розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства "Український страховий капітал"

на рішення Господарського суду м.Києва від 13.04.2009

у справі № 53/133 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Стандарт"

до закритого акціонерного товариства "Український страховий капітал"

третя особа позивача

третя особа відповідача

про стягнення 92228,08 грн.

Закрите акціонерне товариство "Страхова компанія "Стандарт" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом, в якому з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просило місцевий господарський суд стягнути з закритого акціонерного товариства "Український Страховий капітал" на користь закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Стандарт" 91 868,08 грн. основної заборгованості, 3 866,01 грн. пені, а також судові витрати.

Рішенням господарського суду м. Києва у справі № 53/133 від 13.04.2009р. позовні вимоги закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Стандарт" задоволено повністю, стягнуто з закритого акціонерного товариства "Український Страховий капітал" на користь закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Стандарт" 91 868,08 грн. основної заборгованості, 3 866,01 грн. пені, 957,34 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду першої інстанції мотивовано невиконанням відповідачем своїх договірних зобов’язань щодо перерахування позивачу частини страхового відшкодування в межах прийнятого на себе ліміту відповідальності. Також господарський суд м. Києва, керуючись п. 3.7. договору № ФП 2007/06 про співпрацю у галузі факультативного перестрахування (ретроцесії) від 25.07.2007р. стягнув з відповідача на користь позивача 3 866,01 грн. пені.

Закрите акціонерне товариство "Український Страховий капітал" не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду м. Києва у справі № 53/133 від 13.04.2009р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ЗАТ "Страхова компанія "Стандарт" відмовити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що оспорюване рішення прийняте з порушенням норм процесуального права, при невідповідності висновків викладених у рішенні суду обставинам справи, оскільки неузгодження з відповідачем прийняття рішень стосовно страхових випадків є порушенням позивачем своїх договірних зобов’язань та є підставою для відмови у перерахуванні позивачу частини страхового відшкодування.

Розглянувши апеляційну скаргу, наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила:

25.07.2007р. між закритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Стандарт" та закритим акціонерним товариством "Український Страховий капітал" укладено договір № ФП 2007/06 про співпрацю в галузі факультативного перестрахування (ретроцесії) (надалі - Договір), пунктом 1.2 якого сторони погодили, що даний договір є основним документом, який регулює та визначає принципи взаємодії сторін у сфері факультативного перестрахування (ретроцесії), а також права і обов'язки при укладенні та виконанні договорів факультативного перестрахування, взаємну відповідальність сторін, порядок врегулювання збитків та вирішення спірних питань.

Згідно з п. 2.1 Договору пропозиція конкретного ризику у перестрахування здійснюється шляхом надання Перестраховику за допомогою поштового, факсимільного, електронного зв'язку ковер-ноти, що містить умови прийому-передачі частини відповідальності, порядок взаєморозрахунків, порядок надання інформації сторонами, якщо умови та порядок відрізняються від положень даного договору, інші умови.

09.10.2007р. між закритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Стандарт" та Легкоступ Наталією Костянтинівною укладено договір № 0301-062 добровільного страхування наземного транспорту, на підставі якого був застрахований автомобіль ЗАЗ ТF55YO, 2007р. випуску, д.н.з. АА 7858 ЕК, № кузова Y6DТF55Y070000996. Страхова сума, згідно з вказаним договором страхування складає 56 700,00 грн.

09.10.2007р. між закритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Стандарт" та ТОВ "Агро-Альфа" укладено договір № 0301-063 добровільного страхування наземного транспорту, на підставі якого був застрахований автомобіль SКODА ОКТАVІА ТОUR, 2007р. випуску, д.н.з. ВІ 7191 АМ, № кузова ТМВDХ8В007169. Страхова сума, згідно з вказаним договором страхування складає 108 000,00 грн.

18.12.2007р. між закритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Стандарт" та закритим акціонерним товариством "Гадячсир" укладено договір № 0301-072 добровільного страхування наземного транспорту, на підставі якого були застраховані автомобілі згідно з додатком до "Заяви про страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів". Страхова сума, згідно з вказаним договором страхування складає 5 342 441,52 грн.

У відповідності до п 1.6 Договору, кожна із сторін, що підписала даний договір має право приймати і передавати ризики у факультативне перестрахування (ретроцесію) у визначеній долі, керуючись інтересами обох сторін. Конкретний договір факультативного перестрахування (ковер-нота) є юридичним документом, невід'ємним доповненням даного договору, що регулює перестрахування конкретного ризику.

