ВАТ "Полтаваобленерго" м.Полтава в особі Решетилівської філії, звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з Решетилівського районного центру зайнятості, на свою користь заборгованості за договором № 4/16 від 21.01.2008 року на постачання електричної енергії в сумі 22 316,99 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань за вказаним договором. Крім того, просив судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 28 жовтня 2010 року у справі №22/75 (суддя Георгієвський В.Д.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Решетилівського районного центру зайнятості на користь Відкритого акціонерного товариства "Полтаваобленерго" 22 316,99 грн. основного боргу, 223,16 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.01.2011р. (головуючий суддя: Фоміна В.О., судді: Гончар Т.В., Кравець Т.В.), апеляційну скаргу Решетилівського районного центру зайнятості задоволено частково. Рішення господарського суду Полтавської області від 28.10.2010р. у справі № 22/75 скасовано та прийнято нове, яким в позові відмовлено.

Відкрите акціонерне товариство "Полтаваобленерго" в особі Решетилівської філії подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.01.2011р., а рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що господарським судом апеляційної інстанції належним чином не досліджені всі обставини справи, крім того неправильно застосовані норми чинного законодавства.

Відповідач надіслав до суду касаційної інстанції відзив, в якому заперечує проти вимог викладених в касаційній скарзі та просить залити без змін оскаржувану постанову.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч.1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як вбачається з матеріалів справи, між Відкритим акціонерним товариством "Полтаваобленерго" (постачальник) та Решетилівським районним центром зайнятості (споживач) був укладений договір про постачання електричної енергії №4/16 від 21.01.2008 року.

21.01.2008р. на підставі листа споживача від 18.06.2008р., у зв’язку з підключенням до електропостачання будівельного майданчика в селищі Решетилівка вул. Шевченка, 21 (будівництво нового адміністративного приміщення Решетилівського районного центру зайнятості) була укладена додаткова угода про внесення змін до Договору, за умовами якого споживачу було встановлено лічильник № 000451808, про що було складено Акт про пломбування від 23.06.2008 року.

У відповідності до розділу 2 Договору, постачальник електричної енергії зобов'язується постачати споживачу електричну енергію, як різновид товарної продукції в обсягах, визначених відповідно до розділом 5 Договору, та з урахуванням умов розділу 6 цього договору (додаток "Обсяги постачання (договірні величини) електричної енергії споживачу та субспоживачу"), а згідно з умовами додатків до Договору № 2 "Порядок розрахунків" та №3 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії у відповідності до їх умов.

Відкрите акціонерне товариство "Полтаваобленерго", звертаючись з позовною заявою до Решетилівського районного центру зайнятості, посилався на те, що у відповідній відомості споживача № 2 від 15.02.2010 року, за період з 15.01.2010 року по 15.02.2010 року, не вказано об'єм спожитої електричної енергії, так як зазначено в показниках лічильника в цифровому вигляді, чотирьохзначні покази приладу обліку не відповідають установленому лічильнику. Як стверджує позивач, відповідач не надав достовірних відомостей про спожиту електричну енергію станом на 15.02.2010 року. З метою встановлення фактичного споживання електричної енергії 16.02.2010 року на об’єкт (будівництво адміністративного приміщення) селище Решетилівка, вул. Шевченка 21, представниками Решетилівської філії Відкритого акціонерного товариства "Полтаваобленерго" здійснено контрольний огляд електричного лічильника типу С АЧ- И 678 №000451808, в результаті якого були зафіксовані фактичні показники електричного лічильника. Згідно знятих показників, споживання електричної енергії даним об'єктом складає 28932 кВт/г., на суму 22316,99 грн., у зв’язку з чим відповідачу виставлено рахунок № А 4/16/02 від 16.02.2010р. за активну е/е згідно договору № 4/16 від 21.01.2008р. за спожиту електричну енергію.

Також позивач зазначає, що у наступному розрахунковому періоді відповідач надав належний звіт про використання електричної енергії за період з 15.02.2010р. по 15.03.2010р. з відповідними шестизначними показниками електричного лічильника, поточні покази 032935 кВт/г, попередні покази 031994 кВт/г. Додаткова перевірка з представниками Решетилівської філії ВАТ "Полтаваобленерго" підтвердила зазначені показники спожитої електричної енергії в розмірі 29921 кВт/г. на суму 23079,85 грн., про, що відповідачу було виставлено відповідний рахунок № А 4/16/03 від 15.03.2010 р., але відповідач за спожиту електричну енергію розрахувався частково, його заборгованість складає 22316,99 грн. Претензію позивача з вимогою сплатити заборгованість відповідач залишив без задоволення та відповіді.

Господарський суд Полтавської області визнав такі вимоги позивача обґрунтованими та правомірними та задовольнив їх у повному обсязі, з посиланням на ч. 1 ст. 193 ГК України, ч. 1 ст. 173 ГК України, ч. 1 ст. 179 ГК України та статей 525, 526, 629 ЦК України, оскільки відповідачем не надано доказів виконання своїх договірних зобов’язань у повному обсязі.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові, Харківський апеляційний господарський суд, в основу свого рішення поклав експертний висновок наданий ТОВ "Акбі-Полтава" щодо можливого обсягу споживання електричної енергії адміністративної будівлі Решетилівського районного центру зайнятості по вул. Шевченка,21 в смт. Решетилівка Полтавської області.

Згідно вказаного висновку, місячний обсяг споживання електроенергії при максимально можливому навантаженні на кабель РРЦЗ становить 7744кВт.год, в той час, як обсяг споживання електроенергії примаксимально можливому завантаженні РРЦЗ за місяць становить 3344кВт.год.

Однак, з викладеними мотивами у постанові суду апеляційної інстанції погодитися не можна, оскільки відповідачем відбулося споживання електричної енергії у спірний період, однак суд апеляційної інстанції не встановив та не стягнув суму боргу за фактичне споживання.

Як вже зазначалося вище, судами встановлено, що відповідач не надав достовірних відомостей про спожиту електричну енергію станом на 15.02.2010 року., внаслідок чого позивач 16.02.2010 року на об’єкті (будівництво адміністративного приміщення) селище Решетилівка, вул. Шевченка 21, представниками Решетилівської філії Відкритого акціонерного товариства "Полтаваобленерго" здійснено контрольний огляд електричного лічильника, у зв’язку з чим відповідачу виставлено рахунок на суму 22316,99 грн. за спожиту електричну енергію.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" електроспоживання можливе лише на підставі договору. Саме договір визначає коло обов’язків та відповідальність споживачів. Відповідно до ч.1 ст. 277 ГК України абоненти користуються електричною енергією з додержанням Правил користування електричною енергією відповідного типу, що затверджується КМУ. Обов’язок споживання електричної енергії на підставі договору покладений виключно на споживача. Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають, зокрема, із правочинів та актів законодавства.

Суди попередніх інстанцій не дослідили умов договору №4/16 від 21.01.2008 року та додатків до нього щодо договірних величин споживання електричної енергії та фактичного споживання відповідачем електричної енергії.

Вищевикладене свідчить про неповний та необ'єктивний розгляд справи, як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції оскільки, в порушення вимог ст.ст. 32- 34, 43 ГПК України, суди не з'ясували належним чином дійсні обставини справи., що вплинуло на їх юридичну оцінку, а відповідно і правильність застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що в силу вимог ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, Вищий господарський суд України вважає за необхідне скасувати прийняті у справі рішення, з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно з'ясувати всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для їх розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від цього прийняти основане на законі рішення.