Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 15.09.2010 р. у справі №7/69-2010 відмовлено в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Комерційного банку "Хрещатик"в особі Закарпатської філії ПАТ КБ "Хрещатик", м. Ужгород (надалі –Позивач) до Дочірнього підприємства "Мукачівська кераміка"Закритого акціонерного товариства "Львівський керамічний завод", с. Павлино, Мукачівського району, Закарпатської області (надалі –Відповідач) про стягнення 154 425,84 грн.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що не допускається повторне нарахування на суму недоїмки пені, відсотків, інфляційних та комісії в разі недостатності коштів від реалізації заставленого майна для погашення зобов"язань Позичальника перед Банком, а всі спірні питання щодо невиконання рішень Господарського суду Закарпатської області по справах №5/168 та №6/97 підлягали вирішенню у межах виконавчого провадження щодо їх примусового виконання, без повторного звернення Банку до суду за стягненням недоотриманих коштів та інших нарахувань, здійснених на суму боргу за попередніми рішеннями.

Позивач –Публічного акціонерного товариства "Комерційного банку "Хрещатик"в особі Закарпатської філії ПАТ КБ "Хрещатик", не погодившись з винесеним рішенням, подав апеляційну скаргу за вих. №05-875 від 29.09.2010 р., в якій посилається на те, що останнє прийнято з порушенням норм чинного законодавства, а саме:

Скаржник вказує, що судом не взято до уваги п. 5.3. ст. 5 додатку до Генерального кредитного договору від 28.02.2008 р. №10-ЮО-08, яким встановлено, що договір набуває чинності з моменту його підписання всіма Сторонами та діє до повного виконання сторонами зобов"язань за Угодою та цим Договором та є невід"ємною частиною Угоди

Судом, на думку Скаржника, не взято до уваги те, що Відповідачем по справі не були сплачені до моменту погашення боргового зобов"язання в повному обсязі комісія Банку за обслуговування кредитної заборгованості, пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період заборгованості та збитки з урахуванням індексу інфляції, який мав місце у період прострочення сплати кредитної заборгованості та сплати відсотків від простроченої суми кредиту.

Також на думку Скаржника суд при винесенні рішення не бере до уваги й того доказу, що в рішеннях Господарського суду Закарпатської області винесених по справах №5/168 та №6/97 не однозначно висвітлено процедуру реалізації майна боржника та задоволено позовні вимоги.

Дані обставини, на думку Скаржника, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та просить прийняти нове, яким позовні вимоги - задоволити.

Відповідач участі уповноваженого представника в судове засідання 21.10.2010 р. не забезпечив, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи ухвалою суду від 05.10.2010 р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення (а.с.107). Ухвалою суду від 05.10.2010 р. участь представників сторін визначено а власний розсуд.

21.10.2010 р. додаткових доказів по справі та клопотань про відкладення не поступало, а відтак судова колегія Львівського апеляційного господарського суду ухвалила розглядати справу по наявних у ній матеріалах.

Представник Позивача (Скаржника) в судовому засіданні 21.10.2010 р. підтримав доводи апеляційної скарги, з мотивів наведених в такій.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представника Позивача, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення Господарського суду Закарпатської області нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

28.02.2008 р. ВАТ КБ "Хрещатик"та ДП "Мукачівська кераміка"ЗАТ "Львівський керамічний завод"укладено генеральний кредитний договір №10-ЮО-08 (а.с.10-13), згідно п.1.1. якого кредитор встановлює Позичальнику ліміт кредитних операцій у розмірі 300 000,00 грн. терміном на 12 місяців з 28 лютого 2008 р. по 27 лютого 2009 р., в межах якого здійснюється кредитні операції в гривні за окремими кредитними договорами, що будуть укладені в рамках цієї угоди, в порядку і на умовах, передбачених цією угодою та договорами. При цьому договори є невід"ємною частиною цієї угоди.

Згідно п.1.3. Генерального кредитного договору строк користування кредитними коштами в гривні за Договорами встановлюється не більше 12 місяців в межах терміну ліміту, зазначених в п.1.1. цієї угоди.

На виконання умов даного Генерального кредитного договору укладено додатки до нього, а саме: кредитний договір №11-ЮО-08КЛ від 28.02.2008 р. (а.с.14), кредитний договір №12-ЮО-08 від 28.02.2008 р. (а.с.15).

Згідно з п.3.1. Генерального кредитного договору передбачено, що для встановлення забезпечення даної угоди, визначено наступна іпотека споруди механічного цеху (літ.Д) загальною площею 2063,7 кв. м., яка належить ДП "Мукачівська кераміка"ЗАТ "Львівський керамічний завод"та знаходиться за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, с. Павшино, вул. Волошина (вул. Енгельса), буд. 13, заставою вартістю 785360,00 грн., який виступає забезпечення за кредитним договором від 30.06.2006 р. №08-15/420/2006, укладеним ДП "Мукачівська кераміка"ЗАТ "Львівський керамічний завод"з ВАТ "Кредо Банк"; порука ЗАТ "Львівський керамічний завод"; порука директора ДП "Мукачівська кераміка"ЗАТ "Львівський керамічний завод"ОСОБА_3.

У відповідності до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов"язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов"язання .

