листом від 10.07.2002 р. № 11/7-13.1-6042-ЕП повідомила про визначення
митної вартості товарів, що ввозяться на підставі договорів
купівлі-продажу на умовах товарного кредиту.
Відповідно до Закону України від 28.12.94 р. № 334/94-ВР
«Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції
Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР) зі змінами
та доповненнями товарний кредит — це товари, які передаються
резидентом або нерезидентом у власність юридичним чи
фізичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочення
кінцевого розрахунку на визначений термін та під процент.
Товарний кредит передбачає передання права власності
на товари (результати робіт, послуг) покупцю (замовнику)
у момент підписання договору або в момент фізичного
отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником),
незалежно від часу погашення заборгованості.
Згідно зі ст. 16 Закону України від 05.02.92 р. № 2097-III
«Про Єдиний митний тариф» та постановою Кабінету Міністрів
України від 05.10.98 р. № 1598 «Про затвердження Порядку
визначення митної вартості товарів та інших предметів
у разі переміщення їх через митний кордон України» при
визначенні митної вартості товарів до неї включаються
ціна товару, зазначена в рахунку-фактурі, а також такі
фактичні витрати, якщо вони не зазначені в рахунку-фактурі:
на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження
та страхування до пункту перетину митного кордону України,
комісійні, брокерські та інші платежі, які повинні бути
оплачені імпортером (експортером) прямо чи побічно як
умова ввезення чи вивезення цих товарів.
Оскільки товарний кредит передбачає передання права
власності на товари незалежно від часу погашення заборгованості,
сплату належної суми процентів не можна вважати умовою
ввезення чи вивезення таких товарів.
Виходячи з вищезазначеного, суми процентів, які підлягають
сплаті за товари, що ввозяться на умовах товарного кредиту,
при визначенні митної вартості товарів до неї не включаються.
листом від 24.07.2002 р. № 15/15-695 повідомила про
митне оформлення спирту етилового медичного.
Відповідно до чинного законодавства України при здійсненні
митного оформлення ввезеного на митну територію України
спирту етилового медичного сплаті підлягають ввізне
мито, акцизний збір, ПДВ.
Ввізне мито нараховується митним органом України за
ставками Митного тарифу України (2371а-14, 2371б-14, 2371в-14, 2371г-14), чинними на день подання митної
декларації.
Законом України від 07.03.2002 р. № 3113-III «Про внесення
змін до Митного тарифу України» на спирт етиловий медичний
установлено такі ставки ввізного мита:
спирт етиловий неденатурований медичний, з концентрацією
спирту не менш як 80 об. % (код УКТЗЕД 2207 1000 10
(2371а-14) — пільгова та повна — 7,5 євро за 1 л 100-відсоткового
спирту;
спирт етиловий неденатурований медичний, з фактичною
концентрацією спирту менш як 80 об. % (код УКТЗЕД 2208
9091 10 та 2208 9099 10 (2371а-14) — пільгова та повна
— 7,5 євро за 1 л 100-відсоткового спирту.
Акцизний збір справляється відповідно до Декрету Кабінету
Міністрів України від 26.12.92 р. № 18-92 «Про акцизний
збір».
Ставки акцизного збору на спирт установлено Законом
України від 07.05.96 р. № 178/96-ВР «Про ставки акцизного
збору i ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні
напої» в розмірі 16 грн. за 1 л 100-відсоткового спирту.
Відповідно до Закону України від 03.04.97 р. № 168/97-ВР
«Про податок на додану вартість» спирт етиловий медичний
підлягає обкладанню податком на додану вартість у загальновстановленому
порядку за ставкою 20 відсотків бази оподаткування,
визначеної ст. 4 цього Закону.
листом від 22.08.2002 р. № 11/4-09-7488-ЕП повідомила
про тимчасове ввезення транспортних засобів громадянами
України, які перебувають i працюють на території іноземних
держав, при цьому не маючи оформлених належним чином
у відповідних державних органах України документів на
постійне місце проживання за кордоном.
Відповідно до частини третьої ст. 1 Закону України від
13.09.2001 р. № 2681-III «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування
особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються)
громадянами на митну територію України»
громадяни-резиденти — це громадяни України, іноземці,
а також особи без громадянства, які мають місце проживання
в Україні, у тому числі ті, що тимчасово перебувають
за кордоном.
Отже, основним критерієм визначення поняття «громадянин-резидент»
є постійне проживання в Україні.
