ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 вересня 2007 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого Кривенка В.В.,
суддів: Гусака М.Б., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В.,
Самсіна I.Л., Тітова Ю.Г., -
при секретарі судового засідання Любченко С.М.,
за участю: позивачки ОСОБА_1, представника Генеральної
прокуратури України Семененка В.I., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні за скаргою
Прокуратури Дніпропетровської області про перегляд за винятковими
обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України від 6
липня 2006 року справу за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури
Дніпропетровської області про стягнення грошової допомоги у
зв'язку з виходом на пенсію за вислугою років,
встановила:
ОСОБА_1 звернулася в суд із зазначеним позовом, вважаючи
неправомірною відмову відповідача здійснити перерахунок грошової
допомоги у зв'язку з виходом на пенсію за вислугою років.
Позивачка послалась на те, що після звільнення з роботи 14 травня
2001 року у зв'язку з виходом на пенсію за вислугою років із
виплатою грошової допомоги в розмірі десяти посадових окладів вона
у тому ж році була призначена на посаду прокурора відділу
підтримання державного обвинувачення в судах, на якій працювала до
березня 2005 року. За цей час змінились умови і підстави
нарахування такої допомоги, що не було взято до уваги
відповідачем.
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська рішенням від 21
жовтня 2005 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду
Дніпропетровської області від 28 грудня 2005 року та ухвалою
Вищого адміністративного суду України від 6 липня 2006 року, позов
задовольнив частково - стягнув на користь ОСОБА_1 з Прокуратури
Дніпропетровської області за 23 повні роки, відпрацьовані
позивачкою в органах прокуратури, 13 591 грн допомоги (виходячи з
місячного заробітку, який складав 667 грн, і без урахування 1700
грн, виплачених раніше).
Свої рішення суди обгрунтували положеннями статті 50-1 Закону
України від 5 листопада 1991 року № 1789-ХII "Про прокуратуру"
( 1789-12 ) (1789-12)
(далі - Закон). Відповідно до частини 15 цієї статті
(в редакції Закону від 12 липня 2001 року № 2663-III ( 2663-14 ) (2663-14)
)
прокурорам і слідчим у разі виходу на пенсію за вислугою років чи
по інвалідності виплачується грошова допомога без сплати податку у
розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен
повний рік роботи прокурором, слідчим прокуратури чи на посадах у
науково-навчальних закладах прокуратури. На думку судів, у даному
випадку має бути застосована також частина 18 тієї ж статті,
згідно з якою викладене положення поширюється на пенсіонерів із
числа працівників прокуратури, яким до набрання чинності Законом
призначена пенсія за віком, вислугою років або за інвалідністю
безпосередньо з прокурорсько-слідчих посад і посад у
науково-навчальних закладах, незалежно від часу виходу на пенсію,
за умови наявності у них стажу роботи, передбаченого цією статтею.
У скарзі про перегляд ухвали касаційного суду за винятковими
обставинами Прокуратура Дніпропетровської області зазначила, що
Вищий адміністративний суд України при вирішенні спору в цій
справі застосував положення частини 15 статті 50-1 Закону щодо
нарахування допомоги інакше, ніж Судова палата у цивільних справах
Верховного Суду України, яка за таких самих обставин ухвалою від
16 жовтня 2003 року відмовила у виплаті допомоги.
Заслухавши позивачку та представника відповідача, перевіривши
за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів
Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
вважає, що в цих випадках суди касаційної інстанції неоднаково
застосували зазначене положення Закону.
Вирішуючи питання щодо усунення розбіжностей, Верховний Суд
України виходить із такого.
Указом Президента України від 2 червня 1995 року № 414/95
( 414/95 ) (414/95)
"Про заходи щодо підвищення соціального захисту
працівників органів прокуратури" встановлено, що працівникам цих
органів, які мають класні чини, у разі виходу на пенсію за
вислугою років чи інвалідністю виплачується грошова допомога у
розмірі десяти місячних посадових окладів.
Законом України від 12 липня 2001 року № 2663-III
( 2663-14 ) (2663-14)
, викладено в новій редакції статтю 50-1 Закону,
частиною 15 якої встановлено, що прокурорам і слідчим у разі
виходу на пенсію за вислугою років або по інвалідності
виплачується грошова допомога без сплати податку у розмірі
місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік
роботи прокурором, слідчим прокуратури чи на посадах у
науково-навчальних закладах прокуратури.
Наведені норми права містять таку обов'язкову умову виплати
грошової допомоги працівникам органів прокуратури, як вихід на
пенсію за вислугою років. Перерахунок допомоги працівникам, які
були звільнені з органів прокуратури із зазначеної підстави, але
пізніше прийняті на роботу в ці органи, неможливий, оскільки
наступне звільнення їх з роботи не може бути пов'язане з виходом
на пенсію за вислугою років.
Вищий адміністративний суд України, залишаючи без зміни
рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими задоволені
вимоги позивачки, не звернув уваги на положення статті 50-1 Закону
щодо зазначеної умови виплати грошової допомоги працівникам
органів прокуратури.
Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що
ОСОБА_1 було звільнено з органів прокуратури 14 травня 2001 року у
зв'язку з виходом на пенсію за вислугою років відповідно до статті
50-1 Закону. При цьому вона згідно з положеннями Указу Президента
України ( 414/95 ) (414/95)
"Про заходи щодо підвищення соціального захисту
працівників органів прокуратури" отримала грошову допомогу в
розмірі десяти посадових окладів. Наказом прокурора
Дніпропетровської області від 16 березня 2005 року № 281 позивачка
звільнена з роботи із 17 березня того ж року на підставі її
рапорту за власним бажанням, а не у зв'язку з виходом на пенсію за
вислугою років.
Зважаючи на те, що судові інстанції повно і правильно
встановили обставини справи, однак неправильно застосували норми
матеріального права, оскаржені судові рішення відповідно до
частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
підлягають скасуванню з ухваленням постанови про
відмову в задоволенні позову.
Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів Судової палати в
адміністративних справах Верховного Суду України
постановила:
Скаргу Прокуратури Дніпропетровської області задовольнити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21
жовтня 2005 року, ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської
області від 28 грудня 2005 року та ухвалу Вищого адміністративного
суду України від 6 липня 2006 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім
випадку, передбаченого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий
В.В. Кривенко
Судді
М.Б. Гусак
В.Л. Маринченко
П.В. Панталієнко
I.Л. Самсін
Ю.Г. Тітов