ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого Кривенка В.В.,
суддів: Гусака М.Б., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В.,
Самсіна I.Л., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., -
розглянувши у порядку письмового провадження за скаргою
Товариства з обмеженою відповідальністю "Унідор-Плюс" (далі - ТОВ
"Унідор-Плюс") про перегляд за винятковими обставинами ухвали
Вищого адміністративного суду України від 22 грудня 2006 року
справу за позовом ТОВ "Унідор-Плюс" до Луцької об'єднаної
державної податкової інспекції (далі - ОДПI) про визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення,
в с т а н о в и л а:
У березні 2005 року ТОВ "Унідор-Плюс" звернулося з позовом до
ОДПI про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від
10 березня 2005 року № 0001792600/3, яким йому визначено податкове
зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у сумі 92
501 грн, у тому числі основний платіж - 61 667 грн, штрафні
(фінансові) санкції - 30 834 грн. Позовні вимоги обгрунтовано тим,
що ТОВ "Унідор-Плюс" як платник податків-покупець не несе
відповідальності за фінансово-господарську діяльність і розрахунки
з бюджетом його контрагентів, тому відповідач безпідставно - за
наявності у позивача первинних документів, які підтверджують
правомірність формування податкового кредиту, - застосував штрафні
(фінансові) санкції та визначив податкове зобов'язання з ПДВ.
Господарський суд Волинської області рішенням від 13 квітня
2005 року, яке залишено без змін постановою Львівського
апеляційного господарського суду від 1 серпня 2005 року, позов
задовольнив.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим,
що видані позивачеві контрагентами податкові накладні відповідають
вимогам чинного законодавства та є належним доказом правомірності
формування податкового кредиту з ПДВ. Суди також дійшли висновку,
що визнання в судовому порядку недійсними установчих документів
суб'єкта господарювання та його свідоцтва платника ПДВ не є
підставою для визнання недійсними вчинених ним з іншими суб'єктами
господарювання юридично значимих дій, оскільки його контрагенти за
договором можуть нести відповідальність виключно за наявності
вини.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 22 грудня 2006
року постановлені у справі судові рішення скасував і направив її
на новий розгляд до суду першої інстанції.
Це рішення касаційний суд обгрунтував тим, що суди першої та
апеляційної інстанцій, установивши факти здійснення позивачем
господарських операцій та реєстрації його контрагентів як
платників ПДВ, а також наявність у нього податкових накладних, не
дослідили питання щодо сплати сум цього податку до Державного
бюджету України.
У скарзі ТОВ "Унідор-Плюс" порушило питання про перегляд за
винятковими обставинами та скасування ухвали Вищого
адміністративного суду України від 22 грудня 2006 року з підстави,
передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 237 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, пославшись на
рішення судів касаційної інстанції, в яких одні й ті самі норми
права застосовано інакше, ніж в оскаржуваному рішенні.
Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи та
встановивши неоднакове застосування судами касаційної інстанції
одних і тих самих норм права, колегія суддів дійшла висновку, що в
цій справі їх застосовано неправильно.
Як установлено судами, позивач здійснив господарські операції
з приватними підприємствами: "Укр Донецк Техно Строй" - у
серпні-вересні 2002 року, "Укр-Техноком" - у жовтні-листопаді того
самого року, "Агрокомп" - у серпні 2003 року. У результаті цих
операцій позивач отримав від зазначених контрагентів податкові
накладні, на підставі яких сформував свій податковий кредит.
ОДПI, приймаючи оскаржуване повідомлення-рішення про
нарахування ПДВ і застосування штрафних (фінансових) санкцій,
виходила з того, що ТОВ "Унідор-Плюс" включило до податкового
кредиту витрати зі сплати зазначеного податку при придбанні
товарно-матеріальних цінностей та отриманні послуг, не
підтверджені в установленому порядку податковими накладними. Ці
документи були видані приватними підприємствами "Укр Донецк Техно
Строй", "Агрокомп" і "Укр-Техноком", проте реєстрація перших двох
рішеннями судів - місцевого суду Куйбишевського району м. Донецька
від 29 липня 2002 року та місцевого суду Київського району м.
Донецька від 13 вересня 2002 року - була скасована, а їх установчі
документи і свідоцтва платника ПДВ визнані недійсними відповідно з
моменту реєстрації та видачі. Отже, податкові накладні були видані
особами, які не є платниками ПДВ.
Вирішуючи спір, суди мали з'ясувати, чи не були спрямовані
дії позивача на безпідставне одержання коштів із державного
бюджету, але цього не зробили. Вони не визначили предмет
доказування у справі, не зобов'язали податковий орган подати
докази на обгрунтування своїх доводів і не витребували необхідних
доказів із власної ініціативи.
Залишилося нез'ясованим, чи мали операції з придбання та
реалізації товарів реальний характер. Наявність у покупця належно
оформлених документів, які відповідно до Закону України від 3
квітня 1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
необхідні для віднесення певних сум до податкового
кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є
безумовною підставою для відшкодування ПДВ, якщо податковий орган
доведе, що наведені в таких документах відомості не відповідають
дійсності, наприклад у випадку, коли не проводилися самі операції.
Через порушення, допущені судами під час вирішення цього
спору, всі ухвалені у справі рішення підлягають скасуванню, а
справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів Судової палати в
адміністративних справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а:
Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Унідор-Плюс"
задовольнити.
Ухвалені у справі судові рішення скасувати, справу направити
на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім
випадку, передбаченого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий В.В. Кривенко
Судді М.Б. Гусак
В.Л. Маринченко
П.В. Панталієнко
I.Л. Самсін
О.О. Терлецький
Ю.Г. Тітов
-------------------------------------------------------------
Справа № 21 - 255 во 07
Доповідач: Самсін I.Л.