ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ-
31 травня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого Кривенка В.В.,
суддів: Гусака М.Б., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В.,
Самсіна I.Л., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за
скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність Державної податкової інспекції у
м. Ялті (далі - ДПI),
в с т а н о в и л а :
У травні 2002 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою про
визнання неправомірною бездіяльності ДПI, в якій просила
зобов'язати податкову інспекцію внести до її паспорта відмітку про
наявність у неї права здійснювати будь-які платежі без
ідентифікаційного номера.
Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим
від 22 листопада 2002 року, залишеним без змін ухвалою
Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 17 лютого 2003
року, у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено з посиланням на її
безпідставність.
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного
Суду України ухвалою від 18 серпня 2003 року відмовила ОСОБА_1 у
задоволенні касаційної скарги на ці судові рішення.
У скарзі про перегляд за винятковими обставинами ОСОБА_1
порушила питання про скасування зазначених судових рішень та
ухвалення нового рішення по суті справи. На обгрунтування скарги
вона послалась на неоднакове застосування судом касаційної
інстанції частини 2 статті 1 Закону України від 22 грудня 1994
року № 320/94 - ВР "Про Державний реєстр фізичних осіб - платників
податків та інших обов'язкових платежів" ( 320/94-ВР ) (320/94-ВР)
(далі -
Закон) і додала рішення касаційного суду, в якому по-іншому
застосовано вказану норму права.
Підставою порушення провадження за винятковими обставинами у
справі, що розглядається, стало неоднакове застосування судом
касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права.
У цій справі всі суди дійшли висновку про безпідставність
вимог ОСОБА_1 про зобов'язання саме ДПI внести до її паспорта
відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі без
ідентифікаційного номера, оскільки нормативними актами не було
визначено порядок реалізації положень частини 2 статті 1 Закону та
орган, на який покладено відповідний обов'язок.
Рішенням Судової палати у цивільних справах Верховного Суду
України від 22 квітня 2004 року, доданим до скарги на
підтвердження неоднаковості застосування судом касаційної
інстанції однієї й тієї самої норми права, ДПI зобов'язано внести
до паспорта громадянина відмітку про наявність у нього права
здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера з тих
підстав, що відсутність конкретного механізму внесення таких
відміток не може бути підставою для невиконання вимог закону.
Проаналізувавши обставини різного застосування судами однієї
й тієї самої норми права, вивчивши нормативні акти, які регулюють
спірні правовідносини, колегія суддів Судової палати в
адміністративних справах Верховного Суду України доходить
висновку, що скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню з таких підстав.
Частиною 2 статті 1 Закону передбачено, що для осіб, які
через свої релігійні або інші переконання відмовляються від
прийняття ідентифікаційного номера й офіційно повідомляють про це
відповідні державні органи, зберігаються раніше встановлені форми
обліку платників податків та інших обов'язкових платежів. У
паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність у них
права здійснювати будь-які платежі без цього номера.
Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України,
висловлено чітко правову позицію зі спірного питання, зокрема у
рішенні від 22 квітня 2004 року.
Таким чином, безпідставно відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні
законних вимог.
З огляду на зазначене ухвалені у справі судові рішення
підлягають скасуванню, а сама вона - направленню на новий розгляд
до суду першої інстанції, під час якого суду слід урахувати, що
прогалину в регулюванні спірного питання усунено і Порядком
унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо
ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та
інших обов'язкових платежів, затвердженим Наказом Державної
податкової адміністрації України та Міністерства внутрішніх справ
України від 19 жовтня 2004 року № 602/1226, зареєстрованим
Міністерством юстиції України 20 жовтня 2004 року за № 1345/9944
( z1345-04 ) (z1345-04)
(далі - Порядок), визначено механізм реалізації
вказаної норми Закону та уповноважений на це орган.
Так, згідно з пунктом 4 Порядку фізична особа, яка
відмовляється від ідентифікаційного номера, подає до органу
внутрішніх справ за своїм місцем реєстрації довідку за формою № В3
та паспорт громадянина України. Посадова особа органу внутрішніх
справ відповідно до пункту 5 Порядку в разі звернення громадянина
за місцем його реєстрації щодо внесення відмітки до його паспорта
розглядає довідку за формою № В3 на предмет повноти і правильності
її заповнення та відповідності пред'явленому паспорту. За
відсутності невідповідностей посадова особа вносить на 7-9
сторінки паспорта відмітку, зміст і форму якої наведено в додатку
4 до Порядку.
Керуючись статтями 241-244 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів Судової палати
п о с т а н о в и л а:
Скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу колегії суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України від 18 серпня 2003 року, ухвалу
Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 17 лютого 2003
року та рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки
Крим від 22 листопада 2002 року скасувати, справу направити на
новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім
випадку, передбаченого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий В.В. Кривенко
Судді М.Б. Гусак
В.Л. Маринченко
П.В. Панталієнко
I.Л. Самсін
О.О. Терлецький
Ю.Г. Тітов