(Згідно із розпорядженням в.о. голови Одеського апеляційного господарського суду № 449 від 01.08.2011 року, колегію суддів у складі С.І. Колоколова, Г.П. Разюк, Т.Я. Гладишевої замінено на колегію суддів у складі С.І. Колоколова, Г.П. Разюк, О.Л. Воронюка)

при секретарі судового засідання: Підгурському Д.Л.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_4 (довіреність б/н від 18.05.2011 року)

від відповідача: ОСОБА_5 (паспорт серії НОМЕР_1 виданий 13.12.2006 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи –підприємця ОСОБА_5

на рішення господарського суду Одеської області від "20" червня 2011 року

по справі № 24/17-1560-2011

за позовом Комунального підприємства "Парксервіс-Одеса", м. Одеса

до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_5, м. Одеса

про стягнення 8 221,20 грн.

20.04.2011 року Комунальне підприємство "Парксервіс-Одеса" (далі по тексту –позивач, КП "Парксервіс-Одеса") звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_5 (далі по тексту –відповідач,) про стягнення 8 221,20 грн. Також позивач просив стягнути з відповідача витрати по сплаті державного мита за розгляд позовної заяви та витрати на ІТЗ судового процесу.

Рішенням господарського суду Одеської області від 20.06.2011 року по справі № 24/17-1560-2011 (суддя Оборотова О.Ю.) позовні вимоги КП "Парксервіс-Одеса" задоволені в повному обсязі. Стягнуто з ФОП ОСОБА_5 на користь КП "Парксервіс-Одеса" заборгованість у сумі 8 221,20 грн., державне мито у сумі 102 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 236 грн.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ФОП ОСОБА_5 звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю та прийняти нове рішення. Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми чинного законодавства, в зв’язку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

За твердженням скаржника, у зв'язку із закриттям курортного сезону та зменшення кількості автомобілів сторонами при укладанні договору № 08/П-с-2009 було досягнуто взаємної згоди про зменшення кількості робочих годин до 8 у вересні та до 4 у жовтні.

Скаржник посилається на те, що доказів більш тривалої парковки ніж зазначено в договорі № 08/П-с-2009 (понад 8 годин у вересні та понад 4 годин у жовтні) ані КРУ в Одеській області в акті, ані КП "Парксервіс-Одеса" у позові не наведено.

Апелянт вважає, що при укладанні договору № 08/П-с-2009 сторони домовились, що сума збору за припаркування становитиме 11 225,1 грн. (вересень –9 486 грн., жовтень 1 739,1 грн.). Саме ці умови, що встановлені сторонами умовами договору, виконані ФОП ОСОБА_5 в повному обсязі.

Крім того, на думку скаржника, зміна ціни в договорі, згідно п.3 ст. 632 ЦК України, після його виконання не допускається. А перевірка КРУ взагалі проводилась після закінчення строку дії договору та виконання його в повному обсязі.

Позивач відзив на апеляційну скаргу до суду не надав, але його представник в судовому засіданні просив апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_5 залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду –без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим, відповідаючим матеріалам справи та нормам чинного законодавства.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи і апеляційну скаргу, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) , Декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" (56-93) , Положення "Про збір за припаркування автотранспорту", затвердженого рішенням Одеської міської ради від 26.09.2003 року № 1717-ХХГУ (із змінами та доповненнями), рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 11.04.2001 року № 310 "Про вдосконалення системи платного паркування транспортних засобів на території м. Одеси", статуту КП "Парксервіс-Одеса", затвердженого рішенням Одеської міської ради № 2739-У "Про заміну найменування комунального підприємства "Парксервіс-Приморський" та затвердження його статуту у новій редакції", КП "Парксервіс-Одеса" було уповноваженим органом на укладання договорів з експлуатації, обслуговування стоянок та всіх видів місць паркування автотранспорту у м. Одесі в 2009-2010 роках (а.с.30-35, 61-68).

З метою виконання статутних завдань, надходження збору за паркування до бюджету міста, як то передбачено діючим законодавством, 30.04.2009 року КП "Парксервіс-Одеса" уклало договір від 30.04.2009 року № 02/П-с-2009 на експлуатацію тимчасових місць паркування автотранспорту у прибрежній зоні м. Одеси з ФОП ОСОБА_5 кількістю 250 машино/місць (а.с.17-21, 48-52).

У вересні місяці 2009 року КП "Парксервіс-Одеса" та ФОП ОСОБА_5 переуклали договір від 30.04.2009 року на новий договір від 01.09.2009 року №08/П-с-2009 кількістю 200 машино/місць (а.с.23-27, 53-57).

