АКЦИЗНИЙ ЗБІР



№ з/п
Запитання
Відповіді
Уцінення лікеро-горілчаних виробів. Продукція зіпсована
1 Чи підлягають уціненню горілка, лікеро-горілчані вироби та виноробна продукція, які перебувають в податковій заставі, у разі їх продажу?

Розділом III Порядку стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, які перебувають у податковій заставі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2002 р. № 538 (далі — Порядок, затверджений постановою № 538), визначено порядок уцінення описаних активів платника. Відповідно до п. 32 цього розділу за наявності в переліку описаних активів платника податків товарів, на які законодавчими або нормативно-правовими актами встановлено регульовані державою або мінімальні ціни, початкова ціна таких активів визначається з урахуванням вимог зазначених актів. Постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2001 р. № 700 «Про затвердження мінімальних цін на вітчизняні та імпортні горілку і лікеро-горілчані вироби» (далі — постанова № 700) затверджено розміри мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на вітчизняні та імпортні горілку і лікеро-горілчані вироби. Цією постановою встановлено єдині вимоги до всіх суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють торгівлю горілкою та лікеро-горілчаними виробами в Україні, щодо застосування ними цін реалізації на рівні, не нижчому від мінімального. Порядок визначення та застосування мінімальних цін на вітчизняні та імпортні горілку і лікеро-горілчані вироби затверджено наказом Мінфіну, Мінекономіки та Мінагрополітики України від 08.08.2001 № 371/168/239. Ст. 17 Закону України від 19.12.95 р. № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі – Закон № 481/95-ВР) встановлено норму відповідальності за роздрібну або оптову торгівлю горілкою та лікеро-горілчаними виробами, а також коньяками, алкогольними напоями, виготовленими за коньячною технологією, за цінами, нижчими від встановлених мінімальних роздрібних або оптово-відпускних цін – 100% вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи із цих мінімальних цін, але не менше 1000 грн. Таким чином, згідно з вимогами Закону № 481/95-ВР та постанови № 700 реалізація горілки та лікеро-горілчаних виробів, а також коньяків, алкогольних напоїв, виготовлених за коньячною технологією, які перебувають у податковій заставі, може здійснюватися за цінами, не нижчими від встановлених мінімальних. Вина виноградні та плодово-ягідні, на які не встановлено мінімальні ціни, підлягають уціненню за зазначеним вище Порядком, затвердженим постановою № 538, у разі реалізації з податкової застави.Відповідно до п. 6 ст. 9 Закону України від 15.09.95 р. № 329/95-ВР «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» (далі — Закон № 329/95-ВР) конфісковані алкогольні напої підлягають знищенню або промисловій переробці.

2 У підприємства-виробника вина зіпсувалося на складі вино – закінчився термін його придатності. Підприємство зняло акцизні марки, якими було промарковано це вино, і наклеїло їх на інші пляшки з вином. Чи відповідає це вимогам чинного законодавства? Що може підприємство зробити з акцизними марками, якщо промаркована ними продукція зіпсувалася?

Згідно з Положенням про марки акцизного збору, затвердженим Указом Президента України від 18.09.95 р. № 849/95 підприємства-виробники алкогольних напоїв повинні зберігати марки акцизного збору як документи суворої звітності. Пунктом 27 Положення про виробництво, зберігання, продаж марок акцизного збору і маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.96 р. № 1284 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10.12.98 р. № 1956) (далі — Положення, затверджене постановою № 1284) передбачено, що акцизні марки мають бути наклеєні виробниками алкогольних напоїв на кожну пляшку (упаковку) у такий спосіб, щоб вони розривалися під час відкупорювання (розкривання) товару. З метою надійного прикріплення акцизної марки на пляшці для її наклеювання повинен використовуватися клей (дисперсійний, дескрин тощо), який не дає змоги зняти марку з товарів без пошкодження. При цьому відповідно до вимог Положення про марки акцизного збору, затвердженого Указам Президента Україні від 18.09.95 р. № 849/95 «Про затвердження акцизного збору на алкогольні напої та тютюнові вироби» (далі — Положення, затверджене Указом № 849/95) придбані акцизні марки можуть використовуватися покупцями марок — виробниками алкогольних напоїв лише безпосередньо в процесі виробництва для здійснення маркування. Якщо алкогольні напої марковані з відхиленням від вимог зазначених Положень, то вони розглядаються як немарковані, а у разі недотримання порядку обліку і зберігання виданих підприємству акцизних марок продавець марко має право призупинити реалізацію такому покупцю наступних партій марок. Алкогольні напої торговельне підприємство (організація) може повернути виробнику як недоброякісні в порядку рекламації. Під час зберігання на складі підприємства-виробника вони можуть зіпсуватися чи може закінчитися термін їх придатності. У разі неможливості вирівнювання і наклеювання на окремий папір акцизних марок, якщо алкогольні напої зіпсувалися (при поверненні покупцем виробнику партії недоброякісної алкогольної продукції, у разі закінчення терміну придатності алкогольних напоїв чи їх зіпсування при зберіганні на складі виробника) відповідно до вимог Положення, затвердженого Постановою № 1284, та листа ДПА України від 27.02.98 р. № 2063/10/16-2117 «Про порядок утилізації марок» на підприємстві-виробнику має бути створено комісію, яка складає акт про списання таких марок, у якому мають зазначатися номери та серії кожної з них. В акті обов’язково зазначається фактична кількість зіпсованих марок, а також яка організація (підприємство) повертає продукцію, найменування недоброякісних алкогольних напоїв, фактична їх кількість та загальний обсяг. До складу зазначеної комісії залучаються представники державної податкової адміністрації, які очолюють комісію, і представник відповідної місцевої державної адміністрації. Кількість примірників акту має відповідати кількості членів комісії, що представляють підприємство та уповноважені органи.

Видача, погашення, авалювання податкових векселів
3 На спирто-горілчаному підприємстві утворюється невиправний брак (спиртовмісні рідини). Після його ректифікації одержаний спирт знову спрямовується для виробництва горілки. Фактично це є той же спирт, при отриманні якого вже було видано податковий вексель, в погашення якого сплачено акцизний збір. Чи треба знову при отриманні цього спирту для виготовлення горілки видавати вексель і сплачувати акцизний збір?

Відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.02.99 р. № 275 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 р. № 28) (далі – Порядок, затверджений постановою № 275) сума акцизного збору, зазначена в податковому векселі, погашається на суму фактичних втрат спирту етилового у процесі виробництва готової продукції в межах норм, затверджених у встановленому порядку. Загальні втрати спирту на виробництві згідно із Порядком складаються з втрат спирту у процесі транспортування, у спиртосховищі під час зберігання та переміщення, під час виробництва та під час зберігання готової продукції. Якщо фактичні втрати спирту перевищують встановлені норми, то для погашення векселя можуть прийматися тільки нормативні втрати спирту.Зазначеним Порядком не передбачено врахування невиправного браку як при видачі, так і при погашенні податкових векселів із акцизного збору. Поряд з цим відповідно до п. 4 ст. 4 Закону № 329/95-ВР у разі наявності наднормативних втрат сировини з вини підприємства під час виробництва алкогольних напоїв суб’єкти підприємницької діяльності сплачують акцизний збір за понесені втрати у порядку, передбаченому чинним законодавством про справляння акцизного збору. При цьому оподатковуваний оборот обчислюється виходячи з вартості цієї продукції за цінами, що склалися на підприємстві на час проведення розрахунків за аналогічну продукцію на момент виявлення цих втрат з урахуванням акцизного збору без ПДВ.Крім того, згідно зі ст. 13 Закону № 481/95 за понаднормативні втрати спирту, не виправдані згідно з чинним законодавством, та незабезпечення виходу продукції суб’єкти підприємницької діяльності сплачують акцизний збір у розмірі, визначеному законом. А щодо тих виробників алкогольних напоїв, які отримують спирт етиловий і видають податковий вексель відповідно до Порядку, затвердженого Постановою № 275, то після врахування при його погашенні суми акцизного збору, обчисленої виходячи із фактично понесених нормативних втрат спирту, і зменшення податкового зобов’язання за розрахунком акцизного збору, у разі наявності понаднормативних втрат спирту такий виробник зобов’язаний буде сплатити суму акцизного збору, обчислену виходячи із таких понаднормативних втрат, при погашенні виданого податкового векселя, оскільки ця сума вже міститься в загальній сумі акцизного збору за виданим векселем

4 Хто має право авалювати векселі, враховуючи зміни до Закону «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби», внесені Законом від 07.02.2002 р. № 3032-ІІІ, які передбачають необхідність авалювання банками податкових векселів, що видаються виробниками горілки у разі отримання спирту і підтверджують їх зобов’язання у термін до 90 календарних днів від дня видачі векселя сплатити суму акцизного збору на горілку?

