КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.06.2009 № 8/9
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гарник Л.Л.
суддів: Іваненко Я.Л.
Пантелієнка В.О.
при секретарі: Семеник Т.В.
За участю представників:
від позивача -Мудрак Ю.І., дов. № 106/17 від 12.01.2009 року,
Муратов О.В., дов. № 106/16 від 12.01.2009 року
від відповідача -Костіна К.О., дов. б/н від 01.12.2008 року
від третьої особи: не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київське інвестиційне агентство"
на рішення Господарського суду м.Києва від 19.03.2009
у справі № 8/9 (суддя Катрич В.С.)
за позовом Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київське інвестиційне агентство"
до Акціонерне товариство холдингова компанія "Київміськбуд"
третя особа позивача
третя особа відповідача Головне управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про стягнення 149286,15 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.03.2009 року у справі№ 8/9 в позові Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) "Київське інвестиційне агентство" (далі-позивач) до Акціонерного товариства холдингова компанія "Київміськбуд" (далі-відповідач) про стягнення 149 286, 15 грн. відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2009 року. Вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи.
В обґрунтування вимог позивач зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що ним було передано відповідачу майнові права на здійснення будівництва об’єкту інвестування, визначеному у п. 1.2 Договору, у тому числі право користуватися вищенаведеною земельною ділянкою для здійснення будівництва об’єкту інвестування. Також позивач зазначає, що компенсація орендної плати за користування земельною ділянкою є доходом позивача, який оподатковується ПДВ згідно вимог податкового законодавства України. Крім того, скаржник зазначає, що незважаючи на те, що в п. 4.1.15 договору відсутній порядок, розміри та строк компенсації відповідачем витрат позивача по сплаті орендної плати за користування земельною ділянкою, зазначений порядок виконання грошового зобов’язання, строк якого не встановлений у договорі, встановлюється ч. 2 ст. 530 ЦК України, а саме, для боржника встановлений пільговий 7-денний термін, протягом якого він повинен виконати зобов’язання.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2009 року вказану апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 22.04.2009 року.
В судових засіданнях 22.04.2009 року та 13.05.2009 року було оголошено перерви.
У відзиві на апеляційну скаргу, наданому в судовому засіданні 13.05.2009 року, відповідач просив рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2009 року залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.
В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки інвестиційним договором № 049-13/і/42, укладеним між позивачем, відповідачем та третьою особою, серед функцій переданих відповідачу не входить право користування земельною ділянкою, оскільки це право відповідно до договору оренди земельної ділянки від 27.12.2007 року належить виключно - Комунальному підприємству "Київське інвестиційне агентство".
Крім того, як зазначає відповідач, посилання у позовній заяві на ст. 530 ЦК України щодо строків здійснення платежів є безпідставним, оскільки витрати замовника на орендну плату за користування земельними ділянками продовжують здійснюватись, а інвестиційним договором не передбачено щомісячної (періодичної) компенсації цих витрат інвестором. При цьому, відповідач зазначає, що позивачем не надано доказів здійснення ним орендних платежів, а отже, і понесених ним втрат, а тому відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.
В судове засідання 03.06.2009 року зявились представники позивача і відповідача та підтримали вимоги та заперечення, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу.
Представники позивача в судовому засіданні в якості доказів здійснення позивачем орендних платежів зазначили наявні в матеріалах справи рахунки-фактури, які були виставлені відповідачу.
Представниками позивача в судовому засіданні 03.06.2009 року було надано письмове клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення пов’язаної з нею іншої справи № 40/150, яка розглядається у Верховному суді України.
Заслухавши думку представника відповідача, колегія суддів відмовила представникам позивача в зазначеному вище клопотанні, оскільки предметом даного розгляду справи є стягнення заборгованості за оренду землі згідно рахунків № 36-04/08 від 12.05.2008 року, № 48-05/08 від 19.06.2008 року, № 56-06/08 від 10.07.2008 року, № 72-07/08 від 22.08.2008 року, тоді як предметом розгляду у справі № 40/150 є стягнення заборгованості за орендну землі згідно рахунків № 12-02/08 від 04.03.2008 року та № 12-03/08 від 03.04.2008 року, тобто мова йде про стягнення заборгованості за інший період, а тому не вбачає підстав, які зумовлюють неможливість розгляду даної справи до вирішення Верховним судом України справи № 40/150.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача 137 798 грн., що становить заборгованість за договором оренди земельної ділянки № 78-6-00514 від 27.12.2007 року (зареєстрований від 08.02.2008 року) згідно рахунків № 36-04/08 від 12.05.2008 року, № 48-05/08 від 19.06.2008 року, № 56-06/08 від 10.07.2008 року, № 72-07/08 від 22.08.2008 року та пені за рахунками № 12-02/08 від 04.03.2008 року, № 12-03/08 від 03.04.2008 року за період з 05.06.2008 року до 15.09.2008 року в розмірі 3 989,75 грн. та трьох відсотків річних за вказаними рахунками та за вказаний період в розмірі 498,72 грн., а також пені за рахунками № 36-04/08 від 12.05.2008 року, № 48-05/08 від 19.06.2008 року, № 56-06/08 від 10.07.2008 року, № 72-07/08 від 22.08.2008 року за період з 21.05.2008 року до 15.09.2008 року в розмірі 6 221,94 грн. та трьох відсотків річних за вказаними рахунками та за вказаний період в розмірі 777,74 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що 27.12.2007 року між Головним управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) – "організатор конкурсу", Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київське інвестиційне агентство" – "замовник" та Акціонерним товариством холдинговою компанією "Київміськбуд" – "інвестор" був укладений інвестиційний договір № 049-13/і/42 на будівництво житлового будинку з об'єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом на вул. Лайоша Гавро, 1 в Оболонському районі м.Києва, відповідно до умов якого "інвестор" зобов'язався здійснити інвестування будівництва житлового будинку з об'єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом на вул. Лайоша Гавро, 1 в Оболонському районі м.Києва за власні та/або залучені кошти відповідно до умов інвестиційного конкурсу, власних конкурсних пропозицій та цього договору (далі – Договір інвестування).
