Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,

суддів: Гусака М.Б., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В.,

Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., –

розглянувши у порядку письмового провадження скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трудовий колектив Балаклавського судноремонтного заводу "Металіст" (далі – ТОВ) про перегляд за винятковими обставинамипостанови Вищого адміністративного суду України від 17 липня 2007 року у справі за позовом Товариства до Міністерства оборони України, треті особи – Державне підприємство Міністерства оборони України "Феодосійський судномеханічний завод" (далі – ДП "Феодосійський судномеханічний завод"), Товариство з обмеженою відповідальністю "Об’єднання "Технохімкомплект", Обслуговуючий кооператив "Батіліман", Товариство з обмеженою відповідальністю "Севастопольмарінсервіс" про визнання нечинним наказу Міністерства оборони України та спонукання до вчинення дії,

16 жовтня 2006 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати нечинним наказ Міністерства оборони України від 13 листопада 2003 року № 387 "Про реорганізацію Державного підприємства "Балаклавський судноремонтний завод "Металіст" шляхом приєднання до Державного підприємства Міністерства оборони України "Феодосійський судномеханічний завод" як відособленого підрозділу", спонукати Підприємство повернути Державному підприємству Міністерства оборони України "Балаклавський судноремонтний завод "Металіст" (далі – ДП "Металіст") майно згідно з актом приймання-передачі від 2 грудня 2003 року, оскільки цей наказ порушує його, позивача, право на оренду цілісного майнового комплексу ДП "Металіст".

Господарський суд м. Севастополя постановою від 18 грудня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15 березня 2007 року, позов задовольнив, наказ визнав нечинним з дня його видання і повернув сторони у первісне становище, оскільки зазначений наказ було видано без участі трудового колективу.

Вищий адміністративний суд України постановою від 17 липня 2007 року касаційні скарги Обслуговуючого кооперативу "Батіліман", Товариства з обмеженою відповідальністю "Севастопольмарінсервіс" задовольнив, рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасував і ухвалив нове – про відмову у задоволенні позову через необґрунтованість заявлених позовних вимог.

У скарзі про перегляд ухвали касаційного суду за винятковими обставинами ТОВ зазначило, що Вищий адміністративний суд України при вирішенні спору в цій справі застосував окремі положення Закону України від 27 березня 1991 року № 887-ХІІ "Про підприємства в України" (887-12) (далі – Закон № 887-ХІІ (887-12) ), який був чинним на час видання оспорюваного наказу; і втратив чинність на підставі пункту 2 розділу ІХ "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України (436-15) , інакше, ніж Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у постанові від 11 лютого 2002 року та Вищий господарський суд України у постанові від 17 липня 2006 року. У цих постановах суди визнали право трудового колективу на участь у вирішенні власником питань про ліквідацію і реорганізацію підприємства.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що в зазначених у скарзі та оскаржуваному рішеннях суди касаційної інстанції неоднаково застосували окремі положення Закону № 887-ХІІ (887-12) .

Вирішуючи питання про усунення цих розбіжностей, Верховний Суд України виходить із такого.

Під час розгляду справи судами встановлено, що Міністерство оборони України видало оспорюваний наказ на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2003 року № 594-р "Про затвердження плану заходів щодо демілітаризації, екологічного оздоровлення та подальшого економічного, соціального і культурного розвитку зони Балаклавської бухти м. Севастополя на 2003 – 2010 роки" (594-2003-р) . У Пунктах 1, 2 цього наказу було передбачено реорганізувати ДП "Металіст" шляхом припинення його діяльності як юридичної особи та приєднання як відособленого підрозділу до ДП "Феодосійський судномеханічний завод" із визначенням останнього правонаступником усіх майнових прав та обов’язків ДП "Металіст".

Згідно з пунктом 5 спірного наказу основні фонди, оборотні кошти, інші цінності ДП "Металіст" було закріплено відповідно до затверджених актів приймання-передачі майна за ДП "Феодосійський судномеханічний завод" на праві повного господарського відання з відповідним збільшенням його статутного фонду.

Задовольняючи позов суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що оспорюваний наказ видано з порушенням прав трудового колективу ДП "Металіст", оскільки статтею 9 Закону № 887-ХІІ, чинній у редакції на час видання цього наказу було встановлено, що підприємство діє на підставі статуту, який затверджується власником (власниками) майна, а для державних підприємств – власником майна за участю трудового колективу.

У пункті 8.1 статуту ДП "Металіст", затвердженого Міністерством оборони України 9 лютого 1996 року, перереєстрованого Севастопольською міською Державною адміністрацією 11 березня 1997 року, передбачено, що реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства здійснюється за рішенням органу управління майном та за участю трудового колективу.

Відповідно до пункту 1 статті 34 Закону № 887-ХІІ ліквідація і реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства мали провадити з дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції за рішенням власника, а у випадках, передбачених цим Законом, – за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду. Реорганізація підприємства, що зловживає своїм монопольним становищем на ринку, може здійснюватися також шляхом його примусового поділу в порядку, передбаченим чинним законодавством. Реорганізація підприємства, яка може призвести до екологічних, демографічних та інших негативних наслідків, що зачіпають інтереси населення території, має погоджуватися з відповідною Радою народних депутатів.

