Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ТД" (далі - ТОВ "Торговий дім ТД") справу за позовом ТОВ "Торговий дім ТД", ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Вінницької міської ради (далі - Міськрада), треті особи - Колективне підприємство "Супутник", фізичні особи-підприємці ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визнання частково нечинним рішення Міськради та зобов'язання передати будівлю на приватизацію,

У січні 2006 року ТОВ "Торговий дім ТД" звернулося з позовом до Міськради і третіх осіб із самостійними вимогами на предмет спору про визнання частково нечинним рішення Міськради та про зобов'язання відповідача передати будівлю Будинку побуту на приватизацію. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що згідно з договором купівлі-продажу від 4 січня 1996 року між ТОВ "Торговий дім ТД" та Управлінням Фонду державного майна України у м. Вінниці позивачем було приватизовано шляхом викупу цілісний майновий комплекс ательє "Мода", розташований у будівлі Будинку побуту по вул. Соборній, 64 у м. Вінниці. Цю будівлю загальною площею 2543 кв. метри позивач орендував у Виконавчого комітету Вінницької міської ради терміном на 25 років за договором оренди від 12 жовтня 1993 року. Рішенням Міськради від 15 листопада 2002 року № 139 "Про затвердження переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади міста, які не підлягають приватизації через важливе їх соціально-економічне значення" до таких об'єктів включено Будинок побуту. Позивач вважав, що оскаржуване рішення Міськради в частині визнання будівлі Будинку побуту такою, яка має важливе соціально-економічне значення, суперечить нормам законодавства, тому просив визнати це рішення частково нечинним та зобов'язати Міськраду включити Будинок побуту до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, передати його на приватизацію шляхом викупу за ціною, визначеною в результаті проведеної експертизи майна.

Колективне підприємство "Супутник", фізичні особи-підприємці ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 звернулися до суду в якості третіх осіб із самостійними вимогами до Міськради щодо зобов'язання останньої передати їм займану ними частину будівлі Будинку побуту для приватизації.

Ленінський районний суд м. Вінниці постановою від 20 липня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 12 вересня 2006 року, позов задовольнив: визнав недійсним рішення Міськради від 15 листопада 2002 року № 139 в частині пункту 11.5 розділу 11 доданого до нього Переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади міста, які не підлягають приватизації через важливе їх соціально-економічне значення; зобов'язав Міськраду включити будівлю Будинку побуту до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, та передати його на приватизацію ТОВ "Торговий дім ТД" за ціною, зазначеною у висновку Подільського центру судових експертиз від 20 березня 2006 року № 421. У задоволенні вимог Колективного підприємства "Супутник", фізичних осіб-підприємців ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до Міськради про зобов'язання передати будівлю на приватизацію відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 8 лютого 2007 року ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 12 вересня 2006 року та постанову Ленінського районного суду в м. Вінниці від 20 липня 2006 року скасовано і провадження у справі закрито через те, що ця справа безпідставно розглянута загальними судами як адміністративна.

У скарзі про перегляд за винятковими обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України від 8 лютого 2007 року ТОВ "Торговий дім ТД" зазначило, що названий суд при вирішенні питання про підвідомчість спору адміністративним судам інакше застосував статті 17, 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), ніж в інших аналогічних справах, і на підтвердження цього додало до скарги копії відповідних судових рішень.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що скарга ТОВ "Торговий дім ТД" підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною 1 частини 1 статті 17 цього Кодексу до компетенції адміністративних судів віднесено спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 КАС справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Визначення суб'єкта владних повноважень наведено у пункті 7 частини 1 статті 3 КАС як орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Судами встановлено, що спір стосується правомірності рішення Міськради від 15 листопада 2002 року № 139. Цим рішенням суб'єкт владних повноважень - орган місцевого самоврядування - затвердив перелік об'єктів, що не підлягають приватизації, і включив до нього орендовану ТОВ "Торговий дім ТД" будівлю Будинку побуту, в якій розташований цілісний майновий комплекс ательє "Мода", приватизований позивачем у 1996 році. Отже, зазначене рішення є правовим актом, прийнятим суб'єктом владних повноважень у сфері здійснення владних управлінських функцій, у тому розумінні, в якому ці терміни вжито у КАС, а вирішення спору відповідно належить до компетенції адміністративних судів.

Водночас не можна погодитися з висновком касаційного суду про те, що дана адміністративна справа мала розглядатися господарським судом у порядку адміністративного судочинства як адміністративним, а не судом загальної юрисдикції.

Згідно з абзацом 1 пункту 6 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" КАС до початку діяльності окружних і апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві й апеляційні господарські суди за правилами КАС.

Тобто на перехідний період до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів, підсудні їм справи мали розглядати відповідні господарські суди.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 18 КАС адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган або посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування (що має місце у даному випадку), підсудні місцевим загальним судам як адміністративним, їх підсудність не змінювалася на підставі приписів розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" КАС, а тому місцевий загальний суд правомірно розглянув дану справу.

Як зазначено у статті 210 КАС, судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Вищий адміністративний суд України.

У статті 157 цього Кодексу наведено виключний перелік підстав для закриття провадження у справі. Зокрема, в пункті 1 частини 1 передбачено, що суд закриває провадження у справі, якщо її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Оскільки справа, що розглядається, є справою адміністративної юрисдикції, суд касаційної інстанції помилково закрив провадження в ній із підстав, установлених пунктом 1 частини 1 статті 157 КАС.

З урахуванням викладеного ухвала Вищого адміністративного суду України від 8 лютого 2007 року підлягає скасуванню, а справа - направленню до цього суду на новий розгляд для перевірки законності судових рішень у повному обсязі.

Керуючись статтями 157, 241- 243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ТД" задовольнити частково.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України (rs542248) від 8 лютого 2007 року скасувати, справу направити на новий касаційний розгляд до цього ж суду.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.