Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,

суддів: Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.

при секретарі: Соловйовій О.І.

за участю представників, які були присутні у судовому засіданні 19.10.2010 року:

позивача: Субочева Т.Г.- предст., дов. від 05.03.2009 року

відповідача: Колосов А.В.- предст., дов.№721 від 20.07.2009 року

Пащук В.В.- предст., дов.№15 від 01.01.2010 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного підприємства "Придніпровська залізниця (м. Дніпропетровськ) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2010р. у справі №17/241-10

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "Альфа" (м. Київ)

до: державного підприємства "Придніпровська залізниця (м. Дніпропетровськ)

про : стягнення 44749668,21 грн. за договором фінансового лізингу

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20 серпня 2010 року (підписано 30.08.2010р.) у справі №17/241-10 (суддя Суховаров А.В.) задоволений позов товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "Альфа" (м. Київ) до державного підприємства "Придніпровська залізниця (м. Дніпропетровськ) про стягнення 43418235,56 грн. основного боргу зі сплати лізингових платежів, 443807,76 грн. пені, 358758,75 грн. 3% річних, 528866,14 грн. індексу інфляції за договором фінансового лізингу від 18.05.2007р. №ПР/Т-07-1183/НЮ. Крім того, зазначеним рішенням з відповідача на користь позивача стягнуто 25500,00 грн. державного мита і 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач –державне підприємство "Придніпровська залізниця (м. Дніпропетровськ) –частково не погодився із судовим рішенням і подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2010 року у справі №17/241-10 змінити. Позов задовольнити частково, стягнути з відповідача 18159749,34 грн. заборгованості по сплаті лізингових платежів, 303211,58 грн. пені і 310792,55 грн. –3% річних. В іншій частині –рішення залишити без змін. У скарзі відповідач визнає основний борг зі сплати лізингових платежів у сумі 18159749,34 грн., обґрунтовуючи це тим, що лізингодавець отримав кредит на закупівлю предмету лізингу у фінансуючи банків у швейцарських франках. У зв’язку зі значним коливанням курсу валют, в тому числі і швейцарського франку, позивач сплачує взятий на закупку предмету лізингу кредит з урахуванням цього коливання. Умовами ж договору передбачене коригування всього лізингового платежу, який включає вартість предмету лізингу, відсотки та комісії, інші витрати, що не узгоджується із отриманням кредиту в іноземній валюті саме для купівлі лізингового майна. Залізниця визнає можливість і обґрунтованість стягнення валютного корегування, нарахованого на вартість лізингового майна та не визнає можливості нарахування валютного коригування на лізинговий платіж в частині відсотків, комісій та інших витрат лізингодавця, як складової частини лізингового платежу. Відповідач посилається на п. 1 постанови КМУ від 18.12.1998р. №1989 "Про удосконалення порядку формування цін" (1998-98-п) , яким визначено, що формування, встановлення та застосування суб’єктами підприємництва вільних цін на території України здійснюється виключно у національній грошовій одиниці. Скаржник вважає, що судом неправильно визначено правову природу валютного корегування. Свою позицію щодо визначення правової природи курсової різниці саме як збитків залізниця підтверджує судовою практикою (постанови ВГСУ у справі №38/305 від 12.02.2002р. і №15/351-08). Відповідач вважає безпідставним стягнення інфляційних та неправильним застосування судом ст. 625 ЦК України. Відповідно до наказу Мінфіну від 10.08.2000р. №193 (z0515-00) "Про затвердженні Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів"курсовою різницею є різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах. Сторона зазначає, що втрати пов’язані з інфляційними процесами в державі за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів. Фактично сума, що виникає в зв’язку з курсовою різницею і є інфляційними втратами. Крім того, відповідач звертає увагу на те, що ним надавалось для огляду суду платіжне доручення від 26.07.2010р. №2138 про сплату залізницею заборгованості по сплаті лізингових платежів згідно затвердженого графіка в сумі 600056,46 грн., що була включена позивачем в загальну суму позову 43418235,56 грн., проте суд стягнув заборгованість без врахування сплаченої суми.

