ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого Кривенка В.В.,
суддів: Гусака М.Б., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В.,
Самсіна I.Л., Тітова Ю.Г., -
розглянувши у письмовому провадженні за скаргою Управління
Пенсійного фонду України в Iршавському районі Закарпатської
області (далі - Управління ПФУ) справу за позовом Малого спільного
підприємства "Резон" до Управління ПФУ про визнання недійсним
рішення,
в с т а н о в и л а:
У листопаді 2004 року Мале спільне підприємство "Резон"
звернулось до суду з позовом до Управління ПФУ про визнання
недійсним рішення, обгрунтовуючи позовні вимоги тим, що
підприємство перейшло на спрощену систему оподаткування і сплачує
страховий збір у складі сум єдиного податку, тому відповідач
неправомірно виніс оскаржуване рішення, яким нарахував страховий
збір до Пенсійного фонду України в сумі 22 615 грн 50 коп. та
штрафні санкції у сумі 5 220 грн 45 коп.
Господарський суд Закарпатської області рішенням від 24
травня 2005 року у позові відмовив.
Львівський апеляційний господарський суд постановою від 30
серпня 2005 року рішення суду першої інстанції скасував і ухвалив
нове, яким визнав незаконними вимогу Управління ПФУ про сплату
недоїмки зі страхових внесків та застосування фінансових санкцій.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 30 серпня 2006
року постанову апеляційного суду залишив без змін.
У скарзі до Верховного Суду України Управління ПФУ порушило
питання про перегляд за винятковими обставинами та скасування
ухвали Вищого адміністративного суду України від 30 серпня 2006
року, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної
інстанції однієї й тієї самої норми права та на постанову Вищого
адміністративного суду України від 11 квітня 2006 року у справі за
позовом Дочірнього підприємства "Ефорт-16" Закритого акціонерного
товариства "Агентство економічної безпеки "Ефорт" до Управління
Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області про
визнання недійсною вимоги про сплату боргу, в якій аналогічні
позовні вимоги були залишені без задоволення.
Скарга Управління ПФУ підлягає задоволенню з таких підстав.
Ухвалюючи рішення, апеляційний суд, із висновком якого
погодився суд касаційної інстанції, виходив із того, що позивач як
платник єдиного податку відповідно до статті 6 Указу Президента
України від 3 липня 1998 року № 727/98 ( 727/98 ) (727/98)
"Про спрощену
систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого
підприємництва" звільняється від сплати збору на обов'язкове
державне пенсійне страхування в розмірі 32 відсотків від фактичних
витрат на оплату праці працівників, оскільки сплачує його у складі
сум єдиного податку.
Проте цей висновок судів не грунтується на вимогах закону.
Відповідно до статті 5 Закону України від 9 липня 2003 року №
1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"
( 1058-15 ) (1058-15)
(далі - Закон № 1058-IV) він регулює відносини, що
виникають між суб'єктами системи такого страхування. Дія інших
нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватися
лише у випадках, передбачених зазначеним Законом, або в частині,
що йому не суперечить. Виключно цим Законом визначаються: принципи
та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного
страхування; коло осіб, які йому підлягають; перелік платників
страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування,
обчислення, сплати цих внесків і стягнення заборгованості за ними.
Пунктом 1 статті 11 Закону № 1058-IV ( 1058-15 ) (1058-15)
установлено,
що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню
підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах,
організаціях, створених відповідно до законодавства України,
незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання,
у філіях, представництвах, відділеннях, інших відокремлених
підрозділах цих підприємств, організацій, в об'єднаннях громадян,
у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності й інших
осіб, включаючи юридичних і фізичних осіб - суб'єктів
підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб
оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований
сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий
патент), на умовах трудового договору (контракту) або на інших
умовах, передбачених законодавством.
Згідно з пунктом 1 статті 14 Закону № 1058-IV ( 1058-15 ) (1058-15)
страхувальниками цих осіб є їх роботодавці, які відповідно до
частини 1 статті 15 цього Закону належать до платників страхових
внесків і зобов'язані на підставі пункту 6 частини 2 статті 17
зазначеного Закону нараховувати, обчислювати та сплачувати в
установлені строки й у повному обсязі страхові внески.
У статті 18 Закону № 1058-IV ( 1058-15 ) (1058-15)
зазначено, що
страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який
справляється на всій території України в порядку, встановленому
цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших
обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування; на ці
внески не поширюється податкове законодавство, а іншим
законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування і
сплати таких внесків або звільнення від їх сплати.
Ставки, механізм справляння та пільги зі сплати збору на
обов'язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом
України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР ( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
"Про
збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", яким, як і
Законом № 1058-IV ( 1058-15 ) (1058-15)
, не передбачено такої пільги, як
звільнення від сплати цього збору для суб'єктів підприємницької
діяльності, котрі перейшли на спрощену систему оподаткування.
Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів дійшла
висновку, що страхові внески на загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них
не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не
можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати цих внесків
або звільнення від їх сплати.
Отже, обов'язок сплачувати страхові внески на
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не залежить від
статусу платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності.
Згідно з вимогами пункту 16 розділу XV "Прикінцеві положення"
Закону № 1058-IV ( 1058-15 ) (1058-15)
до приведення законодавства України у
відповідність із цим Законом закони України та інші
нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить
йому. Положення статті 6 зазначеного вище Указу про звільнення
суб'єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від
збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, Закону
суперечить і застосуванню не підлягає.
Статтею 19 Закону № 1058-IV ( 1058-15 ) (1058-15)
установлено, що
страхові внески до солідарної системи загальнообов'язкового
державного пенсійного страхування нараховуються роботодавцем на
суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення)
працівників, які включають витрати на виплату основної та
додаткової заробітної плати, інших заохочувальних і компенсаційних
виплат.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного
висновку, що вимога пенсійного органу щодо сплати внесків до
Пенсійного фонду України із суми оплати праці (грошового
забезпечення) працівників є обгрунтованою.
Оскільки судами апеляційної та касаційної інстанцій
неправильно застосовані норми матеріального права, їх рішення
підлягають скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню
в силі.
Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів Судової палати в
адміністративних справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а:
Скаргу Управління Пенсійного фонду України в Iршавському
районі Закарпатської області задовольнити.
Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 30 серпня
2006 року та постанову Львівського апеляційного господарського
суду 30 серпня 2005 року скасувати, а рішення Господарського суду
Закарпатської області від 24 травня 2005 року залишити в силі.
Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім
випадку, встановленого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу
адміністративного судочинства України.
Головуючий В.В. Кривенко
Судді М.Б. Гусак
В.Л. Маринченко
П.В. Панталієнко
I.Л. Самсін
Ю.Г. Тітов
-------------------------------------------------------------
Справа № 21 - 1104 во 06
Доповідач: Самсін I.Л.