В судове засідання прибули представники сторін : прокурор Рудак О.В. (посвідчення № 72 від 14.04.2008) позивача Коваленка О.С. (дов.від 17.11.2010 № 132) відповідача Шкрабалюк Ю.В. дов.від 01.01.2011) третя особа на стороні позивача не з’явився ; третя особа на стороні відповідача Степанова С.С. (дов.від 15.03.2011)

У вересні 2009 позивач - Перший заступник прокурора області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Дім", за участю третьої особи: Вінницької міської ради, та третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача: Відкрите акціонерне товариство "Завод Термінал" про визнання права власності Держави України в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області на будівлі гуртожитків, що розташовані по проспекту Юності,12 та 14, у м.Вінниці та зобов'язати відповідача передати будівлі гуртожитків у комунальну власність територіальної громади.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 26.10.2010 (суддя Тісецький С.С.) по справі 8/233-09 задоволено позовні вимоги Першого заступника прокурора області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Дім".

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.01.2011 у справі 8/233-09 ( головуючий суддя – Савченко Г.І., судді –Грязнов В.В., Тимошенко О.М. ) рішення господарського суду Вінницької області від 26.10.2010 у справі 8/233-09 залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Наш Дім" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 26.10.2010, та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.01.2011. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції невірно застосовані норми матеріального права та порушено процесуальні норми, що є підставою для скасування оскаржуваного судового акту.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю-доповідача, прокурора, представника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області, представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Дім", представника Відкритого акціонерного товариства "Завод Термінал" та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 23.06.1989 між організацією орендарів, створеною членами трудового колективу Вінницького виробничого об'єднання "Термінал" і Міністерством приладобудування, засобів автоматизації та систем управління СРСР було укладено на період з 01.04.1989 до 31.12.2000 Договір оренди майна Вінницького заводу "Термінал". Відповідно до розділу 1 договору міністерство передало, а організація орендарів прийняла в оренду основні фонди та інше майно, закріплене за Вінницьким заводом "Термінал".

За угодою від 18.12.1990 про внесення змін і доповнень в договір оренди від 23.06.1989 повноваження орендодавця за договором оренди перейшли до Міністерства радіопромисловості СРСР. Пунктом 6 цієї угоди договір оренди від 23.06.1989 доповнено пунктом 4.8, відповідно до якого організація орендарів отримала право на повний або частковий викуп орендованого майна.

На підставі доповнення від 12.12.1991 до договору оренди майна орендного підприємства від 23.06.1989 та угоди до нього від 18.12.1990 функції орендодавця перейшли до Фонду державного майна України.

20.01.1993 рішенням виконком Ради народних депутатів Ленінського району м. Вінниці № 12, зареєстровано Положення про організацію орендарів заводу "Термінал", реєстраційний № 1320. Згідно п. 1.1. Положення організація орендарів є об'єднанням працівників заводу, а відповідно до п. 1.2. - юридичною особою. Метою створення організації орендарів є оренда заводу "Термінал" у складі цілісного майнового комплексу (п.2.1.).

Згідно пунктів 3 та 4 інвентаризаційного опису № 84 зняття фактичних залишків по Вінницькому заводу "Термінал" станом на 01.04.1993 обліковуються та є в наявності гуртожитки по вул. Ленінського Комсомолу, 12 (проспект Юності, 12), забудови липня 1977, балансовою вартістю 712 519 крб. та по вул.Ленінського комсомолу, 14 (проспект Юності, 14), забудови червня 1980, балансовою вартістю 702 945 крб.

25.05.1993 згідно додаткової угоди № 76-93 до договору оренди від 23.06.1989 регіональне відділення прийняло на себе зобов'язання орендодавця за договором оренди від 23.06.1989 (п.п.1.1. додаткової угоди). Підпунктом 5.1.14. додаткової угоди передбачено, що організація орендарів має право викупати орендоване майно за умовами, в порядку й строки визначені законодавством України. Викуп оформляється додатковою угодою до цього договору.

03.06.1993 виконкомом Ради народних депутатів Ленінського району м. Вінниці, рішення № 225, зареєстровано Статут орендного підприємства заводу "Термінал", реєстраційний № 1714. Згідно п.1.3. Статуту орендне підприємство завод "Термінал" є юридичною особою, а у відповідності до п. 1.4. є правонаступником майнових та інших прав і обов'язків державного підприємства - Вінницький завод "Термінал".

Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.1993 № 57-93 "Про приватизацію цілісних майнових комплексів державних підприємств та їхніх структурних підрозділів, зданих в оренду" (57-93) 26.01.1994 регіональним відділенням видано дозвіл (наказ № 27ДП/ДУ) на приватизацію членами організації орендарів орендного підприємства Вінницького заводу "Термінал" державної частки у майні орендного підприємства Вінницького заводу "Термінал".

Наказом регіонального відділення від 28.04.1994 № 104-94 прийняте рішення про проведення інвентаризації та оцінки майна заводу, створені комісії: інвентаризаційна та по оцінці вартості майна.

Відповідно до пункту 9 Декрету № 57-93 (57-93) регіональним відділенням визначено спосіб приватизації майна заводу - це викуп на умовах, що передбачені додатковою угодою від 28.06.1994 № ДУ 54-94 про внесення змін і доповнень до договору оренди від 23.06.1989 та додаткової угоди до нього від 25.05.1993 № 76-93 (наказ від 28.06.1994 №138-СП).

Додатковою угодою від 28.06.1994 № ДУ 54-94 про внесення змін та доповнень до додаткового договору оренди від 23.06.1989 та додаткової угоди до нього від 25.05.1993 № 76-93 щодо викупу орендованого майна, укладеною між регіональним відділення та організацією орендарів орендного підприємства Вінницького заводу "Термінал" визначено умови викупу державного майна, його порядок, терміни та засоби платежів, а також вказано перелік та вартість об'єктів соціально-побутового призначення та житлового фонду, у тому числі гуртожитків по вул. Ленінського Комсомолу, 12 та 14 (проспект Юності, 12 та 14), м. Вінниці, які передаються організації орендарів заводу безоплатно відповідно до ст. 24 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств ". У підпункті 2.2.4. даної додаткової угоди зазначено, що організації орендарів безоплатно передаються об'єкти на загальну суму 686335 тис. крб., у тому числі гуртожиток по вул. Ленінського Комсомолу, 12 (проспект Юності, 12), залишковою вартістю 626 тис. крб. та гуртожиток по вул. Ленінського Комсомолу, 14 (проспект Юності, 14), залишковою вартістю 617 тис. крб.

Згідно акту оцінки вартості майна орендного підприємства Вінницький завод "Термінал" від 16.11.1994 до вартості майна, що підлягало приватизації (рядок 21) не увійшла вартість майна для якого встановлено пільги (передано у порядку ст. 24 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств") - 686335 тис. крб. (рядок 17.2).

Пунктами 41 та 42 Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.1993 № 717 (717-93-п) передбачено, що вартість майна, розраховану згідно з цією Методикою (717-93-п) , може бути змінено за рішенням органу приватизації, що відображається в акті (додаток № 1 і 2). При цьому вартість майна цілісного майнового комплексу зменшується на вартість майна, що належить орендареві, для якого встановлено пільги (безоплатна передача об'єктів соціально-побутового призначення), на яке поширюється особливий режим приватизації (вилучення об'єктів незавершеного будівництва, фінансових вкладень у цінні папери та паї інших підприємств, господарських товариств, банків, у відсоткові облігації та позики, вклади до статутних фондів спільних підприємств), державного житлового фонду, який приватизується відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) , об'єктів, що не підлягають приватизації.

На виконання вимог пункту 42 даної Методики (717-93-п) , вартість майна цілісного майнового комплексу орендного підприємства Вінницький завод "Термінал" зменшена вартість майна, що належить орендареві (12237243 тис. крб.), на вартість майна для якого встановлено пільги (безоплатна передача об'єктів соціально-культурного призначення) (686335 тис. грн.), на вартість об'єктів, які не підлягають приватизації (1548078 тис. грн.).

За договором купівлі продажу № 72 від 30.06.1994, укладеним між організацією орендарів орендного підприємства заводу "Термінал" та регіональним відділенням, організація орендарів викупила частину державного майна орендного підприємства Вінницького заводу "Термінал".