Позивач –товариство з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "Альфа" (м. Київ) –у відзиві на апеляційну скаргу і представник позивача у судовому засіданні пояснив, що ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг"передбачено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку встановленому договором. Пунктом 3.2 укладеного договору сторонами погоджено порядок сплати лізингових платежів та уточнено додатковою угодою №3 від 06.11.2008р. На відміну від відповідача позивач вважає, що курсова різниця не є збитками, а є складовим елементом лізингового платежу, таким як вартість майна, відсотків, комісій тощо, остаточна сума, якого визначається за наведеною у договорі формулою. Сторона посилається на ч. 2 ст. 524 ЦК України, якою встановлено право визначати грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті. Товариство вважає безпідставним посилання відповідача на постанову КМУ від 18.12.1998р. №1989 "Про удосконалення порядку формування цін" (1998-98-п) , оскільки відповідно до ч. 1 ст. 92 Конституції України, статус національної валюти і статус іноземних валют на території України встановлюється виключно законами України, норми ЦК України (435-15) допускають визначення грошових еквівалентів зобов’язань в іноземній валюті. В обґрунтування своїх доводів позивач посилається також на оглядовий лист ВГСУ №01-08/870 від 26.07.2002р., відповідно до якого у випадку заявлення вимоги про відшкодування інфляційних витрат у тому випадку, якщо валюта зобов’язання визначена у відмінній валюті ніж гривня, суди повинні на підставі належних та допустимих доказів встановлювати факти знецінення відповідної валюти.

У судовому засіданні була оголошена перерва до 15.20 21 жовтня 2010 року.

19.10.2010 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення на апеляційну скаргу, у якому зазначено, що відповідач платіжним дорученням №2138 від 26.07.2010 року перерахував заборгованість по лізинговим платежам у сумі 600056,46 грн., тому загальна сума заборгованості по справі складає 44149611,75 грн.

20.10.2010 року від представника відповідача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи платіжного доручення №2138 від 26.07.2010р., яке підтверджує сплату залізницею 600056,46 грн.

Вислухавши представників сторін, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що між сторонами у справі 18.05.2007р. був укладений договір фінансового лізингу №ПР/Т-071183/НЮ (з додатками, підписаними сторонами), за умовами якого позивач (лізингодавець) зобов’язався набути у власність дев’ять електропоїздів постійного струму типу ЕПЛ-2Т у складі восьми вагонів кожний у продавця (виробника) –ВАТ Холдингова компанія "Луганськтепловоз"відповідно до встановлених лізингоодержувачем (відповідачем) технічних вимог, визначених Додатком №1 до цього договору та передати його в платне користування на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу.

За умовами п. 4.2. договору лізингоодержувач набув право володіння та користування майном з моменту підписання уповноваженими представниками сторін актів приймання-передачі майна в лізинг: №1 від 16.08.2007р., №2 від 21.09.2007р., №3 від 22.10.2007р., №4 від 30.11.2007р., №5 від 30.11.2007р., №6 від 31.01.2008р., №7 від 05.05.2008р., №8 від 28.05.2008р. та №9 від 18.06.2007р.

Порядок лізингової плати визначений сторонами в п. 3.2. договору, який змінений додатковою угодою №3 до договору від 06.11.2008р. Зазначений пункт встановлює, що лізингові платежі за цим договором сплачуються лізингоодержувачем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця у розмірі, визначеному у загальному графіку лізингових платежів (додаток № 3.3) та скоригованому, у разі зміни офіційного курсу НБУ швейцарського франку до гривні на дату сплати відповідного лізингового платежу порівняно з цим курсом на дату підписання спірного договору фінансового лізингу.

При цьому, розмір лізингового платежу в частині відсотків та комісій лізингодавця, інших витрат, безпосередньо пов’язаних з виконанням цього договору, визначається за наступною формулою:

Влд = Влдг/Куд*Кслп + (Сввм/Куд*Кслп-Сввм), де

Влд –відсотки та комісії лізингодавця, інші витрати, які безпосередньо пов’язані з виконанням Договору (сума до сплати лізингоодержувачем у поточному місяці);

Куд –офіційний курс Національного банку України швейцарського франку до гривні на визначену дату при укладанні договору;

Кслп –офіційний курс Національного банку України швейцарського франку до гривні на момент сплати чергового лізингового платежу;

Сввм –сума відшкодування вартості майна у гривнях;

Влдг –відсотки та комісії лізингодавця, інші витрати безпосередньо пов’язані з виконанням цього договору (сума до сплати лізингоодержувачем у поточному місяці, зазначена у загальному графіку лізингових платежів).

В разі, якщо на момент нарахування лізингового платежу розмір винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане в лізинг майно у складі такого лізингового платежу буде становити суму, що перевищує подвійну облікову ставку Національного Банку України, встановленої на день нарахування такої винагороди (комісії) за період, який минув з дня нарахування попереднього лізингового платежу за цим Договором, розраховану від загальної вартості майна, то сума такого перевищення є об'єктом оподаткування ПДВ; при цьому лізингодавець надає лізингоодержувачу відповідні податкові накладні.

Лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі з урахуванням вищенаведеної формули на підставі рахунків, що виставляються лізингодавцем; всі лізингові платежі сплачуються не пізніше 20 числа місяця сплати відповідного платежу; в разі, якщо строк сплати припав на вихідний день, днем закінчення строку вважається найближчий, наступний за ним, робочий день

При розгляді справи місцевим господарським судом правильно встановлено, що позивач виконав умови договору і передав майно у лізинг, що підтверджується актами приймання-передачі майна в лізинг №1 від 16.08.07р., №2 від 21.09.07р., №3 від 22.10.07р., №4 від 30.11.07р., №5 від 30.11.07р., №6 від 31.11.08р., №7 від 05.05.08р., №8 від 28.05.08р., №9 від 18.06.07р., але відповідач свої зобов’язання у період з листопада 2009 року по червень 2010 року виконав частково, внаслідок чого у останнього станом на 23.07.2010 року виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 38541557,60 грн. (зазначена заборгованість була визначена судом з урахуванням заборгованості по сплаті лізингових платежів згідно затвердженого графіку у розмірі 600056,46 грн.).

Крім того, судом правильно встановлено, що відповідач, всупереч п. 3.2 Договору, протягом спірного періоду, не здійснював коригування лізингових платежів до зміни офіційного курсу НБУ, чим порушив взяті на себе зобов’язання.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Отже, оскільки відповідач свої обов’язки за договором виконав не в повному обсязі, суд правомірно стягнув з відповідача заявлену позивачем суму.

Правильно також не були прийняті до уваги доводи відповідача про те, що з корегуванням лізингових платежів змінюється вартість майна, що є істотною умовою Договору з посиланням на п.3.2 Договору, яким сторони встановили порядок розрахунку розмірів лізингових платежів з урахуванням їх коригування залежно від зміни офіційного курсу швейцарського франку до гривні на дату здійснення платежу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 524 та ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України.

Обґрунтовано також було стягнена заборгованість зі сплати ПДВ у розмірі 4876677,96 грн. відповідно до вимог абзацу 1 п.п. 3.1.1 п. 3.1 і абзацу 3 п.п. 3.2.2 п. 3.2 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість".

Крім того, суд на підставі умов Договору і чинного законодавства України стягнув неустойку, інфляційні збитки та 3% річних.

Разом з тим, в судовому засіданні апеляційного господарського суду відповідачем було надано для огляду платіжне доручення №2138 від 26.07.2010 року за яким відповідачем була перерахована заборгованість по лізинговим платежам згідно графіку в сумі 600056,46 грн. Зазначена сума надійшла на рахунок позивача, що підтверджено останнім у додаткових поясненнях від 19.10.2010 року. Оскільки рішення було прийнято місцевим господарським судом 20.08.2010 року, останній повинен був врахувати зазначений платіж і припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості по лізинговим платежам у сумі 600056 грн. 46 коп. на підставі п.11 ст. 80 ГПК України, оскільки у цій частині позову спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу після звернення кредитора з позовом.

За таких обставин рішення місцевого господарського суду підлягає зміні, а доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування судового рішення в іншій частині.

Приймаючи постанову по справі, Дніпропетровський апеляційний господарський суд також враховує, що заборгованість за договором лізингу за попередній період була стягнена з відповідача рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі №16/74-09, яке залишено без зміни постановою Вищого господарського суду України від 26.11.2009 року і факти, встановлені зазначеним рішенням і постановою суду, в силу ст. 35 ГПК України повторному доказуванню не підлягають.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 80 п.11, 103- 105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

Апеляційну скаргу державного підприємства "Придніпровська залізниця (м. Дніпропетровськ) задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20 серпня 2010 року у справі №17/241-10 змінити, виклавши резолютивну частину рішення у наступній редакції:

"Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (49602, м. Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, 108; ЄДРПОУ 01073828) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "Альфа" (01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6; ЄДРПОУ 34763129) суму 42818179,10 грн. (сорок два мільйони вісімсот вісімнадцять тисяч сто сімдесят дев’ять грн. 10 коп.) основного боргу зі сплати лізингових платежів, 443807,76 грн. (чотириста сорок три тисячі вісімсот сім грн. 76 коп.) пені, 358758,75 грн. (триста п’ятдесят вісім тисяч сімсот п’ятдесят вісім грн. 75 коп.) 3% річних, 528866,14 грн. (п’ятсот двадцять вісім тисяч вісімсот шістдесят шість грн. 14 коп.) індексу інфляції, 25500,00 грн. (двадцять п’ять тисяч п’ятсот грн. 00 коп.) витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення 600056 грн. 46 коп. заборгованості по лізинговим платежам провадження у справі припинити".

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "Альфа" (01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6; ЄДРПОУ 34763129) на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (49602, м. Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, 108; ЄДРПОУ 01073828) 170 грн. 85 коп. витрат по сплаті державного мита за перегляд судового рішення в апеляційному порядку.

Зобов’язати господарський суд Дніпропетровської області видати накази відповідно до вимог ст.ст. 116, 117 ГПК України.