З позовної заяви вбачається, що Позивач просить стягнути в примусовому порядку з Відповідача (Позичальника по договору) 154 425,84 грн. (в т. ч. 51505,69 грн. –відсотків за користування кредитом, 43 362,01 грн. пені за прострочення повернення кредитних коштів, 20 176,05 грн. –інфляційних нарахувань, 3 000,00 грн. комісії за обслуговування кредитної заборгованості, 36 382,09 грн. недоотримана сума коштів від реалізації предмета іпотеки проведено на підставі укладених між сторонами вищезазначених договорів а також додаткових угод від 01.09.2010 р., з яких і випливає зобов"язання Позичальника щодо сплати заявленої до стягнення суми коштів за предметом позову. Дані нарахування проведенні Банком за період з липня 2009 р. по червень 2010 р. (а.с.73-77).

Матеріалами справи встановлено, що Банк звертався до суду з позовами про стягнення заборгованості за кредитом, що надавався у загальній сумі 300 000,00 грн. (а.с.16-20) на підставі вищевказаних договорів, а саме: рішення від 17.12.2008р. по справі №5/169, яким присуджено до стягнення з Позичальника суму 257372,94 грн. заборгованості за кредитом (в т.ч. 189760,00 грн. –основний борг, 45000,00 грн. –сума дострокового повернення кредиту, 10252,67 грн. –відсотки за користування кредитними коштами, 600,00 грн. –комісія за обслуговування кредитної заборгованості, 7224,76 грн. –пеня за прострочення повернення кредитних коштів, 4535,51 грн. –інфляційні нарахування) (а.с.82-83); рішення від 22.09.2009р. по справі №6/97, яким присуджено до стягнення з Позичальника суму 92972,69 грн. (в т.ч. 23945,54 грн. –прострочена заборгованість за кредитом з урахуванням індексу інфляції, 22513,64 грн. –відсотки за користування кредитними коштами, 2400,00 грн. –комісія, 44113,51 грн. – пеня за прострочення сплати кредитних платежів) (а.с.32-34). Дані рішення залишені в силі Львівським апеляційним господарським судом постановами від 19.05.2009р. по справі №5/169 (а.с.84-86) та від 09.02.2010р. по справі №6/97 (а.с.35-37).

Місцевим господарським судом встановлено, що згідно з вищевказаними судовими рішеннями погашення заборгованості Позичальника перед Банком мало бути проведено за рахунок заставного майна шляхом реалізації предмета іпотеки з початковою ціною 785 360,00 грн.

У відповідності до вимог ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодевцем) зобов"язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно ч. 1 ст. 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 591 Цивільного кодексу України визначено, що реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом.

Відтак, як встановлено матеріалами справи на рішення Господарського суду Закарпатської області по справах №5/169 та №6/97 видано накази на підставі яких здійснювалося виконавче провадження РВ ДВС Мукачівського міськрайонного управління юстиції (а.с.58, 59).

З матеріалів справи вбачається, що заставне майно реалізоване на прилюдних торгах за ціною 330 000,00 грн., що підтверджується протоколом Закарпатської філії "Спеціалізованого підприємства "Юстиція"від 15.06.2010 р. №1-6/020/10/і (а.с.60) та актом державного виконавця про реалізацію предмету іпотеки від 29.09.2010 р. (а.с.61).

У відповідності до вимог ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження"виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

Як вірно вказано місцевим господарським судом, згідно п. 8 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження"виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, у випадку фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчими документами.

Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, яка може бути оскаржена сторонами до начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, або до суду у 10-денний строк.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження"у разі коли коштів, одержаних від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно, виконавчий документ повертається стягувачу-заставодержателю в порядку, визначеному пунктом 6 частини першої ст. 40 цього Закону.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що враховуючи рішення по справах № 4/168 та №6/97, з винесенням яких зобов"язання Позичальника, за укладеними з Банком кредитними договорами, припинилося, з огляду на те, що згідно з таких вимоги Банку по погашенню кредиту, пені, відсотків, комісії, інфляційних та інших нарахувань задоволено в повному обсязі.

Крім цього, Господарським судом Закарпатської області по даних рішенням згідно з приписами ст. 591 Цивільного кодексу України визначено початкову ціну реалізації заставленого майна –785 360,00 грн., у відповідності з його заставною вартістю, передбаченою п.п. 3.1. Договору.

Відтак враховуючи вищенаведене, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого суду про те, що реалізація предмету іпотеки за ціною нижчою, ніж вказано судом та передбачено умовами Договору, недостатність коштів від реалізації заставного майна для погашення зобов"язань Позичальника перед Банком не може бути підставою для повторного нарахування недоїмки пені, відсотків, інфляційних та комісії, які Банк просить стягнути згідно позовної заяви.

Спірні питання щодо невиконання рішень Господарського суду Закарпатської області по справах №5/168 та №6/97 підлягали вирішенню у межах виконавчого провадження щодо їх примусового виконання.

Крім цього, місцевим господарським судом вірно встановлено, що спрямування коштів, отриманих від реалізації заставного майна, повинно було здійснюватися у порядку визначеному судом по справах №5/168 та №6/97, а не іншим чином, що викликало штучну недоїмку з погашення пені у сумі 7 901, 04 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 28 481,05 грн., згідно доповнення до позовної заяви (а.с.47).

Згідно ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підставу своїх вимог і заперечень чого Скаржником не зроблено.

Оцінивши докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги та відповідність рішення Господарського суду Закарпатської області нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд

1. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 15.09.2010 р. у справі №7/69-2010 залишити без змін, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційного банку "Хрещатик"в особі Закарпатської філії ПАТ КБ "Хрещатик", за вих. №05-875 від 29.09.2010 р. - без задоволення.