Товариство з обмеженою відповідальністю "Індустріальні покриття" (далі – позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) у лютому 2009 року звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Будлайн Груп" (далі – відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) про стягнення 201189,80 грн., з яких 182999,60 грн. – основний борг, 18190,20 грн. пеня. Судові витрати позивач просив покласти на відповідача.

В процесі розгляду справи судом першої інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Будлайн Груп" подало зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальні покриття", про стягнення 144434,74 грн., з яких 77 977, 50 грн. - переплата та 66 457, 24 грн. пеня.

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.04.2009 первісний позов задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Будлайн Груп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальні покриття" суму заборгованості в розмірі 182999,60 грн., пені в розмірі 16605,33 грн., 1996,05 грн. державного мита та 117,07 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивоване приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 526, 530 Цивільного кодексу України з огляду на те, що відповідач за первісним позовом не виконав свої зобов’язання за договором №01-23/08-07 від 23.08.2007 щодо оплати у повному обсязі вартості виконаних позивачем за первісним позовом та прийнятих відповідачем за первісним позовом підрядних робіт, загальна вартість яких складає 822999,60 грн. згідно довідок про вартість виконаних робіт, а лише частково оплатив роботи в сумі 640000,00 грн., в зв’язку з чим у відповідача за первісним позовом існує непогашена заборгованість в сумі 182999,60 грн. Крім того, суд першої інстанції стягненув з відповідача за первісним позовом пеню в сумі 16605,33 грн. Вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Будлайн Груп" судом визнано необґрунтованими та недоведеними, в зв’язку з чим у задоволенні зустрічного позову було відмовлено повністю.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Будлайн Груп", не погоджуючись із рішенням, звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду м. Києва від 08.04.2009 у справі №47/119 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволені первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте внаслідок неповного з’ясування судом та недоведеності обставин, що мають значення для справи, які судом визнані встановленими, висновки викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та має місце порушення і неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

Зокрема, апелянт зазначає, що господарським судом міста Києва не встановлено у повному обсязі обставин щодо порушень відповідачем за первісним позовом умов договору, обставин виконання позивачем за первісним позовом будівельних робіт загальною вартістю 822999,60 грн. та не повно з’ясовано обставини щодо визначення суми боргу. На думку апелянта, Товариство з обмеженою відповідальністю "Індустріальні покриття" намагається повторно отримати плату за вже оплачені роботи.

Також апелянт вказує, що акт приймання виконаних підрядних робіт від 21.08.2008 на суму174042,00 грн. та довідка про вартість виконаних підрядних робіт від 21.08.2008 на суму 174042,00 грн. були підписані головним бухгалтером підприємства, яка не мала довіреності на укладення правочинів. Крім того, на думку апелянта, Товариством з обмеженою відповідальністю "Індустріальні покриття" завищено тверду ціну на влаштування полімерного покриття.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2009 у справі № 47/119 (у складі суду: головуючий суддя – Смірнова Л.Г., судді – Алданова С.О., Коротун О.М.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Будлайн Груп" було прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у даній справі.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/1/1 від 02.06.2009, у зв’язку з виробничою необхідністю (виходом судді Смірнової Л.Г. у щорічну відпустку) відповідно до статті 28 Закону України "Про судоустрій України" та статті 46 ГПК України розгляд апеляційної скарги у даній справі було доручено колегії у складі: головуючий суддя - Коротун О.М., судді – Алданова С.О., Євграфова Є.П.

Відповідно до частини 3 статті 13 Закону України "Про судоустрій України" та статті 46 ГПК України, у зв’язку з тим, що справа розглядається новим складом суду, її розгляд здійснено спочатку вищевказаним складом суду, який прийняв дану постанову.

В судове засідання 03.06.2009 з’явилися представники позивача та відповідача.

Представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні 03.06.2009 просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в задоволені первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальні покриття" відмовити, а зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Будлайн Груп" задовольнити у повному обсязі, з підстав, викладених у апеляційній скарзі та поясненнях до апеляційної скарги.

Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні 03.06.2009 заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити рішення господарського суду міста Києва від 08.04.2009 у справі №47/119 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Зокрема, позивач за первісним позовом посилається на те що, на підставі актів приймання виконаних підрядних робіт та довідок про вартість виконаних підрядних робіт, підписаних представниками сторін, в тому числі і акту та довідки від 21.08.2008, апелянт звітувався перед головним замовником – Дочірнім підприємством "Автоскладальний завод № 2" відкритого акціонерного товариства "Луцький автомобільний завод" і отримував оплату за ці роботи, про що свідчить довідка останнього №2146/1011 від 03.11.2008. Крім того, представник позивача за первісним позовом вказує, що приміщення, в яких проводились роботи з улаштування підлоги, були прийняті в експлуатацію.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд, -

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Як правильно з’ясовано судом першої інстанції, 23.08.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Будлайн Груп" (генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Індустріальні покриття" (субпідрядник) було укладено договір субпідряду в капітальному будівництві № 01-23/08-07 (т. 1, арк. справи 16-18, далі – договір), відповідно до підпункту 1.1. пункту 1 якого генпідрядник доручив, а субпідрядник зобов’язався забезпечувати відповідно до проектної документації та умов договору виконання комплексу будівельно-монтажних робіт, а саме: влаштування бетонної плити, виготовлення та влаштування полімерного електростатичновивідного покриття на об’єкті по вул. Сумгаїтській, 8/2 у м. Черкаси.

Умовами договору сторони погодили, що договірна ціна є твердою та затверджується у специфікації робіт (додаток №1 та №2 до договору) (підпункт 3.1. пункту 3 договору), загальна вартість робіт становить 526512,00 грн. (підпункт 3.6. пункту 3 договору), остаточні розрахунки за виконанні роботи будуть здійснюватися генпідрядником на підставі актів приймання виконаних робіт проміжними платежами в міру виконання робіт (підпункт 12.1. пункту 12 договору), субпідрядник визначає обсяги та вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті та готує акт приймання виконаних робіт (КБ2В та форма КБ-3) і надає їх для підписання генпідряднику не пізніше 19 числа звітного місяця (підпункт 12.2. пункту 12 договору), генпідрядник зобов’язаний протягом 5-ти (п’яти) днів після отримання вищевказаних документів підписати подані субпідрядником документи, що підтверджують виконання робіт, або письмово обґрунтувати причини відмови від їх підписання протягом двох днів з дня одержання. Оплата виконаних робіт здійснюється генпідрядником субпідряднику протягом 10 (десяти) банківських днів після підписання акту приймання виконаних робіт та довідки про витрачені матеріали (підпункт 12.3. пункту 12 договору).

Відповідно до протоколу погодження договірної ціни по облаштуванню бетонної плити (додаток № 1 до договору), підписаного повноважними представниками генпідрядника та субпідрядника і посвідченого печатками сторін, загальна вартість робіт по облаштуванню бетонної основи під підлогу по договору погоджена сторонами і складає 126000,00 грн.

Відповідно до протоколу погодження договірної ціни по облаштуванню полімерного покриття підлоги (додаток № 2), підписаного повноважними представниками генпідрядника та субпідрядника і посвідченого печатками сторін, загальна вартість робіт по полімерному покриттю підлоги по договору погоджена сторонами і складає 400512,00 грн.

Відповідно до додатку № 3 до договору, підписаного повноважними представниками генпідрядника та субпідрядника і посвідченого печатками сторін, замовником було надано матеріалів: бетону – 280 мі та сітки – 21000 кг.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.10.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Будлайн Груп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Індустріальні покриття" було укладено додаткову угоду № 1 до договору, яка підписана повноважними представниками генпідрядника та субпідрядника і посвідчена печатками сторін, відповідно до якої загальна вартість додаткових робіт по даній додатковій угоді складає 15219,00 грн.

Крім того, 15.10.2007 сторонами було укладено додаткову угоду № 2 до договору, яка підписана повноважними представниками генпідрядника та субпідрядника і посвідчена печатками сторін, відповідно до якої загальна вартість додаткових робіт по даній додатковій угоді складає 629520,00 грн.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, в матеріалах справи наявні додаткова угода № 3 від 22.12.2007 та додаткова угода № 4 від 12.02.2008 до договору 01-23/08-07 від 23.08.2007, які підписані та посвідчені печаткою лише однією стороною – Товариством з обмеженою відповідальністю "Індустріальні покриття", згідно яких загальна вартість додаткових робіт складає 8109,00 грн. (додаткова угода № 3) та 174042,00 грн. (додаткова угода №4).

Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що додаткова угода №3 від 22.12.2007 та додаткова угода № 4 від 12.02.2008, підписом повноважного представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Будлайн Груп" не посвідчені і печатка зазначеного підприємства на них відсутня. Таким чином, ці додаткові угоди не є укладеними.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується доводами апеляційної скарги, згідно актів приймання виконаних підрядних робіт (КБ-2В) до договору, а саме: за січень 2008 року на суму 258422,40 грн., за березень 2008 року на суму 396957,60 грн., за серпень 2008 року на суму 498283,20 грн., за жовтень 2007 року на суму 189469,50 грн., обсяг виконаних Товариством з обмеженою відповідальністю "Індустріальні покриття" та прийнятих Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Будлайн Груп" робіт по вказаним актам складає 1343132,70 грн.

Відповідно до довідок про вартість виконаних робіт до договору, а саме: за жовтень 2007 року на суму 126000,00 грн., за січень 2008 року на суму 126000,00 грн., за березень 2008 року на суму 396957,60 грн., за серпень 2008 року на суму 174042,00 грн., загальна вартість виконаних робіт по договору складає 822999,60 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується представниками сторін, згідно банківських виписок по особовому рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальні покриття", Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Будлайн Груп" було перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю "Індустріальні покриття" 640000,00 грн. відповідно до умов договору.

Згідно наявних у справі копій актів огляду прихованих робіт на об’єкті (т. 2, арк. справи 46-69), комісією у складі представників будівельно-монтажної організації – Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальні покриття", представників технічного нагляду замовника – Дочірнього підприємства "Автоскладальний завод № 2" Відкритого акціонерного товариства "Луцький автомобільний завод" та проектної організації, прийнято рішення, що роботи на об’єкті виконані Товариством з обмеженою відповідальністю "Індустріальні покриття" у відповідності з проектною документацією, стандартами, будівельними нормами і правилами, технічними умовами і відповідають вимогам їх приймання.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.10.2008 позивачем за первісним позовом було направлено на адресу відповідача за первісним позовом претензію № 19, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю "Індустріальні покриття" просило Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Будлайн Груп" погасити заборгованість в сумі 182999,60 грн. по договору, за виконані та прийняті роботи на суму 822999,60 грн., вартість яких підтверджено двосторонньо підписаними довідками про вартість виконаних робіт до договору (а саме: за жовтень 2007 року на суму 126000,00 грн., за січень 2008 року на суму 126000,00 грн., за березень 2008 року на суму 396957,60 грн., за серпень 2008 року на суму 174042,00 грн.).

05.12.2008 у відповідь на вказану претензію відповідач за первісним позовом надіслав позивачу за первісним позовом відповідь за №205, згідно якої заперечував наявність у нього боргу в сумі 182999,60 грн. по договору, оскільки, на його думку, субпідрядником не надано генпідряднику відповідних підтверджуючих документів, зокрема ліцензії та сертифікатів відповідності на використанні матеріальні ресурси. При цьому, судом апеляційної інстанції приймаються, як належні, доводи позивача за первісним позовом, що приміщення, в яких проводились роботи з улаштування підлоги, були прийняті в експлуатацію

В матеріалах справи наявна копія ліцензії №АВ407256 від 02.06.2008, виданої позивачу за первісним позовом Державною архітектурно-будівельною інспекцією на провадження діяльності, пов’язаної із створенням об’єктів архітектури.

Частина 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (436-15) .

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статті 317 Господарського кодексу України, загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України (435-15) про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 854 Цивільного кодексу України визначено, що замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи, за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк.

