розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою ОСОБА_1про перегляд за винятковими обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України від 28 вересня 2006 року (rs256468) справу за позовом ОСОБА_1. до Державної податкової інспекції у м. Полтаві, (далі-ДПI), 3-тя особа: відділ Державного казначейства у м. Полтаві, про повернення незаконно стягнутої суми прибуткового податку з громадян та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

У липні 2003 року ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом до ДПI про повернення незаконно стягнутої суми прибуткового податку з громадян в розмірі 1301 грн 40 коп. та відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 500 грн, посилаючись на те, що ДПI незаконно зобов'язала її до сплати цього податку з доходу від продажу акцій.

Октябрський районний суд м. Полтави рішенням від 17 червня 2005 року позов задовольнив частково - зобов'язав ДПI повернути ОСОБА_1. з відповідного рахунку Державного бюджету України 1 301, 40 грн незаконно стягнуту суму прибуткового податку з громадян та відшкодувати позивачці моральну шкоду в розмірі 300 грн.

Постановою від 21 листопада 2005 року апеляційний суд Полтавської області рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 17 червня 2005 року скасував і в задоволенні позову відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 28 вересня 2006 року (rs256468) в задоволенні касаційної скарги позивачки відмовив, рішення суду апеляційної інстанції залишив без змін.

У скарзі до Верховного Суду України ОСОБА_1. порушила питання про скасування ухвали Вищого адміністративного суду України від 28 вересня 2006 року у зв'язку з неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права. На обгрунтування скарги позивачка додала ухвалу Вищого адміністративного суду України від 27 червня 2006 року по аналогічній справі ОСОБА_2. до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про повернення надмірно стягнутої суми прибуткового податку з громадян, відшкодування моральної шкоди та неодержаного доходу, в якій по іншому застосовано норму права.

Скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі статтею 2 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" (13-92) (далі - Декрет), чинного на час виникнення спірних правовідносин, об'єктом оподаткування у громадян, які мають постійне місце проживання в Україні, є сукупний оподатковуваний доход за календарний рік (що складається з місячних сукупних оподатковуваних доходів), одержаний із різних джерел як на території України, так і за її межами.

Судами встановлено, що позивачка працювала у Полтавському відділенні Промінвест-банку України, який у 2000 році викупив у неї акції на суму 10 250 грн, а про отриманий нею доход повідомив податкові органи. Згідно з податковим повідомленням ДПI позивачці було визначено сум податкового зобов'язання на суму 1301 грн 40 коп., яку вона сплатила 23 травня 2001 року.

Статтею 5 Декрету передбачені винятки з положень його статті 2. Зокрема, згідно з частиною 2 підпункту "з" пункту 1 статті 5 до сукупного оподатковуваного доходу, одержаного громадянами в період, за який здійснюється оподаткування, не включаються доходи, одержані ними від відчуження акцій та інших корпоративних прав, набутих такими громадянами в процесі приватизації в обмін на їх приватизаційні або компенсаційні сертифікати, а також у межах пільгового придбання за власні кошти працівниками підприємств, що приватизуються, та особами, визначеними статтею 25 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (2163-12) . Проте цей виняток не поширюється на спірні правовідносини.

Таким чином, суди апеляційної та касаційної інстанцій дійшли вірного висновку, що доход позивачки від продажу акцій, придбаних на її користь банком за рахунок власного прибутку, підлягає обкладенню прибутковим податком з громадян, оскільки банк не утримував з неї цей податок при придбанні акцій на її користь.

З урахуванням викладеного колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні скарги відповідно до ч. 1 ст. 244 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , оскільки обставини, які стали підставою для провадження за винятковими обставинами, не підтвердилися.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні скарги ОСОБА_1відмовити.Ухвалу Вищого адміністративного суду від 28 вересня 2006 року (rs256468) та постанову апеляційного суду Полтавської області від 21 листопада 2005 року залишити без зміни.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .