розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), уповноваженої особи Фонду на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Златобанк" Славінського Валерія Івановича (далі - уповноважена особа Фонду, ПАТ, Банк відповідно) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

У липні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила:

- визнати неправомірними дії уповноваженої особи Фонду щодо невключення її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню за договором банківського вкладу від 12 лютого 2015 року НОМЕР_1, укладеного між нею та Банком;

- зобов'язати уповноважену особу Фонду подати до Фонду перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, до якого буде включена як вкладник ОСОБА_1, яка має право на відшкодування коштів за вкладами в Банку за рахунок Фонду за договором банківського вкладу від 12 лютого 2015 року НОМЕР_1, укладеного між нею та Банком;

- визнати неправомірними дії Фонду щодо затвердження переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, до якого не була включена як вкладник ОСОБА_1, за договором банківського вкладу від 12 лютого 2015 року НОМЕР_1, укладеного між нею та Банком;

- зобов'язати Фонд затвердити перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, до якого буде включена як вкладник ОСОБА_1, яка має право на відшкодування коштів за вкладами в Банку за рахунок Фонду за договором банківського вкладу від 12 лютого 2015 року НОМЕР_1, укладеного між нею та Банком.

Суди встановили, що 12 лютого 2015 року між Банком та ОСОБА_1 укладена угода про приєднання до публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб НОМЕР_1 (договір банківського вкладу "Вільні кошти"), відповідно до умов якої Банк відкриває вкладнику вкладний (депозитний) рахунок на умовах видачі вкладу на першу вимогу вкладника.

Відповідно до копії платіжного доручення від 12 лютого 2015 року НОМЕР_2 на депозитний рахунок ОСОБА_1 надійшли кошти у розмірі 200 000 грн, платник - ОСОБА_2, призначення платежу - залучення коштів на депозит, угода від 12 лютого 2015 року НОМЕР_1.

Довідкою Банку від 12 лютого 2015 року № 54-КІ підтверджується, що залишок на депозитному рахунку позивача станом на 12 лютого 2015 року складає 200 000 грн.

4 грудня 2014 року була прийнята постанова Правління Національного банку України (далі - Правління НБУ) № 777/БТ "Про віднесення ПАТ "Златобанк" до категорії проблемних".

Правління НБУ 13 лютого 2015 року прийняло постанову № 105 "Про віднесення ПАТ "Златобанк" до категорії неплатоспроможних", на підставі якої виконавчою дирекцією Фонду прийняте рішення від 13 лютого 2015 року № 30 "Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ "Златобанк", згідно з яким строком на три місяці з 14 лютого по 13 травня 2015 року запроваджена тимчасова адміністрація та призначено Уповноваженого Фонду.

Постановою Правління НБУ від 12 травня 2015 року № 310 відкликана банківська ліцензія та ліквідовано Банк.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 13 травня 2015 року № 99 розпочата процедура ліквідації Банку з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб відповідно до плану врегулювання з 18 год. 00 хв. 13 травня 2015 року та призначено уповноваженою особою Фонду провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славінського В.І. строком на один рік з 13 травня 2015 року по 12 травня 2016 року включно.

Відповідно до оголошення про початок процедури ліквідації Банку та початок виплат вкладникам для отримання коштів вкладники Банку з 20 травня по 1 липня 2015 року включно можуть звертатися до відділень банку-агента Фонду - акціонерного товариства "Ощадбанк".

Наказом Уповноваженого Фонду від 8 квітня 2015 року № 164/1 визнані нікчемними всі транзакції та правочини (договори) згідно з переліком, який додається, а наказом від 9 квітня 2015 року № 165/1 внесені зміни до цього наказу шляхом викладення його в новій редакції - віднесено до нікчемних всі транзакції та правочини (договори) згідно з переліком, який додається, в тому числі транзакції та правочини (договори), укладені ОСОБА_1.

