Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

В засіданні взяли участь представники:

У листопаді 2009 року Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" в особі Тернопільської філії про стягнення 228 096,00 грн. неустойки на підставі ч.2 ст. 785 ЦК України.

У березні 2010 року позивач подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача орендну плату за користування орендованим приміщенням після дати розірвання договору оренди з 01 травня 2009 року по 01 березня 2010 року в сумі 189 842,40 грн. та неустойку за несвоєчасне повернення орендованого приміщення за період з дати розірвання договору - 01 травня 2009 року по 01 березня 2010 року в сумі 379 684,80 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 26.04.2010 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2010 року рішення місцевого господарського суду від 26.04.2010 року скасоване і прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з відповідача 189 842,40 грн. орендної плати за фактичне користування приміщенням, 379 684,80 грн. неустойки, 236 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 5128,60 грн. державного мита за подання позову та апеляційної скарги.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2010 року скасувати і залишити без змін рішення господарського суду м. Києва від 26.04.2010 року.

В судовому засіданні оголошувалась перерва до 30.03.2011 року.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 05.11.2007 року між відкритим акціонерним товариством "Універсал Банк" (орендар) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендодавець), укладено договір оренди № б/н від 05.11.2007 року, відповідно до умов, якого позивач надав в оренду, а відповідач прийняв у тимчасове платне користування нежилі приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 118,8 кв.м.

Листом № 432 ГО від 28 січня 2009 року, відповідач проінформував позивача про одностороннє розірвання даного договору та про припинення користування орендованим приміщенням з 01 травня 2009 року. Зазначене право на одностороннє розірвання договору, передбачене сторонами у п. 8.3 договору.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що починаючи з 01.05.2009 року, відповідач припинив сплату орендної плати за користування орендованим приміщенням та не повернув, у передбачений п.2.3 договором, строк позивачу орендоване приміщення.

У зв’язку із зазначеними обставинами, позивач звернувся до суду і просить стягнути з відповідача орендну плату за користування орендованим приміщенням після дати розірвання договору оренди з 01 травня 2009 року по 01 березня 2010 року в сумі 189 842,40 грн. та неустойки за час користування приміщенням з 01 травня 2009 року по 01 листопада 2009 року в сумі 228 096,00 грн.

Суди попередніх інстанцій вирішуючи даний спір не врахували підстави для заявлення позову про стягнення орендної плати за користування приміщенням з 01.05.2009 року по 01.03.2010 року з огляду на те, що договір оренди був розірваний за згодою сторін, що не заперечується сторонами у справі, а відповідно, може стояти лише питання про відшкодування заданої позивачу шкоди.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача неустойки на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України, то колегія суддів зазначає, що як суд апеляційної інстанції, так і суд першої інстанції, не дослідили всі обставини справи щодо належного виконання орендарем обов"язку, передбаченого п. 2.3 договору щодо передачі орендодавцю орендованого приміщення, а також виконання обов"язку орендодавця, в частині прийняття цього приміщення по акту приймання-передачі.

Судами попередніх інстанцій не було надано належну юридичну оцінку листуванню між сторонами щодо визначення дати прийняття орендованого приміщення та прохання передати проектно-технічну документацію перепланування орендованого приміщення.

Не дослідження та не врахування зазначених вище обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи вищевикладене, судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді суду слід врахувати вищевикладене, витребувати необхідні докази, уточнити позовні вимоги, перевірити доводи позивача і відповідача, перевірити правомірність та обґрунтованість заявлених позовних вимог і в залежності від встановленого прийняти законне та обґрунтоване рішення.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2010 року та рішення господарського суду міста Києва від 26.04.2010 року у справі № 12/75-2167-33/75 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.