Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді –Тищик І.В. (доповідач)

суддів – Чимбар Л.О., Чоха Л.В.

при секретарі –Пруднікова Г.В.

за участю представників

позивач: Дробот Є.С.

відповідач: Добровольський О.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу комунального підприємства із транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.09р. у справі № 5/55-08(9/316-07(35/121))

за позовом відкритого акціонерного товариства "Дніпрошина", м. Дніпропетровськ

до комунального підприємства із транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпропетровської міської ради (надалі КП "Теплотранс"), м. Дніпропетровськ

про стягнення 626 415, 03 грн.,

У квітні 2005 року позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену теплову енергію за договором №2035/05/П від 01.11.2005р. у сумі 647134,62грн., 42020,46 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань за договором, 3598,39 грн. інфляційних втрат та 6927,89грн. річних.

В межах провадження у справі КП "Теплотранс" було заявлено зустрічний позов про стягнення з ВАТ "Дніпрошина" 206425,55 грн. вартості втрат теплової енергії за період з 29.12.05р. по 03.04.06р., 13790,41грн. інфляційних втрат та 2021,53 грн. річних.

За результатами розгляду справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанції було ухвалено рішення щодо первісного позову, зустрічний позов передано на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

За новим розглядом справи рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2009 року (суддя Шевченко С.Л.) в задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом відмовлено.

Вмотивовуючи рішення, господарський суд послався на те, що порядок визначення обсягу втрат теплової енергії договором, а також нормативними актами не встановлений, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення вимог позивача.

Не погоджуючись з рішенням суду, КП "Теплотранс" звернулося з апеляційною скаргою, у якій просить рішення господарського суду скасувати та винести нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Скаржник посилається на те, що:

- сума втрат теплової енергії на теплових трасах ВАТ, що знаходяться на його балансі, повинна бути розрахована ВАТ і віднята із загальної кількості теплової енергії, спожитої підприємством; кінцевий розрахунок за спожиту Підприємством теплову енергію повинен розраховуватися ВАТ з урахуванням цих втрат, повинен бути вказаний в платіжному рахунку і направлений підприємству;

- зобов’язання сторін щодо визначення цих втрат виникли, на думку скаржника, безпосередньо з нормативно-правового акту, а саме, Правил користування теплової енергії, затверджених наказом Міністерства енергетики і електрифікації СРСР від 24.04.1977р.№63 (v0063400-77) .

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню і просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як убачається з матеріалів справи, 01.11.2005 року між відкритим акціонерним товариством "Дніпрошина" (Продавець) та комунальним підприємством "Теплотранс" Дніпропетровської міської ради (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу теплової енергії № 2035/05/П, предметом якого є продаж Продавцем Покупцю теплової енергії, виготовленої на підставі наданого Покупцем Продавцю природного газу для потреб населення.

Відповідно до пункту 3.1 вищезазначеного Договору кількість та вартість теплової енергії, що продається за договором за обліковий період Продавцем Покупцю повинна визначатися на підставі підписаних та погоджених двома сторонами актів прийому-передачі теплової енергії.

На виконання умов договору ВАТ "Дніпрошина" передало, а КП "Теплотранс" прийняло теплову енергію в кількості, що визначена у відповідних актах приймання-передачі теплової енергії, що являються підставою для проведення остаточних розрахунків сторін.

Позивачем та відповідачем вказані акти підписані без зауважень і розбіжностей, що свідчить про однакове визначення сторонами кількості переданої теплової енергії за спірним договором.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання повинно виконуватися належним чином та в установлений строк.

Згідно статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність, з господарського договору та інших угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Матеріалами справи посвідчується, що правовідносини сторін з купівлі-продажу теплової енергії виникли безпосередньо з договору, яким враховані вимоги норм чинного законодавства, у тому числі, Правил користування тепловою енергією, затверджених наказом Міністерства енергетики та електрофікації СРСР № 63 від 25.04.1977 року (v0063400-77) (надалі Правила).

Відповідно до п. 26 вказаних Правил (v0063400-77) межа відповідальності між споживачами і енергозабезпечуючою організацією за стан і обслуговування тепловикористовуючих установок визначається їх балансовою приналежністю і фіксується в акті розмежування тепломереж експлуатаційної відповідальності сторін, що додається до договору. Відповідні акти були складені між сторонами за договором, однак, обов'язок Продавця сплачувати на користь Покупця вартість втрат теплової енергії договором не передбачений.

Станом на день розгляду апеляційної скарги відповідні зміни до договору внесені не були.

Згідно пункту 24 Правил (v0063400-77) облік відпуску теплової енергії повинен проводитися на межі розділу теплових мереж енергопостачальної організації та споживача. При установці приладів обліку не на межі розділу розрахунок за теплову енергію проводиться з урахуванням втрат на ділянці мережі від межі розділу до місця установки розрахункових приладів. Розрахунок втрат проводить енергопостачальна організація спільно із споживачем.

Наразі ні договором, ні Правилами (v0063400-77) обов'язок Продавця (ВАТ "Дніпрошина") в односторонньому порядку здійснювати розрахунок втрат теплової енергії на ділянках теплових мереж відкритого акціонерного товариства "Дніпрошина" не передбачений, відповідно, не надане таке право і відповідачу.

Доказів, які б свідчили про здійснення спільного розрахунку позивачем та відповідачем кількості або вартості втрат теплової енергії на ділянках теплових мереж відкритого акціонерного товариства "Дніпрошина" від межі розподілу до місця установки розрахункових приладів, або про відмову ВАТ "Дніпрошина" від проведення спільного розрахунку втрат теплової енергії скаржник до суду не надав.

Таким чином, скаржником не надано доказів на підтвердження виникнення та існування невиконаного належним чином грошового зобов'язання ВАТ "Дніпрошина" перед КП "Теплотранс" по оплаті втрат теплової енергії за період з 29 жовтня 2005 року по 03 квітня 2006 року.

Окрім викладеного, колегія суддів зважає на те, що нормативними актами порядок визначення обсягу втрат теплової енергії не встановлений.

Статтею 14 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Отже, суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, дійшов до обґрунтованого та правомірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог комунального підприємства, оскільки вказані вимоги є безпідставними та не ґрунтуються на договорі чи акті цивільного законодавства або нормативно-правовому акті.

З огляду на відповідність висновків, викладених в рішенні господарського суду, обставинам справи та чинному законодавству, вимоги скаржника про скасування зазначеного рішення являються необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103- 105 ГПК України, суд

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.09р. у справі № 5/55-08(9/316-07(35/121)) залишити без змін, а апеляційну скаргу Комунального підприємства із транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпропетровської міської ради - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого господарського суду України.