Заступник прокурора Подільського району м. Києва звернувся до господарського суду м. Києва з позовом в інтересах держави в особі Київської міської державної адміністрації та комунального підприємства "Дирекція реставраційно - відновлювальних робіт" до ЗАТ "Київбудінвест (далі - відповідач) про стягнення 1 020 300 грн. безпідставно отриманих коштів за договором від 04.08.2008 р. №1-М/Гп-08 (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Рішенням господарського суду м. Києва від 04.10.2010 р. (суддя Омельченко Л.В.) позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь комунального підприємства "Дирекція реставраційно - відновлювальних робіт" (далі –позивач 2) 1 020 000 грн. заборгованості та судові витрати.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2010 р. (судді: Поляк О.І.–головуючий, Кропивна Л.В., Чорна Л.В.) вказане рішення скасовано, в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, заступника прокурора м. Києва звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить її скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі. Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 883, 1212 Цивільного кодексу України ( далі – ЦК України (435-15) ), ст. 322 Господарського кодексу України, ст. 42 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, 04.08.2008 р. між позивачем 2 та відповідачем був укладений договір № 1-М/Гп-08, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався виконати роботи по будівництву Меморіального комплексу пам'яті жертв голодоморів в Україні по вул. Січневого повстання, 15-а у м. Києві відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації, а позивач 2 –прийняти та оплатити ці роботи у порядку, встановленому договором.

У п. 3.1 договору сторони встановили, що вартість робіт згідно з договірною ціною (додаток №1, що є невід'ємною частиною договору) становить 112 141 202,4 грн.

Виконані відповідачем згідно умов договору роботи були прийняті позивачем 2 без жодних зауважень щодо обсягу та якості, про що свідчать підписані сторонами та скріплені печатками акти приймання виконаних підрядних робіт, та в подальшому були повністю оплачені позивачем 2.

Звертаючись з даним позовом, прокурор стверджував, що актом від 18.11.2009 р. № 06-21/77, складеним за наслідками перевірки діяльності позивача 2 Головним контрольно-ревізійним управлінням України, встановлено неправомірне завищення відповідачем вартості робіт за вищевказаним договором. У зв'язку з чим згідно зі ст. 1212 ЦК України ці кошти підлягають поверненню відповідачем, як безпідставно отримані.

Слід зазначити, що на підставі ст. 1212 ЦК України повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні здійснюється у зв'язку із виконанням, що виходить за межі певного зобов'язання.

У даному випадку правовідносини сторін виникли на підставі договору підряду, у якому сторони, керуючись приписами 627 ЦК України (435-15) , самостійно визначили об'єм робіт, що підлягають виконанню, та їх вартість. Згідно зі ст. 629 ЦК України з моменту укладення договір є обов'язковими для виконання сторонами.

Судом апеляційної інстанції було встановлено факти належного виконання відповідачем передбачених договором робіт та їх прийняття і оплату позивачем 2 у встановленому договором порядку без жодних зауважень.

З огляду на викладене посилання прокурора на висновки перевірки Головного контрольно-ревізійного управління України, як на підставу для задоволення позовних вимог, є неправомірними. Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати.

У той же час виявлення вказаних порушень може бути підставою для притягнення до відповідальності посадових осіб позивача 2 у встановленому чинним законодавством порядку.

Відтак, доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

За таких обставин оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування не вбачається.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 627, 629, 1212 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

1. Касаційну скаргу заступника прокурора м. Києва залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2010 р. у справі № 46/327 залишити без змін.