Рішенням Господарського суду містаКиєва від 31.03.2009 позов задоволено повністю. Визнано недійсним пп. 5.6 договору № ПА-02/08 про управління майновими правами правовласника від 01.04.2008 року та пп. 5.6 договору № ПС-02/08 про управління майновими правами правовласника на об’єкти суміжних прав від 01.04.2008 року, які укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю"АВТОР МЮЗІК" та Всеукраїнською громадською організацією"Всеукраїнське агентство з авторських та суміжних прав". Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю"АВТОР МЮЗІК" на користь Всеукраїнської громадської організації"Всеукраїнське агентство з авторських та суміжних прав" відшкодування витрат по сплаті державного мита в сумі 85,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю"АВТОР МЮЗІК" (відповідач) звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення яким в задоволенні позову відмовити повністю. Відповідач вважає, що рішення прийняте судом першої інстанції з невідповідністю обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2009 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Апеляційний господарський суд у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд прийшов до наступного.

01.04.2008 року між позивачем та відповідачем були укладені договори про управління майновими правами правовласника № ПА-02/08 та № ПС-02/08.

Пунктом 2.1 договорів передбачено, що відповідно до даних договорів відповідач передає на колективній основі ВГО"ВААСП" на території та строк дії даного договору невиключне право здійснювати управління майновими правами на Об’єкти, що у даний час входять чи протягом терміну дії даних договорів ввійдуть до Каталогу відповідача при їх використанні.

Відповідно до пунктом 5.6. договорів, позивач зобов’язується забезпечити укладення ліцензійних договорів із Користувачами, умовами яких передбачається використання Об’єктів з каталогу відповідача, що б забезпечило до моменту припинення договорів щомісячно виплату позивачем на користь відповідача винагороди у розмірі не менше 40 000,00 грн. (сорок тисяч гривень 00 коп.) на каталог прав останнього. При цьому сторони погодили, що вищевказана сума винагороди у розмірі - 40 000,00грн. за календарний місяць є гарантованою, тобто підлягає сплаті позивачем на користь відповідача щомісячно до моменту припинення договору в будь-якому разі.

Відповідно до пунктів 2.2., 3.1. Статуту позивача, позивач здійснює колективне управління майновими правами суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав на підставі письмових договорів на управління майновими правами цих суб’єктів, а також колективне управління на території України майновими правами іноземних суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів з аналогічними іноземними організаціями. При управлінні майновими правами на колективній основі позивач укладає з користувачами договори на використання прав, переданих в управління, погоджує з користувачами розмір винагороди, а також інші суттєві умови договорів. Після отримання від користувачів винагороди позивач проводить відрахування на покриття витрат позивача по збору, розподілу і виплаті винагороди та у встановлені договорами про управління правами строки здійснює справедливий розподіл і виплачує зібрану винагороду суб’єктам авторського права і (або) суміжних прав

Пунктом 4 статті 47 Закону України"Про авторське право і суміжні права" передбачено, що особи, які використовують твори, виконання, програми мовлення, примірники фонограм (відеограм), зобов’язані надавати організаціям колективного управління точний перелік використаних творів, виконань, примірників фонограм (відеограм), програм мовлення.

На підставі цих даних здійснюється справедливий розподіл винагороди. Суб’єктам авторського права і суміжних прав, які уклали з позивачем договори на управління своїми майновими правами, здійснюється виплата винагороди на підставі цих договорів. Іноземним суб’єктам авторського права і суміжних прав, яких представляють іноземні організації колективного управління, винагорода виплачується через ці організації на підставі договорів про взаємне представництво інтересів. Крім того, позивач має право збирати, розподіляти і виплачувати зібрану винагороду за використання об’єктів авторського права і суміжних прав не тільки суб’єктам авторського права і суміжних прав, правами яких управляє позивач, а також іншим суб’єктам прав відповідно до Закону України"Про авторське право і суміжні права" (3792-12) .

Суб’єктам авторського права і суміжних прав, які не передали позивачу повноважень на управління своїми правами, винагорода виплачується за вимогою таких суб’єктів згідно п. 3 ст. 49 Закону України"Про авторське право і суміжні права".

