ТОВ "Аміран ХХІ" звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до ТОВ "Будівельне підприємство №7" про стягнення 112 315,01 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.06.2011 р. у справі № 56/95 позов задоволено повністю.

ТОВ "Будівельне підприємство №7" не погодилось з вказаним рішенням господарського суду м. Києва та подало на нього апеляційну скаргу, в якій просило суд апеляційної інстанції скасувати рішення та прийняти нове рішення про відмову у позові.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував і порушив норми процесуального та матеріального права.

Зокрема апелянт стверджує про відсутність у позивача доказів отримання товару відповідачем.

Позивач просив суд рішення залишити без змін з огляду на його законність та обґрунтованість.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

25.04.2008 р. між сторонами був укладений договір поставки № 250408 на підставі якого позивач зобов’язався поставити товар, а відповідач зобов’язався прийняти цей товар та оплатити його.

Відповідно до п. 1.2. договору точне найменування, асортимент, кількість та ціна товару вказані у специфікації до договору, яка є його невід'ємною частиною.

Розділом 3 договору передбачені умови поставник товару, відповідно до п. 3.1. якого поставка товару здійснюється на адресу покупця автотранспортом постачальника; транспортні видатки входять до ціни товару, що постачається першою партією (п. 3.2. договору), строк поставки товару складає 5 календарних днів з дати виставлення рахунку покупцю (п. 3.3. договору) та видатки пов'язані з транспортуванням товару покладаються на постачальника (п. 3.4. договору).

Згідно п. 5.1. договору сума договору складає 101 027,05 грн. Оплата товару здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів покупцем на поточний рахунок постачальника, в розмірі 100 % оплати на підставі рахунку постачальника, не пізніше ніж через 14 днів з дати відвантаження товару (п. 5.2. договору).

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар згідно видаткових накладних № РН-0000195 від 08.05.2008 р. на загальну суму 16 630,85 грн., № РН-0000170 від 25.04.2008 р. на загальну суму 87 712,81 грн., № РН-0000197 від 16.05.2008 р. на загальну суму 4 885,87 грн.

Відповідач отримав поставлений товар про що свідчить підпис на видаткових накладних та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей № НБВ 064463 від 25.04.2008 р. № НБВ 064479 від 16.05.2008 р.

Отже, позивачем поставлено на користь відповідача товар на загальну суму 109 229,53 грн.

Спір уданій справі виник у зв’язку із тим, що відповідач вартість поставленого товару у строки передбачені договором, в повному обсязі не оплатив, з матеріалів справи вбачається, що сума боргу становить 79 010,48 грн.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (435-15) .

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

В ст. 692 Цивільного кодексу України зазначено, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

З метою досудового врегулювання спору, позивач звернувся до відповідача з претензією на загальну суму 79 010,48 грн., відповідь на яку відповідач не надав, заборгованість з оплати отриманого товару не погасив.

Відповідач доказів оплати вартості товару на загальну суму 79 010,48 грн. не надав.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких обставин, з урахуванням строку оплати, передбаченого п. 5.2. Договору, позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 79 010,48 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 6 045,92 грн. та збитків від інфляції у розмірі 27 258,61 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З урахуванням наведеного судова колегія вважає, що рішення господарського суду м. Києва від 08.06.2011 року у справі № 56/95 прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору.

У зв’язку з цим, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду м. Києва 08.06.2011 року у справі № 56/95.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

Рішення господарського суду м. Києва від 08.06.2011 року у справі № 56/95 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне підприємство №7" - без задоволення.