Уповноважена особа Фонду на заяву ОСОБА_1 від 4 червня 2015 року щодо повідомлення причини, з якої вона не отримала виплату коштів як вкладник Банку, листом від 10 червня 2015 року повідомила, що під час дії тимчасової адміністрації було прийняте рішення щодо тимчасового блокування коштів на її рахунках з метою запобігання неправомірного отримання відшкодування за рахунок Фонду.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 23 вересня 2015 року відмовив у задоволенні позову.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 8 грудня 2015 року постанову суду першої інстанції скасував, позов задовольнив частково.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 12 квітня 2016 року постанову суду апеляційної інстанції скасував і залишив у силі постанову суду першої інстанції.

Не погоджуючись із ухвалою суду касаційної інстанції, ОСОБА_1 звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС (2747-15) ). Просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 12 квітня 2016 року і залишити в силі постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2015 року.

На обґрунтування заяви додано копії рішень Вищого адміністративного суду України від 9, 11, 18 лютого, 17 березня 2016 року (№№ К/800/36215/15, К/800/31034/15, К/800/27197/15, К/800/42916/15 відповідно), які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) (далі - Закон № 4452-VI (4452-17) ).

Заслухавши пояснення представників відповідачів, перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 237 КАС (2747-15) судові рішення в адміністративних справах можуть бути переглянуті Верховним Судом України з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Проте аналіз рішення суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, та рішень, копії яких надано для порівняння, не дає підстав вважати, що суд неоднаково застосував зазначені норми права в подібних правовідносинах.

Так, у справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України виходив із того, що на порушення вимог постанови Правління НБУ від 4 грудня 2014 року № 777/БТ "Про віднесення ПАТ "Златобанк" до категорії проблемних", якою встановлене обмеження в діяльності банку, зокрема не допускати проведення будь-яких операцій за чинними договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом, вкладником Банку ОСОБА_2 з його особового рахунку були перераховані кошти ОСОБА_1.

Виходячи з цього уповноважена особа Фонду в межах наданих повноважень вчинила дії щодо блокування рахунку позивача до з'ясування обставин законності правочину та запобігання незаконному отриманню відшкодування за рахунок Фонду.

Тоді як у наданих для порівняння рішеннях суду касаційної інстанції від 9 та 11 лютого 2016 року предметом оскарження було рішення уповноваженої особи Фонду про визнання нікчемними договорів між позивачами та банками. У цих справах суд, з'ясувавши обставини справи, зазначив, що підстав для визнання нікчемними договорів банківських вкладів, укладених між позивачами та банками, немає. Відповідачі не надали доказів, які б свідчили, що зазначені правочини є таким, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

У наданій як приклад ухвалі Вищого адміністративного суду України від 18 лютого 2016 року цей суд, розглядаючи скаргу на окрему ухвалу суду щодо наявності в діях іншої уповноваженої особи Фонду порушень вимог статті 17 Закону України від 7 грудня 2000 року № 2121-ІІІ "Про банки і банківську діяльність", вказав, що з урахуванням відсутності будь-якого розрахункового документа, відповідно до якого відбувся перерахунок грошових коштів в сумі 197 553 грн з банківського рахунку позивача на рахунок товариства з обмеженою відповідальністю "Прилад Імпекс Автоматизація", суд нижчестоящої інстанції дійшов правильного висновку, що Фонд здійснив списання коштів з банківського рахунку позивача без його відома та без відповідних розрахункових документів, коли такі операції вже були заборонені, оскільки 11 вересня 2014 року відкликано банківську ліцензію ПАТ "Старокиївський Банк", що і стало підставою для постановлення окремої ухвали.

У долученій до заяви ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17 березня 2016 року суд дійшов висновку, що невключення позивача до списку вкладників, які отримують кошти в межах гарантованої суми за рахунок цільової позики Фонду, є незаконними діями уповноваженої особи, оскільки кошти позивача, що знаходяться на рахунку в банку, не підпадають під обмеження, встановлені пунктом 4 статті 26 Закону № 4452-VI, а інших обмежень стосовно виплати коштів цим Законом (4452-17) не встановлено.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Колегія суддів дійшла висновку, що обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справах, копії судових рішень в яких додано до заяви.

Крім того, надані для порівняння рішення не містять іншого, ніж в оскаржуваному рішенні, тлумачення норм матеріального права, про які йдеться у заяві.

Зазначене не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Враховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи Верховним Судом України, не підтвердилися, у задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись пунктом 6 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) , статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України