Відповідно до глави 2 розділу 6 Положення про операції банків з векселями, затвердженого постановою Правління Нацбанку України від 28.05.99 р. № 258, авалювання – це взяття банком на себе зобов’язання оплатити вексель повністю або частково за одну із зобов’язаних за векселем осіб, якщо платник не оплатив вексель у строк чи неможливо одержати платіж за векселем у строк. Аваль оформляється як надпис на векселі: «Вважати за аваль», «Авальований», «Як аваліст за (назва особи, за яку надано аваль)» або інший рівнозначної формули. Авалюючи вексель, банк, як аваліст, бере на себе таку саму відповідальність, як і особа, зобов’язання якої він забезпечив.За роз’ясненнями Нацбанку України, авалювання векселів відноситься до операції з надання банком гарантій і поручительств та інших зобов’язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі.Згідно з главою 2 розділу 2 зазначеного Положення виступати суб’єктами вексельного права, тобто переймати на себе всі права і обов’язки, що випливають із змісту векселя, мають право банки, які мають статус юридичної особи. Установи банку (філії, відділення), які не мають статусу юридичної особи, можуть отримати від головного банку – юридичної особи повноваження на здійснення всіх або окремих операцій з векселями у порядку, встановленому чинним законодавством.Положенням про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженим постановою Правління Нацбанку України від 17.07.2001 р. № 275, за наявності банківської ліцензії банки мають право без отримання письмового дозволу НБУ здійснювати такі операції, як надання гарантій і поручительств та інших зобов’язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання в грошовій формі, а також випуск, купівлю, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів. За наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Нацбанку України банки мають право здійснювати такі операції, як організація купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів, здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені.Положенням, затвердженим постановою Правління Нацбанку України від 17.07.2001 р. № 275, передбачено, що філії банків мають право здійснювати операції після реєстрації їх Нацбанку України та згідно з внутрішньобанків-ським положенням про філію та за умови видачі банком філії письмового дозволу на здійснення визначеного ним переліку операцій. Банки мають право надавати письмовий дозвіл своїм філіям на здійснення операцій у межах отриманих банківських ліцензій, письмових дозволів та згідно з вимогами цього Положення, за винятком операцій, для здійснення яких у філій немає технічних можливостей або які філії не мають право здійснювати відповідно до вимог чинних законодавчих актів України та нормативно-правових актів Нацбанку України.Такий письмовий дозвіл виписується на підставі рішення ради та правління банку на бланку банку й підписується головою правління банку або його заступником та засвідчується відбитком печатки банку. Письмовий дозвіл банку на здійснення його філією банківських та інших операцій має бути погоджено територіальним управлінням Нацбанку України за місцезнаходженням філії. З дати погодження письмового дозволу філія має право розпочати здійснення банківських та інших операцій, зазначених у дозволі.На сьогодні ДПА України спільно із Нацбанком України опрацьовує механізм авалювання податкових векселів, які підтверджують зобов’язання виробників горілки та лікеро-горілчаних виробів у термін до 90 календарних днів від дня видачі векселя сплатити суму акцизного збору з готової продукції, та забезпечення сплати акцизного збору до бюджету в рахунок погашення авальованих векселів

5 З якої дати застосовується штрафна санкція у разі несплати суми акцизного збору в рахунок погашення податкових векселів, якщо останній день терміну подання розрахунку акцизного збору збігається з вихідним (святковим) днем?

Абзацом 2 п. 20 ст. 7 Закону України від 15.09.95 р. № 329/95-ВР та п. 19 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.02.99 р. № 275, встановлено, що суми, визначені в податковому векселі, або їх частини, які не було погашено, підлягають стягненню до бюджету у встановленому для стягнення порядку не внесених у строк податків та платежів відповідно до законодавства. Згідно із пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі – Закон № 2181-ІІІ) та Інструкцією про порядок застосування та стягнення штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженою наказом ДПА України від 17.03.2001 р. № 110, за несплату узгодженої суми податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, платник податку зобов’язаний сплатити штраф у таких розмірах:при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, — у розмірі 10 відсотків такої суми;у разі затримки від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, — у розмірі 20 відсотків такої суми;у разі затримки, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, — у розмірі 50 відсотків такої суми.Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи було застосовано штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1 — 17.1.6 п. 17.1 Закону, чи ні.Щодо узгодженої суми податкового зобов’язання, то податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації (п. 5.1. ст. 5 Закону № 2181-ІІІ ).Щодо визначених Законом № 2181-ІІІ граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, то пп. 5.3.1. п. 5.3. цього Закону визначено, що платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену в поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону. Відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ та п. 4.1 Положення про порядок нарахування, терміни сплати і подання розрахунку акцизного збору платники акцизного збору щомісяця не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним, повинні подавати до органів податкової служби розрахунок акцизного збору. Таким чином, 20-й календарний день місяця, наступний за останнім календарним днем звітного місяця, є встановленим законодавством останнім днем граничного строку, після якого протягом десяти календарних днів платник акцизного збору повинен самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену в поданому ним розрахунку акцизного збору.При цьому граничні терміни подання самого розрахунку акцизного збору може бути продовжено за правилами та на підставах, які передбачено п. 15.4 ст. 15 Закону № 2181-ІІІ та відповідно до п. 5 Положення про порядок нарахування, терміни сплати і подання розрахунку акцизного збору. Тобто, якщо останній день строку подання самого розрахунку акцизного збору припадає на вихідний (святковий) день, то останнім днем строку подання розрахунку вважається наступний за вихідним (святковим) робочий день.Таким чином, відповідно до вимог і умов чинного законодавства у разі несплати суми акцизного збору, визначеної платником у виданому податковому векселі, штрафні санкції нараховуються після закінчення десяти календарних днів, наступних за 20-м календарним числом місяця, в якому подано розрахунок акцизного збору, що узгоджує суму податкового зобов’язання із акцизного збору, визначену у податковому векселі, незалежно від того, на який день припаде граничний строк подання самого розрахунку акцизного збору.

6 У зв’язку із перерєстрацією виробника алкогольних напоїв і зміною адміністративного району як і коли здійснюється передача до іншої податкової інспекції податкових векселів із акцизного збору?

Порядок зняття з обліку платника податків — юридичної особи в одному податковому органі і взяття на облік в іншому (у зв’язку зі зміною місцезнаходження платника, пов’язаною зі зміною адміністративного району) визначено п. 8.8. Інструкції про порядок обліку платників податків, затвердженої наказом ДПА України від 19.02.98 р. № 80. За цим Порядком після надходження від податкового органу за новим місцезнаходженням повідомлення про подання платником податків заяви про зняття з обліку у зв’язку зі зміною місцезнаходження за ф. № 11-ОПП та подання платником податків заяви про зняття з обліку у зв’язку зі зміною місцезнаходження за ф № 9-ОПП податковий орган за попереднім місцезнаходженням знімає платника податків з обліку протягом місяця за відсутності обставин, при яких термін перебування платника податків на обліку має бути продовжено до:закінчення поточного бюджетного року, якщо Законом про Держбюджет України на поточний рік передбачено, що при зміні місцезнаходження (місця проживання) сплата визначених законодавством України податків та платежів після перереєстрації здійснюється за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного року; закінчення поточного бюджетного року, якщо припинення сплати визначених законодавством України податків та платежів за попереднім місцезнаходженням призведе до значного зменшення дохідної частини бюджету територіальної громади; закінчення перевірки, якщо до подання платником податків заяви про зняття з обліку перевірку було розпочато або призначено та податковий орган вже повідомив платника податків про її проведення; повернення надміру сплачених податків, зборів (обов’язкових платежів) або їх відшкодування платнику податків, якщо останній відповідно до поданих заяв чи декларацій претендує та має право на таке повернення чи відшкодування, і термін повернення переплати чи відшкодування настав на дату подання заяви про зняття з обліку.До зняття платника податків з обліку він сплачує податки і звітує за попереднім місцезнаходженням.Підрозділи, відповідальні за облік платників, у 5-денний термін надсилають податковому органу за новим місцезнаходженням наступний пакет документів: один заповнений примірник повідомлення за ф. № 11-ОПП разом з обліковою справою за весь період існування платника податків (реєстраційною та звітною частиною), електронною копією особових карток платника податків, довідкою про недоплату й переплату платника податків, роздрукованою обліковою карткою платника податків (повні реєстраційні відомості) з районного рівня Єдиного банку даних про платників податків — юридичних осіб чи Реєстру фізичних осіб, даними про контрольно-перевірочну роботу в електронному вигляді та копією акта останньої документальної перевірки платника. Відповідно до п. 3.10. розділу 3 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов’язкових платежів), що надходять до бюджетів та до державних цільових фондів (далі Інструкція), затвердженої наказом ДПА України від 03.09.2001 р. № 342, у випадках, коли платник переходить на облік з одного органу державної податкової служби до іншого, новий особовий рахунок не відкривається. Облік надходження платежів ведеться в особовому рахунку, переданому з органу державної податкової служби за попереднім місцем реєстрації платника. Пунктом 12.3 розділу 12 Інструкції у випадках передачі зобов’язань щодо оподаткування платника (при знятті з обліку в одному податковому органі і взятті на облік в іншому) підрозділи обліку і звітності проводять такі операції: в особових рахунках після проведення всіх облікових операцій, включаючи нарахування пені на несплачені суми податкового боргу в автоматичному режимі, підбивають підсумки нарахованих, зменшених, сплачених і повернутих сум платежів, штрафних (фінансових) санкцій, пені та відсотків за користування відстроченням (розстроченням) податкових зобов’язань; проводять звірку з платником податків із складанням в трьох примірниках відповідних актів, у яких зазначаються суми платежів, донараховані за результатами документальних перевірок, штрафні (фінансові) санкції, не сплачені платником на момент складання акта звірки, та термін сплати яких настане після дати зняття з обліку; формують картки особових рахунків в електронному вигляді та довідку про податковий борг і надміру сплачені платежі до бюджету, крім платежів, сплата яких має провадитися за місцем розташування об’єкта оподаткування (наприклад, плата за землю, плата за торговий патент та інші), та заповнюють відповідні пункти повідомлення (ф. № 11-ОПП); передають до підрозділів з обліку платників повідомлення, завірену довідку про податковий борг платника, надміру сплачені платежі до бюджету, акт звірки з даними платника для складання акта передачі податкового боргу та надміру сплачених платежів; на підставі акта передачі, затвердженого керівником (заступником керівника) органу податкової служби, проводять в картках особових рахунків зменшення (збільшення) податкового боргу чи надміру сплачених платежів у базах поточного року так, щоб сальдо розрахунків на дату зняття з обліку дорівнювало нулю, та передають інформацію в електронному вигляді на магнітному носії до підрозділів обліку платників для подальшої передачі податковому органу за новим місцезнаходженням платника.При взятті платника податків на податковий облік підрозділи обліку і звітності одержують від підрозділів з обліку платників повідомлення (ф. № 11-ОПП), інформацію, надану в електронному вигляді, для формування карток особових рахунків, акти звірок та довідку про податковий борг та надміру сплачені платником суми платежів до бюджету. При цьому в особових рахунках платника, відкритих податковим органом за його новим місцезнаходженням, відображаються підсумки нарахувань і надходжень за його попереднім місцезнаходженням, але до оперативної звітності податкового органу за новим місцезнаходженням платника до кінця звітного року включаються лише нарахування та надходження платежів до бюджету з дати відкриття ним особових рахунків платника. Податковим органом за попереднім місцезнаходженням платника дані щодо нарахувань та надходжень платежів до бюджету в оперативній звітності відображаються до кінця звітного року, а нові особові рахунки на поточний рік не відкриваються. Оскільки згідно з п. 2 Порядку, затвердженого постановою № 275, податковий вексель — це простий вексель, що видається виробником підакцизної продукції у разі отримання спирту етилового і підтверджує його зобов’язання сплатити своєчасно суму акцизного збору, то при передачі зобов’язань щодо оподаткування платника-виробника алкогольних напоїв при знятті його з обліку в одному податковому органі і взятті на облік в іншому податковому органі (у зв’язку зі зміною місцезнаходження, пов’язаною зі зміною адміністративного району) податковий орган за попереднім місцезнаходженням платника одночасно передає й зобов’язання зі сплати акцизного збору в рахунок погашення виданих цим платником податкових векселів. Податкові векселі із акцизного збору та журнал обліку погашення таких податкових векселів надсилаються податковому органу за новим місцезнаходженням платника разом з обліковою справою (реєстраційною та звітною частиною) та іншим пакетом документів, зазначеним вище

Алкогольні напої у податковій заставі
7 Банком було надано позику підприємству-виробнику виноградних вин і горілки. На забезпечення повернення позики укладено договір застави товарів в обороті (вина і горілки). З причини невиконання зобов’язань з повернення позики дирекція банку звернулася в нотаріальну контору для здійснення виконавчого напису для примусового стягнення заборгованості з підприємства шляхом реалізації заставної горілки і вина через аукціон (публічні торги) і пред’явила цей напис Державній виконавчій службі (ДВС). Чи вже включено до такої мінімальної оптово-відпускної ціни горілки акцизний збір, ПДВ та вартість пляшки? Оскільки ДВС не є платником податків, чи може вона реалізовувати горілку на аукціоні, виходячи з мінімальної ціни, зменшеної на суму акцизного збору? Чи взагалі необхідно при укладенні договору застави, де заставним майном є горілчані вироби та вино, включати до ціни цих виробів акцизний збір?

Статтею 2 Закону України від 15.09.95 р. № 329/95-ВР встановлено, що платниками акцизного збору на алкогольні напої є суб’єкти підприємницької діяльності — українські виробники алкогольних напоїв. Суми акцизного збору, що підлягають сплаті, визначаються платниками самостійно за встановленими ставками.Декретом Кабінету Міністрів України від 26.12.92 р. № 18-92 «Про акцизний збір» (далі — Декрет № 18-92) визначено, що акцизний збір — це непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, який включається до ціни цих товарів (продукції).Відповідно до ст. 4 Закону № 329/95-ВР оподатковуваний оборот з реалізації вироблених в Україні алкогольних напоїв обчислюється виходячи з їх вартості за цінами, встановленими з урахуванням акцизного збору без ПДВ. Одним із підтверджень сплати акцизного збору з алкогольних напоїв є наявність марки акцизного збору на цих товарах, яка відповідно до п. 7 Положення, затвердженого Указом № 849/95, може використовуватися виробниками алкогольних напоїв лише безпосередньо в процесі виробництва для здійснення маркування.Таким чином, ціна вироблених підприємством горілки та вина, які відповідно до договору застави стали заставним майном, має визначатися з урахуванням акцизного збору. Відповідно до пп. 7.9.5 ст. 7 Закону України від 28.12.94 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями (далі — Закон № 334/94-ВР) відчуження об’єкта застави для заставодавця (підприємство-виробник) прирівнюється до продажу такого об’єкта у податковий період такого відчуження, а основна сума кредиту та нарахованих на неї процентів, що залишилися неповернутими кредитору (гаранту), — ціною продажу такої застави, а якщо об’єкт застави відчужується у власність заставодержателя (банк) у рахунок погашення боргових зобов’язань, таке відчуження прирівнюється до купівлі заставодержателем такого об’єкта застави у податковий період такого відчуження.Оборот з реалізації вироблених на території України алкогольних напоїв шляхом їх продажу є об’єктом оподаткування акцизним збором (ст. 3 Закону № 329/95-ВР). При цьому, по-перше, акцизний збір сплачується підприємствами-виробниками: на третій робочий день після здійснення обороту з реалізації виноградних сухих вин, які містять спирт лише природного бродіння, тобто вироблені без додавання спирту етилового та без використання виноматеріалів, що виготовляються із додаванням спирту етилового (п. 4 ст. 7 Закону № 329/95-ВР);на 3-й робочий день після здійснення обороту з реалізації алкогольних напоїв з умістом спирту етилового від 1,2 до 8,5 відсотка об’ємних одиниць (слабоалкогольні напої), які відповідно до законодавства не підлягають маркуванню акцизними марками (п. 4 ст. 7 Закону № 329/95-ВР).По-друге, щодо кріплених виноградних вин, то підприємства-виробники сплачують акцизний збір з цих вин ще під час придбання акцизних марок (останній абз. п. 20 ст. 7 Закону № 329/95-ВР). Так само і виробники горілки сплачують акцизний збір при придбанні акцизних марок в рахунок погашення податкових векселів, що підтверджують їх зобов’язання сплатити суму акцизного збору на горілку протягом не більше 90 календарних днів від дня отримання спирту. Таким чином, з кріплених виноградних вин та горілки акцизний збір сплачується практично ще до їх фактичного виготовлення, коли вони як готова продукція можуть бути предметом застави.Враховуючи наведене, сплата акцизного збору до бюджету є обов’язковою, оскільки в момент відчуження об’єкта застави (сухого виноградного вина) у підприємства-виробника, як заставодавця, будуть виникати податкові зобов’язання зі сплати акцизного збору за діючими на момент відчуження ставками, тобто реалізація заставного сухого вина через аукціон за послугою ДВС має здійснюватися за ціною, до складу якої включено акцизний збір.Постановою № 700 регулюється нижній граничний рівень оптово-відпускних та роздрібних ціни на горілку та лікеро-горілчані вироби, що реалізуються в Україні. Мінімальна ціна горілки та лікеро-горілчаних виробів вітчизняного виробництва формується виходячи з найнижчої оптової ціни на вітчизняну продукцію, податків та зборів, які відповідно до законодавства підлягають сплаті з одиниці продукції вітчизняними виробниками, та з урахуванням вартості тари. Цією постановою встановлено єдині вимоги щодо застосування цін на рівні, не нижчому від мінімального при реалізації горілки та лікеро-горілчаних виробів в Україні. Погодження ціни на горілку в договорі застави в розмірі встановленої мінімальної ціни не може бути ознакою сплати акцизного збору, оскільки така ціна є лише граничним нижнім ціновим рівнем, а виробник горілки має сплачувати акцизний збір при придбанні акцизних марок у рахунок погашення виданих податкових векселів із акцизного збору. Щодо сухих виноградних вин, то об’єктом оподаткування їх акцизним збором є оборот з реалізації (відчуження заставленого вина), і обчислення суми акцизного збору, що підлягає сплаті до бюджету, здійснюється виходячи із обсягів реалізації (відчуження). Лише при здійсненні обороту з реалізації (відчуження заставленого сухого виноградного вина) виникають податкові зобов’язання зі сплати суми акцизного збору до бюджету за діючими на момент реалізації (відчуження) ставками. Ці суми акцизного збору мають включатися до ціни реалізації вина.Водночас слід зазначити, що згідно з вимогами Закону № 2181-III (п. 7.3.1 та п. 8.4) право податкової застави має пріоритет перед правами інших застав, за винятком, коли майно платника податків було надане ним у заставу іншим особам і ця застава була належним чином зареєстрована у державних реєстрах застав рухомого та нерухомого майна відповідно до закону до моменту виникнення права податкової застави

8 Чи може поширюватися застосування податкової застави на марки акцизного збору підприємства-виробника алкогольних напоїв, що має податковий борг?

Відповідно до Закону № 329/95-ВР марка акцизного збору — спеціальний знак, яким маркуються алкогольні напої та тютюнові вироби. Її наявність на цих товарах підтверджує сплату акцизного збору, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів. Положенням, затвердженим постановою № 1284, визначено, що марки акцизного збору можуть продаватися тільки державними податковими адміністраціями в АР Крим, областях, мм. Києві та Севастополі виключно суб’єктам підприємницької діяльності, які є платниками акцизного збору з алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Пунктами 32 — 37 Положення встановлено порядок повернення виробниками та імпортерами пошкоджених, а також непошкоджених та невикористаних акцизних марок їх продавцям. Підприємства-виробники алкогольних напоїв повинні зберігати акцизні марки як документи суворої звітності. Вільний обіг акцизних марок обмежено вищезазначеними Законом, Положенням, затвердженим постановою № 1284 та Положенням, затвердженим Указом № 849/95. Порядком стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, які перебувають в податковій заставі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2002 р. № 538, не передбачено передачі в податкову заставу акцизних марок та їх використання як активів платника податків для погашення податкового боргу.Згідно з цим Порядком продаж описаних активів здійснюється за такими напрямами:1) біржові торги – товари, які можуть бути згрупованими або стандартизованими;2) цільові аукціони – інші товари, об’єкти рухомого чи нерухомого майна, а також цілісні майнові комплекси;3) фондові біржі – цінні папери»;4) роздрібна торгівля – товари, що швидко псуються та інші товари, обсяги яких є недостатніми для проведення публічних торгів. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.97 № 933 «Про виготовлення бланків цінних паперів та документів суворого обліку» марки акцизного збору віднесено до документів суворого обліку, виключне право на виготовлення яких має Банкнотно-монетний двір Нацбанку України.

9 Підприємство — виробник спирту коньячного і коньяків отримало в банку кредит і на забезпечення його сплати надало в заставу власний коньячний спирт. Чи можна потім реалізувати цей спирт, якщо виробник не виконав в термін зобов’язання зі сплати кредиту і банк набув права звернення стягнення на спирт? Якщо можна, то яким чином?Згідно зі ст. 4 Закону України від 02.10.92 р. № 2654-XII «Про заставу» (далі — Закон «Про заставу») предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення.