Згідно статті 838 Цивільного кодексу України, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання робіт інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником – як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов’язків за договором підряду, а перед замовником – за порушення субпідрядником свого обов’язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред’являти один одному вимоги, пов’язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського порушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов’язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов’язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Стаття 853 Цивільного кодексу України встановлює обов’язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і вразі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові, в іншому випадку він втрачає право у подальшому посилатись на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до листа Державного комітету України з будівництва та архітектури від 15.04.2004 №8/8-437, а саме пункту 4, спільним наказом Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002 №237/5, затверджені типові форми первинних звітних документів по звіту в будівництві, які введені в дію з 01.07.2002, в тому числі: "Акт приймання виконаних підрядних робіт" ф. №КБ-2В і "Довідка про вартість виконаних підрядних робіт і витрат" ф. №КБ-3, якими підтверджуються об’єми виконаних підрядних робіт.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 844 Цивільного кодексу України встановлено, що ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов’язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом.

Стосовно інших доводів апелянта, суд апеляційної інстанції відзначає, що відповідно до підпункту 3.1. пункту 3 договору сторони узгодили, що договірна ціна є твердою та затверджується у специфікації робіт (додаток № 1, додаток № 2 до цього договору), що є невід’ємною частиною даного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, умовами договору сторони погодили твердий кошторис вартості виконуваних робіт в розмірі 526512,00 грн., а додатковими угодами №1 та №2 до вказаного договору, підписаними повноважними представниками та посвідчених печатками Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Будлайн Груп", як генпідрядника, та Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальні покриття", як субпідрядника, сторони погодили збільшення кошторису договору до суми у розмірі 629520,00 грн.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд відхиляє, як необґрунтовані, доводи апелянта щодо того, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Індустріальні покриття" завищено тверду ціну на влаштування полімерного покриття.

Також, як зазначалося вище, у справі наявні копії додаткових угод № 3, на суму 8109,00 грн., та №4 на суму 174042,00 грн. до договору, які підписано в односторонньому порядку лише представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальні покриття", та посвідчено печаткою зазначеного підприємства. Представниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Будлайн Груп" та печаткою даного підприємства додаткові угоди №3 та №4, не підписані і не посвідчені, а тому, Київський апеляційний господарський суд вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що у позивача за первісним позовом відсутні підстави посилатись на зазначені угоди, як на такі, що укладені у встановленому законом порядку.

Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що акти приймання виконаних підрядних робіт (КБ-2В) до договору (а саме: за січень 2008 року на суму 258422,40 грн., за березень 2008 року на суму 396957,60 грн., за серпень 2008 року на суму 498283,20 грн., за жовтень 2007 року на суму 189469,50 грн.) та довідки про вартість виконаних робіт до договору (а саме: за жовтень 2007 року на суму 126000,00 грн., за січень 2008 року на суму 126000,00 грн., за березень 2008 року на суму 396957,60 грн., за серпень 2008 року на суму 174042,00 грн.) підписані повноважними представниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Будлайн Груп" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальні покриття" і посвідчені печатками підприємств, вказані акти та довідки підтверджують вартість виконаних підрядних робіт субпідрядником, що є підставою для їх подальшої оплати генпідрядником будівництва на підставі статті 854 Цивільного кодексу України, ніяким чином вищенаведені акти та довідки в порядку статті 853 Цивільного кодексу України генпідрядником – Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Будлайн Груп" не оспорювались, належних та допустимих доказів їх оспорювання ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції відповідачем за первісним позовом не надано, Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Будлайн Груп" було допущено Товариство з обмеженою відповідальністю "Індустріальні покриття" до виконання обсягу робіт, обумовленого наведеними актами КБ-2В, та їх вартість, зазначена у вказаних довідках КБ-3, була погоджена генпідрядником шляхом їх підписання та посвідчення печаткою. До того ж відповідачем за первісним позовом було здійснено часткову оплату виконаних позивачем за первісним позовом робіт по поговору, а саме на суму 640000,00 грн.

При цьому, Київським апеляційним господарським судом відхиляється, як безпідставні, доводи апелянта щодо того, що акт приймання виконаних підрядних робіт від 21.08.2008 на суму174042,00 грн. та довідка про вартість виконаних підрядних робіт від 21.08.2008 на суму 174042,00 грн. були підписані головним бухгалтером підприємства, яка не мала довіреності на укладення право чинів, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 11.3. статті 11 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Будлайн Груп" відповідальність за стан обліку, своєчасне подання бухгалтерської та іншої звітності покладено на головного бухгалтера товариства, компетенція якого визначена чинним законодавством.

