розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про припинення підприємницької діяльності,

ДПІ подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2015 року та Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2015 року в зазначеній справі.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 12 січня 2016 року відмовлено у задоволенні клопотання ДПІ про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги, зазначену касаційну скаргу залишено без руху у зв'язку з тим, що до неї не додано документ про сплату судового збору, та надано скаржнику строк для усунення встановлених недоліків касаційної скарги.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 2 лютого 2016 року на підставі пункту 1 частини третьої статті 108, статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС (2747-15) ) повернув касаційну скаргу ДПІ у зв'язку з несплатою судового збору.

Не погоджуючись із ухвалою суду касаційної інстанції, ДПІ з підстави, передбаченої пунктом 5 частини першої статті 237 КАС (2747-15) , звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом України, у якій просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 2 лютого 2016 року і направити справу до цього суду для касаційного перегляду справи по суті.

На обґрунтування заяви додала копію постанови Верховного Суду України від 30 червня 2015 року у справі № 21-598а15.

Виконуючи обов'язок щодо усунення неоднакового застосування норм матеріального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 237 КАС (2747-15) судові рішення в адміністративних справах можуть бути переглянуті Верховним Судом України з підстави невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Проте аналіз рішення суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, та рішення, копію якого надано для порівняння, не дає підстав вважати, що оскаржувана ухвала Вищого адміністративного суду України не відповідає висновку Верховного Суду України, наведеному в постанові від 30 червня 2015 року (справа № 21-598а15).

У справі, що розглядається, касаційний суд виходив із того, що ДПІ не сплатила судовий збір у розмірі 1 мінімальної заробітної плати, відповідно до пункту 3 частини третьої статті 4 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" (у редакції, чинній на час вчинення процесуальної дії; далі - Закон № 3674-VI (3674-17) ), у зв'язку з чим повернув їй касаційну скаргу.

У постанові Верховного Суду України від 30 червня 2015 року, на яку заявник посилається як на підтвердження невідповідності оскаржуваної ухвали касаційного суду викладеному у зазначеній постанові висновку щодо застосування норм права, зазначено, що в силу положень пункту 23 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI не підлягає сплаті судовий збір за подання адміністративного позову про оскарження рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, передбаченого частиною першою статті 12 Закону № 3674-VI, та при оскарженні судових рішень у цих справах у касаційному порядку.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених при розгляді Верховним Судом України справи № 21-598а15, відтак при їх розгляді застосовувались різні норми матеріального права, якими врегульовані відносини зі сплати судового збору.

Враховуючи те, що обставини, які могли б стати підставою для перегляду справи Верховним Судом України, не підтвердилися, у задоволенні заяви ДПІ слід відмовити.

Керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) , статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

У задоволенні заяви державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.