розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області)

на рішення господарського суду Запорізької області від 12.02.2009 р. у справі № 8/30/09

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергохім" (м. Запоріжжя)

до відповідача-1 Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області)

до відповідача-2 Приватного підприємства "Нікіта,97" (м. Запоріжжя)

про стягнення суми.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Техенергохім" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовними вимогами про стягнення з відповідача-1 397500,01 грн. основного боргу, 1987,50 грн. 3% річних та з обох відповідачів 15682,19 грн. нарахованої пені (порівну з кожного відповідача), а.с.1-3.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 12.02.2009 р. у справі № 8/30/09 (суддя Попова І.А.) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача-1 на користь позивача 397500,01 грн. основного боргу, 1889,76 грн. 3% річних, по 7559,02 грн. пені з кожного із відповідачів, на відповідача-1 покладені судові витрати у розмірі 4185,53 грн., на відповідача-2 - 77,79 грн.; в іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано умовами договору, згідно якого за відповідачем рахується основний борг, приписами ст. 193 ГК України, ст.ст. 625, 543 ЦК України, положеннями Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) в частині обґрунтування стягнення пені, нарахованої поточним кредитором на основний борг в період дії мораторію (ст. 1 Закону).

Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (відповідач-1 у справі) звернулось до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду від 12.02.2009 р. у даній справі, і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

З підстав, викладених в апеляційній скарзі, відповідач-1 стверджує, що рішення господарським судом постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, тому викладені в оскаржуваному рішенні суду висновки не відповідають фактичним обставинам справи.

Зокрема, заявник не погоджується з висновком господарського суду про те, що у відповідача на дату звернення позивача з позовною вимогою виникло зобов’язання сплатити основний борг, а саме, стверджує, що позивач не надав суду належних доказів в підтвердження факту передання відповідачу-1 всіх необхідних документів, які відповідно до 5.2 Договору є підставою для перерахування останнім коштів за отриманий товар.

На думку заявника, суд дійшов помилкового висновку щодо обґрунтованості вимог позивача про стягнення пені, 3% річних. Посилаючись на приписи ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відповідач заявляє, що в період дії мораторію не нараховується неустойка (штраф, пеня), річні відсотки.

Позивач у письмовому відзиви на апеляційну скаргу заперечив про доводів відповідача-1, зазначив, що оскаржуючи законні рішення, відповідач-1 недобросовісно користується наданими йому законом правами, діє з метою затягування судового процесу як засобу відстрочення (уникнення) виконання господарського зобов’язання, вказує, що викладені у скарзі обставини не відповідають дійсності та зазначає, що представник позивача особисто передав відповідачу-1 обладнання та документи, а з претензією надіслав вже другий комплект документів. Просить рішення господарського суду залишити без змін.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 25.04.2009 р. апеляційну скаргу ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" прийнято до провадження, слухання справи призначено на 03.06.2009 р.

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1102 від 03.06.2009 р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя – Шевченко Т.М. (доповідач), судді – Зубкова Т.П., Коробка Н.Д. Зазначеною колегією справу прийнято до свого провадження.

В судове засідання заявник апеляційної скарги (відповідач -1 у справі) та відповідач-2 не з’явилися, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлені належним чином. Заяв та клопотань до суду не направили.

Враховуючи обставини справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представників відповідачів, відповідно до приписів ст. 75 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені у письмовому відзиві, за його згодою судове засідання проводилось без застосування технічних засобів фіксації судового процесу та закінчилось оголошенням вступної та резолютивної частини постанови.

Відповідно до ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника позивача, Запорізький апеляційний господарський суд

30.05.2008 р. у між ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (Покупець, відповідач-1) та ТОВ "Техенергохім" (Постачальник, позивач) укладено договір № 999д, за умовами якого позивач зобов’язався виготовити та передати відповідачу -1 товар згідно з додатками - специфікаціями, а покупець, при позитивних результатах випробувань, прийняти товар та оплатити його на умовам, передбачених цим договором.

Господарським судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що товариством з обмеженою відповідальністю "Техенергохім" за накладною № 299 від 02.09.2008 р. та довіреністю відкритому акціонерному товариству "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", на виконання умов Договору, поставлено товар-Nа катіонові фільтри (типу ФІПа-2,0 – 0,6) у кількості 3 шт. на загальну суму 397 500 грн. 01 коп. Вказаний товар отримано покупцем (відповідачем-1), про що свідчать підписи представників відповідача-1 на зазначеній накладній, скріплені відповідною печаткою.

15 червня 2008 року між ПП "Нікіта,97" (відповідачем-2 у справі) та ТОВ "Техенергохім" (позивачем у справі) укладено договір поруки, за умовами якого відповідач-2 прийняв на себе зобов’язання відповідати перед позивачем як солідарні з відповідачем-1 боржники за неналежне виконання відповідачем-1 умов Договору № 999д від 30.05.2008 р. на поставку трьох Nа катіонітових фільтрів загальною вартістю 397500,01 грн. в частині сплати неустойки у розмірі 50% від суми пені (а.с.17).

У встановлений договором строк відповідач-1 не здійснив оплату за отриману продукцію, що з’явилось підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Стягнення основного боргу, пені за порушення умов договору та 3% річних стало предметом судового розгляду у рамках даної справи.

Колегія суддів, дослідивши на підставі фактичних обставин справи застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, за Договором № 999д від 30.05.2008 р. відповідач-1 отримав від позивача товар - Nа катіонові фільтри (типу ФІПа-2,0 – 0,6) у кількості 3 шт. на загальну суму 397 500 грн. 01 коп. за накладною №299 від 02.09.2008 р. та довіреністю (а.с.13-14).