Відповідно до пункту 2 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до частини 1 пункту 7 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" головний бухгалтер - це особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства.

Відповідно до картки із зразками підписів та відбитка печатки (т. 1 арк. справи 113) головний бухгалтер Цимбал Людимила Іванівна має право другого підпису.

Зважаючи на те, що акти приймання виконаних підрядних робіт (ф. КБ-2В) і довідка про вартість виконаних підрядних робіт (ф. КБ-3) є первинними бухгалтерськими документами з обліку на будівництві, доводи відповідача щодо того, що акт приймання виконаних підрядних робіт від 21.08.2008 на суму174042,00 грн. та довідка про вартість виконаних підрядних робіт від 21.08.2008 на суму 174042,00 грн. були підписані не уповноваженою особою є безпідставними.

Крім того, в матеріалах справи наявна довідка Дочірнього підприємства "Автоскладальний завод № 2" Відкритого акціонерного товариства "Луцький автомобільний завод" №2146/1011 від 03.11.2008, з якої вбачається, що на підставі актів приймання виконаних підрядних робіт та довідок про вартість виконаних підрядних робіт, підписаних представниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Будлайн Груп" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальні покриття", апелянт звітувався перед головним замовником – Дочірнім підприємством "Автоскладальний завод № 2" Відкритого акціонерного товариства "Луцький автомобільний завод" і отримував оплату за ці роботи.

При цьому, Київський апеляційним господарським судом не приймається як належний, в розумінні статті 34 ГПК України, лист №252-02-03 від 18.04.2008 Дочірнього підприємства "Автоскладальний завод № 2" Відкритого акціонерного товариства "Луцький автомобільний завод", поданий представником відповідача за первісним позовом в судовому засіданні 03.06.2009, оскільки вказаний документ містить посилання на додаткову угоду № 6 до договору підряду № 131-08/06 від 26.12.2006.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується Київський апеляційний господарський суд, що відповідачем за первісним позовом, як генпідрядником, були прийняті виконані позивачем за первісним позовом, як субпідрядником, підрядні роботи по договору згідно актів приймання виконаних підрядних робіт (КБ-2В), а довідки про вартість виконаних робіт до договору загалом на суму 822999,60 грн. – прийняті як належні докази вартості виконаного обсягу робіт, які підлягають оплаті.

Згідно частини 2 статті 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

З огляду на вказане, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що допустивши позивача за первісним позовом до фактичного виконання підрядних робіт на об’єкті по договору, підписавши та посвідчивши печатками вищевказані акти КБ-2В та довідки КБ-3, відповідач за первісним позовом згідно статті 844 Цивільного кодексу України, погодив внесення змін у твердий кошторис шляхом збільшення вартості робіт по договору, вартість яких відображена у довідках КБ-3, загалом на суму 822999,60 грн.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач за первісним позовом, як субпідрядник, виконав умови договору належним чином: ним були виконані, а відповідачем за первісним позовом були прийняті підрядні роботи на об’єкті, обсяг яких підтверджено двосторонньо підписаними та посвідченими печатками актами приймання виконаних підрядних робіт (КБ-2В) до договору а вартість підтверджено двосторонньо підписаними та посвідченими печатками довідками про вартість виконаних робіт до договору.

В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Будлайн Груп" свої зобов’язання за договором щодо оплати у повному обсязі вартості виконаних Товариством з обмеженою відповідальністю "Індустріальні покриття" робіт, загальна вартість яких складає 822999,60 грн. згідно довідок про вартість виконаних робіт – не виконало в повному обсязі, а лише частково оплатило в сумі 640000,00 грн., що підтверджується виписками по особовому рахунку позивача за первісним позовом.

Київський апеляційний господарський суд вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Будлайн Груп" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Індустріальні покриття" існує непогашена заборгованість в сумі 182999,60 грн. за договором, а тому судом першої інстанції правомірно задоволено вимогу Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальні покриття" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Будлайн Груп" суми заборгованості за виконані, але не оплачені в повному обсязі підрядні роботи за договором (згідно довідок про вартість виконаних робіт, а саме: за жовтень 2007 року на суму 126000,00 грн., за січень 2008 року на суму 126000,00 грн., за березень 2008 року на суму 396957,60 грн., за серпень 2008 року на суму 174042,00 грн.), загалом на суму 822999,60 грн. як законну, обґрунтовану, доведену належними та допустимими доказами, в розумінні статей 33, 34, 36 ГПК України.