Відповідно до пп. 7.9.5 п. 7.9 ст. 7 Закону № 334/94-ВР відчуження об’єкта застави для заставодавця (підприємство-виробник) прирівнюється до продажу такого об’єкта у податковий період такого відчуження, а якщо об’єкт застави відчужується у власність заставодержателя (банк) у рахунок погашення боргових зобов’язань, таке відчуження прирівнюється до купівлі заставодержателем такого об’єкта застави у податковий період такого відчуження.Статтею 2 Закону № 481/95-BP встановлено, що виробництво спирту коньячного може здійснюватися на державних підприємствах, а також на підприємствах незалежно від форми власності, які станом на 1 січня 2001 р. мали відповідну ліцензію, повний технологічний цикл виробництва коньяку, забезпечені спеціальною тарою для витримки спиртів, кваліфікованими фахівцями і виробляють зазначені спирти лише для потреб власного виробництва без права реалізації іншим суб’єктам підприємницької діяльності. Таким чином, спирт коньячний, що виробляється недержавним підприємством-виробником, не може бути відчужений таким підприємством-виробником, у тому числі з використанням ним такого способу забезпечення своїх зобов’язань, як застава. Щодо спирту коньячного, який вироблено державним підприємством, то чинним законодавством не встановлено заборони щодо відчуження цього спирту, як об’єкта застави, для державного підприємства-виробника спирту коньячного. Статтею 20 Закону «Про заставу» передбачено, що заставодержатель набуває права звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов’язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду (господарського або третейського суду), на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави. Звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства (підприємства, не менше п’ятдесяти відсотків акцій (часток, паїв) якого є у державній власності) здійснюється за рішенням суду або господарського суду. Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа, суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено Законом «Про заставу» чи договором.Крім того, слід враховувати, що імпорт, експорт або оптова торгівля спиртом коньячним здійснюються за наявності ліцензій спеціалізованими коньячними підприємствами, які забезпечені дубовою тарою для витримки коньячного спирту, кваліфікованими фахівцями та власними виробничими потужностями з виробництва коньячного спирту і коньяку. Перелік зазначених підприємств затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 02.08.2000 р. № 1196 «Про затвердження переліку спеціалізованих коньячних підприємств, які мають право здійснювати імпорт та оптову торгівлю спиртом коньячним за кодом згідно з ТН ЗЕД 2208 10 900 і тимчасово до 01.01.2001 р. звільняються від сплати ввізного мита на зазначену продукцію, що ввозиться на митну територію України для виробництва коньяку на власних виробничих потужностях». Таким чином, реалізувати заставлений спирт коньячний можна і з використанням такої форми цивільно-правових взаємовідносин, як договір комісії, уклавши його із спеціалізованим коньячним підприємством, яке має ліцензію на оптову торгівлю спиртом коньячним.Щодо оподаткування акцизним збором, то згідно зі ст. 3 Декрету № 18-92 обороти з реалізації вироблених в Україні спиртів коньячних шляхом їх продажу, обміну на інші товари (продукцію, роботи, послуги), безплатної передачі товарів (продукції) або з частковою їх оплатою, є об’єктом оподаткування акцизним збором. При цьому відповідно до ст. 1 Закону України від 07.05.96 р. № 178/96-ВР «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої» (далі — Закон № 178/96-ВР)на спирт коньячний встановлено ставку акцизного збору в розмірі 0.А щодо покупців спирту коньячного, які його придбали, то згідно з п. 12 Порядком здійснення контролю за обігом спирту, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2002 р. № 1266, їм заборонено використовувати придбаний коньячний спирт не за призначенням, продавати, або передавати його іншим суб’єктам підприємницької діяльності, в тому числі в борг, а також обмінювати. При цьому зазначеним пунктом передбачено, що, по-перше, покупці спирту коньячного можуть повернути куплений спирт його виробнику за наявності об’єктивних причин (закінчення терміну дії ліцензії, у разі припинення діяльності та ін.) та з відома Департаменту з питань адміністрування акцизного збору та контролю за виробництвом і обігом підакцизних товарів ДПА України, а по-друге, з дозволу зазначеного департаменту мету використання спирту покупці можуть змінити.

Імпорт, експорт, бартер
10 Підприємство-виробник ввозить виноматеріали для виготовлення готового вина, а також вино та коньяки у цистернах і здійснює його розлив у пляшки. Яким чином і коли сплачується акцизний збір та чи передбачено при цьому якісь пільги?

Пільгу щодо звільнення від обкладення акцизним збором виноматеріалів, що імпортуються безпосередньо виробниками винопродукції для виробництва з них вина встановлено п. 2 ст. 3 Закону № 329/95-ВР, а саме: митна вартість імпортованої чи обороти з реалізації (передачі) української сировини, що ввозиться або використовується для виробництва підакцизних товарів, не підлягають оподаткуванню акцизним збором. Інструкцією, затвердженою наказом Держмитслужби України від 21.01.2000 р. № 33, визначено порядок справляння акцизного збору у разі ввезення товарів суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності на митну територію України та застосування положень актів законодавства щодо звільнення від сплати цього збору. Інструкцією передбачено, що акцизний збір не справляється з митної вартості сировини, імпортованої для виробництва алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що ввозиться підприємствами-виробниками алкогольних напоїв і тютюнових виробів безпосередньо для виготовлення таких товарів, за наявності довідки податкового органу за місцезнаходженням цього підприємства. Товари (продукція), які можуть ввозитися в Україну як сировина для виробництва інших підакцизних товарів, відповідно до зазначеної Інструкції обкладаються акцизним збором згідно із чинним законодавством, за винятком підакцизних товарів, які можуть ввозитися в Україну на виконання міжнародних угод за участю України, якщо відповідна угода передбачає звільнення від цього збору.Тобто, за умови, коли виробник вина сам ввозитиме виноматеріали безпосередньо для виготовлення вина, він не сплачуватиме акцизного збору з виноматеріалів під час перетину ними митного кордону України. У такому випадку акцизний збір має бути сплачений цим підприємством-виробником на третій робочий день після здійснення обороту з реалізації сухого виноградного вина, виготовленого з імпортованого виноматеріалу, за ставками, встановленими Законом № 178/96-ВР відповідно до кодів виробів за ГС опису та кодування товарів. Ці коди присвоюються торгово-промисловими палатами на підставі експертиз, а також у разі ввезення в Україну можуть визначатися митними лабораторіями. У разі коли при виготовлені кріпленого виноградного вина підприємством-виробником використано імпортовані кріплені виноградні виноматеріали, розмір ставки акцизного збору на вино має застосовуватися з урахуванням вимог ст. 18 Закону від 05.02.92 р. № 2097-XІІ, а акцизний збір на це вино має сплачуватися при придбанні акцизних марок на суму, розраховану із ставок акцизного збору на таке готове вино, згідно з вимогами Положення, затвердженого наказом ДПА України від 19.03.2001 р. № 111. Цим Положенням встановлено, що підприємства вторинного виноградного виноробства сплачують акцизний збір при придбанні акцизних марок на суму, розраховану із ставок акцизного збору на готову продукцію, вироблену з виноградних виноматеріалів чи сусла, у виготовленні яких використано спирт етиловий неденатурований.У разі ввезення алкогольних напоїв в автомобільних та залізничних цистернах, а також у баках, бачках та інших ємкостях місткістю понад 5 літрів з метою реалізації або обміну на території України, ввезення яких відповідно до п. 5 ст. 6 Закону № 329/95-ВР здійснюється без обклеювання акцизними марками, умовою пропуску через митний кордон України таких алкогольних напоїв є оформлення попередньої вантажної митної декларації на них у митниці, в зоні діяльності якої зареєстрований суб’єкт підприємницької діяльності-імпортер, зі сплатою під час її оформлення всіх належних платежів, у тому числі й акцизного збору. Відповідно до ст. 3 Закону об’єктом оподаткування акцизним збором у такому випадку буде митна вартість алкогольних напоїв, які ввозяться на територію України.Якщо готові алкогольні напої ввозяться на територію України в пляшках, то сплата акцизного збору з цих алкогольних напоїв здійснюється не на спецрахунки митниці, а безпосередньо до Держбюджету (на рахунки Держказначейства) при придбанні акцизних марок у їх продавця

11 Чи можна реалізувати на експорт алкогольні напої за бартером?

Абзацом 2 п. 5 ст. 7 Закону № 329/95-ВР передбачено, що в разі обміну алкогольних напоїв на іншу продукцію у зовнішньоекономічних відносинах, яка відповідно до чинного законодавства не підлягає оподаткуванню акцизним збором, платнику податку повертається з бюджету сплачена сума акцизного збору за умови оприбуткування продукції, одержаної в результаті товарообмінної операції, пред’явлення підтверджувальних документів (договору на товарообмінні операції, вантажної митної декларації).Підприємство-виробник може реалізовувати на території України алкогольні напої та тютюнові вироби виключно за умови маркування їх акцизними марками встановленого зразка. Оскільки відповідно до п. 31 Положення, затвердженого постановою № 1284, та п. 3 Положення, затвердженого Указом № 849/95, не можуть реалізовуватися на експорт алкогольні напої, якщо вони обклеєні вітчизняними марками акцизного збору, що стосується й експорту за бартером, то як виробник цих товарів, так і їх покупець відповідно до вимог зазначених Положень не можуть здійснити експорт за бартером цих товарів, обклеєних вітчизняними акцизними марками.Виходячи з цього абзац 2 п. 5 ст. 7 Закону № 329/95-ВР може поширюватися лише на платників акцизного збору — виробників алкогольних напоїв, якщо вони сплатили до бюджету акцизний збір з алкогольних напоїв, які немарковані вітчизняними акцизними марками і які обміняні на іншу продукцію у зовнішньоекономічних відносинах, яка відповідно до чинного законодавства не підлягає оподаткуванню акцизним збором.Однак цю норму Закону № 329/95-ВР необхідно розглядати у контексті Закону України від 23.12.98 р. № 351-XIV «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності». Товарообмінна (бартерна) операція у галузі зовнішньоекономічної діяльності є одним з видів експортно-імпортних операцій. Згідно із Законом № 481/95-ВР для здійснення експорту алкогольних напоїв виробнику алкогольних напоїв необхідно отримати окрему ліцензію на право експорту. Пунктом 4 ст. 1 Закону № 351-XIV Кабінету Міністрів України надано повноваження визначати перелік товарів (робіт, послуг), з якими забороняється проведення товарообміннних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності. На виконання Закону № 351-ХІV постановою від 29.04.99 р. № 756 «Про деякі питання регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності» затвердив переліки товарів (робіт, послуг), з використанням яких здійснення товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності забороняється (пункт 1 цієї постанови). До переліку товарів (робіт, послуг), експорт яких за бартерними операціями забороняється, увійшли вина, лікери, спирт етиловий, горілка та інші міцні алкогольні напої, сигарети з тютюну. При цьому Кабінет Міністрів України установив, що дія пункту 1 постанови № 756 не поширюється:на товарообмінні (бартерні) операції, що здійснюються суб’єктами підприємницької діяльності відповідно до контрактів (договорів), укладених для реалізації міжнародних договорів України, та предметом імпортної частини яких є електроенергія, нафта сира, газ та ядерне паливо;на товарообмінні (бартерні) операції, сторонами яких є суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб’єкти господарської діяльності, що зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності в країнах — учасницях Співдружності Незалежних Держав згідно із законодавством цих країн, за умови, що у процесі проведення відповідних товарообмінних (бартерних) операцій між цими суб’єктами додержуватиметься правило прямого відвантаження у разі здійснення експорту з території України

12 Чи дозволено на сьогодні здійснювати бартерні операції з алкогольними напоями? Якщо дозволено, то як їх регламентовано і як визначити при бартері алкогольними напоями дату виникнення податкового зобов’язання з акцизного збору у виробника цих напоїв?

