ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ-
19 червня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого Кривенка В.В.,
суддів: Гусака М.Б., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В.,
Самсіна I.Л., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., -
розглянувши справу за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії
Управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську Донецької
області (далі - Управління Пенсійного фонду),
в с т а н о в и л а:
28 квітня 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на
неправомірні дії Управління Пенсійного фонду.
Артемівський міськрайонний суд Донецької області постановою
від 28 жовтня 2005 року в задоволенні скарги відмовив.
Постановою Апеляційного суду Донецької області від 10 січня
2006 року зазначене рішення частково скасоване, скарга в цій
частині задоволена.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 жовтня
2006 року постанова Апеляційного суду Донецької області від 10
січня 2006 року залишена без змін.
У скарзі Управління Пенсійного фонду порушує питання про
скасування ухвали Вищого адміністративного суду України від 31
жовтня 2006 року, постанови Апеляційного суду Донецької області
від 10 січня 2006 року та залишення в силі постанови Артемівського
міськрайонного суду Донецької області від 28 жовтня 2005 року. На
обгрунтування скарги посилався на неоднакове застосування судом
касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права та додав
ухвалу касаційного суду, в якій, на його думку, по-іншому
застосовано норму права.
Дослідивши за матеріалами справи доводи скаржника, колегія
суддів доходить висновку про відсутність неоднакового застосування
однієї й тієї самої норми права судом касаційної інстанції.
Вищий адміністративний суд України, залишаючи без змін
постанову апеляційного суду у цій справі, погодився з його
висновком, що при призначенні пенсії ОСОБА_1. Управління
Пенсійного фонду повинно було врахувати надбавку за ранг згідно з
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 року №
1141 "Про затвердження Порядку виплати винагороди за вислугу років
працівникам органів державної контрольно-ревізійної служби, які
безпосередньо здійснюють державний контроль за витрачанням
бюджетних коштів" ( 1141-98-п ) (1141-98-п)
. Оскільки ОСОБА_1. на день
звільнення з посади отримував надбавку за вислугу років у розмірі
40 відсотків згідно з довідкою Контрольно-ревізійного управління в
Донецькій області і ця надбавка є саме надбавкою за вислугу років
відповідно до статті 33 Закону України "Про державну службу"
( 3723-12 ) (3723-12)
, то вона підлягає врахуванню для обчислення розміру
пенсії на підставі пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України
від 31 травня 2000 року №865 "Про деякі питання вдосконалення
визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії"
( 865-2000-п ) (865-2000-п)
у розмірі, що виплачувався на день звільнення з
роботи.
У доданій до скарги ухвалі Вищого адміністративного суду
України від 2 березня 2006 року касаційний суд погодився з
висновками попередніх судових інстанцій, зокрема про те, що
доплата за вислугу років у розмірі 25 відсотків скаржнику
визначена правильно, оскільки його стаж державної служби
визначений на підставі Порядку обчислення стажу державної служби,
затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня
1994 року №283 ( 283-94-п ) (283-94-п)
, складав 16 років 11 місяців 14 днів,
про що свідчить довідка Державної податкової інспекції у
Куйбишевському районі м. Донецька.
Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України
від 31 травня 2000 року № 865 ( 865-2000-п ) (865-2000-п)
посадовий оклад,
надбавка за ранг або кваліфікаційні класи, класний чин чи
спеціальні звання, вислугу років при призначенні пенсії відповідно
до законів, зазначених у пункті 1 цієї постанови, враховуються в
розмірах, які виплачуються на день звільнення з роботи, що дає
право на відповідний вид пенсії.
Предметом доказування у справі за скаргою ОСОБА_1. була
правильність визначення одержуваного ним заробітку для обчислення
пенсії, а не правильність обчислення вислуги років, як у справі,
на яку послалося Управління Пенсійного фонду.
Відповідно до частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
Верховний Суд України відмовляє в
задоволенні скарги, якщо обставини, які стали підставою для
провадження за винятковими обставинами, не підтвердилися.
Таким чином, підстав для задоволення скарги Управління
Пенсійного фонду України немає.
Керуючись статтями 241-244 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів Судової палати
п о с т а н о в и л а:
У задоволенні скарги Управління Пенсійного фонду України в м.
Артемівську Донецької області відмовити.
Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 31 жовтня
2006 року у справі залишити без змін.
Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім
випадку, встановленого п.2 ст.237 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий В.В. Кривенко
Судді М.Б. Гусак
В.Л. Маринченко
П.В. Панталієнко
I.Л. Самсін
О.О. Терлецький
Ю.Г. Тітов