від позивача - Дідівський Л.М. – Голова правління ВАТ "Коростенський комбінат хлібопродуктів"

від відповідача - не з’явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Фактор Коммерс"

на рішення Господарського суду м.Києва від 25.03.2009

у справі № 35/67 (суддя

за позовом Відкрите акціонерне товариство "Коростенський комбінат хлібопродуктів"

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Фактор Коммерс"

третя особа позивача

третя особа відповідача

про стягнення 21401,53 грн.

Відкрите акціонерне товариство "Коростенський комбінат хлібопродуктів" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Коммерс" про стягнення 21401,53 грн.

Рішенням від 25.03.2009р. Господарського суду міста Києва у справі №35/67 позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 16918,35 грн. - заборгованості по сплаті орендної плати по Договору №13 від 01.07.2008р., 1546,29 грн. -пені, 1691,84 грн. - штрафу, 1051,76 грн. - збитків від інфляції, 193,29 грн. - 3% річних, 214,01 грн. - державного мита, 118,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фактор Коммерс" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 25.03.2009р. у справі №35/67 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовної заяви.

Позивач в судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Представник відповідача в судове засідання не з’явилися, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що в матеріалах справи наявні докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання, колегія вважає можливим здійснити перегляд рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

01 липня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Коростенський комбінат хлібопродуктів" (далі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фактор Коммерс" (далі відповідач) було укладено Договір №13 оренди нежитлового приміщення (далі Договір).

Відповідне до умов Договору (п.1.1.) орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування (оренду) нежитлове приміщення, яке належить орендодавцеві на праві власності та знаходиться за адресою: 11500, Житомирська область, м. Коростень, вул. Жовтнева, 60.

Нежитловим приміщенням, що передається в оренду за цим Договором є: - склад №4, площею 1090,1 кв.м. (п.1.2 Договору).

За оренду приміщення орендар щомісячно має здійснювати плату в порядку та в розмірах визначених даним Договором (п. 5.1. Договору).

Згідно п. 5.2. Договору, плата за оренду приміщення на момент підписання договору становить 19,40 грн. за 1 кв.м. на місяць з урахуванням ПДВ. Загальний розмір орендної плати на місяць складає 21 147,94 грн. з урахуванням ПДВ.

Орендар зобов'язується сплачувати орендну плату у безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця в строк до 5-го числа поточного місяця в якості передплати за цей місяць (п. 5.4. Договору).

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначив, що в порушенні умов Договору, відповідач, взяті на себе зобов'язання в частині сплати орендної плати, належним чином не виконував.

Так, між сторонами було підписано Акт №281 від 24.09.2008 на суму 16 918,35 грн. за послуги оренди складського приміщення за період з 01.09.2008 по 24.09.2008 згідно Договору №13 від 01.07.2008 (копія в матеріалах справи).

Позивачем було виставлено відповідачу рахунок №281 від 24.09.2008 на суму 16 918.35 грн.

Проте, вказаний рахунок відповідачем сплачено не було.

Позивач звертався до відповідача з листом №200 від 13.11.2008р. з вимогою сплати вищевказану суму заборгованості в розмірі 16 918,35 грн.

Проте, вказане повідомлення з боку відповідача було залишено без реагування.

Відповідно до п. 8.3. Договору, у разі затримки сплати суми орендної плати та/або витрат орендодавця на утримання приміщення, орендар сплачує на корись орендодавця пеню на суму заборгованості в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в момент існування заборгованості, за кожен день прострочення платежу, а також штраф в розмірі 10% (десяти відсотків) від суми заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, позивачем було нараховано відповідачу пеню в розмірі 1 546,29 грн. та штраф - 1 691,84 грн.

Керуючись вимогами ст. 625 Цивільного кодексу України, позивачем було здійснено нарахування збитків від інфляції, розмір яких становить 1 051,76 грн. та 3% річних - 193.29 грн.

За твердженням відповідача у останнього відсутній Договір від 01.08.2009р. №13. Крім того, у відповідача відсутні підписані з двох сторін акти приймання-передачі складських приміщень в оренду.

А тому, на думку відповідача, немає об'єктивної можливості провести будь-який аналіз та оцінку доводів позивача, викладених в позовній заяві, оскільки відсутні підтверджуючи документи та документи, які б вказували на існування правовідносин між сторонами.

Згідно ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (п. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де

встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Твердження відповідача про те, що між сторонами відсутні договірні відносини, судом до уваги не приймаються, з огляду на наступне.

Як зазначає відповідач, в нього відсутній Договір № 13 від 01.08.2009р. Проте, як вбачається з матеріалів справи, заборгованість по сплаті орендної плати виникла по Договору № 13 від 01.07.2008р.

Крім того, в матеріалах справи наявний Акт прийому-передачі нежитлового приміщення (складу) в оренду від 01.07.2008р. підписаний ВАТ "Коростенський комбінат хлібопродуктів" та ТОВ "Фактор Коммерс".

Відповідно до вказаного акту, орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування на підставі договору №13 від 01 липня 2008р. склад №4, що знаходиться за адресою: 11500. Житомирська область, м. Коростень, вул. Жовтнева, 60.

Відповідно до актів №200 від 21.07.2008 року, акту №236 від 31.08.2008 року які надані до матеріалів справи, позивачем були надані відповідачу послуги оренди складського приміщення №4 за липень, серпень 2008 року згідно договору №13 від 01.07.2008 року.

Відповідно до акту №281 від 24 вересня 2008 року, надано позивачем до матеріалів справи, вбачається, що позивачем були надані відповідачу послуги оренди складського приміщення №4 за вересень 2008 року на суму 16 918,35 грн.

Дані акти скріплені печатками підприємств сторін та підписами повноважних представників сторін, що також спростовує твердження відповідача про відсутність правовідносин за спірним договором.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, на момент пред'явлення позову та розгляду справи в судовому засіданні, відповідач свої зобов'язання щодо сплати орендних платежів не виконав, суму заборгованості в розмірі 16 918,35 грн. не сплатив.

Згідно наданих суду доказів, відповідачем були порушені договірні зобов'язання щодо сплати орендних платежів.

Відповідно до п. 8.3. Договору, позивачем було нараховано відповідачу пеню в розмірі 1 546.29 грн. та штраф - 1 691.84 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем було нараховано відповідачу збитки від інфляції в розмірі 1 051,76 грн. та 3% річних - 193,29 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не були надані суду докази на спростування викладеного в позові.

Колегія суддів, вважає вірним висновок Господарського суду м. Києва, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 16 918,35 грн. основного боргу, 1 546,29 грн. нарахованої за умовами договору пені, 1691,84 грн. нарахованого за умовами договору штрафу, 193,29 грн. 3% річних, 1 051,76 грн. збитків від інфляції є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва від 25.03.2009р. у справі №35/67 є законним, обґрунтованим та повністю відповідає фактичним обставинам справи, а тому колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і вважає, що рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Коммерс" на рішення господарського суду міста Києва від 25.03.2009р. у справі №35/67 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м. Києва від 25.03.2009р. у справі №35/67 залишити без змін.