Факт отримання товару підтверджено наданими у справу доказами, не заперечується і самим відповідачем-1.

Також, до матеріалів справи додано Акт огляду та проведення випробувань від 12.08.2008 р., в якому зазначено про те, що проведені випробування фільтрів мають позитивний результат. Акт підписаний представниками позивача та відповідача-1.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що позивач виконав свої зобов’язання за Договором № 999д від 30.05.2008 р. належним чином, будь-яких заперечень чи скарг з боку відповідача-1 (покупця) щодо неналежного виконання позивачем зобов’язань за Договором не було і такі докази у справі відсутні.

Відповідно до п. 5.1 Договору оплата товару Покупцем здійснюється на підставі рахунків-фактур, виставлених Постачальником за товар із зазначенням ціни товару, яка вказана в специфікації.

Відповідно до п. 5.2 Договору оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 15 банківських днів з дня надання рахунку-фактури, податкових накладних та акту проведених позитивних випробувань.

У пункті 6.3 Договору сторони зазначили, що оригінали або копії вищевказаних документів передаються покупцю "з рук в руки", по факту поставки; у разі ненадання поставщиком зазначених у договорі документів, покупець не приймає товар на склад ВАТ "ЮГЗК" (а.с.8-9).

Позивач пояснив суду, що документи, перелічені в узгоджених умовах Договору, були передані в відповідачу-1 разом із товаром, як вимагає п. 6.3 Договору, відповідач-1 товар з доданими документами прийняв без зауважень. Крім того, позивачем надано в матеріали справи докази на підтвердження повторного направлення відповідачу-1 передбачених договором товаросупроводжувальних документів (опис вкладення та фінансовий чек від 07.11.2008 р.).

У встановлений договором строк відповідач-1 не розрахувався з позивачем за отриманий товар.

21.10.2008 р. позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій зазначив про необхідність виконання умов Договору та здійснення оплати за отриману продукцію у сумі 397500,01 грн.(а.с.15).

У відповіді на претензію ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" вказав, що не має можливості її задовольнити у зв’язку із світовою фінансовою кризою та відсутністю у підприємства грошових коштів (а.с.16).

Стаття 526 ЦК України закріплює, що зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містяться у ст. 193 ГК України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший процент не встановлений договором або законом.

Відповідач-1 не надав суду доказів оплати отриманого товару, як того вимагають умови Договору та приписи закону.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що господарський суд правомірно прийняв рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача-1 основного боргу у сумі 397 500 грн. 01 коп., а також обґрунтовано стягнув з відповідача-1 на користь позивача 1889 грн.50 коп. 3% річних, нарахованих за період з 23.09.2008 р. по 20.11.2008 р. (з врахуванням виправленої місцевим судом арифметичної помилки, що була допущена позивачем при виконання розрахунку суми 3% річних).

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з рішенням суду в частині стягнення з відповідачів пені в сумі 15118 грн. 04 коп., виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.02.2005 р. порушено провадження у справі № Б 29/21/05 про банкрутство ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2008 р. у вказаній справі продовжено процедуру розпорядження майном до 30.04.2009 р.

Аналізуючи матеріали справи, колегія суддів зазначає, що позивач має статус поточного кредитора по відношенню до відповідача-1, виходячи зі змісту Закону про банкрутство.

Абзацом 2 частини 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань '…'.

Отже, вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховується неустойка (штраф, пеня) і цей проміжок часу тільки відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов’язаний з його суттю, що визначена у ст. 1 Закону і на яку посилається місцевий господарський суд в обґрунтування підстав правомірності нарахування позивачем та задоволення судом вимог щодо стягнення пені за невиконання грошових зобов’язань за договором.

З наведеного слідує, що боржник повинен виконувати зобов’язання, що виникли після введення мораторію, але за їх невиконання або неналежне виконання неустойка не нараховується, а інші санкції не застосовуються.

Таким чином, висновки господарського суду щодо наявності правових підстав для нарахування та стягнення пені є необґрунтованими, помилковими, тому рішення суду в цієї частині підлягає скасуванню, в задоволенні позову в частині стягнення пені у сумі 15 118,04 грн. слід відмовити.

Враховуючи, що пеня в період дії мораторію не нараховується, то вона і не підлягає стягненню як з відповідача-1, так і з відповідача-2.

Річні проценти, про які йдеться у ст. 625 ЦК України, за своєю суттю є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником, та не є неустойкою або штрафною санкцією в контексті приписів п. 4 ст. 12 зазначеного Закону, тому рішення господарського суду в частині стягнення з відповідача-1 3 процентів річних є обґрунтованим, а доводи заявник апеляційної скарги з зазначених вище підстав щодо неправомірності стягнення річних колегією суддів до уваги не приймаються.

Доводи заявника апеляційної скарги щодо відсутності підстав для стягнення основного боргу є хибними, спростовуються вищенаведеними обставинами справи та колегією судді також до уваги не приймаються .

Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи наведене та обставини справи (недобросовісну поведінку відповідача-1 при здійсненні господарської діяльності, ухилення від виконання взятих на себе за договором зобов’язань), колегія суддів повністю покладає судові витрати по справі (державне мито, в тому числі і за апеляційною скаргою, та витрати з ІТЗ судового процесу) на відповідача-1 - заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 49, 99- 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (Кривий Ріг Дніпропетровської області) на рішення господарського суду Запорізької області від 12.02..2009 р. у справі № 8/30/09 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 12.02.2009 р. у справі № 8/30/09 частково скасувати та викласти його в наступній редакції:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергохім" (м. Запоріжжя) 397 500 грн. 01 коп. основного боргу, 1889 грн. 76 коп. трьох процентів річних, 3994 грн. 19 коп. державного мита та 118 грн. витрат з інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.