Відповідно до п. 5.1.1 Договору № 049-13/і/42 замовник (позивач) зобов'язувався в установленому порядку оформити права на земельну ділянку, на якій буде проводитись будівництво об'єкту інвестування, та передати інвестору копію договору оренди.
За інвестиційним договором частина функцій замовника була передана позивачем відповідачу, але до цих функцій не входило право користування вищевказаною земельною ділянкою, оскільки це право відповідно до договору оренди земельної ділянки від 27.12.2007 року, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради 08.02.2008 року № 78-6-00514, укладеного між Київською міською радою (орендодавець) та Комунальним підприємством "Київське інвестиційне агентство" (орендар), належить виключно орендарю - Комунальному підприємству "Київське інвестиційне агентство".
На підставі договору оренди земельної ділянки від 27.12.2007 року (далі - Договір оренди), згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки від 08.02.2008 року позивач прийняв в оренду земельну ділянку по вул. Лайоша Гавро, 1 в Оболонському районі м. Києва, розмір - 0,6748 га, цільове призначення - для будівництва житлових будинків з об'єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом (п. 2.1 договору оренди).
Відповідно до п. 2.2 Договору оренди нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 6 976 724, 91 грн.
Згідно з п. 4.1 Договору оренди орендна плата за земельну ділянку становить платіж, який орендар (позивач) самостійно розраховує та вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою у грошовій формі щомісяця у порядку, що визначений п. 4.5 договору оренди.
Отже, обов’язок щодо внесення орендної плати Київській міській раді покладено на позивача. Саме позивач зобов'язаний здійснювати оплату щомісячно.
Згідно з розрахунком № Ю-18571 від 08.02.2008 року розміру орендної плати за земельну ділянку по вул. Лайоша Гавро, 1 у Оболонському районі м. Києва розмір орендної плати склав 341 588, 89 грн. на рік.
Земельну ділянку було передано позивачеві згідно з рішенням Київради, відповідно до умов якого позивача зобов'язано виконувати обов'язки землекористувача відповідно до вимог статті 96 Земельного кодексу України.
Відповідно до пункту "в" ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України саме на землекористувача покладається обов'язок своєчасно сплачувати орендну плату.
Згідно з умовами Договору № 049-13/і/42 на відповідача покладено обов'язок здійснити інвестування будівництва житлового будинку з об'єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом (об'єкту інвестування).
В розділі 4 Договору № 049-13/і/42 передбачені всі зобов'язання інвестора (відповідача) в порядку їх виникнення та виконання починаючи з інвестування проектування та закінчуючи передачею замовнику протягом 30 календарних днів з моменту введення об'єкту інвестування в експлуатацію 25 відсотків від загальної площі збудованих житлових приміщень (площі квартир).
Відповідач відповідно до пункту 4.1.15 Договору № 049-13/і/42 зобов'язався компенсувати замовнику витрати по сплаті орендної плати за користування земельною ділянкою.
Однак, вищевказаним пунктом 4.1.15 Договору № 049-13/і/42, на який посилається позивач, як на підставу своїх вимог, не передбачено обов'язку інвестора постійно або періодично компенсувати замовнику орендну плату, яку останній вносить в порядку, передбаченому договором оренди земельної ділянки.
Вказаним пунктом, як договором в цілому, не передбачено порядку, розміру та строків компенсації відповідачем витрат позивача по сплаті орендної плати за користування земельною ділянкою.
При цьому сам термін "компенсація" передбачає, що інвестор зобов'язаний компенсувати замовнику витрати по сплаті орендної плати за користування земельною ділянкою за фактом їх понесення, тобто такі витрати можливо визначити за результатами здійснення фактичних виплат по орендній платі.
Станом на день розгляду справи, неможливо встановити кінцеву суму, яку повинен компенсувати позивачу відповідач, оскільки її розмір можна визначити лише після припинення договору оренди, згідно з яким здійснюється оплата оренди землі позивачем.
