розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.09р. у справі №11/115-09

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім"Ікар-Україна"", м.Дніпропетровськ

до відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м.Кривий Ріг

про стягнення 122 335грн.

- рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2009р. у справі №11/115-09 (суддя Мельниченко І.Ф.) позов товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "Торгівельний дім "Ікар-Україна" задоволено, з відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі-ВАТ"ПГЗК") стягнуто на користь позивача 122335грн. основного боргу;

- приймаючи рішення, господарський суд виходив з обґрунтованості позовних вимог внаслідок отримання відповідачем рахунків-фактур для оплати вартості поставленого йому товару, що підтверджується самим фактом поставки, прийняття останнім товару і є, згідно з договором №1059 від 06.06.2008р., підставою для такої оплати, а також у зв"язку із ненаданням відповідачем доказів, які б свідчили про виконання зобов’язання по оплаті;

- не погодившись з прийнятим рішенням, ВАТ"ПГЗК" подало апеляційну скаргу, в якій з посиланням на неправильне застосування господарським судом норм матеріального права, просить це рішення скасувати, прийняти нове рішення та відмовити в задоволені позовних вимог;

- у поданій скарзі йдеться про недоведення позивачем обставин стосовно виставлення товариству рахунків-фактур, оскільки факт поставки свідчить лише про отримання товару, але не про отримання інших документів на товар, про те, що на момент повторного надсилання позивачем рахунку на оплату товару він був вже недійсним і позивачем взагалі не були виконані умови договору в частині виставлення рахунків-фактур за поставлену продукцію;

- позивач вважає рішення суду обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на безпідставність доводів скаржника.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.06.2008р. ВАТ"ПГЗК" (покупцем) та ТОВ"Торгівельний дім "Ікар-Україна" (постачальником) укладено договір №1059, на підставі якого постачальник зобов’язався передати у власність покупцю товар згідно з додатками-спеціфікаціями, а покупець –прийняти вказаний товар та оплатити його на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п.п.5.1, 5.3 та п.5.7 договору оплата товару покупцем здійснюється шляхом виставлення та розкриття акредитиву на користь постачальника строком дії у 40 банківських днів. Поставка товару здійснюється після отримання постачальником повідомлення про відкриття акредитиву в строки його дії. За згодою сторін допускається оплата по факту поставки протягом 5-ти днів з моменту надання рахунків-фактур та податкових накладних на товар.

В п.п.6.2, 6.3 договору сторонами передбачено, що постачальник надає покупцю на товар, у тому числі, рахунки-фактури та податкову накладну. Оригінали цих документів передаються покупцю "из рук в руки" або іншим способом по факту поставки. За несвоєчасне надання документів постачальник сплачує пеню в розмірі 0.5 процента від суми поставленого товару за кожен день прострочки.

Матеріали справи свідчать також і про те, що на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар загальною вартістю 122335грн., що підтверджується видатковою накладною №93 від 25.11.2008р. з підписом уповноваженої особи підприємства відповідача та штампом цього підприємства.

Як на підставу поставки у вказаній накладній позивачем здійснено посилання на рахунок №150 від 25.11.2008р.

Відповідно до пояснень позивача відповідач не здійснив виставлення акредитиву.

Даний факт відповідачем не спростовується.

Таким чином, перелічені дії відповідача свідчать про погодження ним умов оплати поставленого товару протягом 5-ти днів з дня надання рахунку-фактури та податкової накладної.

Проте, в установлені строки відповідач оплату вартості товару не здійснив, у зв"язку з чим 12.01.2009р. на його адресу позивачем направлено лист №02 з пропозицією оплати. Вказаним листом позивачем повторно направлені рахунок №150 від 25.11.2008р. та податкова накладна №102 від 25.11.2008р..

Станом на момент звернення з позовом заборгованість по оплаті складає 122335грн.

Докази сплати вказаної суми в матеріалах справи відсутні та відповідачем не надані.

Ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язань не допускається. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Щодо досліджуваної справи, то з урахуванням вищезазначених фактичних обставин, а саме: поставки товару відповідачу, непроведення відповідачем оплати отриманого товару, ненадання ним доказів оплати під час розгляду справи, господарським судом зроблено правильний висновок про обґрунтованість позовних вимог та визнання їх такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на викладене рішення господарського суду слід залишити без змін.

Доводи скаржника про те, що позивачем не були виставлені рахунки для оплати товару колегією суддів не прийняті до уваги, оскільки докази звернення до позивача з вимогою про надання рахунку відповідачем суду не надані, у зв"язку з чим, умови п.6.2 договору по передачі рахунку слід вважати виконаними позивачем.

Стосовно недійсності рахунку, повторно переданого позивачем слід зазначити, що сам факт повторного надсилання спростовує строк дії цього рахунку і підтверджує необхідність його оплати.

Керуючись ст.ст. 101- 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

- рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.09р. у справі №11/115-09 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.