розглянувши справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до Шаринської сільської ради Уманського району Черкаської області, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Шарин" (далі - СТОВ "Шарин"), Фермерського господарства "Кравчукове" про визнання незаконними та скасування рішень Виконавчого комітету названої ради, свідоцтв про право власності і визнання недійсними договорів, -

У серпні 2005 року названі фізичні особи звернулися до суду з позовом про:

визнання незаконними і скасування: рішень Виконавчого комітету Шаринської сільської ради: від 26 березня 2004 року № 14 про оформлення права власності СТОВ "Шарин" на господарські будівлі по вул. Котовського, 2-А та 4-А і видачу свідоцтва про право власності на будівлі тракторної бригади; від 28 вересня 2004 року № 52 про оформлення права власності СТОВ "Шарин" на будівлю нової комори по вул. Котовського, 1-Б і видачу свідоцтва про право власності; виданих Виконавчим комітетом цієї ж ради СТОВ "Шарин" свідоцтв про право власності: від 1 лютого 2005 року - на будівлю їдальні-майстерні, бокси для тракторів, тракторний навіс, підвал; від 23 травня 2005 року - на будівлю комори, замощення;

визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 11 липня 2005 року, укладених між СТОВ "Шарин" і Фермерським господарством "Кравчукове".

Уманський міськрайонний суд Черкаської області постановою від 5 травня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 4 липня 2006 року, позов у частині вимог про визнання незаконними і скасування рішень Виконавчого комітету Шаринської сільської ради про оформлення права власності на господарські будівлі та видачу свідоцтв про право власності на них, а також визнання незаконними і скасування зазначених свідоцтв задовольнив. Вимогу про визнання недійсними договорів суди першої та апеляційної інстанцій не розглянули.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 20 грудня 2006 року судові рішення скасовано й у позові відмовлено з посиланням на те, що рішення зборів власників земельних та майнових паїв КСПП "Шарин" від 6 листопада 2003 року № 3 на час розгляду справи у суді не було оскаржене і скасоване, а це виключало можливість визнання оспорюваних рішень відповідача незаконними. Як на підставу відмови у позові вказано також на пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду.

У скарзі до Верховного Суду України позивачі порушили питання про перегляд за винятковими обставинами та скасування постанови Вищого адміністративного суду України від 20 грудня 2006 року і залишення без змін ухвали Апеляційного суду Черкаської області від 4 липня 2006 року. На обґрунтування скарги зроблено посилання на порушення норм матеріального та процесуального права, неоднакове застосування судами касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права.

Скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення апеляційного і місцевого судів та відмовляючи в позові із зазначених вище підстав, касаційний суд, як і суди попередніх інстанцій, не звернув уваги на те, що власники спірного майна не є стороною договору про його відчуження, а тому їх право не може бути захищене шляхом визнання незаконними та скасування рішень Виконавчого комітету Шаринської сільської ради про оформлення права власності на господарські будівлі і видачу СТОВ "Шарин" відповідних свідоцтв, визнання незаконними та скасування цих свідоцтв, а також визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна.

Згідно зі статтею 392 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Водночас при переході майна у володіння третіх осіб за договором про його відчуження право власника, який не є стороною цього договору, за змістом статей 216, 388 ЦК може бути захищене лише шляхом пред'явлення позову про витребування майна від добросовісного набувача. Такий позов залежно від суб'єктного складу сторін спору розглядається за правилами господарського чи цивільного судочинства.

Частиною 1 статті 393 ЦК передбачено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Відповідно до частини 2 цієї статті власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Зі змісту статті випливає, що такий спосіб захисту порушеного права, як визнання незаконним акта суб'єкта владних повноважень, не є універсальним і його застосування можливе у двох випадках: коли може бути відновлено те становище, яке існувало до видання акта, або коли за відсутності цієї можливості вимога про визнання незаконним акта суб'єкта владних повноважень поєднана з вимогою про відшкодування майнової та моральної шкоди. Спори зазначеної категорії належать до адміністративної юрисдикції.

Оскільки відновлення того становища, яке існувало до прийняття рішень Виконавчим комітетом Шаринської сільської ради, неможливе у зв'язку з відчуженням майна третій особі, а вимоги про визнання незаконними і скасування оспорюваних рішень не поєднані з вимогами про відшкодуванням майнової та моральної шкоди, суди повинні були визнати заявлені вимоги необґрунтованими саме із зазначених вище підстав.

За змістом частини 1 статті 15 Цивільного процесуального кодексу України справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із передбачених статтею 11 ЦК підстав у цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносинах, розглядаються у порядку цивільного судочинства.

Вирішуючи спір про відновлення майнових прав позивачів, які були порушені внаслідок відчуження майна третій особі на підставі рішень про оформлення права власності та видачу відповідних свідоцтв СТОВ "Шарин", суд може в мотивувальній частині рішення дати оцінку правомірності актів органу місцевого самоврядування, якщо їх прийняття сприяло порушенню цивільних прав позивачів.

Компетенція адміністративних судів відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, зокрема щодо оскарження його рішень. Проте ця норма має застосовуватися з урахуванням положень статей 216, 386, 388, 392, 393 ЦК щодо способів захисту права власності, а також положень Цивільного процесуального та Господарського процесуального кодексів України (1798-12) стосовно юрисдикції судів.

Відмова судів від вирішення в установленому законодавством порядку вимоги позивачів про визнання договорів недійсними призвела до того, що справу було помилково розглянуто за правилами КАС, незважаючи на те, що позов був поданий до набрання чинності цим Кодексом із посиланням на норми Цивільного процесуального кодексу України від 18 липня 1963 (1501-06) року.

Допущені судами порушення вимог чинного законодавства є підставою для скасування ухвалених у справі рішень і направлення її на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 241-244 КАС, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

Скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 задовольнити частково.

Постанову Вищого адміністративного суду України від 20 грудня 2006 року, ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 4 липня 2006 року та постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 5 травня 2006 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, який її розглянув.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.