За актом прийому-передачі від 16.02.1995 до договору купівлі-продажу державного майна орендного підприємства Вінницького заводу "Термінал " від 13.06.1994 № 72 та додаткової угоди до нього від 29.12.1994 регіональним відділенням передано організації орендарів заводу викуплену нею державну частку майна, а також об'єкти соціально-побутового призначення, у тому числі гуртожитки по проспекту Юності,12 та 14, м. Вінниці.

На підставі договору купівлі-продажу від 30.06.1994 № 70 та акту прийому-передачі від 16.02.1995 регіональне відділення надало організації орендарів свідоцтво про власність № 70 від 22.02.1995, яким засвідчено, що організація орендарів є власником цілісного майнового комплексу орендного підприємства Вінницького заводу "Термінал". Однак, наказами Фонду державного майна України від 06.09.2005 № 2482 та регіонального відділення ФДМУ по Вінницькій області від 23.09.2005 № 600/1 дане свідоцтво скасовано.

26.10.1995 між організацією орендарів орендного підприємства Вінницького заводу "Термінал", регіональним відділенням та окремими фізичними особами укладено установчий договір про створення та діяльність ВАТ "Завод "Термінал". Вартість об’єктів соціально-побутового призначення та житлового фонду до статутного фонду акціонерного товариства не увійшла.

Частиною 2 ст. 24 Закону України "Про приватизацію державного майна" в редакції, яка діяла на момент приватизації майна орендного підприємства Вінницького заводу "Термінал" було визначено, що товариству покупців, створеному працівниками підприємства згідно зі статтею 8 цього Закону, яке стало власником свого підприємства в результаті викупу підприємства, купівлі його на аукціоні, за конкурсом, придбання 51 і більше відсотків акцій, за його згодою відповідний державний орган приватизації безоплатно передає об'єкти соціально-побутового призначення, створені за рахунок коштів фонду соціального розвитку (аналогічних фондів) зазначеного підприємства із зменшенням ціни, за яку було придбано майно підприємства, на суму початкової ціни зазначеного майна. Ці пільги поширюються на викуп державного майна орендними підприємствами.

Зазначена норма не містить положення щодо передачі таких об'єктів у власність акціонерному товариству.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" приватизація майна державних підприємств України - це відчуження державного майна. Порядок та способи відчуження державного майна, яке здійснюється в процесі приватизації, регламентовано Законом України "Про приватизацію майна державних підприємств" (2163-12) . Такими способами відповідно до зазначеного Закону (2163-12) є: аукціон, конкурс, викуп. Усі ці способи мають платний характер. Принцип "платності" приватизації, свідчить про те, що визначення "безоплатно передається" не може бути способом відчуження державного майна, а є передачею майна в користування при цьому форма власності майна не змінюється. Такої думки, притримується і Фонд державного майна України в своєму інструктивному листі від 06.03.2003 N 10-25-2822 (v2822224-03) . Щоб не допустити різного тлумачення безоплатної передачі, Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про приватизацію державного майна" від 18.05.2000 (1724-14) були внесені зміни та доповнення до ст. 24 Закону, які чітко визначають "безоплатну передачу" як передачу права користування майном.

Відповідно до частини 1 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) цілісним майновим комплексом є господарський об'єкт з закінченим циклом виробництва продукції (робіт, послуг). Зі змісту даної норми вбачається, що до складу цілісного майнового комплексу, який підлягає приватизації, не могли бути включені спірні гуртожитки, оскільки останні не виконують виробничих функцій та не входять до завершеного циклу виробництва.

Крім того, частиною 2 ст. 3 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" в редакції, яка діяла на момент приватизації заводу, прямо передбачено, що дія цього Закону (2163-12) не поширюється на приватизацію об'єктів державного житлового фонду, до складу яких згідно з вимогами статей 4- 6 Житлового кодексу Української РСР входять гуртожитки.

Виходячи з положень статті 4 Житлового кодексу Української РСР, до складу житлового фонду входять житлові будинки, а також житлові приміщення в інших будівлях. Житлові будинки і житлові приміщення в інших будівлях, що належать державі, становлять державний житловий фонд.

Статтями 127- 131 Житлового кодексу УРСР та пунктом 3 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 № 208 (208-86-п) , передбачено, що гуртожитки - це спеціально споруджені або переобладнанні для цієї мети житлові будинки. Тобто, спірні гуртожитки відносяться до об'єктів державного житлового фонду.

