розглянувши у порядку письмового провадження за скаргою ОСОБА_1про перегляд за винятковими обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України від 27 червня 2006 року справу за позовом ОСОБА_1. до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (далі-ДПІ) про повернення незаконно стягнутої суми прибуткового податку з громадян та відшкодування моральної шкоди,

У грудні 2003 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ДПІ про повернення незаконно стягнутої суми прибуткового податку з громадян в розмірі 2 290 грн 80 коп. та відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 500 грн, посилаючись на те, що ДПІ незаконно зобов'язала її до сплати цього податку з доходу від продажу акцій.

Октябрський районний суд м. Полтави рішенням від 17 червня 2005 року позов задовольнив частково - зобов'язав ДПІ повернути ОСОБА_1 з відповідного рахунку Державного бюджету України 2 290 грн 80 коп. незаконно стягнутого прибуткового податку з громадян та відшкодувати з позивачці моральну шкоду в розмірі 500 грн.

Постановою від 29 листопада 2005 року Апеляційний суд Полтавської області рішення суду першої інстанції скасував і в задоволенні позову відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 27 червня 2006 року в задоволенні касаційної скарги позивачки відмовив, рішення суду апеляційної інстанції залишив без змін.

У скарзі до Верховного Суду України ОСОБА_1 порушила питання про перегляд за винятковими обставинами та скасування ухвали Вищого адміністративного суду України від 27 червня 2006 року у зв'язку з неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права. На обґрунтування скарги позивачка додала ухвалу Вищого адміністративного суду України від 27 червня 2006 року в аналогічній справі за позовом ОСОБА_2. до ДПІ про повернення надмірно стягнутої суми прибуткового податку з громадян, відшкодування моральної шкоди та неодержаного доходу, в якій по-іншому застосовано норми права.

Скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі статтею 2 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" (далі - Декрет), чинного на час виникнення спірних правовідносин, об'єктом оподаткування у громадян, які мають постійне місце проживання в Україні, є сукупний оподатковуваний доход за календарний рік (що складається з місячних сукупних оподатковуваних доходів), одержаний із різних джерел як на території України, так і за її межами.

Судами встановлено, що позивачка працювала у Полтавському відділенні Промінвест-банку України, який у 2000 році викупив у неї акції на суму 13 590 грн, а про отриманий нею доход повідомив податкові органи. Згідно з податковим повідомленням ДПІ позивачці було визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 2 290 грн 80 коп., яку вона сплатила 22 червня 2001 року.

Статтею 5 Декрету передбачені винятки з положень його статті 2. Зокрема, згідно з частиною 2 підпункту "з" пункту 1 статті 5 Декрету до сукупного оподатковуваного доходу, одержаного громадянами в період, за який здійснюється оподаткування, не включаються доходи, одержані ними від відчуження акцій та інших корпоративних прав, набутих такими громадянами у процесі приватизації в обмін на їх приватизаційні або компенсаційні сертифікати, а також у межах пільгового придбання за власні кошти працівниками підприємств, що приватизуються, та особами, визначеними статтею 25 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств". Проте ця норма не поширюється на спірні правовідносини.

Таким чином, суди апеляційної та касаційної інстанцій дійшли вірного висновку, що доход позивачки від продажу акцій, придбаних на її користь банком за рахунок власного прибутку, підлягає обкладенню прибутковим податком з громадян, оскільки банк не утримував з неї цей податок при придбанні акцій на її користь.

З урахуванням викладеного колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні скарги відповідно до ч. 1 ст. 244 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки обставини, які стали підставою для провадження за винятковими обставинами, не підтвердилися.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

У задоволенні скарги ОСОБА_1відмовити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду (rs417853) від 27 червня 2006 року та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 29 листопада 2005 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.