ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого Кривенка В.В.,
суддів: Гусака М.Б., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В.,
Самсіна I.Л., Тітова Ю.Г., -
розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими
обставинами за скаргою Управління Пенсійного фонду України в
Залізничному районі м. Львова (далі - Управління ПФУ) справу за
позовом ОСОБА_1 до Управління ПФУ, третя особа - Відкрите
акціонерне товариство "ЕКТIавтопром", про зобов'язання призначити
пільгову пенсію,
в с т а н о в и л а:
У липні 2003 року ОСОБА_1звернувся до суду із зазначеним
позовом.
Залізничний районний суд м. Львова рішенням від 29 грудня
2003 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської
області від 19 квітня 2004 року, позов задовольнив - визнав право
ОСОБА_1 на отримання пенсії відповідно до статті 24 Закону України
від 13 грудня 1991 року № 1977-XII "Про наукову і науково-технічну
діяльність" ( 1977-12 ) (1977-12)
та зобов'язав Управління ПФУ провадити
виплату такої пенсії починаючи з 22 травня 2003 року.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 1 лютого 2007
року зазначені судові рішення залишив без змін.
Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що з 1
квітня 1972 року по 4 лютого 1994 року позивач працював у
Експериментально-конструкторському і технологічному інституті
автомобільної промисловості (далі - Iнститут; перетворений у
Відкрите акціонерне товариство "ЕКТIавтопром" згідно з наказом
Регіонального відділення Фонду державного майна України у
Львівській області від 31 травня 1996 року № 1306), який займався
науково-технічною діяльністю, на посадах провідного інженера
відділу ультразвукової технології, завідувача сектору цього ж
відділу, заступника завідувача та завідувача технологічного
відділу очистки. Його загальний стаж роботи становить 25 років, у
тому числі в зазначеному Iнституті - 21 рік.
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону "Про наукову і
науково-технічну діяльність" ( 1977-12 ) (1977-12)
право на пенсію наукового
працівника мають чоловіки при досягненні пенсійного віку за
наявності стажу роботи не менше 25 років, у тому числі наукової -
не менше 20 років.
Управління ПФУ порушило у скарзі питання про скасування
ухвалених у справі судових рішень і направлення її на новий
розгляд до суду першої інстанції. На обгрунтування скарги зроблено
посилання на порушення норм матеріального та процесуального права,
неоднакове застосування касаційним судом однієї й тієї самої норми
права та додано судове рішення у справі, в якій, на думку
скаржника, суд касаційної інстанції по-іншому застосував норму
права.
Дослідивши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи,
колегія суддів Судової палати в адміністративних справах
Верховного Суду України доходить висновку про їх безпідставність.
Згідно з частиною 1 статті 244 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
Верховний Суд України відмовляє в
задоволенні скарги, якщо обставини, які стали підставою для
провадження за винятковими обставинами, не підтвердилися.
На обгрунтування неоднакового застосування касаційним судом
однієї й тієї самої норми права Управління ПФУ послалось на ухвалу
Вищого адміністративного суду України від 14 грудня 2005 року у
справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у
Шевченківському районі м. Львова про зобов'язання переоформити
пенсію. У цій справі судами встановлено, що позивач працював на
посадах заступника начальника, начальника планово-економічного
відділу Виробничого об'єднання "Автовантажмаш". Касаційний суд,
дійшовши висновку, що діяльність структурного підрозділу, в якому
працював позивач, не може бути віднесена до наукової, зазначив в
ухвалі, що для обчислення (перерахунку) розміру пенсії за нормами
Закону "Про наукову і науково-технічну діяльність" ( 1977-12 ) (1977-12)
стаж наукової роботи в кожному конкретному випадку підтверджується
уточнюючою довідкою з місця роботи на підставі наявних статутних
документів, положення про відділ, посадових інструкцій, документів
про атестацію, статистичної звітності, тематичних планів тощо.
Однак у справі за позовом ОСОБА_1 суди дійшли висновку, що
виходячи з Переліку посад наукових (науково-педагогічних)
працівників державних підприємств, установ, організацій,
перебування на яких дає право на призначення пенсій та виплати
грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24
Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність"
( 1977-12 ) (1977-12)
(затверджений постановою Кабінету Міністрів України
від 22 листопада 2001 року № 1571 ( 1571-2001-п ) (1571-2001-п)
) посади, які
займав позивач, дають право на призначення йому пенсії як
науковому працівникові.
Тобто суди ухвалили у даних справах протилежні рішення -
відмовили в позові у першій та задовольнили його в другій -
унаслідок не різного застосування однієї й тієї самої норми права,
а неоднакових фактичних обставин.
Згідно зі статтею 62 Закону України від 5 листопада 1991 року
№ 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
основним
документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок
підтвердження наявного трудового стажу за відсутності такої книжки
або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів
України.
У пункті 20 постанови Кабінету Міністрів України від 12
серпня 1993 року № 637 "Про затвердження Порядку підтвердження
наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності
трудової книжки або відповідних записів у ній" ( 637-93-п ) (637-93-п)
у
редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин,
зазначено, що в тих випадках, коли у трудовій книжці немає
відомостей, які визначають право на пенсії на пільгових умовах чи
за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників,
для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються
уточнюючі довідки підприємств або організацій.
Оскільки суди дійшли висновку, що записами у трудовій книжці
та наказом про створення Iнституту підтверджується науковий
характер роботи і стаж, який дає ОСОБА_1 право на призначення
пенсії як науковому працівникові, то посилання відповідача на
необхідність надання уточнюючої довідки не грунтується на законі.
Керуючись статтями 241-244 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів Судової палати в
адміністративних справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а:
У задоволенні скарги Управління Пенсійного фонду України в
Залізничному районі м. Львова відмовити.
Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 1 лютого
2007 року залишити без змін.
Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім
випадку, передбаченого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий В.В. Кривенко
Судді М.Б. Гусак
В.Л. Маринченко
П.В. Панталієнко
I.Л. Самсін
Ю.Г. Тітов