Спеціальним законодавством, яке регулює приватизацію державного житлового фонду, є Закон України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) , а відтак згідно з вимогами ст. 22 даного Закону (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин) гуртожитки приватизації не підлягають.

Крім того, зі змісту ст. 2 вищевказаного Закону вбачається, що його дія поширюється виключно на приватизацію житла громадянами, а не юридичними особами.

Отже, вищезазначені вимоги законів виключають можливість приватизації гуртожитків у складі цілісного майнового комплексу. Такої думки притримується і Фонд державного майна України (Інструктивний лист 30.12.2005 № 10-25-21463 (v10-2224-05) ).

Щоб не допустити невірного тлумачення та застосування ст. 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" законодавець Законом України "Про внесення змін до деяких законів України з питань забезпечення захисту житлових прав громадян, які проживають у гуртожитках" від 3 березня 2005 року № 2453-ІУ (2453-15) в даній нормі зазначив "крім гуртожитків". Тобто ч. 2 Закону (2163-12) у нинішній редакції викладена наступним чином: "Дія цього Закону не поширюється на приватизацію об'єктів державного житлового фонду, у тому числі гуртожитків, а також об'єктів соціально-культурного призначення, що фінансуються з державного бюджету, в тому числі об'єктів сфери охорони здоров'я, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються". Дана редакція чинна з 05.04.2005 тоді як рішення третейського суду, щодо передачі гуртожитків до статутного фонду ТОВ "Наш Дім" постановлене 29.07.2005.

Відповідно до листа комунального підприємства "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" від 05.11.2008 №108 була проведена реєстрація права власності на будівлі гуртожитків по проспекту Юності, 12 та 14, у м. Вінниці, за організацією орендарів орендного підприємства Вінницького заводу "Термінал", а 29.07.2005 право власності на будівлі цих гуртожитків було перереєстроване на товариством з обмеженою відповідальністю "Наш Дім" на підставі рішення третейського суду м. Вінниці від 29.07.2005.

Проте, відповідно до рішення господарського суду Вінницької області по справі 9/195-09 від 02.12.2009 рішення третейського суду від 29.07.2005, на яке посилається відповідач як доказ правомірного набуття права власності на спірне нерухоме майно, було скасовано, третейську угоду укладену 15.07.2005 між ТОВ "Наш Дім" та ВАТ "Завод "Термінал" визнано недійсною, а також зобов'язано Комунальне підприємство "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації" скасувати державну реєстрацію на гуртожитки по вул. Келецькій, 52, по проспекту Юності, 12 та частину гуртожитку (22/25 часток) по проспекту Юності, 14 у м. Вінниці, зареєстрованих за ТОВ "Наш Дім".

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 09.09.2010 зазначене рішення господарського суду було залишено без змін.

Будь-яких належних доказів на підтвердження переходу права власності на спірні гуртожитки від організації орендарів орендного підприємства Вінницького заводу "Термінал" до відкритого акціонерного товариства "Завод "Термінал", тобто перехід права власності не відбувся.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про господарські товариства" товариство може бути власником майна переданого йому засновником. Оскільки, відкритому акціонерному товариству "Завод "Термінал" його засновниками не були передані до його статутного капіталу (фонду), тобто у власність, будівлі гуртожитків по проспекту Юності, 12 та 14, у м. Вінниці, то слід вважати, що ВАТ "Завод "Термінал" незаконно розпорядився чужою власністю - будівлями гуртожитків по проспекту Юності, 12 та 14, у м. Вінниці, передавши у вигляді внеску до статутного фонду ТОВ "Наш Дім".

Згідно частини 2 ст. 5 ЖК УРСР гуртожитки, як складова частина житлового фонду підлягають поступовій передачі у порядку, передбаченому Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" (147/98-ВР) та постановою Кабінету Міністрів України від 06.11.1995 № 891 (891-95-п) у комунальну власність органів місцевого самоврядування. Відповідно до зазначеного Закону (147/98-ВР) така передача повинна здійснюватися за згодою місцевого органу самоврядування. Рішенням 34 сесії 4 скликання Вінницької міської Ради від 27.05.2005 № 1193 надано згоду на приймання гуртожитків по проспекту Юності, 12 та 14, у комунальну власність територіальної громади м. Вінниці. Однак, ТОВ "Наш Дім", у власності якого незаконно знаходяться дані гуртожитки, добровільно передати їх у комунальну власність відмовляється.

