ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2007 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Кривенка В.В.,
суддів
Гусака М.Б., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В.,
Самсіна I.Л., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г.,
розглянувши у письмовому провадженні за скаргою Управління
Пенсійного фонду України в Заставнівському районі Чернівецької
області (далі - Управління Фонду) про перегляд за винятковими
обставинами справу за позовом Управління Фонду до Заставнівської
районної спілки споживчих товариств м. Заставна Чернівецької
області про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків
на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування,
в с т а н о в и л а:
У серпні 2005 року Управління Фонду звернулося до суду із
зазначеним позовом, посилаючись на те, що під час позапланової
перевірки було виявлено порушення відповідачем положень Закону
України від 9 липня 2003 року № 1058-IV " Про загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
(далі - Закон № 1058-IV
( 1058-15 ) (1058-15)
), яке полягало в неповній сплаті відповідного збору.
За наслідками перевірки було складено акт від 24 грудня 2004 року
№ 112, на підставі якого відповідачу було виставлено вимогу від 24
грудня 2004 року № Ю147 про сплату боргу в розмірі 70 753 грн. 93
коп.
Господарський суд Чернівецької області рішенням від 22
вересня 2005 року, залишеним без зміни постановою Львівського
апеляційного господарського суду від 13 грудня 2005 року, в
задоволенні позову відмовив.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 вересня
2006 року зазначені судові рішення залишено без змін.
У скарзі про перегляд за винятковими обставинами ухвали
Вищого адміністративного суду України від 19 вересня 2006 року,
Управління Фонду порушує питання про скасування цієї ухвали у
зв'язку з неоднаковим та неправильним застосуванням касаційним
судом одних й тих самих норм права (ряду статей Закону № 1058-IV
( 1058-15 ) (1058-15)
) і прийняття нового рішення - про задоволення позову.
Скарга Управління Фонду підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи Управлінню Фонду у задоволенні позову, суди
виходили з того, що для відповідача як платника єдиного податку є
пріоритетними положення Указу Президента України від 3 липня 1998
року № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та
звітності суб'єктів малого підприємства" ( 727/98 ) (727/98)
і Закону
України від 19 жовтня 2000 року № 2063-III " Про державну
підтримку малого підприємництва" ( 2063-14 ) (2063-14)
, тому він
звільняється від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне
страхування. На відміну від рішень в інших аналогічних справах,
Вищий адміністративний суд України в цій справі з таким рішенням
погодився.
Проте з такими висновками судів погодитися не можна.
Статтею 5 Закону № 1058-IV ( 1058-15 ) (1058-15)
регулюються відносини,
що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового
державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових
актів на ці правовідносини може поширюватися лише у випадках,
передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить.
Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи
загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло
осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному
страхуванню; перелік платників страхових внесків, їх права та
обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових
внесків; стягнення заборгованості за цими внесками.
Пунктом 1 статті 11 Закону № 1058-IV ( 1058-15 ) (1058-15)
установлено,
що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню
підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах,
організаціях, створених відповідно до законодавства України,
незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання,
у філіях, представництвах, відділеннях, в об'єднаннях громадян, у
фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб
(включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької
діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований
податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський
податок), придбали спеціальний торговий патент на умовах трудового
договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених
законодавством.
Згідно з пунктом 1 статті 14 Закону № 1058-IV ( 1058-15 ) (1058-15)
страхувальниками цих осіб є їх роботодавці, які відповідно до
частини 1 статті 15 цього Закону є платниками страхових внесків та
зобов'язані на підставі пункту 6 частини 2 статті 17 зазначеного
Закону нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки
та в повному обсязі страхові внески.
У статті 18 Закону № 1058-IV ( 1058-15 ) (1058-15)
зазначено, що
страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який
справляється на всій території України в порядку, встановленому
цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших
обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці
внески не поширюється податкове законодавство, а іншим
законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та
сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на
обов'язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом
України від 26 червня 1997 рок № 400/97ВР "Про збір на обов'язкове
державне пенсійне страхування" ( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
, яким, як і Законом №
1058-IV ( 1058-15 ) (1058-15)
, не встановлено такої пільги, як звільнення
від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для
суб'єктів підприємницької діяльності, котрі перейшли на спрощену
систему оподаткування.
Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів дійшла
висновку, що страхові внески на загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них
не поширюється податкове законодавство, іншим законодавством не
можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових
внесків або звільнення від їх сплати.
Отже, обов'язок сплачувати страхові внески на
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється
статусом платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності.
Указ Президента України № 727/98 ( 727/98 ) (727/98)
регулює питання
оподаткування суб'єктів малого підприємництва. Згідно з вимогами
статті 15 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV ( 1058-15 ) (1058-15)
до
приведення законодавства України у відповідність із цим Законом,
закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в
частині, що не суперечать цьому Закону. Положення статті 6
зазначеного Указу про звільнення суб'єктів малого підприємництва,
які сплачують єдиний податок, від збору на загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування, Закону суперечать і застосуванню не
підлягають.
Статтею 19 Закону № 1058-IV ( 1058-15 ) (1058-15)
установлено, що
страхові внески до солідарної системи загальнообов'язкового
державного пенсійного страхування нараховуються роботодавцем на
суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення)
працівників, що включають витрати на виплату основної та
додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і
компенсаційних виплат.
Оскільки судами першої та апеляційної інстанції допущено
неправильне застосування норм матеріального права, а суд
касаційної інстанції на зазначені порушення уваги не звернув,
колегія суддів уважає, що ухвалені у справі рішення підлягають
скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Керуючись статтями 242, 243 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів Судової палати в
адміністративних справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а:
Скаргу Управління Пенсійного фонду України в Заставнівському
районі Чернівецької області задовольнити.
Рішення Господарського суду Чернівецької області від 22
вересня 2005 року, постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 13 грудня 2005 року та ухвалу Вищого
адміністративного суду України від 19 вересня 2006 року скасувати,
справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім
випадку, передбаченого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий
В.В. Кривенко
Судді:
М.Б. Гусак
В.Л. Маринченко
П.В. Панталієнко
I.Л. Самсін
О.О.Терлецький
Ю.Г. Тітов