У пункті 3 статті 14 Закону № 887-ХІІ було зазначено, що рішення із соціально-економічних питань, які стосуються діяльності підприємства, виробляються і приймаються його органами управління за участю трудового колективу та уповноважених ним органів.

Згідно з пунктом 4 зазначеного вище Плану заходів повноваження щодо реорганізації ДП "Металіст" були покладені на Міністерство оборони України та Севастопольську міську державну адміністрацію.

Таким чином, реорганізація цього підприємства мала здійснюватися за участю його трудового колективу та Севастопольської міської державної адміністрації, проте оспорюваний наказ видано без їх участі.

Крім того, цей наказ суперечить положенням статті 22 Закону України від 15 вересня 1999 року № 1045-ХІV"Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", пункту 5.1.1 Генеральної угоди між Міністерством оборони України та Центральним комітетом Всеукраїнської профспілки робітників Збройних Сил України на 2003 – 2007 роки.

У пункті 2 статті 37 Закону № 887-ХІІ було визначено, що в разі прийняття державним органом, уповноваженим управляти державним майном, рішення про реорганізацію або ліквідацію державного підприємства, трудовий колектив має право вимагати передачі підприємства в оренду або перетворення його в інше підприємство, засноване на колективній власності.

Оспорюваний наказ також не відповідає пункту 5 зазначеного вище Плану заходів, яким передбачено приватизацію звільнених будівель та споруд ДП "Металіст" з метою їх подальшого перепрофілювання з використанням екологічно безпечних технологій, оскільки у цьому наказі йшлося про передачу всіх основних фондів ДП "Металіст" без визначення майна, яке підлягає подальшій приватизації згідно з вимогами чинного законодавства.

У пункті 2 статті 27 Закону було № 887-ХІІ зазначено, що Республіканські й місцеві державні та громадські органи, їх службові особи при прийнятті рішень, що стосуються підприємства, і в своїх відносинах із ним несуть відповідальність за додержання положень цього Закону. Державні органи і їх службові особи можуть втручатись у діяльність підприємства тільки відповідно до своєї компетенції, встановленої законодавством. У разі видання державним, іншим органом акта, що не відповідає його компетенції чи вимогам законодавства, або виникнення у зв’язку з цим спірних питань підприємство має право звернутися до суду із заявою про визнання такого акта недійсним.

Як передбачено пунктом 2 статті 28 Закону № 887-ХІІ, Держава сприяє розвитку ринку, здійснюючи його регулювання за допомогою економічних законів і стимулів, реалізує антимонопольні заходи, забезпечує спеціальну захищеність усіх трудящих; забезпечує пільгові умови підприємствам, які впроваджують прогресивні технології, створюють нові робочі місця, використовують працю громадян, що потребують соціального захисту; стимулює розвиток малих підприємств України: надає пільги при оподаткуванні, одержанні державних кредитів, створює фонди сприяння розвитку малих підприємств, використовуючи економічні методи.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Конституції України власність зобов’язує і не повинна використовуватися на шкоду людині та суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб’єкти права власності рівні перед законом.

Згідно з частиною 2 статті 1 Закону України від 21 вересня 1999 року № 1076-ХІV "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" така діяльність здійснюється з метою одержання додаткових джерел фінансування життєдіяльності військ (сил) для підтримання на належному рівні їх бойової та мобілізаційної готовності і не повинна негативно позначатися на їх боєготовності та боєздатності.

У статті 1 Закону № 887-ХІІ підприємство визначено як основну організаційну ланку народного господарства України, самостійний господарюючий статутний суб’єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу).

Цей колектив на зборах 24 листопада 2003 року прийняв рішення про утворення із членів трудового колективу господарського товариства з метою реалізувати право на участь в оренді цілісного майнового комплексу ДП "Металіст", а також у подальшому приватизувати це майно у порядку, визначеному чинним законодавством України.

Таким чином, за змістом закону трудовий колектив ДП "Металіст" має право брати участь у вирішенні питання щодо ліквідації та реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) підприємства. Тому рішення про приєднання ДП "Металіст", прийняте без участі трудового колективу, суперечить наведеним вище положенням Закону № 887-ХІІ (887-12) і підлягає визнанню недійсним у судовому порядку.

З огляду на викладене висновок Вищого адміністративного суду України щодо необґрунтованості позовних вимог є помилковим.

Зважаючи на те, що суд касаційної інстанції допустив порушення норм матеріального права та помилково скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню відповідно до частини 2 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України із залишенням у силі помилково скасованих рішень.

Керуючись статтями 241–243 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трудовий колектив Балаклавського судноремонтного заводу "Металіст" задовольнити.

Постанову Вищого адміністративного суду України від 17 липня 2007 року скасувати, а ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 15 березня 2007 року та постанову Господарського суду м. Севастополя від 18 грудня 2006 року залишити в силі.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

суддя–доповідач: Тітов Ю.Г.