ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2007 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого Терлецького О.О.,
суддів: Гусака М.Б., Маринченка В.Л.,
Панталієнка П.В., Тітова Ю.Г., -
при секретарі судового засідання Любченко С.М.,
за участю представника Кременчуцької об'єднаної державної
податкової інспекції у Полтавській області Биченко О.О.,
розглянувши за винятковими обставинами справу за позовом
Приватного підприємства "Арарат" (далі - Підприємство) до
Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у
Полтавській області (далі - ОДПI) про визнання недійсними
податкових повідомлень-рішень,
встановила:
У грудні 2004 року Підприємство звернулося з позовом до ОДПI
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 30 липня
2004 року № 0001822306/0/2211 і від 30 серпня 2004 року №
0001822306/1/2420, якими йому на підставі пункту 1 статті 17,
статті 22 Закону України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР "Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
(далі - Закон №
265/95-ВР ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
) визначено податкове зобов'язання зі
сплати штрафної (фінансової) санкції у розмірі 10 000 грн.
Посилаючись на відсутність у його діях порушень згаданого Закону
та невідповідність спірних податкових повідомлень-рішень Законам
України від 21 грудня 2000 року № 2181-III "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
і від 25 червня 1991 року №
1251-ХII "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
, позивач просив
визнати зазначені рішення недійсними.
Господарський суд Полтавської області рішенням від 24 лютого
2005 року, залишеним без змін постановою Київського міжобласного
апеляційного господарського суду від 19 квітня 2005 року та
постановою Вищого господарського суду України від 17 серпня 2005
року, позовні вимоги задовольнив, спірні податкові
повідомлення-рішення визнав недійсними.
У скарзі про перегляд постанови касаційного суду за
винятковими обставинами ОДПI зазначила, що Вищий господарський суд
України при вирішенні спору в цій справі застосував пункти 1-3
статті 3, статтю 17 Закону № 265/95-ВР ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
інакше, ніж у
справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз
2002" до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі
м. Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в
Донецькій області, про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення, в якій постановою від 16 червня 2005 року в
задоволенні аналогічних позовних вимог відмовив.
Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи,
колегія суддів Судової палати в адміністративних справах
Верховного Суду України дійшла висновку, що у цій справі
неправильно застосовано положення статей 2, 3, 17 Закону №
265/95-ВР ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
.
Судами встановлено, що ОДПI під час перевірки здійснення
розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу
господарською одиницею - кафе, яке належить Підприємству, -
виявила, що сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків
не відповідає сумі коштів, зазначеній у денному звіті реєстратора
розрахункових операцій (далі - РРО), а також що працівники
Підприємства не провели розрахункову операцію через РРО і не
видали споживачу розрахунковий документ (чек) при отриманні
передоплати. Це було визнано порушеннями вимог пунктів 1-3, 13
статті 3 Закону № 265/95-ВР ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
і стало підставою для
прийняття ОДПI спірних податкових повідомлень-рішень, якими
позивачу визначено податкове зобов'язання зі сплати штрафної
(фінансової) санкції за недодержання законодавства про
застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та
послуг у розмірі 10 000 грн.
Перевіривши наявність ознак таких порушень, суди встановили,
що 16 липня 2004 року бармен Підприємства отримав за розпискою 2
000 грн як передоплату замовлення на організацію та обслуговування
банкету. Ці кошти не були проведені через РРО і в касу не внесені.
Визнаючи спірні податкові повідомлення-рішення недійсними в
частині накладення штрафу, суди виходили з відсутності у діях
позивача порушень вимог пунктів 1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, оскільки, на їх думку, на час передачі замовником
передоплати в розмірі 2 000 грн працівнику Підприємства (начебто
для іншої особи, з якою цей працівник не перебуває ні у трудових,
ні в інших договірних відносинах) останнє послугу фактично не
надало, вчинена операція з отримання грошових коштів від замовника
не була розрахунковою операцією, тому позивач не провів цю
операцію через РРО. Однак таке застосування пунктів 1, 2 статті 3
Закону № 265/95-ВР ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
є неправильним.
Відповідно до абзацу 4 статті 2 зазначеного Закону
розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових
коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем
реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за
повернутий товар (ненадану послугу), а в разі застосування
банківської платіжної картки - оформлення відповідного
розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару
(послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови
від послуги), оформлення розрахункових документів щодо
перерахування коштів у банк покупця. Передбачена законодавцем
можливість повернення грошових коштів у разі відмови покупця від
товару чи послуги означає, що здійснення розрахункової операції
при реалізації товарів (послуг) не вимагає збігу в часі цієї
операції, зокрема, з фактичним наданням послуг. Необхідною умовою
здійснення такої операції є реалізація товарів (послуг), тобто їх
продаж у результаті вчиненого продавцем і покупцем правочину.
