Ухвалою господарського суду Херсонської області від 16.11.2010 за заявою ОСОБА_1 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотос ЛТД", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, заборонено посадовим особам боржника будь-які дії по реорганізації, ліквідації боржника або відчуження його основних засобів.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 20.12.2010 (суддя Пінтеліна Т.Г.) провадження у справі припинено, заборону на реорганізацію, ліквідацію боржника скасовано.

Ухвала суду мотивована тим, що вимоги ініціюючого кредитора не є грошовими, оскільки ґрунтуються на неспроможності боржника виконати зобов'язання щодо виплати вартості частки майна та виплаті нерозподіленого прибутку.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.01.2011 (колегія суддів у складі6 Картере В.І. –головуючий, Жеков В.І., Пироговський В.Т.) ухвалу господарського суду Херсонської області від 20.12.2010 скасовано, справу передано на розгляд до господарського суду Херсонської області.

постанова мотивована тим, що грошові вимоги ОСОБА_1 виникли не у зв'язку з ліквідацією ТОВ "Лотос ЛТД", а у зв'язку з безпідставним невиконанням вказаним товариством обов'язку сплатити учаснику товариства, що вибув задовго до ліквідації, відповідну вартість частки майна в товаристві.

В касаційній скарзі ТОВ "Лотос ЛТД" просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду в повному обсязі, а ухвалу господарського суду Херсонської області залишити в силі. В обґрунтування посилається на порушення судом апеляційної інстанції нори матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство в порядку провадження, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (далі Закон), які превалюють, як спеціальні норми права, у застосуванні над загальними нормами ГПК України (1798-12) .

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону в підготовчому засіданні суддя оцінює подані документи, заслуховує пояснення сторін, розглядає обґрунтованість заперечень боржника.

Таким чином, у підготовчому засіданні суд з’ясовує ознаки неплатоспроможності боржника та наявність чи відсутність перешкод подальшому руху справи про банкрутство.

Положеннями ч. 3 ст. 6 Закону передбачено, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.

Згідно з статтею 1 Закону безспірними вимогами визнаються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Стаття 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не встановлює будь-яких обмежень щодо визнання фізичної особи кредитором боржника у справі про банкрутство, при наявності підстав, які передбачені ч. 3 ст. 6 Закону.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, вимоги ініціюючого кредитора –ОСОБА_1 ґрунтуються на постанові Запорізького апеляційного господарського суду від 10.08.2010 у справі № 2/427-07, якою з ТОВ "Лотос ЛТД" на користь ОСОБА_1 стягнуто 455600,00 грн. вартості частки майна в товаристві, 178139,60 грн. втрат від інфляції, 20333,49 грн. 3% річних, 6540,73 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 5019,00 грн. витрат на проведення судової експертизи, 10000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката. На виконання вказаної постанови господарським судом Херсонської області видано наказ від 25.08.2010 № 2/427-07. Постановою ВДВС Комсомольського районного управління юстиції у м.Херсоні видано постанову від 27.08.2010 про відкриття виконавчого провадження, яке постановою від 12.10.2010 було закінчене.

Припиняючи провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 був засновником ТОВ "Лотос ЛТД", а його вимоги ґрунтуються на неспроможності боржника виконати свої зобов'язання щодо виплати вартості частки майна та виплаті нерозподіленого прибутку, тобто виникли з участі засновника (учасника) боржника –юридичної особи, а тому не зараховуються до складу грошових зобов'язань боржника.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про припинення провадження у справі, обґрунтовано виходив з того, що на момент звернення до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Лотос ЛТД" ініціюючий кредитор ОСОБА_1 не був засновником ( учасником) боржника і не мав корпоративних відносин з ТОВ " Лотос ЛТД".

На підставі заяви ОСОБА_1 рішенням загальних зборів ТОВ "Лотос ЛТД", оформленим протоколом від 26.01.2007, ОСОБА_1 виведено із складу учасників ТОВ "Лотос ЛТД".

Оскільки у визначений законом та рішенням загальних зборів ТОВ "Лотос ЛТД" не виплатило ОСОБА_1 вартість його частки майна у статутному капіталі товариства, останній звернувся до суду з відповідним позовом, який постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 10.08.2010 у справі № 2/427-07 задоволено частково.

З врахуванням наведених обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що виходячи зі змісту ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зобов'язання, які виникли у боржника перед ОСОБА_1 мають характер безспірних, в зв'язку з тим, що підтверджені судовим рішенням, а також виконавчими документами та можуть бути включені до складу грошових зобов'язань, тому що за своєю правовою природою не є зобов'язаннями перед особою в статусі учасника ТОВ "Лотос ЛТД".

Крім того, апеляційним господарським судом обґрунтовано визнано помилковим посилання місцевого господарського суду на п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 15 (v0015700-09) , оскільки в даному пункті йдеться мова про вимоги, що випливають з корпоративних прав, зокрема отримання певної частки прибутку (дивідендів) та активів у разі ліквідації боржника (банкрута), які не можуть задовольнятися в межах провадження у справі про банкрутство. У даному випадку вимоги ОСОБА_1 виникли не у зв'язку з ліквідацією ТОВ, а у зв'язку з безпідставним невиконанням ТОВ обов'язку сплатити учаснику товариства, що вибув задовго до ліквідації товариства (у 2007 році), відповідну вартість частки майна в товаристві, що підтверджується відповідним рішенням суду.

Зважаючи на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що під час розгляду справи апеляційним господарським судом фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції немає.