ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ-
5 червня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого Кривенка В.В.,
суддів: Гусака М.Б., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В.,
Самсіна I.Л., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., -
розглянувши у порядку письмового провадження справу за
скаргою ОСОБА_1 на рішення Державної податкової інспекції у
Жовтневому районі м. Дніпропетровська (далі - ДПI),
в с т а н о в и л а :
У листопаді 2003 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою
про визнання неправомірним рішення ДПI від 3 жовтня 2003 року
НОМЕР_1, яким йому було відмовлено у задоволенні заяви про
внесення до паспорта відмітки про наявність права здійснювати
будь-які платежі без ідентифікаційного номера. Він просив також
зобов'язати ДПI виключити наданий йому ідентифікаційний номер із
Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших
обов'язкових платежів (далі - Державний реєстр).
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська рішенням від 27
січня 2004 року скаргу ОСОБА_1 задовольнив: визнав неправомірним
рішення ДПI від 3 жовтня 2003 року НОМЕР_1, зобов'язав її внести
до паспорта громадянина України ОСОБА_1 відмітку про наявність у
нього права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного
номера і виключити з Державного реєстру наданий ОСОБА_1
ідентифікаційний номер.
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 1
квітня 2004 року зазначене судове рішення змінено: вилучено
вказівку про покладення на начальника ДПI обов'язку виключити
ОСОБА_1 із Державного реєстру, а в решті - залишено без змін.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 19 жовтня 2006
року ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 1
квітня 2004 року залишив без змін.
У скарзі про перегляд за винятковими обставинами ОСОБА_1
порушив питання про скасування ухвали Вищого адміністративного
суду України від 19 жовтня 2006 року, ухвали Апеляційного суду
Дніпропетровської області від 1 квітня 2004 року та залишення в
силі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27
січня 2004 року. На обгрунтування скарги він послався на порушення
норм матеріального права, неоднакове застосування судами
касаційної інстанції положень частини 2 статті 1, статті 5 Закону
України від 22 грудня 1994 року №320/94 - ВР "Про Державний реєстр
фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів"
( 320/94-ВР ) (320/94-ВР)
(далі - Закон) і додав ухвали касаційних судів, у
яких по-іншому застосовано вказані норми права.
Скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвали Вищого
адміністративного суду України та Апеляційного суду
Дніпропетровської області в частині вимоги про зобов'язання
відповідача виключити із Державного реєстру наданий позивачу
ідентифікаційний номер - скасуванню з направленням справи на новий
розгляд до апеляційного суду, з таких підстав.
Вищий адміністративний суд України, залишаючи без змін ухвалу
Апеляційного суду Дніпропетровської області від 1 квітня 2004
року, виходив з того, що вона є законною та обгрунтованою.
З таким висновком погодитися не можна.
Апеляційний суд, змінюючи рішення суду першої інстанції,
вилучив як помилкову вказівку суду про покладення на начальника
ДПI обов'язку виключити ОСОБА_1 із Державного реєстру, однак
місцевий суд такої вказівки не давав. Рішенням Жовтневого
районного суду м. Дніпропетровська від 27 січня 2004 року
податкову інспекцію зобов'язано, зокрема, виключити з Державного
реєстру наданий ОСОБА_1 ідентифікаційний номер.
Крім того, ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області
від 1 квітня 2004 року в цій частині не мотивована, а отже, не
відповідає вимогам пункту 8 частини 1 статті 313 Цивільного
процесуального кодексу України ( 1618-15 ) (1618-15)
про обов'язковість
зазначення в ухвалі суду апеляційної інстанції мотивів, з яких суд
апеляційної інстанції дійшов свого висновку, і посилання на закон,
яким він керувався.
Усупереч вимогам статті 227 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
Вищий адміністративний суд України
залишив наведені порушення закону без належної правової оцінки і
не застосував щодо них відповідних процесуальних наслідків.
Частиною 2 статті 1 Закону передбачено, що для осіб, які
через свої релігійні або інші переконання відмовляються від
прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це
відповідні державні органи, зберігаються раніше встановлені форми
обліку платників податків та інших обов'язкових платежів. У
паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність у них
права здійснювати будь-які платежі без цього номера.
Відповідно до частини 2 статті 5 Закону до Державного реєстру
не вноситься інформація про осіб, які через свої релігійні або
інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного
номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи.
Водночас частиною 8 цієї ж статті встановлено, що зміни та
уточнення щодо даних, занесених до Державного реєстру під час
реєстрації, вносяться державними податковими інспекціями за місцем
постійного проживання платників податків та інших обов'язкових
платежів.
Таким чином, ухвали суду апеляційної та касаційної інстанцій
у частині вимоги зобов'язати ДПI виключити з Державного реєстру
наданий ОСОБА_1 ідентифікаційний номер постановлені всупереч
вимогам закону і є необгрунтованими.
З урахуванням викладеного ухвала Вищого адміністративного
суду України від 19 жовтня 2006 року та ухвала Апеляційного суду
Дніпропетровської області від 1 квітня 2004 року у зазначеній
частині підлягають скасуванню.
Керуючись статтями 241-244 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів Судової палати в
адміністративних справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а:
Скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 19 жовтня
2006 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області
від 1 квітня 2004 року скасувати у частині зміни рішення
Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 січня 2004 р.
і вилучення з нього вказівки про зобов'язання ДПI виключити з
Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших
обов'язкових платежів наданий ОСОБА_1 ідентифікаційний номер і
направити справу в цій частині на новий розгляд до апеляційного
суду. У решті судові рішення залишити без змін.
Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім
випадку, передбаченого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий В.В. Кривенко
Судді М.Б. Гусак
В.Л. Маринченко
П.В. Панталієнко
I.Л. Самсін
О.О. Терлецький
Ю.Г. Тітов