Статтею 7 Закону № 481/95-ВР заборонено взаємний натуральний обмін спирту етилового, коньячного і плодового, а також виноматеріалів на алкогольні напої. При цьому ст. 14 та 15 Закону № 481/95-ВР встановлено особливий порядок розрахунків у разі здійснення бартерних операцій з використанням спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а саме: у разі продажу (інших видах відчуження) підакцизної продукції у межах бартерних операцій або інших операцій, що не передбачають її оплати в грошовій формі, обов’язковою є оплата виключно в грошовій формі лише суми акцизного збору як складової частини ціни продукції, а також ПДВ, нарахованого на таку ціну. Тобто Законом № 481/95-ВР не забороняється проведення бартерних операцій зі спиртом, горілкою та лікеро-горілчаними виробами, виноробною продукцією та виноматеріалами, але в розрахунках платника акцизного збору з бюджетом та в розрахунках платника акцизного збору з покупцем (отримувачем) зазначеної підакцизної продукції незалежно від виду господарської операції акцизний збір має сплачуватися виключно грошовими коштами. У прикінцевих положеннях Закону № 481/95-ВР визначено, що інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить нормам цього Закону.За таких умов, коли за частину ціни алкогольних напоїв покупець може розрахуватися товаром, а за іншу частину (акциз + ПДВ) повинен перерахувати на рахунок продавця — платника акцизного збору грошові кошти, це не можна назвати повноцінним бартером, визначення якого надано у п. 1.19 статті 1 Закону № 334/94-ВР. Маємо змішану товарно-грошову господарську операцію, або частковий бартер. Згідно з Указом Президента України від 11.05.98 р. № 453/98 «Про платників та порядок сплати акцизного збору» датою виникнення податкових зобов’язань зі сплати акцизного збору є дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що настала раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника акцизного збору як оплата товарів (за касовим методом), або дата відвантаження (передачі) продукції платником акцизного збору (за методом нарахувань). Тому податкові зобов’язання зі сплати акцизного збору при продажу (інших видах відчуження) підакцизних товарів (продукції) у межах бартерних операцій виникають за першою з цих подій незалежно від того, що одна частина ціни продукції продається за бартером, а інша — за грошові кошти. Головне, щоб або відбулося відвантаження (передача) продукції покупцю, або надійшли за неї кошти на рахунок продавця — платника акцизного збору. І в першому, і в другому випадках у платника утворюється бюджетний фонд в сумі акцизного збору, який треба сплатити до бюджету з настанням встановлених термінів. Крім того, згідно з нормами Закону № 329/95-ВР (п. 20 ст. 7) та Порядку, затвердженого постановою № 275, платник акцизного збору, що виробляє алкогольні напої з використанням спирту етилового, протягом трьох робочих днів після отримання спирту повинен видати податковим органам податковий вексель. Такий вексель підтверджує зобов’язання цього платника сплатити грошовими коштами суму акцизного збору, яка розраховується виходячи з обсягу отриманого спирту та за ставками акцизного збору на готову алкогольну продукцію. Ця сума акцизного збору сплачується при придбанні акцизних марок протягом не більше 90 календарних днів від дня отримання спирту (вексель відстрочує сплату податкових зобов’язань з акцизного збору на термін до 90 календарних днів). Таким чином, бюджетний фонд у частині акцизного збору у таких платників утворюється ще до відвантаження (передачі) готової продукції покупцю, або надходження коштів від покупця на банківський рахунок платника акцизного збору в оплату за продукцію. За таких умов для цілей оподаткування акцизним збором вид господарської операції між виробником та його контрагентом на вітчизняному ринку з алкогольної продукцією, що виготовляється із використанням спирту, не має значення. Дату виникнення податкових зобов’язань зі сплати акцизного збору з такої алкогольної продукції трансформовано в дату отримання спирту, тобто дату складання податкового векселя. Сума акцизного збору, яка підлягає сплаті за векселем, повинна зазначатися в розрахунку акцизного збору за звітний місяць у разі настання терміну оплати векселя у цьому звітному місяці. Включення акцизного збору до ціни спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів акцизного збору відбувається тільки на етапі продажу цієї продукції від їх виробника до покупця без обов’язкового виділення окремим рядком суми акцизного збору в розрахункових (платіжних) документах про реалізовану продукцію. Законом № 168/97-ВР визначено порядок нарахування податку на додану вартість на всіх етапах продажу товарів, який додається до ціни та в податкових накладних повинен зазначатися окремою сумою. Враховуючи зазначене, вимога Закону № 481/95-ВР щодо сплати акцизного збору зі спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів виключно коштами є обов’язковою в розрахунках між виробниками цієї продукції як платниками акцизного збору і покупцями їх продукції та між такими виробниками і бюджетом. Виходячи з викладеного та з вимог ст. 17 Закону № 481/95-ВР, платник акцизного збору, що відвантажує підакцизну продукцію, несе відповідальність у розмірі вартості відвантаженої продукції за сплату сум акцизного збору шляхом взаємних заліків, зустрічних зобов’язань, векселями, в тому числі казначейськими, та в інших формах, які не передбачають сплату сум акцизного збору коштами. Закон № 481/95-ВР встановив норму відповідальності для виробника алкогольних напоїв — платника акцизного збору окремо в частині розрахунків щодо акцизного збору як податкового зобов’язання з бюджетом, а також у частині розрахунків щодо акцизного збору як складової частини ціни продукції між таким виробником і покупцем його продукції. Згідно зі ст. 7 Закону № 334/94-ВР товарообмінні операції є операціями особливого виду, а доходи і витрати від їх здійснення визначаються платником податку виходячи з договірної ціни таких операцій, але не нижчої за звичайні ціни. Статтею 1 цього Закону передбачено, що у разі коли ціни підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання.Постановою № 700 Кабінет Міністрів України затвердив розміри мінімальних цін на горілку та лікеро-горілчані вироби, що реалізуються в Україні підприємствами оптової та роздрібної торгівлі, громадського харчування, підприємствами-виробниками незалежно від форм власності та фізичними особами — суб’єктами підприємницької діяльності. Цією постановою регулюється нижній граничний рівень оптово-відпускних та роздрібних ціни на горілку та лікеро-горілчані вироби, що реалізуються в Україні.Тобто незалежно від видів господарських операцій розрахунки за горілку та лікеро-горілчані вироби на всіх етапах реалізації можуть здійснюватися лише виходячи з таких мінімальних цін. Звичайно і в договорах (контрактах), якими оформлюються господарські операції, оцінка цих товарів має здійснюватися на базі мінімальних цін як початкових.

Взаємозалік податків
13 Чи можна в рахунок погашення податкового боргу з акцизного збору зараховувати суми бюджетного відшкодування ПДВ або переплати з ПДВ?

Законом № 481/95-ВР заборонено сплату акцизного збору зі спирту етилового, коньячного, плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного й плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів шляхом взаємних заліків, зустрічних зобов’язань, векселями та в інших формах, які не передбачають оплату акцизного збору коштами. Статтею 4 Указу Президента України від 07.08.98 р. № 857/98 встановлено, що сума бюджетного відшкодування з ПДВ може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з інших податків, зборів (у тому числі з акцизного збору), обов’язкових платежів, які зараховуються до Держбюджету.Відповідно до Інструкції, затвердженої наказом ДПА України від 03.09.2001 р. № 342, зареєстрованим у Мін’юсті України 18.10.2001 р. за № 887/6078, якщо у платника на момент настання терміну відшкодування суми ПДВ (за його бажанням, зазначеним у декларації, має спрямовуватися на його рахунок) обліковується податковий борг за іншими платежами (у тому числі з акцизного збору), які зараховуються до Держбюджету, то він має право звернутися до податкового органу із заявою про зміну спрямування відшкодування — не на рахунок платника, а на погашення існуючого податкового боргу.Враховуючи зазначене, проведення зарахування наявних сум бюджетного відшкодування з ПДВ (термін якого настав за умови підтвердження документальною перевіркою) в рахунок погашення існуючого податкового боргу з акцизного збору до Держбюджету може застосовуватися до платника акцизного збору за наявності безпосередньо у нього одночасно суми бюджетного відшкодування з ПДВ та податкового боргу з акцизного збору. Обов’язковою при цьому має бути перевірка дебіторів платника акцизного збору щодо причин нездійснення розрахунків, терміну заборгованості. Щодо зарахування наявних переплат ПДВ в рахунок сплати до бюджету інших платежів (у тому числі акцизного збору), то розділом 9 цієї Інструкції визначено відповідний механізм, яким передбачено, що повернення платнику зайво або помилково внесених сум платежів до бюджету або зарахування переплат у рахунок сплати інших платежів, а також облік цих операцій в особових рахунках платників проводиться органом державної податкової служби на підставі відповідних висновків податкового органу про наявність переплати (акта документальної перевірки з підтвердженням виконання вимог п. 4.5 ст. 4 Закону № 168/97-ВР, підтвердженням правильності коригування бази обкладення ПДВ та податкового зобов’язання тощо).

