ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 вересня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого Кривенка В.В.,
суддів: Гусака М.Б., Маринченка В.Л.,
Самсіна I.Л., Тітова Ю.Г.,
за участю: секретаря судового засідання - Журіної О.О.,
представників: позивача - Добрянського А.В., Олефіра I.Г.;
відповідача - Гудій В.В., -
розглянувши у порядку провадження за винятковими обставинами
справу за позовом Білоцерківської міської
санітарно-епідеміологічної станції (далі - СЕС) до Державної
інспекції з контролю за цінами в Київській області (далі -
Держцінінспекція) про визнання недійсним рішення від 22 жовтня
2004 року № 266,
в с т а н о в и л а:
У вересні 2005 року СЕС звернулась із позовом до
Держцінінспекції про визнання недійсним рішення від 22 жовтня 2004
року № 266, яким до неї застосовано економічні санкції за
порушення державної дисципліни цін - вилучено до державного
бюджету 141 273 грн 14 коп. необгрунтовано отриманого доходу та
накладено штраф у сумі 282 546 грн 28 коп.
Господарський суд м. Києва постановою від 16 листопада 2005
року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного
господарського суду від 20 лютого 2006 року, позов задовольнив.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 29 листопада
2006 року касаційну скаргу Держцінінспекції залишив без
задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без
змін. При постановленні ухвали суд касаційної інстанції виходив з
того, що СЕС обгрунтовано нарахувала понад фіксовані тарифи за
надання платних послуг 20 % податку на додану вартість.
У скарзі за винятковими обставинами Держцінінспекція просить
скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України з підстав
неоднакового застосування судами касаційної інстанції положень
Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та постанови Кабінету Міністрів
України від 27 серпня 2003 року № 1351 ( 1351-2003-п ) (1351-2003-п)
"Про
затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що
виконуються і надаються за плату установами та закладами державної
санітарно-епідеміологічної служби" (далі - Постанова №1351). На
обгрунтування скарги, Держцінінспекція послалася на те, що
визначені у Постанові № 1351 ( 1351-2003-п ) (1351-2003-п)
тарифи є фіксованими,
а отже, нарахування на них податку на додану вартість за ставкою у
розмірі 20% - неправомірне.
Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи та
встановивши неоднакове застосування судами касаційної інстанції,
зокрема, положень Закону "Про податок на додану вартість" і
Постанови №1351 ( 1351-2003-п ) (1351-2003-п)
, колегія суддів Судової палати в
адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку
про незаконність оскаржуваних судових рішень.
Ухвалюючи за правилами Кодексу адміністративного судочинства
України постанову від 16 листопада 2005 року про задоволення
позову та визнаючи нечинним рішення Держцінінспекції,
Господарський суд м. Києва не надав належного правового значення
тому, що спір щодо цього рішення вже був предметом судового
розгляду і зазначені в ньому суми стягнуто з СЕС рішенням
Господарського суду Київської області від 21 червня 2005 року у
справі № 106/3 - 05, яке набрало законної сили. Дана обставина
перешкоджала розгляду судом позовних вимог СЕС, оскільки вона
підпадає під підставу для закриття провадження у справі відповідно
до пункту 4 частини 1 статті 157 КАС. Зазначеною нормою
передбачено, що суд закриває провадження у справі якщо є такі, які
набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого
спору і між тими самими сторонами.
Таким чином, розгляд позову СЕС про визнання недійсним
рішення Держцінінспекції від 22 жовтня 2004 року № 266 здійснено
судом всупереч вимог КАС після набрання чинності судовим рішенням
в іншій справі за спором між цими самими сторонами про стягнення
накладених економічних санкцій, у якій суд дійшов висновку про
правомірність оспорюваного рішення. Допущена судом першої
інстанції помилка не була виправлена судами апеляційної та
касаційної інстанцій.
Наведене є підставою для скасування ухвалених у справі
судових рішень та закриття провадження.
Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів Судової палати в
адміністративних справах Верховного суду України
п о с т а н о в и л а:
Скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Київській
області задовольнити.
Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 29 листопада
2006 року, ухвалу Київського апеляційного господарського суду від
20 лютого 2006 року, постанову Господарського суду м. Києва від 16
листопада 2005 року скасувати, провадження у справі закрити.
Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім
випадку, передбаченого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу
адміністративного судочинства України.
Головуючий В.В. Кривенко
Судді М.Б. Гусак
В.Л. Маринченко
I.Л. Самсін
Ю.Г.Тітов
-------------------------------------------------------------
Справа № 21-1570во 06 Суддя-доповідач: Гусак М.Б.