Положеннями частини п’ятої ст. 1 цього Закону встановлено,
що постійне місце проживання — це місце проживання на
території будь-якої держави не менше одного року громадянина,
який не має постійного місця проживання на території
інших держав i має намір проживати на території цієї
держави протягом будь-якого строку, не обмежуючи таке
проживання певною метою, i за умови, що таке проживання
не є наслідком виконання цією особою службових обов’язків
або зобов’язань за договором (контрактом).
Постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.95 р. № 231 «Про затвердження Правил оформлення i видачі паспортів
громадянина України для виїзду за кордон i проїзних
документів дитини, їх тимчасового затримання та вилучення»
встановлено правила оформлення документів для виїзду
за кордон на постійне місце проживання. Пунктом 13 цих
Правил установлено, що для виїзду на постійне проживання
за кордон у паспорті робиться відповідний запис, виїжджаючий
здає свій паспорт громадянина України з позначкою про
виписку з місця проживання.
Відповідно до п. 14 зазначених Правил рішення про залишення
на постійне проживання за кордоном громадян, які виїхали
туди тимчасово, приймаються керівництвом дипломатичних
представництв або консульських установ України в порядку,
встановленому МЗС за погодженням з МВС i СБУ.
Згідно з Порядком розгляду в дипломатичних представництвах
або консульських установах України за кордоном клопотань
громадян України, які виїхали за її межі тимчасово,
про залишення на постійне проживання за кордоном, затвердженим
наказом МЗС України від 22.11.99 р. № 201 i зареєстрованим
у Мін’юсті України 22.12.99 р. за № 903/4196, а саме
згідно з п. 5.3 після подання заявником довідок про
виписку з останнього місця постійного проживання в Україні
та здачі паспорта громадянина України до органів внутрішніх
справ України в паспорт громадянина України для виїзду
за кордон вноситься шляхом проставлення штампа «Постійне
проживання» або вчинення такого напису (з відміткою
про дату внесення та із зазначенням посади й прізвища
особи, що його внесла), який скріплюється підписом посадової
особи та печаткою відповідного дипломатичного представництва
або консульської установи.
Враховуючи викладене, звертаємо увагу на те, що громадяни,
які під час переміщення через митний кордон України
пред’являють закордонні паспорти громадян України з
відмітками про перебування на тимчасовому консульському
обліку та відмітками відповідних установ цих держав,
що здійснюють реєстрацію іноземців, які тимчасово проживають
на їх території, охоплюються саме поняттям «громадяни-резиденти»,
тому й тимчасове ввезення цими громадянами транспортних
засобів за кодами 8701, 8702, 8703, 8704, 8705 УКТЗЕД
повинно здійснюватися відповідно до положень ст. 11
Закону України «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування
особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються)
громадянами на митну територію України»
у порядку, встановленому для громадян-резидентів, якщо
інше не передбачено міжнародними договорами України.
листом від 02.09.2002 р. № 11/2-14-7851-ЕП повідомила
щодо окремих питань застосування рішення Міжвідомчої
комісії з міжнародної торгівлі від 12.07.2002 р. № СП-46/2002/52-49
«Про застосування попередніх спеціальних заходів щодо
імпорту в Україну нових легкових автомобілів походженням
з Російської Федерації» при ввезенні автотранспорту
громадянами.
Нові легкові автомобілі походженням з Російської Федерації,
що ввозяться на митну територію України громадянами,
підлягають обкладенню спеціальним митом у розмірі 31,7
відсотка від митної вартості відповідно до п. 3.2 зазначеного
рішення (лист Мінекономіки України від 16.08.2002 р.
№ 52-49/969).
Новими легковими автомобілями слід вважати автомобілі,
які не були у користуванні i на які не видавалися реєстраційні
документи, що дають право експлуатувати ці транспортні
засоби на постійній основі (ст. 5 Закону України «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування
особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються)
громадянами на митну територію України»).
Російське походження автомобілів визначається відповідно
до Правил визначення країни походження товарів, затверджених
Рішенням Ради глав урядів Співдружності Незалежних Держав
про Правила визначення країни походження товарів, підписаним
30.11.2000 р. у м. Мінську (листи Держмитслужби України
від 24.10.2001 р. № 11/3-21-8385, від 19.03.2002 р.
№ 11/6-21-2470-ЕП).
листом від 26.09.2002 р. № 11/4-09-8677-ЕП повідомила
щодо порядку ввезення на митну територію України комбайнів
зернозбиральних, виготовлених 8 років тому i більше.