14 Якщо виробник кріплених та сухих виноградних вин переплатив до бюджету акцизний збір, чи може він зарахувати цю переплату в рахунок сплати акцизного збору на кріплене вино і відповідно отримати на нього марки акцизного збору?

Статтею 7 Закону № 329/95-ВР встановлено, що акцизний збір сплачується підприємствами вторинного виноградного виноробства при придбанні марок акцизного збору на суму, розраховану із ставок акцизного збору на готову продукцію, вироблену з виноматеріалів чи сусла, які виготовлені з використанням отриманого спирту етилового неденатурованого.Для отримання виробниками алкогольних напоїв марок акцизного збору разом із пакетом документів, які вони повинні подавати продавцю акцизних марок, що визначений Положенням, затвердженим постановою № 1284, виробники кріплених виноградних вин повинні надавати ще й платіжні документи з відміткою банку, які підтверджують сплату суми акцизного збору на кріплене виноградне вино. При цьому в заявці-розрахунку на купівлю марок акцизного збору, затвердженій наказом ДПА України від 05.03.2001 р. № 86, виробник кріпленого виноградного вина зазначає суму акцизного збору, яку необхідно сплатити до бюджету, в розрізі таких показників: код та опис вина за Гармонізованою системою опису та кодування товарів, вміст спирту, кількість пляшок та їх місткість, ставки акцизного збору.Відповідно до розділу 9 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов’язкових платежів), що надходять до бюджетів та до державних цільових фондів, затвердженої наказом ДПА України від 03.09.2001 р. № 342, суми переплати, надміру або попередньо сплачені обліковуються в особових рахунках платників за окремими кодами операцій. Цим розділом Інструкції визначено механізм, який передбачає, що повернення платнику зайво або помилково внесених сум платежів до бюджету, зарахування переплат у рахунок сплати інших платежів, облік цих операцій в особових рахунках платників проводиться органом державної податкової служби на підставі відповідних висновків податкового органу про наявність переплати (підтвердження наявності суми переплати за результатами обов’язкової перевірки, аналізу пакету документів, поданих для придбання акцизних марок, кількості виданих відповідно до заявки-розрахунку акцизних марок для маркування певних видів алкогольної продукції та кількості вироблених і реалізованих видів алкогольної продукції, маркованих цими марками). Згідно з Положенням про порядок нарахування, терміни сплати і подання розрахунку акцизного збору, затвердженим наказом ДПА України від 19.03.2001 р. № 111, у розділі II розрахунку акцизного збору (додаток 1 до Положення) платником визначається сума акцизного збору, яка підлягає зарахуванню в рахунок чергових платежів чи поверненню з бюджету надміру сплачених сум податкового зобов’язання.Таким чином, зарахування переплати акцизного збору можливе на підставі заяви платника акцизного збору — виробника кріпленого виноградного вина про зарахування переплати акцизного збору у рахунок сплати акцизного збору на кріплене виноградне вино, поданого розрахунку акцизного збору та відповідного висновку податкового органу про наявність переплати акцизного збору. Для отримання акцизних марок з метою маркування кріпленого виноградного вина у рахунок сплати акцизного збору, на яке зараховано переплату акцизного збору, виробнику кріпленого виноградного вина необхідно подати встановлений пакет документів, у тому числі й заявку-розрахунок на купівлю акцизних марок.При цьому слід мати на увазі, що надміру сплачені суми платежів, які обліковуються в особових рахунках платників більше 1095 днів без руху (відсутні нарахування або зменшення та сплата), за умови відсутності заяви платника про повернення зараховуються до бюджету. Зарахування здійснюється на підставі висновку, складеного податковим органом.

Договір про спільну діяльність
15 Два платники акцизного збору, які мають ліцензії на виробництво алкогольних напоїв, збираються укласти договір про спільну діяльність і працювати у такий спосіб господарювання. Чи утворюється в такому разі новий платник акцизного збору? Чи можна за цим договором уповноважити одне із цих підприємств вести результати спільної діяльності та бухгалтерський облік, сплачувати акцизний збір і подавати розрахунок акцизного збору, оскільки за договорами, укладеними в забезпечення спільної діяльності, прав і обов’язків у повному обсязі набуває особа, яка здійснює керівництво спільної діяльністю і веде облік її результатів?

Інструкцією про порядок обліку платників податків, затвердженою наказом ДПА України від 19.02.98 р. № 80, зареєстрованим у Мін’юсті України 16.03.98 р. за № 172/2612, передбачено, що взяття на податковий облік договору про спільну діяльність здійснюється відповідно до цієї Інструкції, а ведення податкового обліку та складання податкової звітності результатів спільної діяльності здійснюється відповідно до Порядку ведення податкового обліку та складання податкової звітності результатів спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, затвердженого наказом ДПА України від 16.01.98 № 24 та зареєстрованого в Мін’юсті України 03.02.98 р. за № 62/2502. Цей Порядок розроблено відповідно до пп. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону № 334/94-ВР і застосовується платниками податку на прибуток, які уповноважені іншими сторонами згідно з умовами договору про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи вести облік результатів спільної діяльності. Такий договір передбачає об’єднання коштів або майна учасників для досягнення спільної господарської мети. Податкові органи ведуть облік договорів на підставі копій цих договорів, які після їх укладення направляються платником податку на прибуток до державного податкового органу за його місцезнаходженням. При взятті на облік договору у податковому органі йому присвоюється обліковий номер. Відповідно до цього Порядку наказом ДПА України від 03.08.98 р. № 380, зареєстрованим у Мін’юсті України від 01.09.98 р. за № 540/2980, затверджено також Порядок присвоєння реєстраційних (облікових) номерів платників податків, згідно з яким реєстраційний (обліковий) номер платників податків надається учасникам зазначених договорів про спільну діяльність. У податковому органі, де взято на облік договір про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи, має вестися автоматизований банк даних — реєстр цих договорів. Облік результатів спільної діяльності ведеться платником податку на прибуток, уповноваженим на це іншими сторонами, згідно з умовами договору і окремо від обліку господарських результатів такого платника податку на прибуток. Відповідно до пп. 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону № 334/94-ВР для цілей оподаткування господарські відносини між учасниками спільної діяльності прирівнюються до відносин на підставі окремих цивільно-правових договорів. Відповідно до п. 14 Положення, затвердженого постановою № 1284, марки акцизного збору можуть продаватися державними податковими адміністраціями виключно суб’єктам підприємницької діяльності, які відповідно до законодавства є платниками акцизного збору з алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Платниками акцизного збору з алкогольних напоїв відповідно до ст. 2 Закону № 329/95-ВР є суб’єкти підприємницької діяльності — українські виробники алкогольних напоїв. Передача або продаж придбаних марок виробником алкогольних напоїв іншим суб’єктам підприємницької діяльності забороняється (п. 24 Положення, затвердженого постановою № 1284). Законом № 481/95-ВР встановлено, що виробництво алкогольних напоїв може здійснюватися тільки суб’єктами підприємницької діяльності незалежно від форм власності за умови одержання ліцензії (ст. 2). Такі суб’єкти підприємницької діяльності відповідно до ст. 6 цього Закону підлягають обов’язковій реєстрації в державній податковій інспекції за місцезнаходженням цих суб’єктів як платники акцизного збору шляхом подання копії ліцензії в 5-денний термін після її отримання. Виробники алкогольних напоїв як платники акцизного збору повинні щомісяця не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним, подавати до податкового органу за місцем своєї реєстрації розрахунок акцизного збору. Таким розрахунком декларується та узгоджується податкове зобов’язання з акцизного збору суб’єкта підприємницької діяльності-виробника алкогольних напоїв, яке має визначатися виходячи з наявності у нього об’єктів оподаткування акцизним збором, передбачених Законом № 329/95-ВР (ст. 3, п. 20 ст. 7).Відповідно до п. 8 Положення про порядок видачі суб’єктам підприємницької діяльності спеціальних дозволів (ліцензій) на виробництво спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.96 р. № 855, забороняється передача ліцензії іншим суб’єктам підприємницької діяльності. Ліцензія як спеціальний дозвільний документ засвідчує право окремого суб’єкта підприємницької діяльності на провадження зазначеного в ліцензії певного виду господарської діяльності протягом визначеного терміну. Власник ліцензії на право виробництва алкогольних напоїв набуває персоніфікованого, неподільного і строкового права займатися цим видом діяльності. Відповідний орган ліцензування в цій ліцензії зазначає найменування суб’єкта підприємницької діяльності — ліцензіата і уповноважений призупиняти чи анулювати ліцензію у разі недотримання ліцензіатом ліцензійних умов. Тільки ліцензіат — власник ліцензії на право виробництва алкогольних напоїв набуває статусу виробника алкогольних напоїв і відповідно до вимог чинного законодавства має в безумовному порядку зареєструватися як платник акцизного збору. Таким чином, марки акцизного збору можуть бути видані безпосередньо суб’єкту підприємницької діяльності — виробнику алкогольних напоїв як власнику ліцензії на їх виробництво та платнику акцизного збору з алкогольних напоїв.Порядок ведення податкового обліку та складання податкової звітності результатів спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, затверджений наказом ДПА України від 11.07.97 р. № 234 (у редакції наказу ДПА України від 16.01.98 р. № 24), як вже зазначалося вище, застосовується лише платниками податку на прибуток, уповноваженими іншими сторонами згідно з умовами договору про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи вести облік результатів спільної діяльності.Крім того, вимоги ст. 16 Указу Президента України від 07.08.98 р. № 857/98 «Про деякі зміни в оподаткуванні», згідно з якими особою, відповідальною за утримання та внесення податку до бюджету під час виконання договорів про спільну діяльність, встановлюється особа, яка веде облік результатів такої діяльності, стосуються тільки обкладання податком на додану вартість (ст. 3 Указу).Щодо акцизного збору, то саме укладення договору про спільну діяльність не може змінювати статусу платника акцизного збору з алкогольних напоїв, встановленого чинним законодавством, та утворювати нового платника акцизного збору з алкогольних напоїв. Спеціальними законодавчими та нормативно-правовими актами визначено обмежену кількість платників акцизного збору, персоніфіковано реєстрацію ліцензіатів платників акцизного збору з алкогольних напоїв, персоніфіковано узгодження і сплату власних податкових зобов’язань відповідно до наявних об’єктів оподаткування та адресний продаж акцизних марок, що не залежить від господарських відносин між учасниками спільної діяльності та ведення обліку результатів такої спільної діяльності одним з її учасників.