Також, як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "Індустріальні покриття" було заявлено вимогу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Будлайн Груп" 18190,20 грн. пені за прострочення виконання зобов’язання по оплаті виконаних підрядних робіт по договору за період з 31.08.2008 по 19.01.2009.

Статтею 611 Цивільного кодексу України, передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а саме як сплата неустойки так і відшкодування збитків.

Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до підпункту 15.3. пункту 15 договору, сторони погодили, що за порушення грошових зобов’язань за несвоєчасну оплату виконаних робіт більш ніж на 15 календарних днів генпідрядник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, заборгованість по договору в розмірі 182999,60 грн. виникла у Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Будлайн Груп" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Індустріальні покриття" 21.08.2008, оскільки останній акт виконаних робіт по договору на суму 498283,20 грн. було підписано сторонами саме цієї дати, а з врахуванням того, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Будлайн Груп" вже було перераховано 640000,00 грн. в якості передоплати по договору, Товариством з обмеженою відповідальністю "Індустріальні покриття" було здійснене часткове зарахування перерахованих коштів в рахунок погашення заборгованості, як по акту за серпень 2008 року, так і по актам за січень 2008 року на суму 258422,40 грн., за березень 2008 року на суму 396957,60 грн., за жовтень 2007 року на суму 189469,50 грн.

Однак Київський апеляційний господарський суд не погоджується з висновком господарського суду м. Києва, що оплата виконаних робіт мала бути здійснена відповідачем за первісним позовом до 02.09.2008р. включно, з огляду на наступне.

Як вже зазначалося, відповідно до підпункту 12.3. пункту 12 договору, оплата виконаних робіт здійснюється генпідрядником субпідряднику протягом 10 (десяти) банківських днів після підписання акту приймання виконаних робіт та довідки про витрачені матеріали.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, останній акт виконаних робіт був підписаний 21.08.2008, а отже останнім днем оплати по даному акту є 05.09.2008, а не 02.09.2008р., як встановив суд першої інстанції, оскільки 24.08.2008 є державним святом, а зважаючи на те, що воно випадало у неділю – понеділок – 25.08.2008 був не робочим, а отже не банківським днем.

З огляду на вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що прострочення виконання відповідачем за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом зобов’язання по оплаті виконаних робіт по договору в сумі 182999,60грн. відбувалось з 05.09.2008 по 19.01.2009 (дата визначена позивачем за первісним позовом, як гранична, нарахована стороною), що складає 136 днів.

Для всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове – зобов’язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 № 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" (v_344600-05) ).

Київський апеляційний господарський суд перевірив розрахунок пені, заявленої до стягнення позивачем за первісним позовом.

Зважаючи на вищевикладені норми матеріального права, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення пені за прострочення виконання боржником грошового зобов’язання підлягає лише частковому задоволенню в редакції розрахунку Київського апеляційного господарського суду за період з 05.09.2008 по 19.01.2009 за кожен день прострочки платежу всього в розмірі 16326,21 грн. Тому первісний позов задоволено Київським апеляційним господарським судом частково. В решті задоволення на суму пені в позові слід відмовити. Отже, рішення суду першої інстанції підлягає зміні на підставі пункту 4 частини 1 статті 103 ГПК України.

Щодо зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Будлайн Груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Індутріальні покриття" про стягнення 77977,50 грн. переплати по договору та 66457,24 грн. пені, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні зустрічного позову з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1, 3 статті 189 Господарського кодексу України, ціна є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб’єкти господарювання. Суб’єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни – граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін.

Згідно статті 190 Господарського кодексу України, вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб’єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах – також за рішенням суб’єкта господарювання.

Ціна це сума грошей, за якою пропонується або фактично здійснюється перехід прав на об’єкт оцінки від продавця до покупця, також грошове відображення вартості товару.

Пункт 1.20.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) визначає, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна – це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності – однорідних) товарів (робіт, послуг).