09.10.2007р. між позивачем та відповідачем укладено ковер-нот № 007 відповідно до договору № ФП 2007/06 про співпрацю в галузі факультативного перестрахування (ретроцесії), на підставі якого відповідач прийняв у перестрахування ризик пошкодження чи знищення транспортного засобу (автомобіля ЗАЗ ТF55YО, д.н.з. АА 7858 ЕК), внаслідок: дорожньо-транспортної пригоди, протиправних дій третіх осіб, інших випадкових подій та незаконного заволодіння транспортним засобом.

Відповідальність перестраховика (відповідача), відповідно до даного ковер-ноту складає 90% відповідальності за об'єктом страхування, за яким настав страховий випадок.

09.10.2007р. між позивачем та відповідачем укладено ковер-нот № 006 відповідно до договору № ФП 2007/06 про співпрацю в галузі факультативного перестрахування (ретроцесії), на підставі якого відповідач прийняв у перестрахування ризик пошкодження чи знищення транспортного засобу (автомобіля SКODА ОКТАVІА ТОUR, д.н.з. ВІ 7191 АМ), внаслідок: дорожньо-транспортної пригоди, протиправних дій третіх осіб, інших випадкових подій та незаконного заволодіння транспортним засобом.

11.01.2008р. між позивачем та відповідачем укладено ковер-нот № 018 відповідно до договору № ФП 2007/06 про співпрацю в галузі факультативного перестрахування (ретроцесії), на підставі якого відповідач прийняв у перестрахування ризик пошкодження чи знищення транспортних засобів згідно з додатком до "Заяви про страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів", внаслідок: дорожньо-транспортної пригоди, протиправних дій третіх осіб, інших випадкових подій та незаконного заволодіння транспортним засобом.

До закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Стандарт" з заявою № 189-1 від 07.11.2008р. про виплату страхового відшкодування звернувся страхувальник за договором добровільного страхування наземного транспорту директор ТОВ "Агро-Альфа" Кобзуненко О.О.

Підставою для звернення останнього до позивача з даною заявою стала дорожньо-транспортна пригода, яка трапилась 25.07.2008р. о 22 год. 30 хв. на 220-му км. автодороги Кролевець-Пирятин, внаслідок якої були завдані механічні пошкодження застрахованому позивачем автомобілю SКОDА ОКТАVІА ТОUR, д.н.з. ВІ 7181 АМ.

На виконання умов договору № 0301-063, на підставі заяви страхувальника № 189-1 від 07.11.2008р. про виплату страхового відшкодування, звіту № 0709 про незалежну оцінку майна: (визначення розміру матеріального збитку) автомобіля SКОDА ОКТАVІА ТОUR д.н.з. ВІ 7181 АМ та страхового акту № 08/11/07/0301-063 від 07.11.2008р. про настання збитку позивач виплатив власнику застрахованого автомобіля (SКОDА ОКТАVІА ТОUR, д.н.з. ВІ 7181 АМ) ТОВ "Агро-Альфа" страхове відшкодування в розмірі 78 853,06 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 07.11.2008р.

Виплата страхового відшкодування страхувальнику, згідно розрахунку позивача була здійснена наступним чином: 94 696,25 грн. (розмір збитку) - 15 303,19 грн. (розмір залишків) - 540,00 грн. (франшиза) = 78 853,06 грн.

До Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Стандарт" з заявою про виплату страхового відшкодування звернувся страхувальник за договором добровільного страхування наземного транспорту Легкоступ Н.К.

Підставою для звернення останнього до позивача з даною заявою стала дорожньо-транспортна пригода, яка трапилась 20.08.2008р. о 09 год. 25 хв., внаслідок якої були завдані механічні пошкодження застрахованому позивачем автомобілю ЗАЗ ТF55YO, д.н.з. АА 7858 ЕК.

На виконання умов договору № 0301-062, на підставі заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування, висновку спеціаліста № 646 експертного автотоварознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу від 21.08.2008р. та страхового акту № 08/10/06/0301-062 від 06.10.2008р. про настання збитку позивач виплатив власнику застрахованого автомобіля (ЗАЗ ТF55YО, д.н.з. АА 7858 ЕК) Легкоступ Наталії Костянтинівні страхове відшкодування в розмірі 6 509,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 146 від 13.10.2008р.

Виплата страхового відшкодування страхувальнику, згідно розрахунку позивача була здійснена наступним чином: 6 629,50 грн. (розмір збитку) - 120,00 грн. (франшиза) = 6 509,50 грн.

До Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Стандарт" з заявою № 900 від 17.11.2008р. про виплату страхового відшкодування звернувся страхувальник за договором добровільного страхування наземного транспорту директор ЗАТ "Гадячсир".