Згідно з наведеним в абзаці 15 статті 2 Закону № 265/95-ВР
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
визначенням розрахунковим документом є документ
установлених форми та змісту (касовий чек, товарний чек,
розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує
факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання
(повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти,
надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і
зареєстрований у встановленому порядку РРО або заповнений вручну.
У пункті 3.1 Положення про форму та зміст розрахункового
документа (затверджене наказом Державної податкової адміністрації
України від 1 грудня 2000 року № 614 ( z0105-01 ) (z0105-01)
, зареєстроване в
Міністерстві юстиції України 5 лютого 2001 року за № 105/5296)
зазначено, що фіскальний касовий чек на товари (послуги) - це
розрахунковий документ, надрукований РРО при проведенні
розрахунків за продані товари (надані послуги). Обов'язковими
реквізитами фіскального касового чека є, зокрема, його порядковий
номер, найменування, кількість і вартість товару (послуг), дата й
час проведення розрахункової операції та напис "фіскальний чек".
Пунктом 4.4 Порядку реєстрації, опломбування та застосування
реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги),
затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України
від 1 грудня 2000 року № 614, зареєстрованого в Міністерстві
юстиції 5 лютого 2001 року за № 107/5298 ( z0107-01 ) (z0107-01)
,
передбачено, що: реєстрація продажу товару (оплати послуги) через
РРО проводиться одночасно з розрахунковою операцією; розрахунковий
документ має видаватися покупцеві не пізніше завершення цієї
операції; вона вважається проведеною через РРО, якщо дані про її
обсяг уведені в режимі реєстрації.
Пунктом 4.5 названого Порядку встановлено, що внесення чи
видача готівки з місця проведення розрахунків повинні
реєструватися через РРО з використанням операцій "службове
внесення" та "службова видача", якщо таке внесення чи видача не
пов'язані з проведенням розрахункових операцій.
Суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють
розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі
(із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо)
при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі,
громадського харчування і послуг, зобов'язані проводити
розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги)
через зареєстровані, опломбовані в установленому порядку та
переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням
відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання
розрахункових операцій, і видавати такий розрахунковий документ на
повну суму проведеної операції особі, яка отримує або повертає
товар, отримує послугу або відмовляється від неї (пункти 1, 2
статті 3 Закону № 265/95-ВР ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
).
Відповідальність за невиконання зазначеного обов'язку
передбачена пунктом 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
у
вигляді фінансової санкції у розмірі п'ятикратного розміру
вартості проданих товарів (наданих послуг).
Iз прийняттям працівником позивача авансу за організацію та
обслуговування банкету між Підприємством і замовником фактично
було укладено угоду щодо надання послуги та здійснено реалізацію
останньої, тому отримані кошти мали бути проведені через РРО з
роздрукуванням фіскального касового чека на цю суму і з видачею
його замовнику. Посилання позивача на те, що його працівник
прийняв кошти в рахунок оплати банкету для передачі іншому
суб'єкту підприємницької діяльності, не маючи відповідних
повноважень, не заслуговує на увагу.
Оскільки позивачем не були виконані вимоги пунктів 1, 2
статті 3 Закону № 265/95-ВР ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, відповідач правомірно
застосував до нього штраф у розмірі 10 000 грн. При цьому
помилкове оформлення ОДПI рішення про стягнення штрафної санкції
за порушення у сфері застосування РРО - як податкового
повідомлення-рішення - не може свідчити про неправильність
застосування зазначеної санкції.
Відповідно до статті 243 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
Верховний Суд України задовольняє
скаргу в разі виявлення неоднакового застосування судами
касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права.
Враховуючи повне та всебічне з'ясування обставин у цій
справі, колегія вважає за можливе ухвалити нове рішення - про
відмову у позові.
Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів Судової палати в
адміністративних справах Верховного Суду України
постановила:
Скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової
інспекції у Полтавській області задовольнити.
Скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від
24 лютого 2005 року, постанову Київського міжобласного
апеляційного господарського суду від 19 квітня 2005 року та
постанову Вищого господарського суду України від 17 серпня 2005
року.
У задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Арарат"
відмовити.
Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім
випадку, передбаченого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий
О.О. Терлецький
Судді
М.Б. Гусак
В.Л. Маринченко
П.В. Панталієнко
Ю.Г. Тітов
-------------------------------------------------------------
Справа № 21-64 во 05
Суддя-доповідач: Ю.Г. Тітов