ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 вересня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого Кривенка В.В.,
суддів: Гусака М.Б., Маринченка В.Л.,
Самсіна I.Л., Тітова Ю.Г., -
розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими
обставинами справу за позовом Дніпропетровської обласної
санітарно-епідеміологічної станції (далі - СЕС) до Державної
інспекції з контролю за цінами у Дніпропетровській області (далі -
Держцінінспекція) про визнання недійсним рішення від 21 січня 2005
року № 20, -
в с т а н о в и л а:
Держцінінспекція рішенням від 21 січня 2005 року № 20
застосувала до позивача економічні санкції за порушення державної
дисципліни цін, яке полягало в безпідставному, понад установлений
фіксований тариф, стягненні плати за окремі складові дослідження
та завищенні тарифів на платні послуги за рахунок подвійного
нарахування податку на додану вартість (далі - ПДВ), - вилучила до
державного бюджету 1 030 275 грн 30 коп. необгрунтовано отриманого
доходу та наклала штраф у сумі 2 060 550 грн 60 коп.
У лютому 2005 року СЕС звернулась із позовом до
Держцінінспекції про визнання недійсним зазначеного рішення в
частині вилучення 1 026 955 грн 80 коп. і 2 358 грн 61 коп.
доходу, одержаного відповідно внаслідок завищення тарифів шляхом
подвійного нарахування ПДВ та незастосування понижувального
коефіцієнта, а також у частині накладення штрафу відповідно у сумі
2 053 911 грн 60 коп. і 4 717 грн 22 коп.
Господарський суд Дніпропетровської області постановою від 23
березня 2005 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 9 червня 2005 року, позов
задовольнив.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 30 березня
2006 року касаційну скаргу Держцінінспекції залишив без
задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без
змін. При постановленні ухвали суд касаційної інстанції виходив з
того, що СЕС обгрунтовано нараховувала понад фіксовані тарифи за
надання послуг 20 % ПДВ.
У скарзі за винятковими обставинами Держцініспекція порушила
питання про скасування ухвали Вищого адміністративного суду
України з підстав неоднакового застосування судом касаційної
інстанції положень Закону України від 3 квітня 1997 року №
168/97 - ВР "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та
постанови Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2003 року №
1351 ( 1351-2003-п ) (1351-2003-п)
"Про затвердження тарифів (прейскурантів) на
роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами
та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби" (далі -
Постанова № 1351). На обгрунтування скарги Держцінінспекція
послалася на те, що визначені у Постанові № 1351 ( 1351-2003-п ) (1351-2003-п)
тарифи є фіксованими, а отже, нарахування на них ПДВ за ставкою у
розмірі 20% - неправомірне.
У постанові від 8 листопада 2006 року у справі за позовом
Сквирської районної санітарно-епідеміологічної станції Київської
області до Державної інспекції з контролю за цінами у Київській
області про визнання недійсним рішення Вищий адміністративний суд
України погодився з висновком судів першої та апеляційної
інстанцій про безпідставність позову. При цьому суди виходили з
того, що до встановлених Постановою № 1351 ( 1351-2003-п ) (1351-2003-п)
відповідно до Закону "Про податок на додану вартість" тарифів було
уже включено ПДВ, а отже його додаткове нарахування понад
зазначені тарифи є протиправним.
Перевіривши за матеріалами справи, що розглядається, наведені
у скарзі доводи та встановивши неоднакове застосування судом
касаційної інстанції, зокрема, положень Закону "Про податок на
додану вартість" і Постанови № 1351 ( 1351-2003-п ) (1351-2003-п)
, колегія
суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду
України дійшла висновку про незаконність ухвалених у цій справі
судових рішень.
Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону "Про податок на
додану вартість" (у редакції, чинній на час існування спірних
правовідносин) база оподаткування операцій з поставки товарів
(робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної
(контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими
цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита,
інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових
платежів), за винятком ПДВ, що включаються в ціну товарів (робіт,
послуг) згідно із законами України з питань оподаткування.
Постановою № 1351 ( 1351-2003-п ) (1351-2003-п)
були затверджені тарифи
(прейскуранти) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за
плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної
служби. Ці тарифи включали ПДВ (оскільки у постанові не було
зазначене протилежне).
Держцінінспекція, заперечуючи проти доводів СЕС, послалась на
те, що в пояснювальній записці до проекту Постанови № 1351
( 1351-2003-п ) (1351-2003-п)
та розрахунках до неї на обгрунтування
запропонованих тарифів було зазначено про включення до них ПДВ.
Відхиляючи касаційну скаргу Держцінінспекції, Вищий
адміністративний суд України виходив з того, що згідно з
відповіддю Державної податкової адміністрації України від 15
вересня 2003 року № 8101/5/15-2416 на адресу Міністерства охорони
здоров'я України, яка відповідно до підпункту 4.4.2 пункту 4.2
статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
є податковим
роз'ясненням, до ціни послуг, що надаються установами та закладами
державної санітарно-епідеміологічної служби на підставі Постанови
№ 1351 ( 1351-2003-п ) (1351-2003-п)
, необхідно додавати ПДВ.
З таким висновком погодитись не можна. Державна податкова
адміністрація України, даючи відповідь, виходила з помилкового
припущення про те, що до тарифів (прейскурантів), установлених
Постановою № 1351 ( 1351-2003-п ) (1351-2003-п)
, ПДВ не включено. Крім того,
відповідно до підпункту "г" підпункту 4.4.2 пункту 4.2 статті 4
зазначеного Закону податкове роз'яснення є оприлюдненням
офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства
контролюючими органами в межах їх компетенції, яке
використовується при обгрунтуванні їх рішень під час проведення
апеляційних процедур. Таким чином, на спірні правовідносини
згадана відповідь не поширюється.
За наведених обставин судові рішення не узгоджуються з
вимогами чинного законодавства і підлягають скасуванню, а справа -
направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи судам слід з'ясувати, чи дотримано
Держцінінспекцією строки притягнення СЕС до відповідальності за
порушення державної дисципліни цін, оскільки санкції накладені
рішенням від 21 січня 2005 року за період із жовтня 2003 року по
вересень 2004 року.
Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
адміністративно-господарські санкції можуть
бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців
з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня
порушення цим суб'єктом установлених законодавчими актами правил
здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених
законом.
Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного
судочинства України, ( 2747-15 ) (2747-15)
колегія суддів Судової палати в
адміністративних справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а:
Скаргу Державної інспекції з контролю за цінами у
Дніпропетровській області задовольнити.
Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 30 березня
2006 року, ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 9 червня 2005 року та постанову Господарського суду
Дніпропетровської області від 23 березня 2005 року скасувати,
справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім
випадку, передбаченого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу
адміністративного судочинства України.
Головуючий В.В. Кривенко
Судді М.Б. Гусак
В.Л. Маринченко
I.Л. Самсін
Ю.Г.Тітов
-------------------------------------------------------------
Справа № 21-1518 во 06 Суддя-доповідач: Гусак М.Б.