розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою ОСОБА_1 справу за скаргою ОСОБА_1 на рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Кузнецовську Рівненської області (далі - Управління ПФУ) про відмову у призначенні пенсії за вислугу років,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій послався на те, що Управління ПФУ безпідставно не зарахувало йому до спеціального стажу період проходження строкової військової служби.

Кузнецовський міський суд Рівненської області рішенням від 27 січня 2005 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 11 травня 2005 року, скаргу задовольнив.

Вищий адміністративний суд України постановою від 15 березня 2006 року рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасував і в задоволенні скарги ОСОБА_1 на рішення Управління ПФУ відмовив.

У скарзі до Верховного Суду України ОСОБА_1 порушив питання про перегляд за винятковими обставинами та скасування зазначеної постанови Вищого адміністративного суду України через неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права.

На обгрунтування неоднакового застосування касаційним судом однієї й тієї самої норми права скаржник послався на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 12 липня 2006 року у справі за позовом до Управління Пенсійного фонду України про включення до пільгового стажу часу проходження строкової військової служби. Цією ухвалою залишено без змін прийняті у справі судові рішення, якими позов було задоволено.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України доходить висновку про те, що в даній справі помилково не застосовано норму права, яка підлягала застосуванню.

При розгляді справи судами попередніх інстанцій установлено, що рішенням Управління ПФУ від 25 серпня 2004 року ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років із посиланням на те, що стаж роботи заявника у закладах освіти становить 23 роки 3 місяці 3 дні, а для призначення пенсії зазначеного виду необхідно не менше 25 років і що період проходження строкової військової служби до спеціального стажу не зараховується.

Також судами з'ясовано, що 26 жовтня 1978 року ОСОБА_1 був звільнений з посади старшого піонервожатого школи у зв'язку з призовом до Радянської Армії. З 11 листопада 1978 року по 10 листопада 1980 року він проходив строкову військову службу, з 9 січня 1981 року по 2 лютого 2004 року працював на посаді вчителя і був звільнений з роботи за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за вислугу років.

Згідно з частиною 4 статті 24 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) періоди трудової діяльності та інші періоди, які враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

У статті 52 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) установлено, що працівники освіти мають право на отримання пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 цього Закону, згідно з якою таке право надається за наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років.

Як зазначено у частині 1 статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (2232-12) , час проходження такої служби зараховується громадянам до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Пунктом 1 статті 8 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (2011-12) (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) було передбачено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх загального і безперервного трудового стажу, а також до стажу роботи за спеціальністю.

На день призову на строкову військову службу ОСОБА_1 працював у школі старшим піонервожатим, тобто в закладі освіти на посаді, робота на якій дає право на пенсію за вислугу років відповідно до графи "Найменування посад" позиції "Загальноосвітні навчальні заклади, військові загальноосвітні навчальні заклади, музичні і художні школи" розділу 1 "Освіта" та примітки 3 Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 (909-93-п) . Згідно з пунктом 1 статті 8 Закону "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (2011-12) а також частиною 1 статті 2 Закону "Про військовий обов'язок і військову службу" (2232-12) час проходження скаржником військової служби зараховується до стажу роботи за спеціальністю.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій правильно встановили, що на день звернення до Управління ПФУ стаж роботи ОСОБА_1 з урахуванням двох років військової служби становив понад 25 років.

Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій і відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1, Вищий адміністративний суд України необгрунтовано зазначив, що ці суди неправильно застосували норми матеріального права.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 241 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Вищого адміністративного суду України від 15 березня 2006 року скасувати, ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 11 травня 2005 року та рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 27 січня 2005 року залишити в силі.