Статтею 21 Закону України "Про власність" визначено, що право колективної власності виникає на підставі: добровільного об'єднання майна громадян і юридичних осіб для створення кооперативів, акціонерних товариств, інших господарських товариств і об'єднань; передачі державних підприємств в оренду; викупу колективами трудящих державного майна; перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства; безоплатної передачі майна державного підприємства у власність трудового колективу, державних субсидій; пожертвувань організацій і громадян, інших цивільно-правових угод. Знаходження майна на балансі відповідача (організації) не є безспірною ознакою його права власності. Баланс підприємства (організації) є лише формою бухгалтерського обліку та визначає склад і вартість майна та обсяг фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства.

Відповідно до пункту 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, частини 1 ст. 317 ЦК України передбачає, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до положень ст. 75 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якої особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно пункту 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до пункту 6 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) правила Цивільного кодексу України (435-15) про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом (435-15) .

Відповідно до ст. 71 ЦК УРСР (1963 р.) загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Згідно положень ст. 83 ЦК УРСР позовна давність не поширюється на вимоги державних організацій про повернення державного майна з незаконного володіння колгоспів та інших кооперативних та інших громадських організацій або громадян.

Крім того, про факт привласнення гуртожитків регіональному відділенню стало відомо з листа комунального підприємства "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" від 05.11.2008 № 108, з якого слідує, що 19.03.2004 КП "ВООБТІ" проведена реєстрація права власності на будівлі гуртожитків по проспекту Юності, 12 та 14, у м. Вінниці, за організацією орендарів орендного підприємства Вінницького заводу "Термінал" на підставі :

-договору купівлі-продажу № 72 від 30.06.1994,

-додаткової угоди про внесення змін до договору купівлі-продажу від 30.06.1994 № 72,

-акту прийому-передачі від 16.02.1995,

-свідоцтва про власність від 22.02.1995 № 70,

-додаткової угоди від 28.06.1994 № ДУ 54-94 про внесення змін та доповнень до договору оренди від 23.06.1989,

-додаткової угоди до нього від 25.05.1993 № 76-93 щодо викупу орендованого майна, а 29.07.2005 право власності на будівлі цих гуртожитків перереєстровано ТОВ "Наш Дім" на підставі рішення третейського суду м. Вінниці від 29.07. 2005.

Даним листом підтверджується той факт, що спірні гуртожитки ніколи не знаходились у власності ВАТ "Завод "Термінал".

Вимоги про передачу будівель гуртожитків до комунальної власності відповідають нормам частини 2 ст. 5 ЖК УРСР та Закону України "Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності" (147/98-ВР) , постанові Кабінету Міністрів України від 06.11.1996 № 891.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегія суддів приходить до висновку, що господарськими судами попередніх інстанцій не були порушені норми матеріального та процесуального права, з’ясовані обставини, що мають значення для справи. А також не приймається посилання ТОВ "Наш Дім"на невідповідність предмету позову встановленим способам захисту порушеного, оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, то вони не можуть бути прийняті до уваги, оскільки право вибору способу захисту порушеного або оспорюваного права належить позивачеві, тоді як перевірка відповідності цього способу наявному порушенню і меті судового розгляду є обов'язком суду, який має приймати рішення зі справи в межах позовних вимог та з урахуванням фактичних обставин конкретної справи, беручи до уваги як можливість у той чи іншій спосіб захистити порушене право (за наявності підстав для цього), так і необхідність подальшого виконання прийнятого судом рішення. Інші доводи, викладені в касаційній скарзі також не приймаються до уваги як необґрунтовані.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не бере до уваги, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факт порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

З врахуванням того, що з’ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України судові рішення ґрунтуються на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги ТОВ "Наш Дім" не спростовують висновки судів попередніх інстанцій, у зв’язку з чим підстав для їх скасування не вбачається.

господарського суду Вінницької області
та на постанову	від 25.01.2011

господарського суду Вінницької області
за позовом	Першого заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Регіонального відділення фонду державного майна України по Вінницькій області