Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.04.2009 у справі № 36/352 позовні вимоги першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради про стягнення 269 754,61 грн. задоволені повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український сувенір" на користь Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради 269 754,61 грн. заборгованості за користування приміщенням.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український сувенір" в доход Державного бюджету України 2 697,55 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2009 у справі № 36/352 мотивовано тим, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано обставин щодо неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо повернення об'єкту оренди, а тому на підставі пункту 7.8. договору оренди відповідачу було нарахована неустойка у розмірі подвійної плати за користування об'єктом оренди, що дорівнює 125 601,28 грн., яка судом була задоволена. Також на підставі статті 22 Цивільного кодексу України, статей 224, 225 Господарського процесуального кодексу України судом першої інстанції було стягнуто з відповідача збитків у сумі 144 153,33 грн.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2009 у справі № 36/352 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з’ясував обставини та не врахував усі докази, наявні в матеріалах справи, що мають істотне значення для вирішення справи по суті.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, однак у судовому засіданні проти її доводів заперечував, вважає її такою, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, судова колегія встановила наступне:

Між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради (надалі - позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український сувенір" (надалі - відповідач у справі) був укладений договір оренди нежилих приміщень № 1595/2 від 24.04.2006 (надалі – Договір), відповідно до умов якого позивач передав відповідачу в строкове платне користування нежиле приміщення загальною площею 84,40 кв.м для розміщення офісу, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Пушкінська, 31, літера В.

Згідно пункту 2.1. Договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розмір якої за перший місяць складає 4 534,81 грн. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць.

Строк дії даного договору сторони визначили з 24.04.2006 і до 01.04.2007 (пункт 8.2. Договору).

Сторони дійшли згоди, що даний договір припиняє дію в разі закінчення строку, на який його було укладено (пункт 8.4.1. Договору).

Рішенням Шевченківської районної у м. Києві ради № 263 від 25.11.2003 створено Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради, що є виконавчим органом Шевченківської районної у м. Києві ради, згідно пункту 1.3. Положення, виконує функції та повноваження щодо управління комунальним майном, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради та виступає від імені районної ради орендодавцем і укладає договори оренди комунального майна району.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.09.2007 у справі № 38/307 за позовом Шевченківської районної в м. Києві ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український сувенір", третя особа Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради про витребування з незаконного володіння відповідача нежилого приміщення загальною площею 84,40 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Пушкінська, 31, літера В, та виселення відповідача з зазначеного приміщення, позов задоволено повністю. Зазначене рішення суду залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2007 та постановою Вищого господарського суду України від 13.02.2008. При вирішенні справи № 38/307 суди дійшли висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Український сувенір" займає спірне нежитлове приміщення безпідставно з 01.04.2007.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, відповідач безпідставно займає нежиле приміщення загальною площею 84,40 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Пушкінська, 31, літера В, з 01.04.2007.

Відповідно до пункту 2 статті 26 та пункту 1 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статті 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України при припиненні договору найму, наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві майно в тому стані, в якому він його одержав, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовленому в договорі.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Пунктом 3.2.18. Договору передбачено, що при поверненні об'єкту оренди за актом встановленого зразка не пізніше, ніж за 10 (десять) робочих днів з дня надіслання письмового повідомлення про повернення, орендар зобов'язаний передати об'єкт оренди, обладнання, інвентар та інше майно у тому стані, у якому воно було передане за актом в оренду з урахуванням нормального зносу.

Сторони дійшли згоди, що після припинення (розірвання) дії даного договору до моменту повернення об'єкту оренди орендодавцю за актом приймання-передачі орендар зобов'язаний вносити плату за фактичне користування об'єктом оренди в розмірі орендної плати, а також відшкодувати витрати на утримання при будинкової території та інші витрати загального користування, сплачувати комунальні послуги, витрати на обслуговування внутрішньо будинкових мереж та обладнання (пункт 3.2.19. Договору).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, останній свої зобов’язання щодо передачі згідно акту прийому-передачі об'єкту оренди в обумовлений договором строк не виконав, об’єкт оренди позивачу не передав.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до пункту 7.8. Договору орендар, який не виконує свої зобов'язання щодо повернення об'єкту оренди за встановленим даним договором порядком, сплачує на користь орендодавця неустойку в розмірі подвійної плати за користування об'єктом оренди за весь час прострочення.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 125 601,28 грн. неустойки в розмірі подвійної плати за користування об'єктом оренди за період з квітня 2007 року по березень 2008 року, згідно договору оренди нежилих приміщень № 1595/2 від 24.04.2006 є обґрунтованими, підтверджується наданими доказами, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно статті 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 3 статті 22 Цивільного кодексу України передбачено відшкодування збитків у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, згідно пункту 1 статті 225 Господарського кодексу України, включається: неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Відповідно до статті 118 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" та рішення Київської міської ради від 28.12.2006 № 531/588 (ra-531023-06) "Про бюджет міста Києва на 2007 рік" передача в оренду державного та комунального майна здійснюється виключно на конкурсних засадах.