Чинним законодавством України не встановлено, що ціна (вартість) робіт, які виконуються підприємствами недержавної форми власності є державними фіксованими або регульованими цінами. Такі ціни є вільними і встановлюються сторонами у відповідному договорі підряду за згодою сторін, а первинними звітними документами в будівництві, які підтверджують обсяги та вартість виконаних робіт є Акт приймання виконаних підрядних робіт - форма №КБ-2В і Довідка про вартість виконаних підрядних робіт і витрат форма №КБ-3.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що позивачем за зустрічним позовом не надано належних та допустимих доказів в розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, того, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Індустріальні покриття" було завищено фактичну вартість виконаних робіт по договору на суму 77977,50 грн., зокрема у актах приймання виконаних підрядних робіт (КБ-2В), а саме: за січень 2008 року на суму 258422,40 грн., за березень 2008 року на суму 396957,60 грн., за серпень 2008 року на суму 498283,20 грн., за жовтень 2007 року на суму 189469,50 грн. та довідках про вартість виконаних робіт, а саме: за жовтень 2007 року на суму 126000,00 грн., за січень 2008 року на суму 126000,00 грн., за березень 2008 року на суму 396957,60 грн., за серпень 2008 року на суму 174042,00 грн., загалом на суму 822999,60 грн., вказані документи жодним чином Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Будлайн Груп" в порядку статті 853 Цивільного кодексу України, не оспорювались, позивачем за зустрічним позовом було допущено Товариство з обмеженою відповідальністю "Індустріальні покриття" до виконання обсягу робіт, обумовленого наведеними актами КБ-2В, та їх вартість зазначена у наведених довідках КБ-3, була погоджена генпідрядником шляхом їх підписання та посвідчення власною печаткою.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем за зустрічним позовом не надано належних та допустимих доказів в розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України доказів, як-то висновок незалежної будівельної експертизи, висновку спеціаліста в будівельній галузі, тощо, саме щодо встановлення обставин відносно завищення Товариством з обмеженою відповідальністю "Індустріальні покриття" вартості виконаних робіт на суму 77977,50 грн., а наведені позивачем за зустрічним позовом розрахунки не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Будлайн Груп" не є спеціалізованою установою, яка має повноваження щодо підтвердження зазначених обставин.

Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки законні підстави для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальні покриття" 77977,50 грн. переплати по договору відсутні, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Будлайн Груп" в цій частині не є законними та обґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Оскільки відсутні підстави для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальні покриття" 77977,50 грн. переплати по договору, відповідно відсутні і підстави для нарахування пені в розмірі 66457,24 грн., тому судом першої інстанції правомірно відмовлено позивачу за зустрічним позовом у вимозі про стягнення 66457,24 грн. пені.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Будлайн Груп" за зустрічним позовом не були доведені належними та допустимими доказами, а тому не є обґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 36, 99, 101, 103- 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія"Будлайн Груп" задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 08.04.2009 у справі № 47/119 змінити в частині стягнення пені та розподілу судових витрат.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Будлайн Груп" (код ЄДРПОУ 33544164, р/р 26006094142601 у фл. КРУ банку "Фінанси та кредит" ТОВ, МФО 300937, місцезнаходження: 04074, м. Київ, вул. Сокальська, 4), а у випадку відсутності коштів з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальні покриття" (код ЄДРПОУ 35137324, р/р 2600978001 в КРД Райфайзен Банк Аваль в м. Києві, МФО 380805, місцезнаходження: 04107, м. Київ, вул. Овруцька, 17, кв. 31) пеню в розмірі 16326,21 грн., а також витрати по сплаті державного мита у розмірі 1993,26 грн. та 116,91 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальні покриття" (код ЄДРПОУ 35137324, р/р 2600978001 в КРД Райфайзен Банк Аваль в м. Києві, МФО 380805, місцезнаходження: 04107, м. Київ, вул. Овруцька, 17, кв. 31), а у випадку відсутності коштів з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Будлайн Груп" (код ЄДРПОУ 33544164, р/р 26006094142601 у фл. КРУ банку "Фінанси та кредит" ТОВ, МФО 300937, місцезнаходження: 04074, м. Київ, вул. Сокальська, 4) 2,42 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.