Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого

Кривенка В.В.,

суддів:

Гусака М.Б.,

Маринченка В.Л.,

Панталієнка П.В.,

Самсіна I.Л.,

Терлецького О.О.,

Тітова Ю.Г., -

розглянувши справу за позовом Колективного підприємства "Кримське кар'єроуправління" (далі - КП "Кримське кар'єроуправління") до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (далі - Феодосійська МДПI) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення - за скаргою Державної податкової інспекції в Кіровському районі Автономної Республіки Крим, яка є правонаступником Феодосійської МДПI, про перегляд за винятковими обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України від 22 березня 2007 року,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2005 року КП "Кримське кар'єроуправління" звернулося в суд із позовом до Феодосійської МДПI. Позивач зазначав, що 11 серпня 2005 року останньою було проведено документальну перевірку правильності обчислення та своєчасності внесення ним до бюджету сум місцевих ресурсних і неподаткових платежів за період із 1 жовтня 2003 року по 31 березня 2005 року. За результатами перевірки складено акт від 11 серпня 2005 року № 2281/23/-01/05420155 і винесено податкове повідомлення-рішення від 12 серпня 2005 року № 0000762301/0/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання у розмірі 41 610 грн 52 коп. (у тому числі 28 765 грн 80 коп. основного платежу та 12 844 грн 72 коп. штрафу) у зв'язку з тим, що він неправильно розрахував плату за користування надрами (видобування каменю будівельного). Зокрема, у цих розрахунках використано нормативи плати, встановлені підзаконними актами - постановами Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 року № 1014 "Про затвердження базових нормативів плати за користування надрами для видобування корисних копалин та Порядку справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин" (1014-97-п) (далі - Постанова № 1014) і від 31 березня 2003 року № 427 (427-2003-п) "Про застосування коефіцієнта до базового нормативу плати за користування надрами для видобування каменю будівельного" (далі - Постанова № 427) - а не Законом України від 27 листопада 2003 року № 1344-IV "Про Державний бюджет України на 2004 рік" (1344-15) (далі - Закон № 1344-IV (1344-15) ), яким запроваджено інші базові нормативи плати за користування надрами (у тому числі видобування каменю будівельного). Вважаючи дії Феодосійської МДПI неправомірними, КП "Кримське кар'єроуправління" просило задовольнити позов.

Господарський суд Автономної Республіки Крим постановою від 2 лютого 2006 року, залишеною без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18 квітня 2006 року, позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 22 березня 2007 року зазначені судові рішення залишив без змін.

У скарзі про перегляд цієї ухвали за винятковими обставинами ДПI в Кіровському районі Автономної Республіки Крим, посилаючись на неоднакове застосування касаційними судами однієї й тієї самої норми права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення. Зокрема, скаржник зазначає, що колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України при вирішенні справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Токмацький гранітний кар'єр" до Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції у Запорізькій області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення дійшла висновку, що слід застосовувати базові нормативи, встановлені Законом № 1344-IV (1344-15) , який має вищу юридичну силу порівняно з названими постановами Кабінету Міністрів України.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні однієї й тієї ж норми права, колегія суддів виходить із такого.

Ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди дійшли висновку, що положення статті 6 Закону № 1344-IV (1344-15) , якою запроваджено нові базові нормативи плати за користування надрами, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки цим Законом були змінені лише нормативи плати за користування надрами у 2004 році, а порядок її справляння залишився без змін.

Проте із зазначеним висновком погодитися не можна, тому що він не відповідає вимогам закону.

Так, згідно зі статтею 28 Кодексу України "Про надра (132/94-ВР) " користування надрами є платним. Плата справляється у вигляді:

1) платежів за користування надрами;

2) відрахувань за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

3) збору за видачу спеціальних дозволів;

4) акцизного збору.

Статтями 29-32 названого Кодексу визначені умови звільнення від плати за користування надрами, порядок справляння відповідних платежів, а також їх розподіл та форми внесення такої плати. Зокрема, згідно з частиною 6 статті 30 нормативи плати за користування надрами та порядок її справляння встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою № 1014 (1014-97-п) затверджені базові нормативи плати за користування надрами для видобування корисних копалин та порядок її справляння, а Постановою № 427 (427-2003-п) установлено, що на період із 1 квітня 2003 року до 1 січня 2005 року до базового нормативу плати за користування надрами для видобування каменю будівельного застосовується коефіцієнт 0,3.

Статтею 6 Закону № 1344-IV (1344-15) , введеного в дію з 1 січня 2004 року, у зазначеному році було запроваджено нові базові нормативи плати за користування надрами для видобування корисних копалин згідно з додатком № 9, у тому числі каменю будівельного - 2 грн за кубічний метр.

Враховуючи викладене, колегія суддів уважає, що Закон № 1344-IV (1344-15) має пріоритетне значення відносно нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України. Оскільки положення постанов № 1014 (1014-97-п) та № 427 (427-2003-п) суперечать статті 6 цього Закону, то під час його дії мали застосовуватися нормативи, встановлені саме ним, а не зазначеними постановами.

У зв'язку з тим, що при вирішенні справи суди допустили порушення норм матеріального права, постановлені ними судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення - про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Скаргу Державної податкової інспекції в Кіровському районі Автономної Республіки Крим задовольнити.

Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 2 лютого 2006 року, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 18 квітня 2006 року, ухвалу Вищого адміністративного суду України (rs544431) від 22 березня 2007 року скасувати, а в задоволенні позову відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .