Розпорядженням Секретаря судової палати Вищого господарського суду України від 17.03.2011 року №03.10-05/48, у зв'язку з перебуванням на лікарняному судді Дерепи В.І., керуючись ч. 4 ст. 31 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", п. 1 рішення зборів суддів Вищого господарського суду України від 15.12.2010 № 12 та п. 1 наказу Голови Вищого господарського суду України від 17.12.2010 № 56, для розгляду касаційної скарги у справі № 42/306-10 господарського суду Харківської області, призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кривда Д.С. (доповідач), судді: Грек Б.М., Капацин Н.В.

Рішенням господарського суду Харківської області від 09.11.2010 року по справі № 42/306-10 (суддя Яризько В.О.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.01.2011 року (судді: Черленяк М.І –головуючий, Івакіна В.О., Пелипенко Н.М.) у позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, Державна екологічна інспекція в Харківській області звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення постанову у справі скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, Цивільного кодексу України (435-15) , Земельного кодексу України (2768-14) , Закону України "Про охорону природного навколишнього середовища" (1264-12) .

Відзив на касаційну скаргу не надано.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України судом касаційної інстанції є Вищий господарський суд України.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанції, з а результатами перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства Державною екологічною інспекцією в Харківській області було складено акт від 30-31 березня, 01-03 квітня 2009 року № 00251, яким встановлено, що на момент перевірки відповідач самовільно без правовстановлюючих документів зайняв та використовує земельну ділянку площею 0,21207 га.

Як зазначено позивачем в акті перевірки, відповідач допустив порушення порядку надання та використання земельної ділянки.

В зв'язку з виявленими порушенням Державною екологічною інспекцією в Харківській області з урахуванням норм передбачених "Методикою визначення розмірів шкоди, заподіяних внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту без спеціального дозволу) (963-2007-п) , затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2008 року, розраховано суму збитків, заподіяних державі в розмірі 28 442,61 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення збитків, суди виходили з того, що, з аналізу норм чинного законодавства вбачається, що до повноважень та компетенції позивача відноситься перевірка додержання вимог законодавства виключно про охорону навколишнього середовища, в т.ч. і земельних ресурсів, а не порядок їх надання та використання, що відноситься до компетенції органу влади з питань земельних ресурсів.

Таким чином, суди дійшли висновку, що позивач перевищив свої повноваження при визначенні виду порушень та складанні припису стосовно порушень відповідачем вимог ст.ст. 125, 126 Земельного Кодексу України .

У пункті 2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 10.12.1996 року №02-5/422 (v_422800-96) "Про судове рішення" зазначено, що, у відповідності з статтею 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: 3.1. чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; 3.2. чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; 3.3. яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (пункт 3 Роз'яснення (v_422800-96) ).

Рішення та постанова зазначеним вимогам не відповідають.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Положеннями статті 16 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991 № 1264-ХІІ (із змінами та доповненнями) передбачено, державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють Кабінет Міністрів України, Ради та їх виконавчі і розпорядчі органи, а також спеціально уповноважені на те державні органи по охороні навколишнього природного середовища і використанню природних ресурсів та інші державні органи відповідно до законодавства України.

Спеціально уповноваженими державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів у республіці є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органи на місцях та інші державні органи, до компетенції яких законодавством України та Автономної Республіки Крим віднесено здійснення зазначених функцій.

До компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належать: державний контроль за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони республіки, дотриманням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі, а також за додержанням норм екологічної безпеки (пункт б) статті 20 Закону); подання позовів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища (пункт з) статті 20 Закону).

Згідно затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 19.12.2006 (z0120-07) , Положення про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі, до завдань останньої віднесено здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища (пункт 3), а до її повноважень - право подавати позови про відшкодування втрат і збитків, завданих внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища (пункт 5).

Відповідно до пункту 7 Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу", затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року № 963 (963-2007-п) розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, проводиться інспекціями Мінприроди або Держземінспекцією та її територіальними органами, а розміру шкоди, заподіяної юридичним та фізичним особам, - територіальними органами Держземінспекції на підставі матеріалів обстежень земельних ділянок, проведених відповідно до Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 листопада 2000 р. N 1619 (1619-2000-п) .

Враховуючи викладене, висновок судів першої та апеляційної інстанції щодо перевищення позивачем своїх повноважень, у даному випадку, зроблено без урахування зазначених положень чинного законодавства.

У зв’язку із вищевикладеним колегія суддів вважає, що рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд господарському суду першої інстанції.

При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, витребувати та надати об’єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, вирішити спір із дотриманням норм процесуального законодавства на підставі норм матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних відносин сторін.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Державної екологічної інспекції в Харківській області задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.01.2011 року у справі № 42/306-10 господарського суду Харківської області та рішення господарського суду Харківської області від 09.11.2010 року у даній справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.