В період з 07.12.2009 року по 22.02.2010 року проводилась ревізія Контрольно-ревізійним управлінням в Одеській області фінансово-господарської діяльності КП "Парксервіс-Одеса" за період з 01.07.2008 року по завершений звітний період 2009 року, за результатами якої складено акт від 27.02.2010 року №06-13/128 (а.с.8-13, 39-44).

Як вбачається з Акту КРУ від 27.02.2010 року №06-13/128, при укладанні договорів від 30.04.2009 року № 02/П-с-2009 та від 01.09.2009 року №08/П-с-2009 з ФОП ОСОБА_5 КП "Парксервіс-Одеса" невірно розрахувало розмір збору за паркування.

Так, в акті зазначається, що під час укладання договорів від 30.04.2009 року № 02/П-с-2009 та від 01.09.2009 року №08/П-с-2009 з ФОП ОСОБА_5 виявлено зменшення кількості робочих годин в день та зменшення кількості робочих днів в місяці. Внаслідок проведених КРУ розрахунків в додатку № 14 міським бюджетом недоотримано грошових коштів від ФОП ОСОБА_5 на загальну суму 8 221,20 грн.

22.03.2009 року КРУ в Одеській області направило на адресу КП "Парксервіс-Одеса" листа № 15-06-34-14/1839 про усунення виявлених ревізією порушень, де, зокрема, запропоновано підприємству провести ряд заходів, спрямованих на усунення порушень (а.с.14-16, 45-47).

КП "Парксервіс-Одеса" з метою усунення виявлених КРУ в Одеській області порушень здійснило розрахунок заборгованості та 20.04.2010 року і повторно 08.06.2010 року звернулось до ФОП ОСОБА_5 з вимогами погасити заборгованість перед міським бюджетом в розмірі 8 221,20 грн. на протязі 30 днів (а.с.28-29, 58-59).

Між тим, зазначені вимоги КП "Парксервіс-Одеса" залишені ФОП ОСОБА_5 без задоволення та взагалі без відповіді.

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог КП "Парксервіс-Одеса" та вважає, що доводи, заперечення і вимоги ФОП ОСОБА_5 викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" від 26.01.1993 року № 2939-ХП, законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання.

Відповідно до рішення Одеської міської ради від 26.09.2003 року № 1717-XXIV "Про нову редакцію "Положення про збір за припаркування автотранспорту"(із змінами та доповненнями), на момент дії договору, збір за припаркування був бюджетним платежем, який підлягав зарахуванню у бюджет міста в повному обсязі.

Положення ст.ст. 173, 193, 198, 199 Господарського кодексу України визначають, що господарськими зобов'язаннями, включаючи виконання грошових зобов'язань, визначаються зобов'язання, що виникають між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом (436-15) , які можуть виникати безпосередньо із закону, іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність договору. При цьому, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, у встановлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, статуту, Цивільного кодексу України (435-15) . Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами, договорами, статутними та уставними документами. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання в разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Відповідно до ст.ст. 509. 510. 526 Цивільного кодексу України (435-15) , зобов'язанням з правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Загальними умовами зобов'язання є те, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, статуту товариства, Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) , інших законодавчих актів.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. (статті 525, 625 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч.1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ч.1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності зі ст. 204 ЦК України, договори, укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Таким чином, ФОП ОСОБА_5 в порушення зазначених вище норм чинного законодавства та умов договорів від 30.04.2009 року № 02/П-с-2009 та від 01.09.2009 року №08/П-с-2009 свої зобов'язання щодо сплати збору за місця для паркування транспортних засобів виконав неналежним чином та не в повному обсязі.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість і правомірність заявлених КП "Парксервіс-Одеса" позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення у повному обсязі, у зв’язку з чим заборгованість в розмірі 8 221,20 грн. підлягає стягненню з ФОП ОСОБА_5 користь КП "Парксервіс-Одеса" в примусовому порядку.

Судова колегія також вважає, що усі доводи, заперечення та вимоги ФОП ОСОБА_5, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними та підлягають відхиленню з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови.

ФОП ОСОБА_5 ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надала, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підставу своїх вимог, доводів і заперечень.

Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про задоволення позовних вимог КП "Парксервіс-Одеса".

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 20.06.2011 року по справі № 24/17-1560-2011 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ФОП ОСОБА_5 –без задоволення.