виконано зобов’язання з оплати вартості виконаних робіт, суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 114, 85 грн. 3 % річних та 61, 52 грн. втрат коштів від інфляції.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (пенею, штрафом) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Згідно ч. 1 ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов’язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до п. 5.3 договору у випадку прострочення строків оплати за цим договором замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. В разі прострочення оплати більше ніж на 30 календарних днів виконавець може в односторонньому порядку відмовитись від відповідного додатку або цього договору в цілому, що не звільняє замовника від оплати боргу та пені.

Зважаючи на те, що за порушення строків оплати виконаних робіт умовами укладеного сторонами договору передбачено сплату пені, суди попередніх інстанцій підставно задовольнили вимогу позивача про стягнення з відповідача 806, 66 грн. пені.

Заявлені відповідачем вимоги зустрічного позову про розірвання договору та стягнення 4 297, 71 грн. передоплати, як вірно встановлено судами, задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 4 ст. 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, враховуючи встановлені обставини, а саме, виконання позивачем умов договору та відсутність повної та своєчасної оплати відповідачем вартості виконаних робіт, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав розірвання договору та повернення передплати.

Доводи касаційної скарги, які стосуються оцінки доказів у справі, Вищий господарський суд України залишає поза увагою як такі, що виходять за межі встановлених ст. 1117 ГПК України повноважень суду касаційної інстанції.