розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (далі ДПI у м. Полтаві ) про повернення надмірно стягнутої суми прибуткового податку з громадян, відшкодування моральної шкоди та неодержаного доходу,

в с т а н о в и л а :

У липні 2003 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про зобов'язання ДПI у м. Полтаві повернути незаконно стягнуту з неї згідно з податковим повідомленням суму прибуткового податку з громадян у розмірі 2 768,60 грн., відшкодувати моральну шкоду в сумі 2000 грн. та неодержаний доход у розмірі 1181,55 грн.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 16 червня 2005 року позов задоволено частково: зобов'язано ДПI у м. Полтаві повернути на користь позивачки з відповідного рахунку Державного бюджету України 2 768,60 грн., відшкодувати суму держмита 68,50 грн. та моральну шкоду в сумі 500 грн. У решті позовних вимог відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 6 жовтня 2005 року зазначене рішення суду першої інстанції скасовано, у позові відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 червня 2006 року рішення Апеляційного суду Полтавської області від 6 жовтня 2005 року скасовано, а рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 16 червня 2005 року залишено без змін.

У скарзі ДПI у м. Полтаві до Верховного Суду України поставлено питання про перегляд за винятковими обставинами та скасування ухвали Вищого адміністративного суду України від 27 червня 2006 року і залишення без змін рішення апеляційного суду Полтавської області від 6 жовтня 2005 року. На обгрунтування скарги зроблено посилання на порушення норм матеріального права, неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" (13-92) та додано ухвалу касаційного суду, в якій по-іншому застосовано норми права.

Перевіривши за матеріалами справи доводи скаржника, колегія суддів знаходить підтвердженим неоднакове застосування однієї і тієї самої норми права судом касаційної інстанції та помилкове застосування норм матеріального права у цій справі.

Так, доданою до скарги постановою Вищого адміністративного суду України від 28 вересня 2006 року у іншій справі, за позовом ОСОБА_2 до ДПI у м. Полтаві, за аналогічних вимог та обставин, касаційний суд дійшов висновку, що у особи, яка відчужує акції, придбані на її користь підприємством за рахунок його прибутку, обкладенню прибутковим податком з громадян підлягає вся сума одержаного такою особою доходу від продажу акцій, якщо підприємством не утримувався прибутковий податок при придбанні акцій на користь працівника.

Разом з тим, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 червня 2006 року у справі, яка є предметом розгляду судової колегії, касаційний суд прийшов до протилежного висновку, скасувавши рішення Апеляційного суду Полтавської області від 6 жовтня 2005 року та залишивши без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позову щодо зобов'язання відповідача повернути сплачену згідно з податковим повідомленням ДПI у м. Полтаві суму прибуткового податку з громадян у розмірі 2 768,60 грн. та відшкодування моральної шкоди.

Статтею 2 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" (13-92) , чинного на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що об'єктом оподаткування у громадян, які мають постійне місце проживання в Україні, є сукупний оподатковуваний доход за календарний рік (що складається з місячних сукупних оподатковуваних доходів), одержаний з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Як було встановлено судами у позивачки, яка працювала у Полтавському відділенні Промінвест-банку України, останнім у 2000 році було викуплено акції на суму 16030 грн., а про отриманий нею доход повідомлено податкову інспекцію. Податковим повідомленням ДПI у м. Полтаві позивачці була визначена сума податкового зобов'язання - 2768,60 грн., яку вона сплатила 4 травня 2001 року. Судами також встановлено, що при придбанні акцій на користь ОСОБА_1 за рахунок прибутку банку прибутковий податок з неї не утримувався.

Частиною другою підпункту "з" пункту 1 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" (13-92) встановлені винятки зі статті 2 Декрету, однак вони не поширюються на спірні правовідносини. Так, відповідно до положення згаданого підпункту до сукупного оподатковуваного доходу, одержаного громадянами в період, за який здійснюється оподаткування, не включаються доходи, одержані від відчуження громадянами акцій та інших корпоративних прав, які були набуті такими громадянами в процесі приватизації в обмін на їх приватизаційні або компенсаційні сертифікати, а також в межах їх пільгового придбання за власні кошти працівниками підприємств, що приватизуються, та особами, визначеними статтею 25 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (2163-12) .

Таким чином, висновок касаційного суду про те, що доход позивачки від продажу акцій, придбаних на її користь підприємством за рахунок прибутку, не підлягає обкладенню прибутковим податком з громадян, не грунтується на законі. Ухвала Вищого адміністративного суду України від 27 червня 2006 року підлягає скасуванню.

Разом з тим, рішення апеляційного суду підлягає залишенню без змін, оскільки його висновок про те, що вся сума одержаного позивачкою доходу від продажу акцій, придбаних на її користь підприємством за рахунок власного прибутку, без утримання з позивачки прибуткового податку при перерахуванні сум на оплату акцій, відповідає вимогам законодавства.

Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного суду України

п о с т а н о в и л а:

Скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України (rs414325) від 27 червня 2006 року скасувати, а рішення апеляційного суду Полтавської області від 6 жовтня 2005 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .