Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

на рішення господарського суду міста Києва від 02.11.2010 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2010 р. у справі № 30/271

за участю представників:

позивача:Борбуц І.В.

відповідача: Матвійчук Р.І.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву (надалі –"РВ ФДМУ по м. Києву") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі –"ТОВ") "Аеротехсервіс" про розірвання Договору № 934 від 27.08.2003 р. купівлі-продажу об’єкта незавершеного будівництва державної власності –будівлі харчоблока та Договору № 934/1 від 18.12.2006 р. про внесення змін до Договору № 934 від 27.08.2003 р., а також повернення об’єкту продажу за актом приймання-передачі РВ ФДМУ по м. Києву.

Позовні вимоги обґрунтовані нормами ст.ст. 525, 526, 530, 611 ЦК України, ст.ст. 188, 193 ГК України, ч.ч. 5, 9 ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст. 19 Закону України "Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва".

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.11.2010 р. (суддя Ващенко Т.М.) позов задоволено повністю;

розірвано Договір № 934 від 27.08.2003 р. купівлі-продажу об’єкта незавершеного будівництва державної власності –будівлі харчоблоку та Договір № 934/1 від 18.12.2006 р. про внесення змін до Договору № 934 від 27.08.2003 р., які укладені між РВ ФДМУ по м. Києву та ТОВ "Аеротехсервіс";

зобов’язано ТОВ "Аеротехсервіс" повернути об’єкти незавершеного будівництва –будівлю харчоблоку, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Волинська, 66-а за актом приймання передачі РВ ФДМУ по м. Києву; стягнуто судові витрати.

Приймаючи дане рішення, місцевий господарський суд виходив з порушення відповідачем норм ст.ст. 525, 526 України та наявністю підстав для застосування ч. 2 ст. 19 Закону України "Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2010 р. (судді Отрюх Б.В., Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же мотивів.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ТОВ "Аеротехсервіс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 02.11.2010 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2010 р. і передати справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Вимоги касаційної скарги обґрунтовані неврахуванням судами норм ст.ст. 256, 261 ЦК України, неправильним застосуванням ст.ст. 8, 19 Закону України "Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва", а також ст.ст. 613, 614 ЦК України і відсутності вини позивача в порушенні ним умов договору.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 1117 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами встановлено, що 27.08.2003 р. між РВ ФДМУ по м. Києву (продавець) та ТОВ "Аеротехсервіс" (покупець) укладено Договір купівлі-продажу об’єкта незавершеного будівництва державної власності шляхом продажу на аукціоні № 934 (надалі –"Договір").

Відповідно до умов п. 1.1. Договору продавець продав, а покупець купив об’єкт незавершеного будівництва – будівлю харчоблоку, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Волинська, 66-а, і зобов’язався прийняти цей об’єкт та сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в даному Договорі.

Судами правомірно зазначено, що приватизація об'єктів незавершеного будівництва, що перебувають у державній власності, регулюється спеціальним законом, а саме Законом України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва" (1953-14) . Норми статті 19 даного Закону закріплюють обов’язкові умови приватизації об'єктів незавершеного будівництва, крім продажу під розбирання, до яких, зокрема, віднесено встановлення строку завершення будівництва об'єкта незавершеного будівництва.

Згідно норм даної статті сторонами у п. 5.3. Договору встановлено, що одним з обов’язків покупця є завершення будівництва об’єкта з можливою зміною його первісного призначення та введення його в експлуатацію протягом трьох років з моменту підписання даного Договору.

Нормами ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 651 ЦК України визначає, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому, законодавцем визначено особливості внесення змін до договорів купівлі-продажу державного майна, укладених органами приватизації, що містяться у Положенні про внесення змін до договорів купівлі-продажу (Наказ ФДМУ від 29.10.1998 р. № 2041 (z0717-98) ; надалі –"Положення").

У відповідності до п. 1.1. Положення, внесення змін до договору купівлі-продажу здійснюється шляхом укладання між органом приватизації та покупцем державного майна додаткової угоди до нього. Така додаткова угода в порядку п. 7.1. Положення підлягає нотаріальному посвідченню у десятиденний строк з дня її підписання.

Зміни до договорів купівлі-продажу стосовно перенесення термінів на більш пізній строк у порівнянні з терміном, установленим договором, вносяться за умови обґрунтованості потреб внесення змін та недопущення обсягів зобов’язань за рахунок можливих інфляційних процесів (п. 3.1. Положення).

Як з’ясовано судами, 18.12.2006 р. сторонами укладено Договір № 934/1 про внесення змін до Договору № 934 купівлі-продажу об’єкта незавершеного будівництва державної власності шляхом продажу на аукціоні від 27.08.2003 р. Так, сторонами змінено п. 5.3. Договору та продовжено строк завершення будівництва об'єкта незавершеного будівництва до 27.08.2008 р.

