Фізична особа – підприємець ОСОБА_3 звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна компанія "МакГрей" про стягнення 90735,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.05.2011 у справі № 53/235 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна компанія "МакГрей" на користь Фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 90735,00 грн. штрафу 907,35 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрна компанія "МакГрей" звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 27.05.2011 у справі № 53/235 скасувати та прийняти нове яким відмовити в задоволенні позову.

Скарга мотивована тим, що господарським судом міста Києва не в повному обсязі були з’ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2011 прийнято до розгляду справу № 53/235. Розгляд апеляційної скарги призначений на 18.07.2011 о 10:30.

Розпорядженням в.о. голови Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2011 № 01-23/1/1 у справі № 53/235 у зв’язку з виробничою необхідністю введено до складу колегії суду суддю Моторного О.А. та Буравльова С.І.

18.07.2011 від позивача на адресу Київського апеляційного господарського суду надійшло електронне повідомлення, яке за своїм змістом є клопотання про відкладення розгляду справи.

18.07.2011 представник відповідача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2011 розгляд апеляційної скарги у справі № 53/235 відкладено на 02.08.2011 о 10:40.

28.07.2011 представником позивача через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду було подано відзив на апеляційну скаргу.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2011 № 01-23/1/4 у справі № 53/235 у зв’язку з виробничою необхідністю введено до складу колегії суду суддю Гарник Л.Л.

18.07.2011 представник відповідача в судове засідання повторно не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів встановила наступне.

10.08.2010 між фізичною особою – підприємцем ОСОБА_3 (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МакГрей" (замовник) було укладено договір № 09-08/10-3 перевезення вантажу автомобільним транспортом (надалі – Договір).

Згідно з п. 1.1. Договору, укладений між сторонами Договір регламентує відносини сторін в області організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом в міжміському та міжнародному сполученнях.

Відповідно до умов Договору сторони визначили, що перевізник зобов’язався здійснити перевезення вантажу за маршрутом Харків – Калуга – Ногінськ автомобілем (державний номер НОМЕР_1), напівпричем № НОМЕР_2, а замовник прийняти вантаж та оплатити вартість його перевезення.

З матеріалів справи вбачається, що при здійсненні перевезення вантажу на митному посту МАПП Нєхотєєвка вантаж відповідача було заарештовано.

Як вбачається з матеріалів справи у період з 15.08.2010 – 27.12.2010 автомобіль (державний номер НОМЕР_1), напівпричеп № НОМЕР_2 знаходились на ТП МАПП Нєхотєєвка у зв’язку з порушенням кримінальної справи № 2010К060032 по відношенню до Товариства з обмеженою відповідальністю "МакГрей".

Отже, з 15.08.2010 – 27.12.2010 мав місце наднормовий простій автомобіля та автопричепа позивача з вини відповідача.

Крім того, відповідно до копій міжнародних товарно – транспортних накладних наявних в матеріалах справи, на митному посту міста Дніпропетровськ з 28.12.2010 -31.12.2010 відбувся наднормовий простій автопоїзда з вини відповідача.

Пунктом 5.5. Договору встановлено, що за простій транспорту на митниці, винувата сторона сплачує штраф у розмірі 100 доларів США у гривневому еквіваленті за курсом НБУ, на день замитнення, за кожну добу, що почалась.

21.10.2010 відповідачем на адресу позивача було направлено гарантійний лист в якому визнавав наявність у нього заборгованості по сплаті штрафу за наднормовий простій вантажу та повідомлено, що штраф буде сплачено до 29.10.2010.

Таким чином, зазначеним вище гарантійним листом відповідач визнавав його заборгованість по сплаті штрафу перед позивачем.

24.03.2011 позивачем на адресу відповідача була направлена вимога в якій вказувалось, що сума за наднормовий простій з 15.08.2010 – 07.09.2010 вже була сплачена скаржником, а тому відповідачу необхідно сплатити штраф за період з 08.09.2010 – 31.12.2010 в розмірі 90735,00 грн.

Проте, зазначена вище вимога була залишена відповідачем без розгляду.

Отже, відповідно до умов Договору відповідач є таким, що порушив взяті на себе зобов’язання за Договором.

Але, в апеляційній скарзі скаржник зазначає, що наднормовий простій вантажу стався не з його вини, підтвердженням чого є касаційна ухвала від 08.12.2010 якою було скасовано та визнано незаконною постанову про порушення кримінальної справи № 2010К060032 відносно відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Проте, зазначена вище обставина не є доказом відсутності його вини наднормового простою вантажу у період з 15.08.2010-31.12.2010, а інших доказів скаржник не надав.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Оскільки між сторонами по справі склались господарські правовідносини, то згідно з ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом (436-15) , в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як передбачено ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Отже, з огляду на викладене вище суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача на користь позивача штраф у розмірі 90735,00 грн. за наднормовий простій транспорту на митному кордоні.

Таким чином, наведене вище та докази, які містяться в матеріалах справи, спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі.

За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 27.05.2011 у справі № 53/235 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна компанія "МакГрей" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 27.05.2011 у справі № 53/235 - без змін.