Підставою для звернення останнього до позивача з даною заявою стала дорожньо-транспортна пригода, яка трапилась 14.10.2008р. о 07 год. 30 хв., внаслідок якої були завдані механічні пошкодження застрахованому позивачем автомобілю ЗАЗ 110307-42, д.н.з. ВІ 1554 АО.

На виконання умов договору № 0301-072, на підставі заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування, звіту № 0810 про незалежну оцінку майна: (визначення розміру матеріального збитку) автомобіля ЗАЗ 110307 та страхового акту № 08/11/17/0301-056 від 17.11.2008р. про настання збитку, позивач виплатив власнику застрахованого автомобіля (ЗАЗ 110307-42, д.н.з. ВІ 1554 АО) ЗАТ "Гадячсир" страхове відшкодування в розмірі 16 713,09 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 677 від 17.11.2008р.

Виплата страхового відшкодування страхувальнику, згідно розрахунку позивача була здійснена наступним чином: 20 252,88 грн. (розмір збитку) - 3 409,14 грн. (розмір залишків) - 130,65 грн. (франшиза) =16 713,09 грн.

Листами № 098 від 29.07.2008р., № 121 від 20.08.2008р., № 150 від 15.10.2008р. позивач повідомив відповідача про настання страхового випадку з проханням узгодити подальші дії при врегулюванні даних страхових випадків.

З наявних на вказаних листах відмітках ЗАТ "Український Страховий капітал" вбачається, що ці листи відповідач отримав 29.07.2008р., 20.08.2008р. та 15.10.2008р.

Листами № 178 від 03.12.2008р., № 180 від 05.12.2008р., № 181 від 05.12.2008р. позивач повідомив відповідача про розмір його частки у відшкодуванні із додаванням всіх необхідних документів. Вказані листи відповідач отримав 08.12.2008р., про що свідчать відмітки ЗАТ "Український Страховий капітал" на них.

Відповідач, листом № 1266 від 12.12.2008р., керуючись п. 4.6. договору про співпрацю в галузі факультативного перестрахування (ретроцесії) № ФП 2007/06 від 25.07.2007р. відмовив позивачу у виплаті частки страхового відшкодування. Зазначена відмова мотивована тим, що позивачем, в порушення п. 3.1.6 вищезазначеного договору, не узгоджено з відповідачем проведення виплат страхового відшкодування.

Задовольняючи позов закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Стандарт", місцевий господарський суд визнав правомірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 91 868,08 грн. заборгованості та 3 866,01 грн. пені.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3.3.3 Договору Перестраховик (відповідач) має право вимагати від Перестрахувальника (позивача) надати інші документи або пояснення, що стосуються страхового випадку. Така вимога має бути направлена не пізніше 5-ти днів, з дня отримання Перестраховиком (відповідачем) документів по страховому випадку від Перестрахувальника (позивача). Відсутність такої вимоги в зазначений термін означає згоду та визнання Перестраховиком (відповідачем) страхового випадку.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується представниками сторін, відповідачем, у встановлений Договором п’ятиденний строк, з дня отримання від позивача документів по страховим випадкам, жодних вимог щодо надання додаткових документів або пояснень, що стосуються страхового випадку на адресу позивача не направлялось.

Посилання відповідача на лист № 1266 від 12.12.2008р., як доказ направлення позивачу відмови у сплаті частки страхового відшкодування, не приймається судом до уваги, оскільки наявна в матеріалах справи копія повідомлення про вручення поштового відправлення (т. 1, а.с. 95), свідчить про те, що зазначений лист відправлений на адресу позивача 16.12.2008р., тобто з простроченням встановленого Договором терміну.

Пунктом 3.3.3 Договору встановлено, що відповідач зобов'язаний перерахувати позивачу відповідну частку страхового відшкодування в межах прийнятого на себе ліміту відповідальності, протягом 15 банківських днів, з дня отримання від позивача документів. Зобов'язання відповідача, щодо страхового відшкодування позивачу у випадку настання страхового випадку також передбачені у Ковер-нотах.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 526, 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Таким чином, оскільки відповідачем отримано від позивача документи по вищезазначеним страховим випадкам 08.12.2008р., то у відповідності до умов Договору та норм чинного законодавства, він зобов'язаний був перерахувати частку страхового відшкодування на рахунок позивача не пізніше 23.12.2008р.

Доводи апелянта про те, що позивач, в порушення взятих на себе договірних зобов’язань, не узгодив з відповідачем прийняття рішень стосовно страхових випадків, у зв’язку з чим підстави для виплати позивачу страхового відшкодування відсутні, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на наступне.

Як зазначалось вище, листами № 098 від 29.07.2008р., № 121 від 20.08.2008р., № 150 від 15.10.2008р. позивач повідомив відповідача про настання страхових випадків з проханням узгодити подальші дії при врегулюванні даних страхових випадків.

Представник відповідача не заперечує проти отримання вказаних листів товариством, однак, на жодне з них, відповідачем відповіді надано не було.

У відповідності до умов Договору, узгодженням прийняття рішень, є дії сторін, які спрямовані на прийняття спільних рішень щодо страхових випадків.

Проте, доказів, які б підтверджували намір відповідача взяти участь у прийнятті рішень стосовно страхових випадків, а також узгодити з позивачем подальші дії при їх врегулюванні, матеріали справи не містять.

Судом встановлено, що розмір частки страхового відшкодування відповідача у сумі 91 868,06 грн., визначено позивачем на підставі звітів №№ 0709, 0810 про незалежну оцінку майна (визначення розміру матеріального збитку автомобіля), висновку спеціаліста № 646 експертного автотоварознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу від 21.08.2008р. та страхових актів про настання збитку № 08/10/06/0301-062 від 06.10.2008р., № 08/11/07/0301-063 від 07.11.2008р., № 08/11/17/0301-056 від 17.11.2008р.

Вказаний розмір частки страхового відшкодування відповідач не оспорює. Також відповідач не ставить під сумнів правомірність виплат позивачем страхових відшкодувань страхувальникам внаслідок ДТП.

Проте, майже через два місяці після повідомлення відповідача про настання страхових випадків та про розмір його частки у відшкодуванні, відповідач, листом № 1266 від 12.12.208р., з посиланням на п. 4.6 Договору відмовив позивачу у виплаті своєї частки страхового відшкодування.

Відповідно до п. 4.6 Договору підставами для відмови у виплаті страхового відшкодування позивачу є: порушення страхувальником Правил страхування оригінального страховика і обов'язків, передбачених оригінальним договором страхування (страховим полісом); порушення перестрахувальником обов'язків, передбачених цим договором і конкретними договорами факультативного перестрахування; порушення перестрахувальником (страхувальником) ст. 21, ст. 36 Закону України "Про страхування".

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем, в порушення норм зазначеної статті, належних доказів, які б свідчили про порушення позивачем умов Договору та про наявність підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування не надано.

А тому, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відповідач безпідставно відмовив позивачу у виплаті своєї частки страхового відшкодування.

Отже, оскільки матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем своїх договірних зобов’язань щодо перерахування позивачу частки страхового відшкодування в межах прийнятого на себе ліміту відповідальності, і станом на день розгляду справи доказів, які б свідчили про погашення відповідачем своєї заборгованості у розмірі 91 868,06 грн. не надано, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду м. Києва та вважає, що ним правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 91 868,06 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3 866,01 грн. пені, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 217 Господарського кодексу України встановлено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до п. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 3.7 Договору у випадку порушення однією із сторін умов розрахунків, визначених умовами цього договору та конкретними договорами факультативного перестрахування (ретроцесії), винна сторона сплачує іншій пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діятиме в період, коли вступить в силу умова оплати пені, від суми заборгованості за кожен день прострочення, за умови, що чинним законодавством на цей час не буде передбачено інше.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань також врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 543/96-ВР від 22.11.1996р. (543/96-ВР) (далі - Закон № 543), згідно з пунктами 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторони, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як зазначалось вище, матеріалами справи доведено факт порушення відповідачем своїх договірних зобов’язань щодо перерахування своєї частки страхового відшкодування позивачу, що свідчить про наявність підстав для застосування відповідальності за умовами Договору та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (543/96-ВР) .

На підставі викладеного, враховуючи встановлення Законом № 543 (543/96-ВР) граничного розміру відповідальності за прострочення платежу у вигляді пені, колегія суддів вважає, що з відповідача підлягає стягненню пеня, що обчислена у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Однак, здійснивши перерахунок пені, колегія суддів встановила, що розмір пені за визначений позивачем період з 29.12.2008р. по 01.04.2009р. розрахований невірно і мав би становити за вказаний період більшу суму ніж просить стягнути позивач, проте, з урахуванням того, що господарський суд не має права виходити за межі позовних вимог, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню у визначеному ним розмірі, а саме 3 866,01 грн.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду м. Києва у справі № 53/133 від 13.04.2009р. відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Київський апеляційний господарський суд -

1. Рішення господарського суду м. Києва у справі № 53/133 від 13.04.2009р. залишити без змін, а апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства "Український Страховий капітал" без задоволення.