Регулярно вносити платежі по орендній платі - функція замовника, яка згідно з інвестиційним договором (чи іншими договорами) відповідачу не передавалась. Не передбачено також обов'язку інвестора постійно або періодично компенсовувати замовнику орендну плату, яку він вносить в порядку, передбаченому договором оренди.
Посилання позивача на ч. 2 ст. 530 ЦК України щодо строків здійснення платежів є необґрунтованими, оскільки витрати замовника на орендну плату за користування земельними ділянками продовжують здійснюватись, а інвестиційним договором не передбачено щомісячної компенсації цих витрат інвестором.
Стверджувати в даному випадку про те, що момент виконання обов'язку відповідачем настав, неможливо, оскільки за існуючих між сторонами відносин, що випливають з інвестиційного договору, компенсування відповідачем відповідних витрат позивачеві можливе у двох альтернативних варіантах - періодично або одноразово. Позивач не надав доказів, що витрати по орендній платі за земельну ділянку вже скінчились, а тому відповідач повинен їх компенсувати. Витрати позивача по сплаті орендної плати за користування земельною ділянкою продовжують здійснюватися, а інвестиційним договором не передбачена періодична (багаторазова) компенсація цих витрат, не передбачене виконання зобов'язання частинами.
Нормою ч. 2 ст. 530 ЦК України не передбачено повторність, періодичність і багаторазовість пред'явлення вимоги по одному й тому ж зобов'язанню, як і не передбачено це п. 4.1.15 Договору № 049-13/і/42.
Крім того, позивачем не доведено сам факт понесення витрат по сплаті орендної плати за користування земельною ділянкою. Як зазначав представник позивача в судовому засіданні 03.06.2009 року доказами, що підтверджують сплату орендної плати за користування земельною ділянкою, є рахунки-фактури, що виставлялись останнім відповідачеві.
Слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними.
Умови договору були визначені на розсуд сторін, погоджені сторонами, і відповідно позивач при підписанні Договору № 049-13/і/42 усвідомлював, що сплату орендної плати буде йому компенсовано одноразово після припинення нарахування її розміру на користь орендодавця (Київської міської ради), тому редакція договору і не передбачала щомісячної (щоквартальної) компенсації.
Водночас колегія суддів відзначає, що, з урахуванням чинної редакції договору, наявність фактичної альтернативи у порядку виконання відповідачем зобов'язання є підставою для укладення сторонами договору додаткової угоди про визначення чітких правил (порядку) та строків виконання відповідного зобов'язання.
В матеріалах справи відсутні докази укладання додаткової угоди.
В пункті 1.5. Договору № 049-13/і/42 не передбачено, що інвестор здійснює сплату орендної плати за користування земельними ділянками. За умовами договору даний обов'язок покладений на замовника.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що підстави для задоволення позову про стягнення з Акціонерного товариства Холдингова компанія "Київміськбуд" суми боргу по сплаті орендної плати відсутні.
Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за рахунками № 12-02/08 від 04.03.2008 року, № 12-03/08 від 03.04.2008 року за період з 05.06.2008 року по 15.09.2008 року в розмірі 3 989,75 грн. та трьох відсотків річних за вказаними рахунками та за вказаний період в розмірі 498,72 грн., а також пені за рахунками № 36-04/08 від 12.05.2008 року, № 48-05/08 від 19.06.2008 року, № 56-06/08 від 10.07.2008 року, № 72-07/08 від 22.08.2008 року за період з 21.05.2008 року по 15.09.2008 року в розмірі 6 221,94 грн. та трьох відсотків річних за вказаними рахунками та за вказаний період в розмірі 777,74 грн. не підлягаю задоволенню, з наступних підстав. Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (543/96-ВР) регулюються договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.
В статті 1 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" зазначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст. 546 ЦК України, якою визначено види забезпечення виконання зобов'язання, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно зі ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
З матеріалів справи, а саме з укладеного між сторонами Договору № 049-13/і/42 вбачається, що сплата неустойки сторонами не передбачена, не визначено її розміру, основи нарахування, а тому відсутні підстави для її нарахування та стягнення.
Поняття збитків та неустойки не є тотожними (ці поняття окремо визначені в статті 624 ЦК України) і посилання позивача на пункт 7.2. Договору № 049-13/і/42, згідно з яким "збитки, заподіяні однією стороною іншим сторонам, підлягають відшкодуванню в повному обсязі винною стороною", при встановленні розміру пені є помилковим.
Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основної суми грошового зобов'язання задоволенню не підлягають та з огляду на відсутність прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що підстави для стягнення з відповідача трьох відсотків річних відсутні.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні в матеріалах справи докази, дав їм належну оцінку, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1.Рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2009 року у справі № 8/9 залишити без змін, а апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) "Київське інвестиційне агентство" - без задоволення.
2.Матеріали справи № 8/9 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Гарник Л.Л. Судді Іваненко Я.Л. Пантелієнко В.О.
09.03.09 (відправлено)