Звернувшись у суд з даним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області (далі ГУ МВС України в Київській області, або відповідач-1) та Головного управління Державного казначейства України у Київській області (далі ГУ ДК України у Київській області, або відповідач-2), Товариство з обмеженою відповідальністю "Експансія" просило суд стягнути за рахунок коштів Державного Бюджету України матеріальну шкоду у сумі 249058,20 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що шкоду заподіяно відповідачем-1 у зв’язку з вилучення горілчаних виробів позивача та подальшим їх знищенням.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.07.2010р. (суддя Ковтун С.А.) позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2010р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя –Пашкіна С.А., судді Калатай Н.Ф., Синиця О.Ф.) резолютивну частину рішення змінено, доповнено абзац 1 резолютивної частини наступним реченням: "У позові до ГУ Державного казначейства України у Київській області відмовити."; абзац 2 резолютивної частини після слів "державного бюджету України" доповнено словами: "через ГУ Державного казначейства України у Київській області".

У касаційній скарзі відповідач-2 просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування і порушення судами норм матеріального права.

У відзиві на касаційну скаргу позивач посилається на законність судових рішень.

Позивач не використав наданого законом права на участь свого представника у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 23.11.2007р. та 30.11.2007р. співробітниками УДСБЕЗ ГУ МВС України в Київській області в ході огляду приміщення магазину позивача було виявлено і вилучено належну останньому лікеро-горілчану продукцію з посиланням на те, що дана продукція, її акцизна контрольна марка викликають сумнів щодо їх відповідності.

04.12.2007р. була винесена постанова про порушення кримінальної справи №27-1033 за фактом збуту незаконно виготовлених алкогольних напоїв службовими особами АМ та СП ТОВ "ДА-ЛВ" та ТОВ "Артемівський лікеро-горілчаний завод-Плюс" (виробників вказаної лікеро-горілчаної продукції) за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 204 Кримінального кодексу України.

Вилучена у позивача 23.11.2007 р. та 30.11.2007 р. лікеро-горілчана продукція відповідачем-1 була залучена в якості доказів до кримінальної справи №27-1033 і передана на зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю "Хімакс".

За результатами розслідування цієї кримінальної справи вцідповідачем-1 25.11.2009р. прийнято постанову про закриття кримінальної справи за відсутністю в діях службових осіб складу злочину передбаченого ч.1 ст. 204 Кримінального кодексу України.

Як зазначено у вказаній постанові, вищевказані алкогольні напої виготовлені відповідно до вимог Закону України "Про держане регулювання виробництва і обігу спиту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (481/95-ВР) та не являються незаконно виготовленими.

Одночасно даною постановою співробітникам УДСБЕЗ ГУ МВС України в Київській області приписано здійснити утилізацію (знищення) вилучених алкогольних напоїв, оскільки закінчився термін придатності до споживання продукції.

Суди при винесенні рішень про задоволення позову виходили з того, що всупереч ст.35 Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, ГУ МВС України в Київській області, враховуючи обмежений термін зберігання вилученої алкогольної продукції, бездіяльність першого відповідача, не передача продукції для реалізації і закінчення терміну її придатності призвели до завданої шкоди позивачу в розмірі вартості товару.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги нанесенням матеріальної шкоди у сумі вартості лікеро-горілчаної продукції, що була у нього вилучена 23.11.2007р. та 30.11.2007р.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно статті 1176 ч.6 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Відповідно до приписів статті 1166 цього кодексу майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч.1).

Згідно ст. 81 Кримінально-процесуального кодексу України питання про речові докази вирішується вироком, ухвалою чи постановою суду або постановою органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття справи. Спір про належність речей, що підлягають поверненню, вирішується в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, у зв'язку з закриттям кримінальної справи, позивач мав право на повернення належного йому майна або на відшкодування йому вартості цього майна. А оскільки постановою слідчого від 25.11.2009р. про закриття кримінальної справи крім відсутності ознак злочину встановлено і те, що закінчився строк придатності вилучених у позивача лікеро-горілчаних виробів, а тому цією ж постановою визначено утилізувати їх на підставі п.2 ст. 81 КПК України, якою передбачено, що речі, вилучені з обігу, передаються відповідним установам або знищуються, то суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів про те, що позивач відповідно має право на відшкодування йому вартості зазначених лікеро-горілчаних виробів.

Згідно приписів статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку (ч.5).

Аналогічна правова позиція щодо правових підстав для відшкодування збитків, завданих за подібних обставин, викладена у постанові Вищого господарського суду України від 09.11.2006р. зі справи №3/358/05 Господарського суду Миколаївської області, у прийнятті до провадження касаційної скарги з перегляду якої Судовою палатою у господарських справах Верховного Суду України було відмовлено.

Крім того, відповідно до статті 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету, а зі змісту статті 25 цього кодексу вбачається, що державне казначейство здійснює безспірне списання з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийнято державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.

При цьому, згідно приписів статті 56 Конституції України кожному гарантується право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, тому посилання відповідача-2 є необґрунтованими, а постанова суду апеляційної інстанції про стягнення шкоди з Державного бюджету через Державне казначейство України є законною.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.03.2011р. було зупинено виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2010р. до закінчення її перегляду в порядку касації, однак у зв’язку з викладеним правові підстави для зупинення її виконання відпали, а тому виконання належить поновити.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Головного управління Державного казначейства України у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2010р. у справі №6/215 Господарського суду міста Києва без змін.