Марки акцизного збору
16 Які права та обов’язки мають продавці та покупці акцизних марок?

Положенням, затвердженим постановою № 1284, встановлено конкретизований перелік документів, які повинні подаватися продавцю марок акцизного збору (ДПА в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі) вітчизняними виробниками та імпортерами алкогольних напоїв і тютюнових виробів для отримання ними акцизних марок. Пакет документів, визначений пунктами 19 та 20 цього Положення і який повинен кожного разу в повному обсязі надаватися продавцю марок акцизного збору, дає підстави покупцю отримати ці марки. Згідно зі ст. 7 Закону № 329/95-ВР терміни одержання марок акцизного збору для кожного контракту визначаються покупцями марок (імпортерами) за погодженням з продавцем марок залежно від обсягів товарів, що імпортуються (п. 10), а продаж акцизних марок українським виробникам проводиться виходячи з планових щомісячних обсягів реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів відповідно до заявки-розрахунку на необхідну кількість марок (п. 3). При цьому в частині виробників алкогольних напоїв слід враховувати те, що відповідно до норм Закону № 329/95-ВР і Порядку, затвердженого постановою № 275, платнику акцизного збору, що виробляє алкогольні напої зі спирту етилового, а також з виноградних виноматеріалів чи сусла, виготовлених з використанням спирту етилового, акцизні марки можуть продаватися лише за умови сплати таким платником при придбанні марок суми акцизного збору, розрахованої зі ставок на готову продукцію.Покупцям акцизних марок передавати або продавати придбані марки іншим суб’єктам підприємницької діяльності (крім передачі імпортером марок іноземному виробнику для маркування імпортованих алкогольних напоїв та тютюнових виробів у процесі їх виробництва) заборонено, за винятком передачі або продажу акцизних марок разом з відповідними правами і зобов’язаннями щодо підакцизних товарів за умови реєстрації у продавця марок.Відповідно до п. 7 Положення, затвердженого Указом № 849/95, придбані марки акцизного збору можуть використовуватися виробниками алкогольних напоїв та тютюнових виробів лише безпосередньо в процесі виробництва для здійснення маркування. Пунктом 3 цього Положення та п. 31 вищезазначеного Положення визначено, що підприємства — виробники алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також покупці цих товарів, не можуть реалізовувати на експорт алкогольні напої та тютюнові вироби, обклеєні вітчизняними акцизними марками.Повноваження для розробки положення і визначення правил для виготовлення, зберігання і продажу марок акцизного збору і маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів надано Кабінету Міністрів України Указом Президента України від 18.09.95 р. № 849/95 (п. 3) та постановою Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» (п. 5). Пунктом 1 ст. 7 Закону № 329/95-ВР встановлено, що марки акцизного збору виготовляються, зберігаються та продаються відповідно до Положення про виробництво, зберігання, продаж марок акцизного збору, маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, яке затверджує Кабінет Міністрів України.Відповідно до наданих повноважень Кабінет Міністрів України п. 21 Положення, затвердженого постановою № 1284, запровадив таку норму — у разі необхідності продавець марок має право додаткової перевірки документів, пред’явлених покупцем для придбання марок. Таким чином, видача марок акцизного збору може здійснюватися з урахуванням додаткової перевірки продавцем акцизних марок документів покупця цих марок. Необхідність такої додаткової перевірки визначається продавцем марок з метою забезпечення їх продажу відповідно до вимог чинного законодавства. Крім того, згідно з п. 13 Положення, затвердженого Указом № 8494, невикористані марки акцизного збору повинні надаватися покупцем марок для перевірки на вимогу їх продавця. Таким чином, продавцю акцизних марок надано право перевірки марок, що не використані їх покупцем для маркування алкогольних напоїв чи тютюнових виробів. Підставою для надання покупцем невикористаних марок акцизного збору для їх перевірки є вимога продавця марок.Ще одне право – право на інвентаризацію акцизних марок надано Департаменту з питань адміністрування акцизного збору та контролю за виробництвом і обігом підакцизних товарів ДПА України та його регіональним управлінням згідно з п. 15 Порядку здійснення контролю за обігом спирту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2002 р. № 1266, а саме: у разі встановлення порушень обліку та зберігання спирту проводиться інвентаризація спирту, водно-спиртової рідини на всіх стадіях технологічного процесу і готової продукції з вмістом спирту та марок акцизного збору в місцях їх зберігання. Для проведення перевірки працівники департаменту та його регіональних управлінь мають право безперешкодного доступу на територію всіх цехів і дільниць, спиртосховищ, складів підприємств та організацій згідно з їх режимом роботи. Марки акцизного збору повинні зберігатися як документи суворої звітності. Пунктом 22 Положення, затвердженого постановою № 1284, передбачено, що у разі недотримання порядку обліку і зберігання виданих підприємству марок продавець марок має право призупинити реалізацію такому покупцю наступних партій марок.І продавці, і покупці акцизних марок повинні зберігати марки в приміщеннях, які мають бути технічно укріплені і обладнані засобами охоронно-пожежної сигналізації. Самі регіональні ДПА як продавці акцизних марок повинні зберігати акцизні марки в своїх приміщеннях або згідно з договором у приміщеннях установ банків України. Відповідно до пунктів 32 — 37 Положення, затвердженого постановою № 1284, покупці акцизних марок – виробники та імпортери алкогольних напоїв та тютюнових виробів мають право на відшкодування сплачених до бюджету сум акцизного збору або на зарахування цих сум у рахунок майбутніх платежів у разі повернення продавцю цих марок:або пошкоджених акцизних марок, не використаних для маркування товарів у зв’язку із пошкодженням самих марок, або непошкоджених та невикористаних акцизних марок, а також у разі зіпсування акцизних марок автоматом з їх наклеювання, про що зазначається в акті про списання цих марок, який складає комісія, що створюється на вітчизняному підприємстві-виробнику.Якщо буде встановлено нестачу (розкрадання, знищення, реалізацію на експорт з вітчизняними марками тощо) акцизних марок у їх покупця матеріально відповідальні особи підприємства — виробника алкогольних напоїв та тютюнових виробів несуть повну майнову відповідальність у розмірі вартості акцизних марок та розрахункової суми акцизного збору, яку виробник мав би сплатити до бюджету за умови реалізації продукції, для маркування якої купувалися акцизні марки.У разі пошкодження акцизних марок під час зберігання у продавців акцизних марок встановлюються причини (у разі необхідності проводиться службове розслідування), за яких відбулося таке пошкодження з наступним визначенням особи, яка має відшкодувати вартість пошкоджених марок. Обов’язки з продажу, забезпечення схоронності та обліку акцизних марок мають бути покладені на державного податкового інспектора наказом Голови державної податкової адміністрації з укладенням відповідного договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність (лист ДПА України від 09.11.2000 № 14827/7/21-0217).

17 Які на сьогодні існують можливості встановлення легальності алкогольних напоїв у торговельній мережі за марками акцизного збору, якими їх промарковано?

З метою оперативного виявлення в кожному адміністративному регіоні України контрафактної та контрабандної алкогольної продукції, а також алкогольної продукції, позначеної підробленими (фальшивими) або незаконно одержаними (використаними) акцизними марками, що реалізується в торговельній мережі, використовується пошуково-довідкова система (далі — ПДС), яку супроводжує ДПА України. Така ПДС за реквізитами (нумерацією) марки акцизного збору на алкогольні напої встановлює відповідну інформацію про виробників та імпортерів із бази про рух цих марок. Ця база формується програмним комплексом «Акциз» — задача «Акцизні марки», який введено в промислову експлуатацію в усіх ДПА обласного рівня. Програмним комплексом «Акциз» — задача «Акцизні марки» (обласний рівень) для марок акцизного збору на алкогольні продукцію передбачено автоматизацію таких функцій:ведення інформації про рух акцизних марок (обласний рівень);формування запитів на обласному рівні з пошуку інформації про марки акцизного збору;формування звітності щодо марок акцизного збору (обласний рівень).Нумерація акцизної марки складається із серії з двох літер та семизначного номера, напису «АІ» (початкові літери слів алкоголь імпортний) чи «АВ» (початкові літери слів алкоголь вітчизняний), а також року та кварталу виробництва марки, розділених між собою косими лініями. Якщо акцизні марки мають явні ознаки підроблення та інші відхилення, то такі марки за рішенням продавця акцизних марок повинні бути надіслані підприємству-виробнику для проведення відповідної експертизи, про що покупцеві марок видається відповідна довідка. Підприємством-виробником є Банкнотно-монетний двір Нацбанку України, який виготовляє марки акцизного збору встановленого зразка на замовлення ДПА України та відвантажує їх до регіональних податкових адміністрацій згідно з рознарядкою (зведеною заявкою-розрахунком на виготовлення необхідної кількості марок в розрізі регіональних ДПА та видів акцизних марок). Після одержання висновку експертизи Банкнотно-монетного двору складається акт, на підставі якого зазначені марки підлягають утилізації, а у разі визнання марок акцизного збору фальшивими чи підробленими — надсилаються до органів МВС України.Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.97 р. № 933 «Про виготовлення бланків цінних паперів та документів суворого обліку» Банкнотно-монетний двір Нацбанку України має виняткове право на виготовлення документів суворого обліку, в тому числі й марок акцизного збору. Щодо імпортних алкогольних напоїв, то згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.99 р. № 731 «Про заходи вдосконалення контролю за обігом імпортних алкогольних напоїв» у сертифікаті відповідності на імпортні алкогольні напої органами Комітету з питань стандартизації, метрології та сертифікації мають зазначатися серії та номери марок акцизного збору, якими позначено алкогольні напої відповідної партії.