На виконання вказаної норми закону Шевченківська районна в м. Києві рада прийняла рішення № 162 від 15.02.2007, яким затвердила Порядок проведення конкурсу на право оренди комунального майна територіальної громади Шевченківського району м. Києва.

27.04.2007 був проведений конкурс на право оренди спірного приміщення, за результатами якого переможцем було визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "4 Сайд Ук", яке запропонувало базову орендну ставку вищу, ніж відповідач.

Відповідач приймав участь у вищезазначеному конкурсі.

На виконання Розпорядження Голови Шевченківської районної у м. Києві ради № 101 від 18.05.2007 "Про передачу в оренду переможцям конкурсу нежилих приміщень комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва" 24.05.2007 позивач та переможець конкурсу - Товариство з обмеженою відповідальністю "4 Сайд Ук", уклали договір оренди нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району м. Києва № 240/2, відповідно до якого, Товариству з обмеженою відповідальністю "4 Сайд Ук" було надано у строкове платне користування нежиле приміщення загальною площею 84,4 кв.м за адресою: м. Київ, вул. вул. Пушкінська, 33-в.

Відповідно до пункту 2.2. Договору оренди нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району м Києва від 24.05.2007 № 240/2 за користування об'єктом оренди орендар - Товариство з обмеженою відповідальністю "4 Сайд Ук", сплачує орендодавцю орендну плату, розмір якої за перший місяць складає 15 939,18 грн. Розмір орендної шати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць.

Отже, розмір орендної плати, яку зобов'язався сплачувати новий орендар на 11 404,37 грн. більше, ніж орендна плата, яку повинен був сплачувати відповідач.

Відповідно до пункту 28 рішення Шевченківської районної у м. Києві ради від 29.12.2006 № 128 "Про бюджет Шевченківського району міста Києва на 2007 рік" надходження плати за оренду майна, що належить до комунальної власності територіальної громади Шевченківського району у місті Києві, зараховується до загального фонду районного бюджету по Управлінню з питань комунального майна, приватизації та підприємництва (оренда нежилого фонду) в розмірі сто відсотків від надходження.

Оскільки, Договір припинив свою дію 01.04.2007, а відповідач орендоване приміщення не звільнив, та за актом прийому-передачі його позивачу не повернув, позивач за період з травня 2007 року по березень 2008 року недоотримав 144 153,33 грн., які б були сплачені новим орендарем Товариством з обмеженою відповідальністю "4 Сайд Ук" в якості орендної плати.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дії відповідача щодо несвоєчасного виконання своїх зобов’язань щодо звільнення приміщення та користування спірним приміщенням з травня 2007 року по березень 2008 року без достатніх підстав, заподіяли позивачу збитки у сумі 144 153,33 грн., які підлягає задоволенню у повному обсязі.

Заперечення скаржника, що викладені в апеляційні скарзі щодо того, що позивач не є власником спірного приміщення, а тому не може передавати його в оренду, колегією суддів до уваги не приймається з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу в установленому законом порядку надані повноваження щодо управління комунальним майном, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради, зокрема, повноваження виступати від імені районної ради орендодавцем і укладати договори оренди комунального майна району.

Згідно наявних у матеріалах справи доказів, наданих Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна" на вимогу суду першої інстанції, щодо права власності на нежилі приміщення площею 84,40 кв.м. з № 1 по № 9 за адресою: м. Київ, вул. Пушкінська, 31 літ. В, вбачається, що зазначені спірні нежилі приміщення були передані у власність Товариству з обмеженою відповідальністю "4 Сайд Ук" за договором купівлі-продажу від 14.05.2008, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шепелюк О.Г. за реєстраційним № 1359, та зареєстрованим Київським міським бюро технічної інвентаризації 26.06.2008 в реєстровій книзі 37п-172 за реєстровим № 3632-П. В подальшому, 08.07.2008, за договором купівлі продажу нежилих приміщень, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко О.О., зареєстрованим за № 2048, Товариство з обмеженою відповідальністю "4 Сайд Ук" передало спірні приміщення Краковській Е.М.

Таким чином, у період, коли відповідач користувався спірним приміщенням, останнє перебувало у комунальній власності Шевченківського району у м. Києві.

Відповідач не надав належних доказів на спростування належності спірного приміщення до комунальної власності Шевченківського району міста Києва у період користування ним відповідачем, а тому заперечення відповідача щодо недійсності договору оренди № 1595/2 від 24.04.2006 не приймається колегією суддів до уваги.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Український сувенір" є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальність "Український сувенір" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2009 у справі № 36/352 залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2009 у справі № 36/352 залишити без змін.