Судами встановлено, що в 4 кварталі 2008 року РВ ФДМУ по м. Києву проведено перевірку виконання відповідачем умов Договору з виїздом на місце розташування об'єкта приватизації та складено акт поточної перевірки № 72 від 25.09.2008 р., в якому зафіксовано невиконання умов Договору, в тому числі, в частині виконання п. 5.3 Договору та Договору № 934/1 від 18.12.2006 р.

14.10.2008 р. на адресу РВ ФДМУ по м. Києву надійшов лист - пропозиція № 240 від ТОВ "Аеротехсервіс" про зміну умов Договору, а саме продовження строків завершення будівництва та введення об'єкта в експлуатацію до 27.08.2011 р. шляхом укладення додаткового договору.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Пунктом 2.2. Положення передбачено, що пропозиція, що надійшла після виявлення факту невиконання умов договору купівлі-продажу, не розглядається.

З огляду на дані норми законодавства, РВ ФДМУ по м. Києву листом № 30-11/8463 від 17.10.2008 р. відмовило відповідачу у продовженні строків виконання зобов’язань за Договором.

В порядку ст. 35 ГПК України судами встановлено, що рішенням господарського суду міста Києва від 26.01.2010 р. у справі № 40/277-3/9 " відмовлено в задоволенні позовних вимог ТОВ "Аеротехсервіс"про зобов‘язання РВ ФДМУ по м. Києву внести зміни до Договору купівлі-продажу № 934 від 27.08.2003 р. у зв‘язку з істотною зміною обставин шляхом укладення з позивачем додаткового договору про внесення змін до п. 5.3. Договору № 934 та подовження строку завершення будівництва та введення об’єкта в експлуатацію до 27.08.2011 р.

Відтак, судами правомірно зазначено, що згідно діючого між сторонами правочину відповідач взяв на себе зобов’язання по завершенню будівництва об’єкта незавершеного будівництва з перепрофілюванням його під адміністративно-побутовий корпус з надбудовою мансардного поверху та введення його в експлуатацію строком до 27.08.2008 р. Однак, дане зобов’язання ТОВ "Аеротехсервіс" не виконало.

Норми ст. 611 ЦК України закріплюють, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов’язання шляхом розірвання договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно п. 7.3. Договору встановлено, що у разі невиконання покупцем умов даного Договору, продавець має право в установленому чинним законодавством порядку на розірвання Договору та повернення об’єкта за актом приймання-передачі продавцю.

Зазначені умови Договору відповідають нормам ч. 2 ст. 19 Закону України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва", якими встановлено, що у разі невиконання умов, зазначених у цій статті, договір купівлі-продажу підлягає розірванню в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Так, судами встановлено, що позивачем на адресу відповідача надіслано лист-пропозицію № 30-10/13108 від 12.08.2010 р. про розірвання Договору у зв’язку з невиконанням відповідачем умов п. 5.3. Договору та повернення об’єкту незавершеного будівництва –будівлі харчоблоку (м. Київ, вул. Волинська, 66-а) за актом приймання-передачі позивачу. Однак, в установлений ст. 188 ГК України строк відповідач відповіді на пропозицію позивача не надав.

Частина 4 статті 188 ГК України закріплює, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Враховуючи встановлене судами порушення відповідачем умов Договору, колегія суддів погоджується з висновком про правомірність задоволення позовних вимог в частині розірвання Договору та Договору № 934/1 від 18.12.2006 р . про внесення змін до Договору № 934 від 27.08.2003 р.

Щодо вирішення судами спору в частині позовних вимог про зобов’язання ТОВ "Аеротехсервіс" повернути об’єкт незавершеного будівництва, придбаний за Договором, за актом приймання-передачі позивачу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Пунктом 11.4 Договору сторонами погоджено, що у разі невиконання однією із сторін даного Договору, він може бути змінений або розірваний на вимогу іншої сторони за рішенням суду або господарського суду. При розірванні Договору, об’єкт купівлі-продажу повертається Продавцю.

Згідно ч. 2 ст. 19 Закону України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва" встановлено, що покупець, з яким розірвано договір купівлі-продажу, повертає об'єкт приватизації в державну власність за актом приймання-передачі, а також відшкодовує державі збитки, завдані невиконанням умов договору.

Дані норми законодавства підтверджують правомірність висновку господарських судів про наявність підстав для задоволення позову. Твердження відповідача, викладені в касаційній скарзі, даного висновку господарських судів не спростовують.

Отже, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, колегія суддів дійшла висновку, що судами в порядку ст.ст. 43, 106 ГПК України всебічно, повно і об’єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов’язки сторін, враховано положення ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеротехсервіс" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 02.11.2010 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2010 р. у справі № 30/271 залишити без змін.