18 Чи можна реалізувати вино в такій тарі, як бочка, через оптову та роздрібну мережу (на розлив у ресторанах, кафе, інших підприємствах громадського харчування)? Як сплачується акцизний збір та маркується акцизними марками велика тара?

Статтею 11 Закону № 481/95-ВP встановлено єдині вимоги до маркування алкогольної продукції та розливу її в тару, виготовлену із певних матеріалів. Зокрема, підприємства-виробники повинні здійснювати розлив горілки та лікеро-горілчаних виробів виключно у передбачену діючими стандартами скляну тару, бляшанки із харчового алюмінію, а також у сувенірні пляшки та художньо оформлений посуд із скла чи глазурованої кераміки, а розлив виноробної продукції повинні здійснювати винятково у передбачену діючими стандартами скляну тару, а також у сувенірні пляшки та художньо оформлений посуд зі скла чи глазурованої кераміки та упаковки типу «Тetra-Раk". Таким чином, цей Закон визначив вимоги до матеріалу, з якого повинна виготовлятися тара, і одночасно орієнтує на стандарти, що мають передбачати певну місткість такої тари.Згідно Правилами роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.96 р. № 854 (далі — Правила, затверджені постановою № 854) також передбачено відповідні вимоги до продажу алкогольних напоїв лише у передбаченій діючими стандартами тарі, яка має бути виготовлена з конкретно визначених матеріалів. Положенням, затвердженим постановою № 1284, регламентовано, що марки акцизного збору мають бути наклеєні виробниками алкогольних напоїв на кожну пляшку (упаковку), у тому числі сувенірну, в такий спосіб, щоб вона розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару. Спосіб маркування акцизними марками пляшок алкогольних напоїв, а також упаковок типу «Tetra-Pak» та сувенірних коробок (у разі реалізації алкогольних напоїв, розлитих у пляшки місткістю 0,05 та 0,1 куб. дециметрів) встановлено п. 29 Положення, затвердженого постановою № 1284. Тобто не передбачено норми щодо маркування акцизними марками такого виду тари, як бачки, цистерни, баки, бочки тощо. Чинним законодавством заборонено ввезення, зберігання, транспортування, прийняття на комісію з метою реалізації та реалізація на території України алкогольних напоїв, на яких немає марок акцизного збору встановленого зразка.Виходячи з того, що згідно з п. 2 Правил, затверджених постановою № 854, реалізація на розлив алкогольних напоїв у ресторанах, кафе, барах, інших підприємствах громадського харчування належить до поняття роздрібної торгівлі, то реалізація вина чи лікеро-горілчаних виробів на розлив безпосередньо з бочок, автоцистерн (або з іншої тари, яка не відповідає вимогам Закону, постанови та діючим стандартам), не дозволяється. Вино чи лікеро-горілчані вироби, розлиті в бочки, цистерни та іншу подібну тару можуть реалізовуватися лише для подальшої переробки, розливу в пляшки тощо. Це за технологією є стадією виробництва алкогольних напоїв, що підлягає обов’язковому ліцензуванню. Щодо маркування алкогольних напоїв, які реалізуються в тарі великого об’єму (бачки, бочки, цистерни, баки тощо), то оскільки технічно неможливо здійснити обклеювання такої тари марками акцизного збору, як це передбачено Положенням, затвердженим постановою № 1284, тобто П-подібним чи Г-подібним способом через горловину пляшки, алкогольні напої, що реалізуються в такій тарі, не обклеюються акцизними марками, але акцизний збір сплачується за порядком і ставками, встановленими чинним законодавством. Крім того, відповідно до п. 5 ст. 6 Закону № 329/95-ВР ввезення алкогольних напоїв у автомобільних цистернах, а також баках, бачках та інших ємкостях місткістю більше 5 літрів з метою реалізації або обміну на території України здійснюється також без обклеювання їх акцизними марками. У випадку реалізації на розлив у роздрібній мережі вина чи лікеро-горілчаних виробів, розлитих в бочки, цистерни, бачки, баки, тобто в тарі невстановленого зразка, суб’єкти підприємницької діяльності несуть відповідальність, передбачену ст. 17 Закону № 481/95-ВР. Враховуючи вищезазначене, розлив алкогольних напоїв може здійснюватися в передбачену діючими стандартами тару лише виходячи з вимог, встановлених Законом, постановою, а також відповідно до вимог нормативно-технічної документації, які не суперечать вимогам зазначених правових актів. Листом від 11.08.2000 р. № 2742/5-3 на адресу ДПА України Держстандарт України повідомив, що розлив виноробної продукції, горілки та лікеро-горілчаних виробів повинен проводитися відповідно до Закону № 481/95-ВP і нормативних документів на даний вид продукції в частині, що не суперечить чинному законодавству. Водночас зазначено, що відповідно до Закону № 481/95-ВР і ГОСТ 12545—81 «Водки и водки особые. Упаковка, маркировка, транспортирование и хранение», ГОСТ 4827—70 «Изделия ликеро-водочные. Розлив, упаковка, маркировка, транспортирование и хранение», ГОСТ 5575—76 «Вина. Упаковка, маркировка, транспортирование и хранение», ДСТУ 202.002—96 «Вина тихі. Загальні технічні умови» розлив горілки, лікеро-горілчаних виробів здійснюється в скляні пляшки, бляшанки із харчового алюмінію, а також у сувенірні пляшки і художньо-оформлений посуд із скла чи глазурованої кераміки; розлив виноробної продукції здійснюється в скляні пляшки, а також сувенірні пляшки і художньо-оформлений посуд із скла чи глазурованої кераміки, упаковки типу «Тetra-Раk». Законом № 481/95-ВР забороняється розлив вищезазначеної продукції в іншу тару. За висновком Держстандарту України, у тому разі, якщо нормативна документація не відповідає вимогам чинного Закону, міністерства і відомства — розробники нормативної документації на зазначену продукцію повинні привести її у відповідність до чинного законодавства.

Філія виробляє алкогольні напої
19 Згідно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір» платниками акцизного збору є як суб’єкти підприємницької діяльності, так і їх філії. Виробники алкогольних напоїв відкривають в інших регіонах власні філії (відокремлені структурні підрозділи без права юридичної особи), де виготовляються алкогольні напої (з неповним чи завершеним технологічним циклом). Такі філії реєструються в управлінні статистики, місцевій податковій інспекції як платники ПДВ, Пенсійному фонді. Чи може відокремлений виробничий підрозділ виробника алкогольних напоїв купити марки акцизного збору?

До сфери регулювання Декрету № 18-92 належать правовідносини, пов’язані з операціями з нафтопродуктами, спиртом, ювелірними виробами, транспортними засобами та пивом. Водночас Закон № 329 як спеціальний Закон визначає особливості нарахування та сплати акцизного збору, що справляється з алкогольних напоїв та тютюнових виробів як з виготовлених вітчизняними виробниками, так і з ввезених на територію України. Згідно з цим Законом платниками акцизного збору з вироблених алкогольних напоїв є суб’єкти підприємницької діяльності – виробники, а не їх філії. Тільки з дати державної реєстрації підприємство вважається створеним i набуває прав юридичної особи. Підприємство має самостійний баланс i не може мати у своєму складі інших юридичних осіб. Філія як відокремлений підрозділ без створення юридичної особи є структурною відокремленою частиною юридичної особи, не набуває статусу юридичної особи i не є суб’єктом підприємницької діяльності. Особи, які не мають статусу юридичної особи, але мають всі ознаки і повноваження юридичної особи (самостійний баланс, розрахунковий рахунок в установі банку, печатку зі своїм найменуванням, право самостійно укладати договори тощо), у разі, коли такі особи вважають за доцільне зареєструватися як платники ПДВ, за наявності згоди головного підприємства можуть бути зареєстровані як платники ПДВ у разі досягнення ними обсягів з продажу товарів, передбачених п. 2.1 ст. 2 Закону № 168/97-ВР. Згідно із Законом України від 16.07.99 р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» виділені на окремий баланс філії, відділення та інші відокремлені підрозділи зобов’язані вести бухгалтерський облік з наступним включенням їх показників до фінансової звітності головного підприємства. Відповідно до пунктів 14, 19 Положення, затвердженого постановою № 1284, акцизні марки можуть продаватися винятково суб’єктам підприємницької діяльності, які є платниками акцизного збору з алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а одними з документів, на підставі яких продавцем здійснюється продаж марок таким суб’єктам — виробникам алкогольних напоїв та тютюнових виробів, є оригінал та копія ліцензії, що підтверджують право підприємства-виробника на виготовлення зазначеної продукції. Оригінал ліцензії після проведеної звірки з копією повертається її власникові. При цьому однією з обов’язкових вимог у разі продажу акцизних марок виробникам алкогольних чи тютюнових виробів є здійснення сплати чергового (річного) платежу за ліцензію. Відмітка про внесення чергового платежу за ліцензію ставиться на оригіналі ліцензії органом, що її видав. Оригінал ліцензії не може передаватися ліцензіатом ні іншим юридичним (фізичним) особам для здійснення господарської діяльності, ні власним філіям (відокремленим структурним підрозділам). Законом № 481/95-ВР встановлено, що виробництво алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється лише суб’єктами підприємницької діяльності незалежно від форм власності за умови одержання ліцензії. Такі суб’єкти підприємницької діяльності підлягають обов’язковій реєстрації в державній податковій інспекції за місцезнаходженням цих суб’єктів як платники акцизного збору шляхом подання копії ліцензії в п’ятиденний строк після її отримання. Таким чином, марки акцизного збору можуть бути продані безпосередньо суб’єкту підприємницької діяльності — виробнику алкогольних напоїв як власнику ліцензії на їх виробництво, оригінал якої має залишатися лише у нього як ліцензіата. Виробник алкогольних напоїв повинен зареєструватися як платник акцизного збору з цієї продукції в податковому органі за своїм місцезнаходженням, тобто в адміністративному районі, де він перебуває на обліку в органі державної реєстрації, шляхом подання копії відповідної ліцензії в п’ятиденний термін після її отримання. Продаж акцизних марок проводиться податковою адміністрацією, на підпорядкованій адміністративній території якої виробника алкогольних напоїв зареєстровано як платника акцизного збору.

ВІСНИК ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ № 38 жовтень 2002 року