розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції (далі - Кременчуцька ОДПІ) до Приватного підприємця ОСОБА_1 (далі - ПП ОСОБА_1) про стягнення податкового боргу за рахунок активів, за скаргою Кременчуцької ОДПІ на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 12 травня 2006 року

Рішенням господарського суду Полтавської області від 2 червня 2005 року, зміненим постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23 серпня 2005 року, позов задоволено частково: стягнуто з ПП ОСОБА_1 на користь Кременчуцької ОДПІ 3740 грн. штрафу, в доход державного бюджету 91,80 грн. державного мита, на користь ДП "Судовий інформаційний центр 106,20 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

Кременчуцькою ОДПІ було подано касаційну скаргу до Вищого господарського суду України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14 листопада 2005 року касаційну скаргу Кременчуцької ОДПІ на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 серпня 2005 року передано до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 травня 2006 року Кременчуцькій ОДПІ у відкритті касаційного провадження відмовлено, а касаційну скаргу повернуто за підвідомчістю Вищому господарському суду України.

Відмовляючи у відкритті касаційного провадження та повертаючи касаційну скаргу Кременчуцької ОДПІ, Вищий адміністративний суд України виходив із того, що спірні правовідносини не є публічно-правовими, а тому даний спір не відноситься до компетенції адміністративних судів і підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

У скарзі про перегляд справи за винятковими обставинами Кременчуцька ОДПІ порушує питання про скасування ухвали Вищого адміністративного суду України від 12 травня 2005 року та направлення справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції. В обґрунтування скарги зроблено посилання на порушення норм процесуального права, неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права.

Скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом (пункт 4 частини 1 статті 17 КАС, частина 2 статті 50 КАС).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 КАС справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно пункту 1 статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та пункту 1.16 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон) державна податкова інспекція в межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) та погашенням податкових зобов'язань чи податкового боргу. Вичерпний перелік контролюючих органів визначається статтею 2 цього Закону.

Органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, є виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції (підпункт 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами").

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Аналіз зазначених норм законодавства свідчить, що Кременчуцька ОДПІ, звернувшись до суду з позовом про стягнення податкового боргу за рахунок активів платника податків, реалізувала свої владні управлінські функції і виступила як суб'єкт владних повноважень.

Таким чином, висновок суду касаційної інстанції про те, що даний спір не відноситься до адміністративної юрисдикції не ґрунтується на положеннях чинного законодавства України.

Відмовивши у відкритті касаційного провадження та повернувши касаційну скаргу Кременчуцької ОДПІ, Вищий адміністративний суд України обмежив позивача у здійсненні прав, передбачених пунктом 8 частини 3 статті 129 Конституції України.

За наведених обставин, оскаржувана ухвала Вищого адміністративного суду України підлягає скасуванню, а справа направленню до суду касаційної інстанції для вирішення питання про прийняття касаційної скарги.

З огляду на викладене та керуючись статтею 235, статтями 241 - 244 КАС України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України,

Скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 12 травня 2006 року скасувати, а справу направити до суду касаційної інстанції для вирішення питання про прийняття касаційної скарги.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.