Відповідно до УКТЗЕД у редакції товарної номенклатури
Митного тарифу України, затвердженого Законом України
від 05.04.2001 р. № 2371-III «Про Митний тариф України»
(зі змінами та доповненнями), комбайни зернозбиральні
(код згідно з УКТЗЕД 8433 5100 00) належать до товарної
позиції 8433 «Машини та механізми для збирання й обмолоту
сільськогосподарських культур» i не належать до груп
87, 88 розділу XVII «Транспортні засоби, устаткування
та пристрої, пов’язані з транспортом».
У ДСТУ 2984—95 «Засоби транспортні дорожні. Типи. Терміни
та визначення» дано визначення дорожнього транспортного
засобу як транспортного засобу, призначеного для експлуатації
переважно на автомобільних дорогах загального користування
всіх категорій i сконструйованого згідно з їх нормами.
Основним призначенням зернозбиральних комбайнів є проведення
сільськогосподарських робіт, але зважаючи на їхні конструктивні
характеристики (габаритні розміри, швидкість руху) можливе
їх епізодичне пересування дорогами загального користування.
Дія Порядку отримання дозволу на ввезення на територію
України для постійного користування механічних транспортних
засобів, виготовлених 8 років тому i більше, затвердженого
наказом Мінтрансу України від 10.05.2000 р. № 225 та
зареєстрованого в Мін’юсті України 05.07.2000 р. за
№ 391/4612, не поширюється на дорожньо-будівельні, підйомно-транспортні
та інші спеціалізовані самохідні машини й механізми,
сільськогосподарські машини, мопеди.
Таким чином, законодавчо не обмежено ввезення в Україну
дорожньо-будівельних, підйомно-транспортних та інших
спеціалізованих самохідних машин i механізмів, сільськогосподарських
машин, мопедів залежно від року їх виготовлення.
листом від 25.09.2002 р. № 11/4-09-8645-ЕП повідомила
щодо ввезення транспортних засобів на митну територію
України громадянами-нерезидентами.
Держмитслужба України одержала листа Мін’юсту України
від 10.09.2002 р. № 23-37-95 з роз’ясненнями щодо порядку
застосування деяких норм законодавства України, якими
регулюється порядок тимчасового ввезення громадянами-нерезидентами
транспортних засобів на митну територію України.
Відповідно до частини сьомої ст. 71 Митного кодексу
України тимчасове ввезення легкового транспортного засобу
(код 8703 за Гармонізованою системою опису та кодування
товарів) дозволяється нерезидентам — суб’єктам господарської
діяльності (включаючи представництва іноземних суб’єктів
господарської діяльності незалежно від кількості філій)
та нерезидентам — фізичним особам, визначеним у момент
перетину митного кордону України власниками таких транспортних
засобів, або членам їх родин (дружина, чоловік, діти,
батьки) для власних потреб.
Закон України «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування
особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються)
на митну територію України» встановлює
порядок митного оформлення й оподаткування особистих
речей, товарів, транспортних засобів i окремих номерних
вузлів до них, що ввозяться (пересилаються) у супроводжуваному
i несупроводжуваному багажі, вантажних, експрес- i міжнародних
поштових відправленнях на митну територію України i
належать громадянам.
Відповідно до частини другої ст. 11 цього Закону тимчасове
ввезення транспортних засобів дозволяється громадянам-нерезидентам
для власних потреб терміном до одного року. Цей термін
може бути продовжено Держмитслужбою України або уповноваженими
Держмитслужбою України митними органами з урахуванням
гуманітарної, наукової, господарської та інших видів
діяльності громадян, які ввезли такі транспортні засоби.
Таким чином, частина друга ст. 11 зазначеного Закону
не містить обмежень щодо кола осіб з числа громадян-нерезидентів,
яким дозволяється тимчасово ввозити транспортні засоби
на митну територію України.
Згідно з пунктами 2 i 6 ст. 14 зазначеного Закону дія
цього Закону поширюється на правовідносини, які виникли
після набрання чинності цим Законом.
До приведення нормативно-правових актів у відповідність
з цим Законом чинні нормативно-правові акти застосовуються
в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до частин першої i третьої ст. 22 Конституції
України права i свободи людини i громадянина, закріплені
цією Конституцією, не є вичерпними.
При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних
законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих
прав i свобод.
З огляду на викладене з дня набрання чинності Законом
України «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування
особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються)
на митну територію України» під час здійснення тимчасового
ввезення громадянами транспортних засобів на митну территорию
України слід керуватися ст. 11 цього Закону.