на рішення господарського суду міста Києва від 05.10.2010 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2010 р. у справі № 42/15

за участю представників:

позивачів: Скачко А.А.

відповідача: не з’явився

Товариство з обмеженою відповідальністю (надалі –"ТОВ") "Калина-Чернігів" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Мс Ойл Кард" з позовом про стягнення боргу 375 189,28 грн., що виник у зв’язку з порушенням відповідачем зобов’язань з оплати поставлених за договором купівлі-пролажу нафтопродуктів через мережу АЗС 105/05-У від 01.02.2005 р. нафтопродуктів та наявністю підстав для застосування норм ст.ст. 20, 193, 218, 230 ГК України та ст.ст. 525, 526, 520 ЦК України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.02.2010 р., залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2010 р., з посиланням на ч. 1 ст. 79 ГПК України зупинено провадження у справі № 42/15 до затвердження реєстру кредиторів у справі господарського суду міста Києва № 28/188-б про банкрутство ТОВ "Мс Ойл Кард".

Постановою Вищого господарського суду України від 10.08.2010 р. зазначені судові акти скасовано, а справу передано до господарського суду міста Києва для розгляду по суті. постанова суду касаційної інстанції обґрунтована неврахуванням судами норм ч. 15 ст. 1 та ч. 1 ст. 14 Закон України "Про відновлення платоспроможності або визнання боржника банкрутом", які зумовлюють застосування ст. 79 ГПК України з моменту публікації оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство а не винесення ухвали про порушення відповідного провадження.

За результатами розгляду справи по суті, рішенням господарського суду міста Києва від 05.10.2010 р. (суддя Паламар П.І.) у позові відмовлено на підставі ч. 2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2010 р. (судді Гарник Л.Л., Іваненко Я.Л., Пантелієнко В.О.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же мотивів.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами, ТОВ "Калина-Чернігів" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 05.10.2010 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2010 р. у зв’язку з неправильним застосуванням судами норм матеріального права, та направити справу на повторний розгляд до суду першої інстанції.

Сторони, згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 1117 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в оскаржуваному судовому акті, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.02.2005 р. між ТОВ "Калина-Чернігів" (продавець) та ТОВ "МС Ойл Кард" (покупець) укладено Договір купівлі-продажу нафтопродуктів через мережу АЗС № 105/05-У, згідно якого позивач зобов’язався передати відповідачу нафтопродукти (бензин А-98, А-95, А-92, А-80, дизельне паливо) шляхом пред’явлення смарт-карток на мережі АЗС, а відповідач - прийняти та протягом 3 трьох банківських днів з моменту одержання рахунку оплатити його вартість.

Судами на підставі видаткових накладних № РН-0000483 від 30.06.2008 р. та № РН-0000578 від 31.07.2008 р., довіреності на отримання товару серії ЯОУ № 299779 від 01.06.2008 р. і акту звірки розрахунків за період з 30.09.2006 р. по 01.10.2009 р. також встановлено факт передачі позивачем відповідачу нафтопродуктів загальною вартістю 15 289 189,28 грн., а також оплати останнім одержаного товару на суму 14 914 000,00 грн. Докази повного виконання відповідачем умов Договору № 105/05-У відсутні.

В той же час, судами з’ясовано, що господарським судом міста Києва ухвалою від 24.03.2009 р. порушено провадження у справі № 28/118-б про визнання ТОВ "МС Ойл Кард" банкрутом. На виконання зазначеної ухвали 12.09.2009 р. у газеті "Голос України" № 171 (4671) опубліковано відповідне оголошення.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

З огляду на те, що позивач протягом встановленого тридцятиденного строку з письмовою заявою з вимогою до відповідача не звертався, колегія суддів погоджується з висновком про те, що вимоги позивача, які є предметом розгляду у справі № 42/15, відповідно до положень ч. 2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вважаються погашеними. Відповідно, відсутні підстави для їх задоволення.

Твердження позивача, викладені в касаційній скарзі, даних висновків господарських судів не спростовують.

Отже, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, колегія суддів дійшла висновку, що судами в порядку ст.ст. 43, 106 ГПК України всебічно, повно і об’єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов’язки сторін, враховано положення ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Калина-Чернігів" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 05.10.2010 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2010 р. у справі № 42/15 залишити без змін.