Позивач, як організація колективного управління, зобов’язаний виконувати всі вищенаведені вимоги чинного законодавства України і має забезпечити реалізацію та захист прав всіх суб’єктів авторського права і суміжних прав, для яких він збирає винагороду за використання прав. Додержання прав всіх цих суб’єктів можливе лише у разі, якщо буде забезпечений порядок,

Отже, згідно з п. в п. 1 ст. 49 Закону України"Про авторське право і суміжні права" передбачається можливість виплати лише зібраної з користувачів винагороди за використання прав. Тобто, виплатити конкретному суб’єкту авторського права і (або) суміжних прав можна лише ту винагороду, яка сплачена позивачу користувачами саме за використання об’єктів авторського права і (або) суміжних прав, права на які належать саме цьому суб’єкту авторського права і (або) суміжних прав.

Таким чином, саме такий порядок збору, розподілу і виплати винагороди за використання прав передбачений підпунктами 3.1.2, 4.1.5, 4.2.1 договорів. Підпунктами 3.1.2. Договорів визначає обов’язок позивача забезпечувати збір винагороди і здійснити її розподіл і виплату. Підпунктами 4.1.5 визначає обов’язок відповідача підписувати підсумкову звітну відомість та акт про розподіл і виплату зібраної позивачем винагороди за звітний період. Підпунктами 4.2.1. визначає право відповідача отримати винагороду, зібрану позивачем з користувачів за використання творів та об’єктів суміжних прав з каталогу відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є організацією колективного управління, яка створена і діє на підставі Закону України"Про авторське право і суміжні права" (3792-12) , що підтверджується Свідоцтвом про облік організацій колективного управління Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки № 12/2007 від 01.03.2008. Позивач також є уповноваженою організацією колективного управління, яка здійснює збирання і розподіл винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм, що підтверджується Свідоцтвом Державного департаменту інтелектуальної власності про визначення організації колективного управління уповноваженою організацією № 4 від 24.03.2008. Позивач, як організація колективного управління, відповідно до п. 2 ст. 48 Закону України"Про авторське право і суміжні права" не має права займатися комерційною діяльністю. ВГО "ВААСП" є неприбутковою організацією, що підтверджується Рішенням № 24 від 14.02.2007 про включення організації до Реєстру неприбуткових організацій (установ). Позивач діє в інтересах суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав, які доручили їй управляти своїми майновими правами.

Пунктом 5.6 договорів, які передбачають виплату щомісячно позивачем на користь відповідача гарантованої суми винагороди у розмірі 40 000,00грн. за кожним договором, порушують порядок збору, розподілу і виплати винагороди, встановлений п. в п. 1 ст. 49 Закону України"Про авторське право і суміжні права" та п. 3.1.2, 4.1.5, 4.2.1 договорів. Також суперечать змісту п. в п. 1 ст. 49 Закону України"Про авторське право і суміжні права", оскільки гарантована сума винагороди означає, що позивач має сплатити цю суму, навіть якщо вона не зібрана або зібрана не за використання творів та об’єктів суміжних прав з каталогу відповідача.

Пунктом 7.3.8 статуту позивача визначено, що здійснення господарського управління майном та коштами є компетенцією Авторської Ради позивача. Директор позивача є підконтрольним та підзвітним Авторській Раді і забезпечує виконання рішень Авторської Ради. У директора позивача, компетенція якого викладена в п. 8.3 статуту, відсутні повноваження щодо господарського управління майном та коштами позивача.

Таким чином, в разі включення до договору про управління майновими правами на об’єкти авторського права і суміжних прав пунктів про гарантовану винагороду, яка має виплачуватись в певній сумі щомісячно, такий договір є договором про господарське управління майном та коштами. Підставою цього є те, що контрагенту такого договору мають виплачуватися кошти позивача, які складаються з нерозподіленої винагороди та відрахувань на покриття витрат позивача по збору, розподілу і виплаті винагороди.

Цивільна дієздатність юридичної особи, орган чи особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов’язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно, та не перевищувати своїх повноважень згідно ч. 3 ст. 92 ЦК України.

Директором позивача при укладенні Договорів із включенням пунктів про гарантовану винагороду (п. 5.6 договорів) перевищено свої повноваження, встановлені статутом.

Виходячи з вище викладеного можна зробити висновок, що у директора позивача, компетенція якого викладена в п. 8.3 статуту, відсутні повноваження щодо господарського управління майном та коштами позивача, а такі повноваження належать Авторській раді позивача (п. 7.3.8 статуту).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені зокрема частинами першою та другою статті 203 ЦК України.

Згідно частини першої ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно частини другої ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

На підставі викладеного, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об’єктивно з’ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю"АВТОР МЮЗІК" та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2009 - відсутні.